Рішення

від 05.03.2019 по справі 910/17223/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2019Справа № 910/17223/18 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом доДержавного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" про про стягнення 7 076,00 грн. Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товарної біржі "Українська універсальна біржа" (надалі - відповідач) про стягнення коштів за ненадані послуги, пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення, 3% річних та інфляційних втрат, штрафу у розмірі 20% вартості послуг, штраф у розмірі 7% за прострочення понад 30 днів, в загальній сумі 7 076, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на дату подачі позовної заяви відповідачем не надані послуги з оцінки майна, про що свідчить відсутність Звітів про оцінку та Актів здачі-приймання наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17223/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив а також зобов'язано позивача надати обґрунтований розрахунок ціни позову.

Від позивача до суду надійшла заява про долучення документів, а саме - розрахунку ціни позову, із якої вбачається, що заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача у загальній сумі 7 076, 00 грн., включає в себе основний борг в сумі 4 500,00 грн., інфляційне збільшення боргу в сумі 94,78 грн, 3 % річних в сумі 73,60 грн., пеню в сумі 895,50 грн., штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості послуг в сумі 1 120,00 грн. та штраф у розмірі семи відсотків за прострочення понад тридцять днів в сумі 392,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем 12.01.2018 було укладено договір № 9 щодо проведення незалежної оцінки (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з незалежної оцінки майна Тернопільської обласної філії Державного підприємства Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції : майно (відповідно до наданого переліку у Додатку 1), що є у власності Державного підприємства Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції та розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Староміська, 9.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна договору та загальна вартість послуг, що підлягає оплаті замовником складає: 4 500, 00 грн. з врахуванням податку на додану вартість.

Замовник здійснює оплату вартості наданих послуг протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату (п. 2.2. договору).

Після надання послуг, виконавець направляє замовнику акт здачі - приймання наданих послуг (п. 2.3. договору).

Згідно з п. 3.1. Договору виконавець розпочинає виконання своїх договірних зобов'язань після отримання від замовника оплати вартості послуг, згідно з п. 2.2. договору і повного пакету документів, передбаченого національними стандартами і чинними нормативно - правовими актами в сфері оцінки майна та майнових прав для проведення оцінки.

Строк завершення надання послуг в повному обсязі, передбаченому договором, і представлення замовнику звіту про оцінку не пізніше ніж через 31 календарний день від дати виконання умов, передбачених п. 3.1. договору.

У пункті 5.1 договору сторонами погоджено, що по закінченню надання послуг виконавець надає замовнику звіт про оцінку, оформлений у встановленій формі у кількості 3-х екземплярів.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що після надання послуг одночасно з передачею звітів про оцінку виконавець направляє замовнику акт здачі-приймання наданих послуг в двох екземплярах. Замовник в свою чергу зобов'язується підписати даний акт або направити мотивовану відмову від його підписання протягом 5 робочих днів з моменту отримання.

За умовами п. 7.1. договору договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до повного виконання сторонами взаємних договірних зобов'язань.

Так, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з елементами договору підряду. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 837, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання Сторонами.

Також, при наданні правової оцінки спірним правовідносинам за Договором, судом прийнято до уваги приписи Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність".

Зокрема, відповідно до ст. 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Згідно ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону. Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону. Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов'язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів. Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови. Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб'єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах - за результатами конкурсу. Не допускається встановлення у договорі розміру оплати робіт як частки вартості майна, що підлягає оцінці. Права, обов'язки та відповідальність оцінювача (суб'єкта оціночної діяльності), який проводить експертизу на підставі ухвали (постанови) суду про її призначення, визначаються законодавством України про судову експертизу та цим Законом.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

З норм ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" вбачається, що договір про оцінку майна, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором про виконання робіт.

Як вбачається з додатку 1 до договору в перелік майна Державного підприємства Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції наданого для оцінки входить автомобілі ЗАЗ 110206 1993 року випуску під реєстраційним номером АА 4629 РХ (інвентарний номер: 10510032), ВАЗ 21070 2005 року випуску під реєстраційним номером АА 4604 РХ 2003 року випуску (інвентарний номер: 10510034) та ЗАЗ 110247 2007 року випуску під реєстраційним номером АА 4605 РХ (інвентарний номер: 10510012). Залишковою вартістю зазначених автомобілів вказано 0,00 грн. та вказано про незадовільний технічний стан.

Згідно платіжного доручення №3434 від 18.01.2018 позивачем здійснено 100% оплату послуг згідно вищезазначеного договору, яка склала 4 500, 00 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором у строк визначений договором або в будь - який інший строк не виконав і доказів іншого матеріали справи не містять.

У зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач звернувся до відповідача із претензією №1073 від 19.06.2018, в якій, посилаючись на порушення відповідачем строків виконання робіт, вимагав повернути попередню оплату у розмірі 106 500,00 грн. (в тому числі попередню оплату у сумі 4 500,00 грн. за Договором).

Вказана вимога 20.06.2018 була відправлена на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 9-б, кв. 18) та повернута відправнику відділенням поштового зв'язку (відповідно до інформація, яка міститься на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень); 25.06.2018 - відправлення не вручене під час доставки та 05.07.2018 - повернення за зворотною адресою у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання).

Дослідивши вказану вимогу та викладені у ній обставини прострочення відповідачем виконання робіт за Договором та вимоги позивача про повернення попередньої оплати за цим Договором у розмірі 4 500,00 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення попередньої оплати свідчать про волевиявлення замовника на відмову від подальшого виконання підрядних робіт та отримання результатів їх виконання.

Відтак, оскільки доказів того, що відповідач приступив до виконання та виконав роботи за Договором, матеріали справи не містять, враховуючи факт прострочення відповідача з виконання робіт, суд доходить висновку, що надіславши вимогу №1073 від 19.06.2018, позивач скористався наданим йому ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України правом на відмову від договору, а також на відшкодування у зв'язку з цим збитків.

При цьому, у зазначеній претензії не вказано конкретну норму (відповідну частину статті 849 Цивільного кодексу України), на підставі якої позивач, по суті, відмовляється від договору. Однак, суд здійснює правову кваліфікацію правовідносин через призму оцінки та встановлення дійсного волевиявлення сторони.

Так, ч. 4 ст. 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Разом з тим, позивач у вимозі обґрунтовує свою відмову від договору підряду саме несвоєчасним виконанням робіт підрядником, а саме невиконанням робіт у строки, встановлені договором.

Однак, у суду відсутні підстави припускати, що мало місце направлення позивачем відповідачу вимоги №1073 від 19.06.2018 у порядку ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, оскільки її приписами врегульовано право замовника відмовитись від договору в будь-який час до закінчення роботи після початку виконання підрядником робіт.

Натомість у даному випадку матеріали справи не містять ні доказів початку виконання відповідачем робіт, ні її часткового виконання, а приймаючи до уваги тривалий проміжок часу, який сплинув після дати, в яку такі роботи повинні були бути виконані відповідачем (через 4 місяці), суд приходить до висновку, що відмова позивача від Договору шляхом направлення вимоги №1073 від 19.06.2018 була здійснена саме у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, а зобов'язання сторін за розірваним договором в силу ст. 653 ЦК України припиняються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зобов'язання, які складали предмет Договору підряду, є припиненими.

Як передбачено приписами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

З огляду на відмову позивача від договору №9 щодо проведення незалежної оцінки від 12.01.2018) у зв'язку з направленням підряднику претензії №1073 від 19.06.2018, позивач отримав право вимагати відшкодування збитків, що складають розмір перерахованих коштів на виконання умов договору підряду (попередня оплата у сумі 4 500,00 грн.).

Суд зазначає, що для відшкодування збитків необхідним є доведення таких фактів: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина заподіювача шкоди.

За наведених обставин, враховуючи факт сплати позивачем відповідачеві грошових коштів за Договором №9 щодо проведення незалежної оцінки від 12.01.2018 у розмірі 4 500,00 грн. (попередня оплата), невиконання відповідачем робіт за вказаним договором та відмову замовника (позивача) від такого договору підряду в порядку ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів господарського правопорушення як підстави для відшкодування договірних збитків.

Доказів повернення відповідачем зазначеної вище сплаченої позивачем попередньої оплати суду не надано.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду в частині повернення попередньої оплати за Договором - порушені відповідачем, а відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 500,00 грн. основної заборгованості є обґрунтованою, а тому позов у зазначеній частині вимог підлягає задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що за несвоєчасне надання послуг без об'єктивних причин виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг за цим договором за кожен день прострочення.

Позивач просить також суд стягнути з відповідача: за несвоєчасне надання послуг, у відповідності до п. 6.1. договору, 895,50 грн. пені за період прострочення з 31.01.2018 по 17.08.2018; за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, у відповідності до ст. 625 ЦК України, 73,60 грн. 3 % річних за період прострочення з 31.01.2018 по 17.08.2018 та 94,78 грн. інфляційних втрат за лютий - липень 2018 року; за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), у відповідності до ст. 231 ГК України, 1 100, 00 грн. штрафу в розмірі 20 % від вартості товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів, у відповідності до ст. 231 ГК України, 392, 00 грн. штрафу в розмірі 7 % від вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, як зазначалося вище, в п. 6.1. Договору Сторонами було погоджено сплату пені за несвоєчасне надання послуг без об'єктивних причин, в розмірі 0,1% від вартості послуг за договором за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості з огляду на наступне.

Відповідач зобов'язаний був виконати роботи за договором №9 щодо проведення незалежної оцінки від 12.01.2018 у строк до 19.02.2018 включно.

Як встановлено судом, позивач відмовився від договору №9 щодо проведення незалежної оцінки від 12.01.2018 шляхом надсилання відповідачу претензії №1073 від 19.06.2018 про повернення попередньої оплати.

Вказана вимога 20.06.2018 була відправлена на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 9-б, кв. 18) та повернута відправнику відділенням поштового зв'язку (відповідно до інформація, яка міститься на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень); 25.06.2018 - відправлення не вручене під час доставки та 05.07.2018 - повернення за зворотною адресою у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання).

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, враховуючи, що на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" міститься інформація про те, що 25.06.2018 претензія позивача про повернення попередньої оплати (по суті, відмова від Договору) не була вручена під час доставки, суд дійшов висновку, що з 25.06.2018 у відповідача припинився обов'язок виконати роботи за Договором, з огляду на що в межах заявленого позивачем періоду для нарахування пені (з 31.01.2018 до 17.08.2018) за прострочення виконання робіт, обґрунтованими періодом є - з 20.02.2018 до 24.06.2018.

Таким чином, обґрунтованим розміром пені за прострочення виконання відповідачем робіт за Договором є пеня у сумі 697,50 грн., з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 895,50 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 697,50 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 94,78 грн. та 3% річних у розмірі 73,60 грн., нараховані за період з 31.01.2018 до 17.08.2018.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань (п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Таким чином, враховуючи, що на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" міститься інформація про те, що 25.06.2018 претензія позивача про повернення попередньої оплати (по суті, відмова від договору підряду) не була вручена під час доставки, суд дійшов висновку, що з 25.06.2018 у відповідача припинився обов'язок виконати роботи за договором підряду, з огляду на що в межах заявленого позивачем періоду для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати є період з 26.06.2018 до 17.08.2018.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 73,60 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 19,60 грн. (за розрахунком суду за період з 26.06.2018 до 17.08.2018).

Водночас, в межах заявленого позивачем періоду для нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати є період - липень 2018 року.

Зважаючи на те, що індекс інфляції за липень 2018 року становить 99,3, підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позові Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" в частині стягнення з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" інфляційних втрат у сумі 94,78 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у сумі 392,00 грн., нарахований на підставі ст. 231 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд зазначає, що штрафні санкції, передбачені абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Таким чином, позивач як суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, має право на нарахування в порядку ч. 2 ст. 231 ГК України штрафу у розмірі 7% від вартості невиконаних відповідачем робіт (негрошове зобов'язання), однак у випадку, коли таке прострочення триває понад 30 днів.

З огляду на те, що відповідачем було прострочено виконання негрошового зобов'язання (виконання робіт за договором №9 щодо проведення незалежної оцінки від 12.01.2018) більше ніж на 30 днів (з 20.02.2018 до 25.06.2018), обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу (7% від вартості робіт) на підставі ст. 231 ГК України.

Разом із тим, позивачем не викладено у позовній заяві розрахунку штрафу (7% від вартості робіт та заявлено до стягнення з відповідача штраф (7%) у сумі 392,00 грн.

Однак, за розрахунком суду, обґрунтованим розміром штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, є 315,00 грн. (4 500,00 грн. * 7%), у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7% штрафу від вартості невиконаних робіт у сумі 392,00 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 315,00 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1 120,00 грн. (20% від вартості робіт) на підставі ст. 231 ГК України.

З огляду на те, що штраф у розмірі 20% стягується від вартості неякісно виконаних робіт, тобто за порушення виконання виконавцем робіт зобов'язання щодо якості робіт, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" вказаного штрафу, так як роботи відповідачем взагалі не були виконані.

Таким чином, суд відмовляє у позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 20%, що становить 1 120,00 грн.

За наведених обставин позовні вимоги Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертиз сільськогосподарської продукції" підлягають частковому задоволенню, а з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 5 532,10 грн., в тому числі 4 500,00 грн. основного боргу (кошти, сплачені позивачем в якості попередньої оплати), пеня у розмірі 697,50 грн., штраф у розмірі 315,00 грн. та 3% річних у розмірі 16,60 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно витрати по оплаті судового збору покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги задоволені судом частково.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких підстав, позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору, зайво сплачений судовий збір не повертається судом.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625, 849 Цивільного кодексу України суд, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товарної біржі "Українська універсальна товарна біржа" (вул. Кошиця, буд. 9-б, кв.18, м. Київ, 02068; код ЄДРПОУ: 31759770) на користь Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (вул. Стельмаха, буд. 6 а, м. Київ, 03040; код ЄДРПОУ: 39394238) 4 500 грн. 00 коп. основної заборгованості, 697 грн. 50 коп. пені, 16 грн. 60 коп. 3 % річних, 315 грн. 00 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 381 грн. 48 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.03.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко