Рішення

від 28.02.2019 по справі 906/1016/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1016/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Енергогруп" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрея Ойл" (м.Житомир)

про стягнення 240239,54грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Енергогруп" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрея Ойл" про стягнення 232129,14грн, з яких: 222025,88грн основного боргу, 1220,27грн 3% річних та 8882,99грн інфляційних витрат, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.12.2018р прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 21.12.2018р.

Розгляд справи в підготовчому провадженні неодноразово відкладався.

19.12.2018р від ТОВ "НК Енергогруп" надійшла заява від 17.12.2018р про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 222025,88грн основного боргу, 1858,97грн 3% річних та 16354,69грн інфляційних втрат та судові витрати.

Вказану заяву від 17.12.2018р про збільшення позовних вимог в судовому засіданні 21.12.2018р було прийнято до розгляду та ухвалено: розгляд справи здійснювати з урахуванням поданих змін.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.01.2019р, зокрема, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 11.02.2019р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.02.2019р закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2019р.

Позивач повноважного представника в судове засідання 28.02.2019р не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. На адресу Господарського суду Житомирської області 25.02.2019р та 28.02.2019р від позивача надійшли заяви від 21.02.2019р та від 28.02.2019р про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами. В даних заявах представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просить позов задовольнити. В заяві від 28.02.2019р позивач додатково повідомив, що станом на 28.02.2019р заборгованість відповідача за поставку нафтопродуктів становить 222025,88грн.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 28.02.2019р не направив, відзиву на позовну заяву не подав, вимоги ухвал суду від 04.12.2018р, від 21.12.2018р та від 17.01.2019р не виконав. Про призначення справи до розгляду по суті на 28.02.2019р повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 1000230634661 (а.с.214).

Господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалася, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Енергогруп" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астрея Ойл" (відповідач) існували правовідносини з поставки товару.

В матеріалах справи міститься договір поставки нафтопродуктів №03/09/18 від 03.09.2018р, однак вказаний договір не підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Астрея Ойл", тому підстав вважати, що поставка здійснювалась за цим договором суд не вбачає.

Під час підготовчого засідання представник позивача пояснювала, що поставка відбувалась шляхом отримання товару за видатковими накладними, оскільки відповідач відмовився підписувати договір від 03.09.2018р.

З матеріалів справи вбачається, що за видатковими накладними: №РН-0001640 від 05.09.2018р на суму 635486,36грн, №РН-0001634 від 06.09.2018р на суму 68185,26грн та №РН-0001644 від 06.09.2018р на суму 93854,26грн відповідачем було отримано від позивача товар (дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО 2710.19.43.00 та бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 НОМЕР_1) на загальну суму 797525,88грн (а.с.13-15). На вказані поставки позивачем виписані податкові накладні №13 від 05.09.2018р, №82 від 06.09.2018р, №79 від 06.09.2018р (а.с.16-18).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.2 ст.202 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У частині 2 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У видаткових накладних №РН-0001640 від 05.09.2018р на суму 635486,36грн, №РН-0001634 від 06.09.2018р на суму 68185,26грн та №РН-0001644 від 06.09.2018р на суму 93854,26грн сторонами не було визначено строк оплати отриманого відповідачем товару на загальну суму 797525,88грн.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, після прийняття товару у відповідача виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі не виконав.

Позивачем було виставлено відповідачу на оплату рахунки-фактури: №СФ-0001735 від 05.09.2018р на суму 635486,36грн, №СФ-0001752 від 06.09.2018р на суму 93854,26грн, №СФ-0001753 від 06.09.2018р на суму 68185,26грн (а.с.19-21).

З наданих позивачем документів також вбачається, що відповідачем частково проведено оплату товару на загальну суму 575500,00грн, зокрема ним були здійснені проплати на рахунки позивача, в яких у призначені платежу вказано: "згідно рахунку №1735 від 05.09.2018р", а саме: 05.09.2018р - 40000,00грн, 07.09.2018р - 110000,00грн, 11.09.2018р - 80000,00грн, 13.09.2018р - 100000,00грн, 18.09.2018р - 100000,00грн, 19.09.2018р - 10000,00грн, 20.09.2018р - 120000,00грн, 08.10.2018р - 500,00грн, 16.10.2018р - 15000,00грн, що підтверджується платіжними дорученням та виписками по рахунку (а.с.25-33, 91, 93 на звороті, 96, 98 на звороті,102 на звороті, 103 на звороті, 105 на звороті, 120 на звороті, 126 на звороті).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що сплачені відповідачем кошти зараховані позивачем в рахунок часткової оплати товару, поставленого за видатковою накладною №РН-0001640 від 05.09.2018р. Неоплаченим за цією накладеною залишився товар на суму 59986,36грн; за видатковими накладними №РН-0001634 від 06.09.2018р на суму 68185,26грн та №РН-0001644 від 06.09.2018р на суму 93854,26грн відповідачем кошти не сплачувались.

Отже, за товар отриманий за видатковими накладними №РН-0001640 від 05.09.2018р, №РН-0001634 від 06.09.2018р та №РН-0001644 від 06.09.2018р, відповідачем проведено оплату на суму 575500,00грн (797525,88грн-575500,00грн). Неоплаченим станом на час звернення позивача з позовом залишився товар на суму 222025,88грн.

Статтею 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п.2,3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/28267 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Слід зазначити, що під час підготовчого провадження позивачем було заявлено клопотання про витребування у Головного Управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, на обліку якої перебуває відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрея Ойл", копій податкових декларацій з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрея Ойл" (код ЄДРПОУ 39782586) за період вересень - грудень 2018р з додатком 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", що стосуються взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Енергогруп" (код ЄДРПОУ 39187845), яке було задоволено судом.

На виконання вимог ухвали суду від 17.01.2019р, Головне управління ДФС у Житомирській області супровідним листом за №2290/5/06-30-10 від 04.02.2019р надіслало до суду засвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Астрея Ойл" до податкового органу, які стосуються взаємовідносин з ТОВ "НК Енергогруп" (а.с.193-197).

Так, з податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Астрея Ойл" до податкового органу вбачається, що відповідачем було відображено у податковій звітності (додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість) від 17.10.2018р розділі 2 податковий кредит операції з придбання з податком на додану вартість, зокрема по постачальнику (індивідуальний податковий номер 391878426589): обсяг постачання (без податку на додану вартість) - 664604,90грн, сума податку (основна ставка) - 132920,98грн (а.с.196-197).

Відображена у податковій звітності відповідача сума придбаного товару (797525,88грн) відповідає сумі вартості товару зазначеній у видаткових накладних №РН-0001640 від 05.09.2018р, №РН-0001634 від 06.09.2018р та №РН-0001644 від 06.09.2018р.

Таким чином, вищенаведені докази у своїй сукупності підтверджують факт поставки позивачем товару - нафтопродуктів, передачу вказаного товару відповідачу, внаслідок чого у відповідача як покупця, виник обов'язок щодо оплати одержаного товару. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач мав претензії чи заперечення до поставленого позивачем товару.

Матеріали справи свідчать про те, що 11.10.2018р позивач направив відповідачу претензію від 05.10.2018р з вимогою про погашення заборгованості (претензія а.с.35-36, докази її направлення - а.с.37-38). Проте, відповідач відповіді на претензію позивача не надав, розрахунки з позивачем у повному обсязі не провів.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

На час розгляду справи, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлений строк не виконав, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 222025,88грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 222025,88грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 16354,69грн, а також 3% річних у сумі 1858,97грн (розрахунки а.с.6,59).

Відповідачем допущено прострочення оплати за поставлений товар у зв'язку з чим, здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань 3% річних, суд встановив, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 2201,52грн, а саме:

1) за видатковою накладною №РН-0001640 від 05.09.2018р:

- на суму боргу 485486,36грн у період з 07.09.2018р по 10.09.2018р у розмірі 159,61грн;

- на суму боргу 405486,36грн у період з 11.09.2018р по 12.09.2018р у розмірі 66,66грн;

- на суму боргу 305486,36грн у період з 13.09.2018р по 17.09.2018р у розмірі 125,54грн;

- на суму боргу 205486,36грн у період з 18.09.2018р по 18.09.2018р у розмірі 16,89грн;

- на суму боргу 195486,36грн у період з 19.09.2018р по 19.09.2018р у розмірі 16,07грн;

- на суму боргу 75486,36грн у період з 20.09.2018р по 07.10.2018р у розмірі 111,68грн;

- на суму боргу 74986,36грн у період з 08.10.2018р по 15.10.2018р у розмірі 49,31грн;

- на суму боргу 59986,36грн у період з 16.10.2018р по 12.11.2018р у розмірі 138,05грн.

2) за видатковими накладними №РН-0001634 від 06.09.2018р на суму 68185,26грн та №РН-0001644 від 06.09.2018р на суму 93854,26грн (68185,26грн+93854,26грн=162039,52грн):

- на суму боргу 162039,52грн у період з 08.09.2018р по 12.11.2018р у розмірі 879,01грн.

3) на за видатковими накладними №РН-0001640 від 05.09.2018р, №РН-0001634 від 06.09.2018р та №РН-0001644 від 06.09.2018р:

- на суму боргу 222025,88 у період з 13.11.2018р по 17.12.2018р у розмірі 638,70грн.

Відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однак, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення меншу суми 3% річних, що є його правом, а тому задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в заявленій позивачем сумі - 1858,97грн.

Перевіривши за допомогою програми "Ліга:Закон" проведені позивачем нарахування інфляційних втрат, з огляду на вище встановлені обставини щодо сум та періодів їх нарахування згідно поданого розрахунку, господарський суд прийшов до висновку, що обґрунтованим є нарахування інфляційних в сумі 16020,79грн, зокрема:

- в сумі 8882,99грн за вересень 2018 року (у період з 13.09.2018р по 30.09.2018р) на суму боргу 467525,88грн;

- в сумі 4029,44грн за жовтень 2018 року на суму боргу 237025,88грн;

- в сумі 3108,36грн за листопад 2018 року на суму боргу 222025,88грн.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 16020,79грн. В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 333,90грн (16354,69грн - 16020,79грн = 333,90грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 222025,88грн основного боргу, 1858,97грн 3% річних, 16020,79грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 333,90грн суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрея Ойл" (10002, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 39782586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Енергогруп" (04053, м.Київ, Кудрявський узвіз, буд.7, кімн.122; ідентифікаційний код 39187845):

- 222025,88грн основного боргу,

- 1858,97грн 3% річних,

- 16020,79грн інфляційних втрат,

- 3598,58грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.03.19

Суддя Кравець С.Г.

Друк.:

1 - до справи,

2,3 - сторонами (рек з повід.).