Рішення

від 28.02.2019 по справі 910/17668/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2019Справа № 910/17668/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Водій"

про стягнення 75529,97 грн.

за участю представників:

від позивача: Березова І.Г.

від відповідача: Павлова О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельний кооператив "Водій" про стягнення 75 529,97 грн., з яких: 65 407,88 грн. - заборгованість за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, 3 415,75 грн. - інфляційні втрати, 1 292,29 грн. - 3 % річних, 3 270,39 грн. - штраф, 2 143,67 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №03056/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 10.09.2003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Як встановлено судом, позивачем заявлено про здійснення розгляду справи із викликом сторін.

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 призначено судове засідання у справі №910/17668/18 на 28.02.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача письмового відзиву не надав, проти позовних вимог заперечень не навів.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 28.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як встановлено судом, при проголошенні вступної та резолютивної частин рішення було допущено описку та не зазначено суми інфляційних втрат, вимоги про стягнення яких були розглянуті судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 виправлено описку, допущену у вступній та резолютивній частині рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2003 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") як постачальником та Житлово-будівельним кооперативом "Водій" (абонент) укладений договір №03056/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищевказані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Згідно із п. 7.1. договору, даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

У відповідності до п. 2.1. договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна", приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно із п. 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до Правил користування (п.3.3. договору).

Абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту (п. 2.3. договору).

Щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.6. договору).

Згідно з п. 3.4. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5. договору).

Згідно п. 4.1. договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми.

Пунктом 4.2. договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що у відповідача виникла заборгованість з водопостачання та водовідведення у загальній сумі 65407,88 грн.: по коду 8-247 за період з 01.09.2017 по 30.09.2018 у сумі 39396,79 грн. та по коду 8-50247 за період з 01.06.2017 по 30.09.2018 у сумі 26 011,09 грн.

У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за договором №03056/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 10.09.2003, позивачем нараховані 3 415,75 грн. - інфляційних втрат, 1 292,29 грн. - 3 % річних, , 2 143,67 грн. - пені, 3 270,39 грн. грн. - штрафу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору №03056/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 10.09.2003, за період з 01.09.2017 по 30.09.2018 позивач надав відповідачу послуги по коду 8-247 на суму 98 898,18 грн. та за період з 01.06.2017 по 30.09.2018 - по коду 8-50247 на суму 26 832,56 грн., що підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку за спірний період, підписаними уповноваженими представниками сторін; розшифровками рахунків відповідача.

На виконання умов п. 3.6. договору позивачем виставлено платіжні документи до банківських установ за спірний період, що підтверджується реєстрами дебетових повідомлень та довідкою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" щодо надсилання на адресу відповідача реєстру платіжних повідомлень.

Відповідачем було частково здійснені оплати по договору, що підтверджується банківськими виписками, витягами з реєстрів наданих пільг та субсидій та реєстром надходжень грошових коштів.

Згідно із детальними розрахунками заборгованості за договором №03056/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 10.09.2003 заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період становила 65407,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов'язання за договором №03056/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 10.09.2003 підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 65407,88 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані пеня у розмірі 2143,67 грн. (нарахована за загальні періоди з 25.04.2018 по 30.09.2018, з 27.05.2018 по 30.09.2018, з 24.06.2018 по 30.09.2018, з 20.08.2018 по 30.08.2018), 3% річних у сумі 1292,29 грн. (за загальні періоди з 21.09.2017 по 30.08.2018 та з 25.06.2017 по 30.09.2018) та інфляційні втрати у розмірі 3 415,75 грн. (за загальні періоди з 21.09.2017 по 30.08.2018 та з 25.06.2017 по 30.09.2018), а також штраф у розмірі 3270,39 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат та штрафу.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунок 3% річних у сумі 1292,29 грн. є арифметично вірним, у зв'язку зі чим суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 2836,52 грн., у зв'язку зі чим вимоги підлягають частковому задоволенню.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 4.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 2143,67 грн., а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми.

Оскільки відповідачем не було сплачено нарахованої за спірний період заборгованості у загальному розмірі 65407,88 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 4.1 договору у сумі 3270,39 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" частково в частині стягнення заборгованості у сумі 65407,88 грн., пені у сумі 2143,67 грн., 3% річних у сумі 1292,29 грн., інфляційних втрат у сумі 2836,52 грн. та штрафу у сумі 3270,39 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Водій" (03162, м. Київ, вул. Тулузи, 20, ідентифікаційний код 22883106) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-а, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у сумі 65407,88 грн., пеню у сумі 2143,67 грн., 3% річних у сумі 1292,29 грн., інфляційні втрати у сумі 2836,52 грн. та штраф у сумі 3270,39 грн. та судовий збір у розмірі 1748,49 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.03.2019 .

Суддя О.В. Гулевець