Рішення

від 28.02.2019 по справі 911/2443/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2443/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбастеплоелектромонтаж", 84313, Донецька область, місто Краматорськ, бульвар Машинобудівників, будинок 8

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Стоун Україна", 08133, АДРЕСА_1

про стягнення 176727,20 грн. передоплати за непоставлений товар

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання Н.С.Матраєва

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 (ордер ДН №059817 від 28.02.2019; дог. №19-02/18 від 19.02.2019);

від відповідача: не з'явився.

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбастеплоелектромонтаж" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Стоун Україна" про стягнення 176727,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.01.2019 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач повноважного представника в судові засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав.

У судовому засіданні 28.02.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

З метою отримання передоплати для подальшого здійснення поставок товару Товариство з обмеженою відповідальністю "АП Стоун Україна" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Донбастеплоелектромонтаж" рахунки-фактури №АС-28/09 від 14.09.2017 на суму 665 463,17 грн., №АС-49/11 від 08.11.2017 на суму 87 401,80 грн. та №АС-58/11 від 29.11.2017 на суму 267 006, 22 грн.

Позивач оплатив вказані рахунки згідно платіжних доручень №825 від 15.09.2017 на суму 487 995,98 грн., №1076 від 31.10.2017 на суму 177 467,19 грн., №1158 від 14.11.2017 на суму 87401,80 грн. та №1293 від 05.12.2017 на суму 267 006,22 грн.

Відповідач, в свою чергу, здійснив поставку товару згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних №27 від 24.10.2017 на суму 164 706,51 грн., №27 від 24.10.2017 на суму 275 555,59 грн., №31 від 17.11.2017 на суму 300 207,01 грн. та №37 від 20.12.2017 на суму 105 724,88 грн.

Позивач стверджує, що відповідач оплачений товар в повному обсязі не поставив та ухиляється від виконання даного зобов'язання на суму 176727,20 грн..

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями №25-01-01 від 25.01.2018, №04-04-01 від 04.04.2018 та №24-04-2 від 24.04.2018 в яких вимагав здійснити поставку оплаченого товару або повернути грошові кошти.

Оскільки вказані претензії залишені без відповіді та задоволення позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині першій цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач, у свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який укладено сторонами, є договором поставки.

Згідно з частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини другої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частиною першою статті 665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів поставки відповідачем товару, вказаного у рахунках-фактурах №АС-28/09 від 14.09.2017, №АС-49/11 від 08.11.2017 та №АС-58/11 від 29.11.2017 в повному обсязі, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відмовився від договору купівлі-продажу та заявив вимогу про стягнення грошових коштів, сплачених в якості передоплати за товар.

Проте, перевіривши розрахунок суми основного боргу наведений у позовній заяві суд встановив, що він здійснений арифметично невірно у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок основного боргу, а саме: 1 019 871,19 грн. (загальна сума передоплати) - 846 193,99 грн. (загальна вартість поставленого товару) = 173 677,20 грн.

Докази повернення відповідачем сплачених позивачем 173 677,20 грн. відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 173 677,20 грн. передоплати за непоставлений товар. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Стоун Україна" (08133, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38669143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбастеплоелектромонтаж" (84313, Донецька область, місто Краматорськ, бульвар Машинобудівників, будинок 8, ідентифікаційний код 38144072) 173 677 (сто сімдесят три тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 20 коп. передоплати за непоставлений товар та 2605 (дві тисячі шістсот п'ять) грн. 16 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 06.03.2019.