Рішення

від 05.03.2019 по справі 910/17193/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019Справа № 910/17193/18 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ (25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 20/24, офіс 10) до проТовариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОПРОФ (04119, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІМ'Ї ХОХЛОВИХ, будинок 8) стягнення заборгованості у розмірі 57 872 грн. 12 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОПРОФ (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 57 872 грн. 12 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором про транспортно - експедиторське обслуговування №45 від 24.01.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОПРОФ про стягнення заборгованості у розмірі 57 872 грн. 12 коп. залишено без руху.

08.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

31.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.01.2019 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 18.01.2019 року та 16.01.2019 року уповноваженим особам Сторін ухвали суду.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

24.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОПРОФ (Клієнт) було укладено Договір про транспортно - експедиторське обслуговування №45, відповідно до умов якого Експедитор від свого імені та за рахунок Клієнта зобов'язався надати транспортно - експедиторські послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів Клієнта автомобільним, морським та/або авіа транспортом на території України та/або за її межами, а Клієнт зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги та інші платежі, передбачені даним Договором, а також обґрунтовані затрати Експедитора, які підлягають сплаті Експедитором третім особам. (а.с.24-30)

Умови надання конкретних послуг, а також перелік конкретних послуг та операції, що необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються Сторонами в заявці. Заявка є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором, пріоритетними є умови, зазначені в заявці. (п.1.2 Договору)

Відповідно до п.3.4 Договору оплата за виконані послуги і додаткові витрати в процесі виконання послуг здійснюється без урахуванням взаємних претензій протягом 5 календарних днів з моменту отримання Клієнтом копії транспортних документів, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Згідно з п.3.5 Договору якщо відправлений Експедитором акт наданих послуг не підписаний і письмово не заперечений Клієнтом протягом 5 днів з моменту отримання, він вважається прийнятим ним без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Пунктом 4.10 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Клієнт сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У розділі 2 Договору визначено, що транспортна накладна TNT - єдиний транспортний документ, що супроводжує вантаж на всьому шляху прямування, складання і видача якого підтверджує укладення договору перевезення.

Заявкою №5 від 06.10.2018 року на надання транспортно - експедиторських послуг до Договору про транспортно - експедиторське обслуговування №45 від 24.01.2018 року Сторони узгодили здійснення перевезення за маршрутом Київ - Гамбург Німеччина - Гнидя Польща - Торонто Канада, вартість послуг 122 952 грн. 65 коп., безготівковий розрахунок впродовж 1 дня від моменту прибуття до порту вивантаження. (а.с.31)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про транспортно - експедиторське обслуговування №45 від 24.01.2018 року Позивач надав транспортно - експедиторські послуги, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною №122645 (а.с.32), а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом здачі - прийняття робіт №547 на суму 122 952 грн. 65 коп. (а.с.34) та здійснив часткову оплату за надані послуги у загальному розмірі 68 870 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №8486 від 12.10.2018 р. на суму 61476 грн. 33 коп., №8600 від 30.10.2018 р. на суму 7393 грн. 67 коп. (а.с.36-37)

Крім того, на виконання умов Договору про транспортно - експедиторське обслуговування №45 від 24.01.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача транспортні документи, рахунок - фактуру №АС - 0000547 від 10.09.2018 року, податкову накладну, акт виконаних робіт, що підтверджується копією експрес - накладної №59000378486241 від 15.11.2018 року. (а.с.35)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ в розмірі 54 082 грн. 65 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОПРОФ 3% річних у розмірі 284 грн. 11 коп., інфляційні у розмірі 96 грн. 08 коп. та пеню у розмірі 3 409 грн. 28 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про транспортно - експедиторське обслуговування №45 від 24.01.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про транспортно - експедиторське обслуговування №45 від 24.01.2018 року Позивач надав транспортно - експедиторські послуги, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною №122645 (а.с.32), а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом здачі - прийняття робіт №547 на суму 122 952 грн. 65 коп. (а.с.34) та здійснив часткову оплату за надані послуги у загальному розмірі 68 870 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №8486 від 12.10.2018 р. на суму 61476 грн. 33 коп., №8600 від 30.10.2018 р. на суму 7393 грн. 67 коп. (а.с.36-37)

Відповідно до п.3.4 Договору оплата за виконані послуги і додаткові витрати в процесі виконання послуг здійснюється без урахуванням взаємних претензій протягом 5 календарних днів з моменту отримання Клієнтом копії транспортних документів, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Крім того, на виконання умов Договору про транспортно - експедиторське обслуговування №45 від 24.01.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача транспортні документи, рахунок - фактуру №АС - 0000547 від 10.09.2018 року, податкову накладну, акт виконаних робіт, що підтверджується копією експрес - накладної №59000378486241 від 15.11.2018 року. (а.с.35)

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОПРОФ перед Товариством з обмеженою відповідальністю УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ за Договором про транспортно - експедиторське обслуговування №45 від 24.01.2018 року становить 54 082 грн. 65 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ в розмірі 54 082 грн. 65 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 54 082 грн. 65 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 17.10.2018 р. по 17.12.2018 р. у розмірі 284 грн. 11 коп. та інфляційні у розмірі 96 грн. 08 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за Договором про транспортно - експедиторське обслуговування №45 від 24.01.2018 року за загальний період прострочки з 17.10.2018 р. по 17.12.2018 р. у розмірі 284 грн. 11 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду початку прострочки Відповідача.

Відповідно до п.3.4 Договору оплата за виконані послуги і додаткові витрати в процесі виконання послуг здійснюється без урахуванням взаємних претензій протягом 5 календарних днів з моменту отримання Клієнтом копії транспортних документів, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

На виконання умов Договору про транспортно - експедиторське обслуговування №45 від 24.01.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача транспортні документи, рахунок - фактуру №АС - 0000547 від 10.09.2018 року, податкову накладну, акт виконаних робіт, що підтверджується копією експрес - накладної №59000378486241 від 15.11.2018 року. (а.с.35)

Враховуючи те, що документи були надіслані на адресу Відповідача 15.11.2018 року, у експрес - накладній №59000378486241 від 15.11.2018 року зазначено дату отримання 16.11.2018 року, а тому обов'язок по оплаті виник у Відповідача 21.11.2018 року, а з 22.11.2018 року розпочалась прострочка Відповідача.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних року за загальний період прострочки з 22.11.2018 р. по 17.12.2018 р. у розмірі 115 грн. 57 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 17.10.2018 р. по 17.12.2018 р. у розмірі 96 грн. 08 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, проте Позивачем невірно визначено період початку прострочки Відповідача, оскільки вірним є з 22.11.2018 р. по 17.12.2018 р.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 17.10.2018 р. по 17.12.2018 р. у розмірі 3 409 грн. 28 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.10 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Клієнт сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 17.10.2018 р. по 17.12.2018 р. у розмірі 3409 грн. 28 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду початку прострочки Відповідача, а тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 1 386 грн. 99 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 22.11.2018 року по 17.12.2018 року.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОПРОФ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ підлягає стягненню заборгованість у розмірі 54 082 грн. 65 коп., 3% річних у розмірі 115 грн. 57 коп., інфляційні у розмірі 96 грн. 08 коп. та пеня у розмірі 1386 грн. 99 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОПРОФ витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 500 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат

.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2018 року між адвокатом Ткачом Віталієм Дмитровичем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ (Замовник) було укладено Договір про надання правничої допомоги №12-12/2018, за змістом якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договорам, дає завдання - доручення, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання-доручення Замовника надати йому за плату правничу допомогу (юридичні послуги) адвоката щодо здійснення представництва прав та інтересів Замовника в органах державної влади, на. підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах, органах прокуратури, в тому числі але не виключно - Генеральній прокуратурі України, ДФС України, НАБУ тощо без обмеження процесуальних повноважень.

Відповідно до завдання - доручення до Договору про надання правничої допомоги №12-12/2018 від 12.12.2018 року Адвокат прийняв завдання стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОПРОФ заборгованість у розмірі 54082 грн. 65 коп., штрафні санкції.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано Акт виконаних робіт №32 від 17.12.2018 р. на суму 11500 грн. 00 коп., платіжне доручення №1309 від 18.12.2018 р. на суму 11500 грн. 00 коп., попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що Ткач Віталій Дмитрович є адвокатом в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми витрат на професійну правничу допомогу, заявлена Позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500 грн. 00 коп., складається з:

Зустріч, консультація, узгодження правової позиції - 2 год. - 2000 грн. 00 коп.;

Отримання документів для позовної заяви та виготовлення копій - 1 год. - 1000 грн. 00 коп.;

Вивчення документів для правової бази - 1 год. - 1000 грн. 00 коп.

Підготовка та направлення позовної заяви до суду - 5 год. - 5000 грн. 00 коп.

Представництво та захист інтересів в суді - 2500 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак необґрунтованими вимоги про стягнення 4000 грн. 00 коп. витрат за зустріч, консультацію, узгодження правової позиції, отримання документів для позовної заяви та виготовлення копій, вивчення документів для правової бази. Крім того, дана справа є малозначною, а тому стягнення 5000 грн. 00 коп. за підготовку та направлення позовної заяви до суду є також необґрунтованими.

Вимоги Позивача про стягнення 2 500 грн. 00 коп. за представництво та захист інтересів в суді є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки в жодному судовому засіданні представник Позивача участі не приймав, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За таких підстав, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОПРОФ (04119, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІМ'Ї ХОХЛОВИХ, будинок 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 36578259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УП ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ (25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 20/24, офіс 10, Ідентифікаційний код юридичної особи 39868076) заборгованість у розмірі 54 082 (п'ятдесят чотири тисячі вісімдесят дві) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп., 3% річних у розмірі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 57 (п'ятдесят сім) коп., інфляційні у розмірі 96 (дев'яносто шість) грн. 08 (вісім) коп., пеню у розмірі 1 386 (одна тисяча триста вісімдесят шість) грн. 99 (дев'яносто дев'ять) коп., судовий збір у розмірі 1 695 (одна тисяча шістсот дев'яносто п'ять) коп. 30 (тридцять) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 березня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин