Рішення

від 04.03.2019 по справі 922/3306/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3306/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-енергосервіс"(14017, мс. Чернігів, вул. Промислова, буд.15,офіс 10) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМКІФ Профіль" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 1А) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-енергосервіс" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМКІФ Профіль", в якій просить суд стягнути з відповідача 275000,0грн. суму помилково перерахованих грошових коштів, процентів за безпідставне одержання та збереження грошей в сумі 5695,89грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4 210,44грн.

Разом із позовом позивачем подано клопотання про витребування доказів відповідно до вимог ст.81 ГПК України ,а саме оригіналу або завірену копію рахунку на оплату №3589 від 12.10.2018 року.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2018 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3306/18. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-енергосервіс" про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження відмовлено. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено "19" грудня 2018 р. о(об) 12:00.

17.12.2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-енергосервіс" (вх.№2866) електронною поштою, через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача

Ухвалою господарського суд від 19.12.2018 року, задоволено клопотання представника позивача (вх.№2866 від 17.12.2018 року) про розгляд справи за його відсутності. Підготовче засідання відкладено на "16" січня 2019 р. о 11:30 .

Ухвалою господарського суду від 16.01.2019 року, продовжено строк підготовчого засідання у справі № 922/3306/18 на тридцять днів. Підготовче засідання відкладено на "12" лютого 2019 р. о 10:30 .

Ухвалою господарського суду від 12.02.2019 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання з розгляду спору по суті на "04" березня 2019 р. о 12:30 .

В призначене судове засідання 04.03.2019 представник позивача не з'явився, електронною поштою через канцелярію суду (вх.№522 від 01.03.2019 року) від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. При цьому пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позов повністю.

Відповідач у судове засідання 04.03.2019 не з'явився, ухвали господарського суду Харківської області від 04.12.2018 та 19.12.2018 року, які були надіслані на адресу відповідача , яка зазначена у позовній заяві, повернулись 16.01.2019 та 24.01.2019 року на адресу суду з довідкою поштового відділення: "причина повернення: за закінченням терміну зберігання".

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників сторін за наявними у справі доказами.

Судом взято до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку. Судом встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити за матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно, всебічно та повно дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 жовтня їй018 року платіжним дорученням №1086 Позивач - ТОВ ФАВОРИТ- ЕНЕРГОСЕРВІС перерахував Відповідачу - ТОВ АМКІФ ПРОФІЛЬ 275000 гривень в тому числі податку на додану вартість 45833,33 гривні, за рахунком на оплату №3589 від 12.10.2018 року Відповідача (отриманий від Відповідача в електронній формі на електронну адресу Позивача 12.10.2018 р.).

Підставою складення Рахунку на оплату №3589 від 12.10.2018 року Відповідачем було вказано Договір поставки АП18/0910-1 від 09.10.2018 року.

Проектом договору, що був надісланий Позивачу в електронній формі 12.10.2018 року, Відповідач пропонував здійснити поставку товару на протязі тридцяти робочих днів з моменту оплати товару Покупцем. Данні умови не влаштовували Позивача і враховуючи те що на підставі ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, він не погодився на умови Відповідача. В ході переговорів сторони згоди у визначенні строку поставки товару не досягли.

Згідно ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода, у відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В зв'язку з тим, що Позивач та Відповідач не досягли домовленостей з істотних умов договору поставки: строку виконання зобов'язання по поставці, Договір поставки №АП 18/0910-1 від 09.10.2018 року між Позивачем та Відповідачем укладено не було.

Позивач двічі письмово звертався до Відповідача з проханням повернути помилково перераховані грошові кошти, а саме: 23.10.2018 року листом №23/10/2018 та 01.11.2018 року з вимогою про повернення помилково перерахованих грошових кошті в сумі 275000 гривень, але відповіді від відповідача не отримав.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 р. помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача; неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Згідно з п. 2.35 Інструкції кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Приписами ст. ст. 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на наведене, а також враховуючи відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов'язок по поверненню помилково перерахованих грошових коштів на підставі рахунку на оплату №3589 від 12.10.2018 року, суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України, і, як наслідок, зобов'язана повернути позивачу це майно (кошти).

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідачем доказів повернення позивачу безпідставно набутих грошових коштів в сумі 275 000,0 грн. до суду не надано, і в матеріалах справи такі докази відсутні.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 275000,0 грн. є обґрунтованими, повністю підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім того, у відповідності до ст. 526, 1048, 1214 ЦК України позивачем нараховані проценти у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за користуванням чужими грошовими коштами у розмірі 5695,89грн.

Позивач, посилаючись на норми ст.ст. 536 та ч. 2 ст. 1214 ЦК України, зазначив про можливість стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України, застосовуючи за аналогією закону (ст. 8 ЦК України) приписи ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На порушення цієї норми відповідач станом на день подання позовної заяви не повернув сплачені позивачем гроші.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК.

Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до частини другої статті 628 ЦК до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами статті 1048 ЦК.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Отже, висновок позивача про необхідність застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові ОСОБА_1 Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5695,89 грн. за користування чужими грошовим коштами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМКІФ Профіль" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 1А, код 40721762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-енергосервіс"(14017, м. Чернігів, вул. Промислова, буд.15,офіс 10, код 41201795) - 275000,0грн. суму помилково перерахованих грошових коштів, витрати по сплаті судового збору в сумі 4125,0грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-енергосервіс" (14017, м. Чернігів, вул. Промислова, буд.15,офіс 10, код 41201795).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АМКІФ Профіль" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 1А, код 40721762).

Повне рішення складено 04.03.2019 р.

Суддя ОСОБА_2