Рішення

від 06.03.2019 по справі 917/57/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2019 Справа № 917/57/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши і справу № 917/57/19

за позовною заявою Приватного підприємства "Граніт-Агро", с. Степанівка, Семенівський район, Полтавська область, 38261

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агро-Ханф", вул. Гагаріна, 68, с. Лютенські Будища, Зіньківський район, Полтавська область, 38130

про стягнення 277 906,52 грн. заборгованості,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

09.01.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Граніт-Агро" до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агро-Ханф" про стягнення 277 906,52 грн. заборгованості.

Суд ухвалою від 11.01.2019 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/57/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

10.11.2017 р. між Приватним підприємством Граніт-Агро (далі - Позикодавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агро-Ханф (далі - Позичальник) було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) (безпроцентної нецільової) №171110/1Г (далі - Договір №171110/1Г, арк. справи 9).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- сума позики за цим Договором становить 128 000,00 гривень (п. 2.1. Договору №171110/1Г);

- позика може надаватися як частинами так і в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позичальника, але загальна сума позики не може перевищувати суму, зазначену у п. 2.1. цього Договору (п. 2.2. Договору №171110/1Г);

- Позичальник зобов'язаний повернути позику у строк до 22.09.2018 року. Вся сума позика повинна бути повернена в межах строку, встановленого даним пунктом. Позичальник має право повернути позику частинами, але в будь-якому випадку, до спливу строку, зазначеного в даному пункті договору, сума позики повинна бути повернута позикодавцю. Повернення (повністю або в частині) позики здійснюється в безготівковій формі на рахунок позикодавця (п. 3.1 Договору №171110/1Г);

- строк повернення позики, установлений в п. 3.1 договору, може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до договору (п. 3.2 Договору №171110/1Г);

- Позичальник гарантує повернення позики у строк передбачений п. 3.1 даного Договору (4.1 Договору № 171110/1Г);

- 3а порушення строків повернення позики Позичальник виплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення за весь період прострочення без будь-яких обмежень по строкам, від суми позики. Крім того, у разі прострочення Позичальником повернення позики за даним договором, він сплачує Позикодавцю у відповідності до ст. 625 ЦКУ, 36% річних від суми позики за весь час прострочення. (5.2 Договору № 171110/1Г);

На виконання Договору № 171110/1Г позивачем було здійснено перерахування відповідачу коштів у розмірі 128 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № НОМЕР_1 від 10.11.2017 року та № НОМЕР_2 від15.11.2017 року (а.с. 10-11) та свідчить про повне виконання позивачем умов вищезазначеного договору позики.

За даними позивача, в порушення умов Договору № 171110/1Г відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином та не повернув позивачеві суму позики в розмірі 128 000,00 грн. та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на вказану суму.

22.12.2017 р. між Приватним підприємством Граніт-Агро (далі - Позикодавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агро-Ханф (далі - Позичальник) було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) (безпроцентної нецільової) №171222/1Г (далі - Договір №171222/1Г, арк. справи 12).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- сума позики за цим Договором становить 73 742,00 гривень (п. 2.1. Договору №171222/1Г);

- позика може надаватися як частинами так і в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позичальника, але загальна сума позики не може перевищувати суму, зазначену у п. 2.1. цього Договору (п. 2.2. Договору №171222/1Г);

- Позичальник зобов'язаний повернути позику у строк до 22.09.2018 року. Вся сума позика повинна бути повернена в межах строку, встановленого даним пунктом. Позичальник має право повернути позику частинами, але в будь-якому випадку, до спливу строку, зазначеного в даному пункті договору, сума позики повинна бути повернута позикодавцю. Повернення (повністю або в частині) позики здійснюється в безготівковій формі на рахунок позикодавця (п. 3.1 Договору №171222/1Г);

- строк повернення позики, установлений в п. 3.1 договору, може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до договору (п. 3.2 Договору №171222/1Г);

- Позичальник гарантує повернення позики у строк передбачений п. 3.1 даного Договору (4.1 Договору №171222/1Г);

- 3а порушення строків повернення позики Позичальник виплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення за весь період прострочення без будь-яких обмежень по строкам, від суми позики. Крім того, у разі прострочення Позичальником повернення позики за даним договором, він сплачує Позикодавцю у відповідності до ст. 625 ЦКУ, 36% річних від суми позики за весь час прострочення. (5.2 Договору №171222/1Г);

На виконання Договору №171222/1Г позивачем було здійснено перерахування відповідачу коштів у розмірі 73 742,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № НОМЕР_3 від 22.12.2017 р. та свідчить про повне виконання позивачем умов вищезазначеного Договору позики.

За даними позивача, в порушення умов Договору №171222/1Г, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином та не повернув позивачеві суму позики в розмірі 73 742,00 грн. та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на вказану суму.

З метою досудового врегулювання спору ПП Граніт-Агро направило вимогу №27/Г від 19.11.2018 року до ТОВ Агро-Ханф , згідно якої вимагав від відповідача здійснити повернення коштів по Договорам позики №171110/1Г від 10.11.2017 року та №171222/1Г від 22.12.2017 року. Дану вимогу відповідач отримав 19.11.2018 року (про що свідчить підпис на вимозі), але Відповідачем на дану вимогу відреагував, кошти не повернув.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 277 906,52 грн. заборгованості, з яких :

- 128 000,00 грн. заборгованість по договору позики (безпроцентної нецільової) № 171110/1Г від 10.11.2017 року, штраф у розмірі 25 600,00 грн., 36% річних у розмірі 11 362,19 грн., пеню (подвійна ставка НБУ) у розмірі 11 362,19 грн.;

- 73 742,00 грн. заборгованість по договору позики (безпроцентної нецільової) № 171222/1Г від 22.12.2017 року, штраф у розмірі 14 748,40 гривень, 36% річних у розмірі 6 545,87 грн., пеню (подвійна ставка НБУ) у розмірі 6 545,87 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по договору позики.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеними Договорами позики. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаними Договорами позики та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України не сплатив заборгованість. Заборгованість останнього на момент подання позову та винесення даного рішення складає 201 742,00 грн., в тому числі : 128 000,00 грн. заборгованість по Договору позики № 171110/1Г від 10.11.2017 р. та 73 742,00 грн. заборгованість по Договору позики №171222/1Г від 22.12.2017 р.. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 201 742,00 грн. заборгованості по позиці підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 Договору позики № 171110/1Г від 10.11.2017 року та Договору позики № 171222/1Г від 22.12.2017 року, за порушення строків повернення позики Позичальник виплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення за весь період прострочення без будь-яких обмежень по строкам, від суми позики. Крім того, у разі прострочення Позичальником повернення позики за даним договором, він сплачує Позикодавцю у відповідності до ст. 625 ЦКУ, 36% річних від суми позики за весь час прострочення.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 17 908,06 грн. пені (в т.ч. : 11362,19 грн. пені по Договору № 171110/1Г та 6 545,87 грн. пені по Договору № 171222/1Г) за період з 23.09.2018 року по 22.12.2018 року, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому підлягають задоволенню.

У пунктах п. 5.3 Договорів позики № 171110/1Г та № 171222/1Г сторони узгодили, що у випадку, якщо прострочення повернення позики заданим договором, складає більше 5 календарних днів, Позичальник зобов'язаний додатково, окрім пені, сплатити Позикодавцю штраф у розмірі 20% від вартості суми позики.

Тобто, при укладені Договорів позики сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та договірних санкцій у разі невиконання відповідачем умов договорів, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому судом враховано презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 40 348,40 грн. (20% від суми заборгованості), в т.ч. : 25 600,00 грн. штрафу по Договору № 171110/1Г та 14 748,40 грн. штрафу по Договору № 171222/1Г, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище, у п. 5.1. Договору позики № 171110/1Г від 10.11.2017 року та Договору позики № 171222/1Г від 22.12.2017 року, сторони узгодили, що за порушення строків повернення позики Позичальник виплачує Позикодавцю відповідно до приписів до ст. 625 ЦКУ 36% річних від суми позики за весь час прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 17 908,06 грн. 36% річних (в т.ч. : 11362,19 грн. 36% річних по Договору № 171110/1Г та 6 545,87 грн. 36% річних по Договору № 171222/1Г) за період з 23.09.2018 р. по 22.12.2018 р. включно, суд прийшов до висновку, що розмір вимог позивача в цій частині є правильним, вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а тому підтягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агро-Ханф (ідентифікаційний код 34463469, місце знаходження: 38130, Полтавська область, Зіньківський район, с. Лютенські Будища, вул. Гагаріна б. 68) на користь Приватного підприємства Граніт - Агро (с. Степанівка, Семенівський район, Полтавська область, 38261, ідентифікаційний код 32843846) :

- заборгованість по договору позики (безпроцентної нецільової) № 171110/1Г від 10.11.2017 року в розмірі 128 000,00 грн., штраф у розмірі 25 600,00 грн., 36% річних у розмірі 11 362,19 грн., пеню у розмірі 11 362,19 грн.;

- заборгованість по договору позики (безпроцентної нецільової) № 171222/1Г від 22.12.2017 року в розмірі 73 742,00 грн., штраф у розмірі 14 748,40 грн., 36% річних у розмірі 6 545,87 грн., пеню у розмірі 6 545,87 грн..

- 4 168,61 гривень витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.03.2019 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М.Тимощенко