Постанова

від 05.03.2019 по справі 813/4376/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

Київ

справа №813/4376/17

адміністративне провадження №К/9901/55573/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 (суддя Хома О.П.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 (судді Мікула О.І., Заверухва О.Б., Качмар В.Я.)

у справі № 813/4376/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-Тепловодосервіс

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним і скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Енергія-Тепловодосервіс (далі - позивач, ТОВ Енергія-Тепловодосервіс ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ від 03.11.2017 № 5248.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що запити надіслані на адресу позивача, оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, запити містили вказівку на фактичну та правову підстави для надіслання запиту, а судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки такому запиту. Крім того, відповідач посилається на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 820/4605/17 (К/9901/30642/18).

Позивач процесуальним правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС направило на адресу ТОВ Енергія-Тепловодосервіс запити від 23.02.2017 №1598/10/13-01-14-08-13 та від 25.09.2017 за №15246/10/13-01-14-0813 Про надання інформації (пояснень) та її документального підтвердження , в якому, із посиланням на підпункт 16.1.5, під підпункт 16.1.7 пункт 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункт 20.1 статті 20, підпункт 1 і підпункт 3 абзац 3 пункт 73.3 статті 73, підпункт 78.1.1 пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, містилася вимога щодо надання інформації та її документального підтвердження, а саме - засвідчених підписом посадової особи Енергія-Тепловодосервіс та скріплених печаткою (за наявності) копій документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із НВ ТзОВ Септор за липень 2015 року та із ТОВ Корпорація КРТ за серпень 2016, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року.

Відповіді на запити від 23.02.2017 №1598/10/13-01-14-08-13 та від 25.09.2017 за №15246/10/13-01-14-0813 позивачем не надано.

03.11.2017 ГУ ДФС у Львівський області у відповідності до вимог підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України прийнято наказ № 5248 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Енергія-Тепловодосервіс по взаємовідносинах із ТОВ Корпорація КРТ за період серпень-грудень 2016 року, січень 2017 року, НВ ТОВ Септор за липень 2015 року.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з тих мотивів, що вказані запити не містять підстав, передбачених абзацом 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу, для їх надіслання, а також вказівки на виявлену недостовірність даних. Крім того, наказ від 03.11.2017 № 5248 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Енергія-Тепловодосервіс не містить зазначення будь-якої податкової інформації, що свідчила б про можливі порушення з боку позивача вимог валютного, податкового та іншого не врегульованого Податковим кодексом законодавства. Натомість контролюючий орган обмежився лише загальними посиланнями на норми права.

З такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Право контролюючого органу на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок визначено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, коли отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями абзацу вісімнадцятого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відтак, формою реалізації повноважень податкового органу є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про існуючі порушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування тієї інформації, яка є у податкового органу, при чому достовірність такої інформації про порушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення порушення та формування висновків про це можливе лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Тому наведення у запиті з посиланням на інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про порушення з боку платника податків, передбачає наявність інформації, яка потребує додаткової перевірки, яку можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведеного аналізу після її отримання. З матеріалів справи вбачається, що запити, направлені податковим органом на адресу Товариства, містили вказівку на фактичну (аналіз показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за серпень-грудень 2016 та січень 2017 року) і правову підстави (підпункт 16.1.5, під підпункт 16.1.7 пункт 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункт 20.1 статті 20, підпункт 1 і підпункт 3 абзац 3 пункт 73.3 статті 73, підпункт 78.1.1 пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2010 № 1245) направлення запиту. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

За таких обставин на позивача покладався обов'язок щодо надання відповідної інформації. При цьому, позивач відповідних документів на запит податкового органу не надав. Відтак, у податкового органу виникло право на призначення перевірки з підстав, передбачених пунктами 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

З огляду на наявні в матеріалах справи письмові запити, суд не встановив їх невідповідність вищенаведеним вимогам законодавства, що надавало б позивачу можливість не надавати відповідь на такі обов'язкові запити та відмовити у цьому.

В той же час, в основу оскаржуваного наказу про проведення перевірки покладені підстави та умови для прийняття саме ненадання позивачем пояснень та документів на письмові запити контролюючого органу.

Окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Щодо посилання судів попередніх інстанцій на позицію викладену в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/1574/17, колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення у спорах, предметом оскарження в яких є накази про проведення перевірок, суди надають оцінку обставинам справи в кожному конкретному випадку, оцінюючи надані сторонами докази, в тому числі і письмовим запитам податкового органу про надання інформації.

Щодо висновків судів, що наказ від 03.11.2017 № 5248 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Енергія-Тепловодосервіс не містить зазначення будь-якої податкової інформації, що свідчила б про можливі порушення з боку позивача вимог валютного, податкового та іншого не врегульованого Податковим кодексом законодавства, колегія суддів зазначає, що окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу можна ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки. Податковим кодексом України не передбачено необхідності зазначати в наказі про проведення перевірки податкової інформації, що свідчить про можливі порушення з боку позивача вимог законодавства, натомість наказ про проведення перевірки від 03.11.2017 № 5248 містить вказівку на підставу проведення перевірки - підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відтак, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог та приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 351 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі № 813/4376/17 скасувати.

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко