Рішення

від 25.02.2019 по справі 711/8922/18

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8922/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Семиволос І.М.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

представника відповідача адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Толтек про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом (в подальшому уточнений) до Товариства з обмеженою відповідальністю Толтек про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він працював на ТОВ ТОЛТЕК з 24 травня 2018 року по 20 серпня 2018 року та займав посаду контролера технологічного процесу. З 26 травня 2018 року, згідно наказу № 195-к від 25 травня 2018 року, його було відряджено в Литовську Республіку, м. Каунас на підприємство UAB INOVERSLAS для виконання робіт, відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 2016/11/04-01 від 03 листопада 2016 року. Після повернення з відрядження, 20 серпня 2018 року його звільнено з вказаної посади за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України, про що винесено наказ № 324 від 20 серпня 2018 року.

Проте, вказує, що після припинення трудових відносин з ТОВ ТОЛТЕК йому не була виплачена заробітна плата за липень-серпень 2018 року.

Відповідно до п.4.1.2. Трудового договору від 24.05.2018 року на період відрядження до Литовської Республіки посадовий місячний оклад встановлюється не нижче, ніж діюча мінімальна місячна заробітна плата в Литовській Республіці - 380 EUR.

Відповідно до інформації, розміщеної на сайті Національного банку України, офіційний курс української гривні до Євро станом на 07 серпня 2018 року складав 31грн. 31 коп. за 1 Євро, а станом на 07 вересня 2018 року - 32 грн. 83 коп.

Тож, ТОВ ТОЛТЕК має заборгованість по виплаті заробітної плати перед ним за липень 2018 року - 11 897 грн. 80 коп. (380 Євро х 31,31 грн.), за серпень 2018 року - 12 475 грн.40 коп.(380 Євро х 32,83 грн.), загальною сумою заборгованості за липень-серпень 2018 року - 24 373грн. 20 коп.

Позивач зазначає, що на звернення до керівництва ТОВ ТОЛТЕК з проханням виплатити йому заборгованість по заробітній платі та надіслати на його адресу довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату станом на день звільнення та довідку про розмір середньоденного заробітку на день звільнення, - вказане звернення залишено без реагування та вищевказані суми йому не виплачені.

Крім того, ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як було вказано вище, його звільнено із займаної посади 20 серпня 2018 року. Враховуючи п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно, за червень 2018 року його заробітна плата склала - 20 186 грн.70 коп., за липень 2018 року - 11 897 грн. 80 коп. (380 євро х 31,31 грн.). загальна сума отриманих коштів - 32 084 грн. 50 коп. кількість робочих днів за червень 2018 року - 20 днів, липень 2018 року - 22дні. Загальна кількість - 42 робочі дні, тож, середньоденна заробітна плата складає 763 грн. 91коп. (32 084,50 грн. : 42 робочі дні). Загальна сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 32 084 грн.22 коп. (763, 91 грн. х 42 р.д. ).

Таким чином, просить суд, - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Толтек , на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 24 373,20 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 32 084,22 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В ході розгляду справи, 20 листопада 2018 року, позивачем ОСОБА_1 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на 30 листопада 2018 року в сумі 55001 грн. 52 коп. Заяву про збільшення мотивує тим, що з дати його звільнення (20.08.2018 р.) по день розгляду справи (станом на 30.11.2018) пройшло 72 робочі дні: серпень - 8 робочих днів; вересень - 20 робочих днів; жовтень - 22 робочі дні; листопад - 22 робочі дні. Тож вказує, що загальна сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 55 001,52 грн. ( 763, 91 грн. х 72 робочі дні).

На виконання вимог ст. 278 ЦПК України, 04 грудня 2018 року відповідачем надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі та визнати трудовий договір неукладеним. В обґрунтування своєї позиції зазначено, що між сторонами 24 травня 2018 року був підписаний трудовий договір, згідно якого ОСОБА_1 приймається на посаду майстра по догляду за обладнанням з 25 травня 2018 року, але в той самий день, 24 травня 2018 року, сторони, шляхом переговорів досягли нової домовленості, результатом якої стало написання 24 травня 2018 року ОСОБА_1 заяви про прийняття його на іншу посаду - контролера технологічного процесу, вже з окладом визначеним згідно штатного розкладу, а не за трудовим договором, який був підписаний до цього. Крім того, 24 травня 2018 року був виданий наказ № 235-п Про прийняття на роботу ОСОБА_1В. , в якому вказано, що ОСОБА_1 з 25 травня 2018 року приймається на посаду контролер технологічного процесу , а підставою прийняття зазначена вищезгадана його заява, а не договір, на який посилається ОСОБА_1, про що він засвідчив власним підписом: з наказом ознайомлений . До того ж, зазначає, що ОСОБА_1 на протязі декількох місяців отримував заробітну плату і не висловлював жодних претензій ні до розміру посадового окладу, ні до посади, на котрій він перебував. 25 травня 2018 року ОСОБА_1 був відряджений до місця роботи на час з 26 травня 2018 року по 25 серпня 2018 року. 20 серпня 2018 року ОСОБА_1 написав заяву про звільнення за власним бажанням з цієї ж дати (20.08.2018) і в ній же розписався про отримання трудової книжки. 20 серпня 2018 року на підставі заяви про звільнення ОСОБА_1 був виданий наказ №324, в якому своїм підписом ОСОБА_1 засвідчив, що з наказом ознайомлений. Що стосується розрахунку сум позивачем, то ним беруться довільні періоди роботи, довільні суми заборгованості без логічної прив'язки до локації і перерахунку. Тож, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні повністю.

07 грудня 2018 року ОСОБА_1 надано відповідь на відзив, в якому він не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та зазначає, що відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою (ст. 24 КЗпП). 24.05.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено у письмовій формі трудовий договір, який містив всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України на момент укладення, і ні на момент укладення вказаного договору, ні на момент проведення переговорів між позивачем та відповідачем, про які вказує відповідач у своєму відзиві, він не вчинив жодних дій для того, щоб не укладати чи припинити дію вказаного трудового договору, чим підтвердив правомірність укладення трудового договору від 24 травня 2018 року. Тож, умови оплати праці вказані в розділі 4 вищевказаного трудового договору діяли протягом всього часу, починаючи з моменту прийняття його на роботу та до моменту звільнення з займаної посади (24.05.2018-20.08.2018). Крім того, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору. ТОВ Толтек не надано ні суду, ні йому копію трудового договору, укладеного між позивачем та відповідачем, в якому було б вказано, що позивач був прийнятий на посаду контролера технологічного процесу . Тобто, трудовий договір від 24.05.2018 року, є єдиним договором, який був укладений між позивачем та відповідачем і на підставі нього відповідач був і зобов'язаний здійснювати оплату праці позивачу. Також, зазначає, що відповідач у своєму відзиві вказує на те , що однією із підстав чому потрібно визнати трудовий договір від 24 травня 2018 року неукладеним є те, що в останньому не визначено чітко одну з основних умов договору, а саме: розмір заробітної плати. З такими доводами відповідача не погоджується, оскільки відповідно до п. 4.1. розділу 4 трудового договору від 24 травня 2018 року, за виконання обов'язків, передбачених цим трудовим договором, працівнику встановлюється заробітна плата, яка складається з: 3 200 грн. - після сплати податків, розміру офіційної заробітної плати працівника за місяць роботи, працюючий повний робочий 40 годинний тиждень (без понаднормових) (п.4.1.1); на період відрядження до Литовської Республіки посадовий місячний оклад встановлюється не нижче, ніж діюча мінімальна місячна заробітна плата в Литовській Республіці (380 EUR до сплати податків)( п.4.1.2)). Отже, сторони досягли згоди щодо істотної умови трудового договору, а саме, щодо оплати праці ОСОБА_1 Крім того, дані, які вказані у довідці ТОВ Толтек від 29 листопада 2018 року, поданої разом з відзивом не відповідають фактичним сумам, які відповідач виплачував позивачу, що підтверджує випискою по надходженням по картці/рахунку №5168 7450 1245 1412, який належить позивачу, за період з 01 травня 2018 року по 19 вересня 2018 року. Додатково повідомив, що на день написання даної відповіді на відзив, відповідачем так і не проведений остаточний розрахунок з ОСОБА_1 і сума заборгованості на день розгляду справи залишається незмінною.

18 грудня 2018 року представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 надав до суду заперечення на відповідь на відзив від 07 грудня 2018 року ОСОБА_1, в яких зазначено, що якщо працівник приймається на роботу за наказом, незалежно від наявності підписаного сторонами трудового договору у вигляді окремого документа, трудовий договір як угода між сторонами існує в будь-якому разі. Тож, наказ про прийняття на роботу є трудовим договором, оскільки відповідає всім вимогам, передбаченим законодавством для типової форми наказу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги в редакції від 20 листопада 2018 року та доводи, викладені в заяві про збільшення позовних вимог, відповіді на відзив. Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та надали письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ Толтек адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та підтримали доводи викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив. В задоволенні позовних вимог просив відмовити, надано письмові пояснення по суті справи.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків:

встановлено, що ОСОБА_1 на підставі особистої заяви від 24.05.2018 року (а.с.71) працював на ТОВ ТОЛТЕК з 25 травня 2018 року та займав посаду контролера технологічного процесу, про що свідчить наказ №235-п від 24.05.2018 року (а.с.72). При цьому, у наказі зазначено, що він працює на умовах повного робочого часу з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу. Крім того, про зазначене свідчить запис (а.с.15-20) у трудовій книжці АА №538951 (запис №23).

Відповідно до штатного розпису, затвердженого 03.05.2018 року директором ТОВ ТОЛТЕК за посадою контролер технологічного процесу передбачено посадовий оклад 3723грн. 00коп. (а.с.73).

За даними довідки від 29.11.2018 року (а.с.77, 89), виданої ТОВ ТОЛТЕК , за період з 25.05.2018 року по 20.08.2018 року оклад ОСОБА_1 на посаді контролера технологічного процесу склав 11634грн. 02коп. (травень -936грн. 60коп.; червень - 3723грн.; липень - 3723грн., серпень - 3251грн. 42коп.).

При цьому, за дослідженою випискою Приватбанка, що надана позивачем (а.с.82-83) вбачається, що за період часу з червня по серпень 2018 року ОСОБА_1 отримано заробітну плату в розмірі 6447грн. 98коп. Крім того, відповідно до відомості на виплату готівки №102 за серпень 2018 року за табельним номером 192 ОСОБА_1 отримав 2917грн. 39коп. (а.с.91-92), про що свідчить його підпис. Таким чином, загальна сума отриманої заробітної плати, яку отримав ОСОБА_1 складає 9365грн. 37коп., що відповідає даним довідки від 29.11.2018 року (а.с.77,89). Слід також зазначити, що при огляді під час розгляду справи відомості на виплату готівки №102 (а.с.92) ОСОБА_1 підтвердив наявність свого підпису та факт отримання такої суми коштів.

За дослідженими матеріалами справи підтверджено факт нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 й даними відомостей розподілення виплат працівникам ТОВ ТОЛТЕК (а.с.93-104).

Відповідно до наказу №324 від 20.08.2018 року (а.с.27) з ОСОБА_1 ТОВом ТОЛТЕК припинено трудовий договір на підставі заяви за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України. Із наказом ОСОБА_1 ознайомлений 20.08.2018 року, про що свідчить його підпис. Крім того, дані обставини підтверджуються даними його трудової книжки (а.с.19-20).

Дійсно, відповідно до наказу №195-к від 25.05.2018 року (а.с.26) ОСОБА_1 було відряджено до Литовської Республіки, м. Каунас на період роботи з 26.05.2018 року по 25.08.2018 року на підприємство UAB INOVERSLAS для виконання робіт, відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 2016/11/04-01 від 03 листопада 2016 року, з забезпеченням видачі йому авансу на відрядження в розмірі 750Євро у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день переводу, на картковий рахунок працівника. При цьому, останній повинен відзвітувати про витрати після закінчення відрядження.

Такі обставини, а саме, про перебування у відрядженні ОСОБА_1 та отримані ним кошти на відрядження підтвердив в судовому засіданні представник відповідача. При цьому, позивачем не доведено факт про те, що він подав звіт про витрати коштів на відрядження, при умові заперечень надання такого звіту відповідачем.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту щодо даного спору визначені КЗпП України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

28.12.2014 р. Верховна Рада України прийняла Закон України № 77-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці (набув чинності з 01.01.2015 року), яким були внесені, зокрема, зміни до Кодексу законів про працю. Однією з основних змін трудового законодавства стала обов'язковість укладення трудових договорів з працівниками.

Отже, за нормами частин 1, 2, 3, 4 статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Така редакція встановлює два основні правила: 1) обов'язкове документальне оформлення трудового договору, зокрема, - шляхом видання наказу чи розпорядження та 2) повідомлення уповноваженому державному органу про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Тобто, трудовий договір це саме угода сторін - двосторонній правочин. Наказ підприємства - це його внутрішній акт, але такий акт, який має ознаки правочину, оскільки він підписується одночасно роботодавцем та працівником, які за таким наказом наділяються правами і обов'язками. Отже, в силу ст. 202, ст. 626 Цивільного кодексу України наказ можна вважати договором. Незалежно від наявності підписаного сторонами трудового договору у вигляді окремого документа, трудовий договір, як угода між сторонами (правочин), існує у будь-якому випадку, якщо працівник приймається на роботу за наказом.

З ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази та вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає безпідставними посилання позивача на наявність, як на його думку, діючого трудового договору від 24.05.2018 року, оскільки беззаперечним є той факт, що ОСОБА_1 працював з 25.05.2018 року та отримував заробітну плату на підприємстві ТОВ ТОЛТЕК за трудовим договором від 24.05.2018 року, що оформлений наказом №235-п та на підставі його особистої заяви від 24.05.2018 року. Дані обставини підтверджуються й даними його трудової книжки та відповідними розрахунковими документами.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України Про оплату праці та інш.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. ОСОБА_2 має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Як визначено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено факт повного розрахунку ТОВ ТОЛТЕК із ОСОБА_1 по заробітній платі, зокрема в день звільнення останнього 20.08.2018 року. Про отримання грошових коштів, в т.ч. 20.08.2018 року підтвердив й сам позивач в судовому засіданні. Перевіривши правильність здійснених виплат, суд вважає, що підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу по заробітній платі, немає. Відповідно, слід відмовити у позові ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки факт несвоєчасного та неповного з ним розрахунку, не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

Судові витрати за подачу даного позову підлягають віднесенню за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України Про оплату праці , Законом України Про судовий збір , КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 19, 76-82, 89, 95, 137, 141, 258, 259, 263-265, 267, 274, 275, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю Толтек (код ЄДРПОУ 31056081, м. Київ, просп. Науки, 76 оф.2) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 01 березня 2019 року.

Головуючий: ОСОБА_4