Рішення

від 06.03.2019 по справі 711/11076/17

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11076/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого: судді - Кондрацької Н.М.

за участі:

секретаря судового засідання - Мелещенко О.В.

розглянувши матеріали цивільної справи за ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агентство працевлаштування Відділ кадрів , третя особа Управління Держпраці у Черкаській області про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ Агентство працевлаштування Відділ кадрів , третя особа: Управління Держпраці у Черкаській області про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації за кожен день затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивує тим, що вона, ОСОБА_1, є внутрішьно переміщеною особою та з травня 2015 року перебуває на обліку Придніпровського УПСЗН масті Черкаси та постійно тут проживає, у зв'язку з чим звертається до суду за місцем свого проживання. Зазначає, що починаючи з 20.12.2017 була працевлаштована та фактично виконувала обов'язки заступника директора ТОВ Агентство працевлаштування Відділ кадрів . ЇЇ роботодавцем став відповідач. Їх трудові відносини тривали до 31.05.2017. Проте, припинення трудових відносин відповідачем було зафіксовано 10.05.2017, та відбулось на підставі ст. 38 КЗпП України, тобто Розірвання трудового договору укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника . Крім того, роботодавцем було грубо порушено її конституційне право на оплату праці, зокрема, не було здійснено розрахунку при звільненні. З приводу реалізації свого порушеного права, позивачем було вжито заходів досудового врегулювання спору, шляхом подачі заяви про проведення остаточного розрахунку з позивачкою та видачу довідки про розмір заборгованості. Заява була направлена на офіційну юридичну адресу роботодавця, проте лист повернувся не досягнувши адресата. З метою припинення її порушених прав ОСОБА_1 звернулася до контролюючих органів з проханням провести відповідну перевірку щодо дотримання відповідачем вимог трудового та податкового законодавства при здійсненні своєї господарської діяльності та реалізації своїх прав та обов'язків як сторони трудових відносин. 26.10.2017 Управління Держпраці у Черкаській області надало ОСОБА_1 обґрунтовані відповіді на скаргу, в якій зазначено, що за результатами звернення ними було проведено відповідну перевірку господарської діяльності відповідача та виявлено цілу низку порушень її трудових прав з боку відповідача. Зокрема, відповідачем не було надано для перевірки трудовий договір, між ним та позивачкою, оскільки такий договір не укладався взагалі. У зв'язку з цим Управління Держпраці в Черкаській області рекомендувало звернутися до суду з заявою про встановлення факту трудових відносин. Враховуючи факт роботи ОСОБА_1 у відповідача, ТОВ Агентство працевлаштування Відділ кадрів , має нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 14063,00 грн. за період з 20.12.2016 по 31.05.2017, без урахування фактично виплаченої заробітної плати, з нарахуванням та сплатою, відповідно до законодавства, податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи. На підтвердження трудових відносин між нею та відповідачем, свідчать факти, встановлені Управлінням Держпраці в Черкаській області в ході інспекційного відвідування відповідача. Зокрема, наказ від 20.12.2016 №04-к про прийняття За яйцевої О.В. на роботу, з яким вона була ознайомлена, табелі обліку робочого часу, наказ про звільнення від 10.05.2017. Крім того, позивач має в наявності трудову книжку з відповідними записами та печатками підприємства. Розмір середньої заробітної плати позивача становить 3200,00 грн. Таким чином, час затримки розрахунку при звільненні станом на 01.02.2017 - 184 днів (з вихідними), отже сума, що підлягає стягненню становить 126 робочих днів *152,38 грн/день = 19200,00 грн. (враховуючи податки), 15456,00 грн. - до виплати. Те, що відповідач вчасно і до теперішнього часу не провів повний розрахунок по заробітній платі, заподіяло позивачці величезні моральні страждання, весь час переживала з приводу свого існування і внаслідок чого була позбавлена нормального життєвого спілкування з оточуючими її близькими людьми. Тому вважає, що згідно ст. 237-1 КЗпП України, відповідач зобов'язаний відшкодувати їй моральний збиток у розмірі 10000 грн.

Враховуючи викладене просить встановити факт трудових відносин між нею, ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Агентство працевлаштування Відділ кадрів за період з 20.12.2016 по 31.05.2017. Стягнути з відповідача на її користь заробітну плату у розмірі 14063,00 грн. за період з 20.12.2016 по 31.05.2017, без урахування фактично виплаченої заробітної плати, з нарахуванням та сплатою, відповідно до законодавства, податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи. Стягнути з відповідача на її користь належну до виплати заборгованості по заробітній платі в розмірі 5200,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1560,00 грн. станом на 31.05.2017. Стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.05.2017 по 01.02.2017 в розмірі 15456,00 грн. Стягнути з відповідача на її користь суму завданої моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою від 14.12.2017 року відкрито провадження у справі.

13.02.2018 начальник Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_2 подала суду пояснення, в якому зазначено, що у період з 12.10.2017 по 18.10.2017 за зверненням ОСОБА_1 від 18.09.2017, Управлінням Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю ТОВ Агентство працевлаштування Відділ кадрів , за результатами якого встановлено ряд порушень трудового законодавства відповідачем, та вжито відповідних заходів реагування.

22.03.2018 позивач ОСОБА_1 подала суду уточнену позовну заяву, в якій просила встановити факт трудових відносин між нею, ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Агентство працевлаштування Відділ кадрів за період з 20.12.2016 по 31.05.2017. Стягнути з відповідача на її користь заробітну плату у розмірі 14063,00 грн. за період з 20.12.2016 по 31.05.2017, без урахування фактично виплаченої заробітної плати, з нарахуванням та сплатою, відповідно до законодавства, податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи. Стягнути з відповідача на її користь належну до виплати заборгованості по заробітній платі в розмірі 5200,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1560,00 грн. станом на 31.05.2017. Стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2017 по 01.12.2017 в розмірі 15584,80 грн. Стягнути з відповідача на її користь суму завданої моральної шкоди в розмірі 35000,00 грн.

16.04.2018 ОСОБА_1 подала суду уточнену позовну заяву, в якій просила встановити факт трудових відносин між нею, ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Агентство працевлаштування Відділ кадрів за період з 20.12.2016 по 31.05.2017. Стягнути з відповідача на її користь заробітну плату у розмірі 14063,00 грн. за період її працевлаштування з 20.12.2016 по 31.05.2017, без урахування фактично виплаченої заробітної плати, з нарахуванням та сплатою, відповідно до законодавства, податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи. Стягнути з відповідача на її користь належну до виплати заборгованості по заробітній платі в розмірі 5200,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1560,00 грн. станом на 31.05.2017. Загальна сума 6760,00 грн. Стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2017 по 01.12.2017 в розмірі 15584,80 грн. Стягнути з відповідача на її користь суму завданої моральної шкоди в розмірі 35000,00 грн.

21.05.2018 ОСОБА_1 подала суду заяву про уточнення розрахунку позовних вимог, а саме, просила встановити факт трудових відносин між нею, ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Агентство працевлаштування Відділ кадрів за період з 20.12.2016 по 31.05.2017. Стягнути з відповідача на її користь заробітну плату у розмірі 14063,00 грн. за період її працевлаштування з 20.12.2016 по 31.05.2017, без урахування фактично виплаченої заробітної плати, з нарахуванням та сплатою, відповідно до законодавства, податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи. Стягнути з відповідача на її користь належну до виплати заборгованості по заробітній платі в розмірі 5200,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1560,00 грн. станом на 31.05.2017. Загальна сума 6760,00 грн. Стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2017 по 21.05.2018 в розмірі 32117,97 грн. Стягнути з відповідача на її користь суму завданої моральної шкоди в розмірі 35000,00 грн.

06.06.2018 представник відповідача ТОВ Агентство працевлаштування Відділ кадрів по довіреності ОСОБА_3 подала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачем не заперечується факт трудових відносин із ОСОБА_1, однак трудове законодавство не містить способу захисту інтересів працівника, як встановлення факту трудових відносин в позовному провадженні, отже такі вимоги не ґрунтуються на законі. А тому в їх задоволенні судом повинно бути відмовлено. В частині стягнення заробітної плати позовні вимоги відповідач не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що відповідач не має заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1, оскільки кошти їй були виплачені в повному обсязі, а тому позовні вимоги є безпідставними. Відповідач також заперечує проти задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає дані вимоги недоведеними та не підтвердженими допустимими доказами.

В судовому засіданні 08.06.2018 позивач ОСОБА_1 подала письмові пояснення на відзив на позовну заяву, та просила позов задовольнити повністю.

18.06.2018 ОСОБА_1 подала суду уточнення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який за період з 01.06.2017 по 01.08.2018 становить 42399,71 грн.

09.08.2018 згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Кондрацькій Н.М.

Ухвалою суду від 17.08.2018 справу суддею прийнято до свого провадження.

24.09.2018 позивач ОСОБА_1 подала суду уточнення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який за період з 01.06.2017 по 24.09.2018 становить 47696,25 грн.

19.10.2018 позивач ОСОБА_1 подала суду уточнення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який за період з 01.06.2017 по 19.10.2018 становить 53877,35 грн.

19.10.2018 представник відповідача ТОВ Агентство працевлаштування Відділ кадрів по довіреності ОСОБА_3 подала суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач вводить суд в оману, заперечуючи свою причетність до кадрової роботи на підприємстві. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову.

15.11.2018 позивач ОСОБА_1 подала суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача на її користь суму належної до виплати заборгованості по заробітній платі в розмірі 4687,50 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1560,00 грн. станом на 10.05.2017 року. Загальна сума 6247,50 грн. Стягнути з відповідача на її користь суму у розмірі середнього заробітку розрахунку за період затримки при звільненні за період з 11.05.2017 по 19.11.2018, яка становить 53877,35 грн. Стягнути з відповідача на її користь суму належну до виплати, де підставою є несвоєчасна видача трудової книжки, в розмірі 76102,77 грн. - податки = 62481 грн. Стягнути х відповідача на її користь суму завданої моральної шкоди у розмірі 35000,00 грн.

19.11.2018 представник відповідача ТОВ Агентство працевлаштування Відділ кадрів по довіреності ОСОБА_3 подала суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначає, що переплата ОСОБА_1 по заробітній платі, яка виникла ймовірно у зв'язку з помилкою бухгалтера при утриманні податків становить 167,76 грн. Отже заборгованість по заробітній платі відсутня, а тому вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача адвокат ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача по довіреності ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та заперечувала проти його задоволення.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Згідно статті 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з наданої копії трудової книжки (а.с. 9), копії наказу про прийняття на посаду (а.с. 127) ОСОБА_1 з 21.12.2016 по 10.05.2017 працювала на посаді заступника директора ТОВ Агенство працевлаштування Відділ кадрів .

Дана обставина не оспорюється сторонами у справі.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 4687,50 грн., яка складається з 3750 грн. за квітень 2017 та 937, 50 грн за травень 2017 року., та компенсації за невикористану відпустку в сумі 1560,00 підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Згідно наданої розрахункової відомості ОСОБА_1 була встановлено заробітна плата 3750 грн. ( а.с. 132). На підтвердження виплати заробітної плати відповідачем позивачу суду були надані наступні засвідчені копії видаткових касових ордерів

за 24.02.2017 щодо сплати ОСОБА_1 заробітної плати за січень 2017 р. - 1500 грн. без зазначення дати отримання коштів ОСОБА_1,

за 24.03.2017 щодо сплати ОСОБА_1 авансу за березень (доплата) -1000грн. без зазначення дати отримання коштів ОСОБА_1,

за 04.04.2017 щодо сплати ОСОБА_1 авансу за квітень (частково) -950 грн. з зазначенням дати 04.04.2017 та підписом отримувача.

за 07.04.2017 щодо сплати ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 р. - 2576 грн. без зазначення дати отримання коштів ОСОБА_1,

за 14.04.2017 щодо сплати ОСОБА_1 авансу за квітень (частково) -950 грн. з зазначенням дати 14.04.2017 та підписом отримувача,

за 21.04.2017 року щодо сплати ОСОБА_1 авансу за квітень 2017(доплата) -1420 грн. без зазначення дати отримання коштів ОСОБА_1,

за 10.05.2017 щодо сплати ОСОБА_1 заробітної плати за травень 2017 р., компенсації та доплати за квітень 2017 року - 2576 грн. без зазначення дати отримання коштів ОСОБА_1

Відповідно до п.3.1., 3.4, 3.10, 3.11 Постанови НБУ від 15.12.2004 N 637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (діючої на момент спірних правовідносин) касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові ордери виготовляються у одному примірнику. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Абзац перший пункту 3.4 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 252 ( z0448-09 ) від 29.04.2009 . Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий. Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються. Прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості.

Вивченням зазначених вище копій ордерів та їх оригіналів у судовому засіданні встановлено, що деякі копії і оригінали вочевидь різняться ніж собою, не мають підпису бухгалтеру (керівника товариства), в них відсутні дати отримання коштів працівником.

На підтвердження дійсної дати отримання грошових коштів позивачем представником відповідача не було надано журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

Також встановлено, що відповідно до наданих відомостей представником позивача, а саме розрахункової відомості (а.с. 133) ОСОБА_1 було нараховано всього 2021,33 грн., до видачі 1627, 17 грн., а відповідно до видаткового касового ордеру (а.с. 208) остання отримала 2576 грн.

Окрім цього, згідно наданих відомостей Пенсійного фонду форми ОК-5 за звітній період з січня по квітень (включно) 2017 року заробітні плата позивача становила та виплачувалась у сумі 3750 грн., а у травні 2017 року 2021, 33 грн.

Отже, вбачається невідповідність у сумах вказаних у видаткових касових ордерах та сумах нарахувань зазначених у формі ОК-5 Пенсійного фонду України.

В зазначених касових ордерах не має відомостей про виплату саме компенсації за невикористану відпустку.

Отже, з огляду на ці порушення та невідповідності суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в цій частині.

Що стосується виплати середнього заробітку за час затримки, то оскільки з вини відповідача з позивачем не проведено розрахунок по заробітній платі в день звільнення, то з відповідача слід стягнути кошти за затримку розрахунку при звільненні.

Таким чином, з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою № 100 від 08.02.1995 Кабінету Міністрів України, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 174,42 грн.

Затримка розрахунку при звільненні становить 365 робочих днів ( з 11.05.2017 року по 19.10.2018, як зазначено у прохальній частині уточнених позовних вимог (а.с. 194) - травень 2017 року - 15 днів, червень - 20 днів, липень - 21 день, серпень 2017 року - 22 дні, вересень 2017 року - 21 день, жовтень 2017 року - 21 день, листопад - 22 дні, грудень 2017 року - 21день, січень 2018 року - 21 день, лютий 2018 року - 20 днів, березень 2018 - 21 день, квітень 2018 - 19 днів, травень 2018 - 21 день, червень 2018 - 20 днів, липень 2018 - 22 дні, серпень - 23 дні, вересень- 20 днів, з 01.10.2018 по 19.10.2018 - 15 днів, а всього 335 днів), а тому сума, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача складає 63663,30 грн. (365 робочих дні х середньоденний заробіток в розмірі 174,42 грн.).

При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п'ятиденного робочого тижня та даних викладених у ОСОБА_5 України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік та у ОСОБА_5 України від 19.10.2017 р. №224/0/103-17/214 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік .

Відповідно до ч.5 ст. 95 КЗпП України і ст. 33 Закону України Про оплату праці заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 5 жовтня 2000 року № 2017-III, індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

З викладеного виходить, що індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Індексація заробітної плати працівників провадиться відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 № 1282-XII з наступними змінами та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078.

Статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно ч.1 ст. 2 зазначеного Закону та п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, обєктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру. Відповідно до статей 3-4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у звязку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у звязку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із наведених положень законодавства, поріг індексації, який надає право на індексацію грошових доходів населення, встановлено в розмірі 103 відсотка. Зазначений поріг у такому розмірі встановлено Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII, до цього часу поріг індексації був встановлений в розмірі 101 відсоток.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо суми індексації заробітної плати у період з 11.05.2017 по 19.10.2018 у сумі 4541,68 грн. (з розрахунку за травень 2017 року - 209,66 грн, червень - 279,54 грн., липень - 279,54 грн., серпень 2017 року - 341,95 грн, вересень 2017 року - 341,95 грн., жовтень 2017 року - 341,95 грн., листопад - 341,95 грн., грудень 2017 року - 422,88 грн., січень 2018 року - 179,72 грн., лютий 2018 року - 179,72 грн., березень 2018 - 179,72 грн., квітень 2018 - 249,68 грн., травень 2018 - 249,68 грн., червень 2018 - 249,68 грн., липень 2018 - 249,68 грн., серпень - 249,68 грн., вересень- 249,68 грн., з 01.10.2018 по 19.10.2018 - 172,68 грн.)

Позивачем визначено суму у прохальній частині позову щодо стягнення середньомісячної суми за час затримки розрахунку та з урахуванням індексу інфляції 53877,35 грн., однак згідно розрахунку суду дана сума становить 68204,95 грн.

Суд в силу принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК) не може вийти за межі позовних вимог. Отже, суд вважає за необхідним обмежитись сумою в розмірі 53877,35 грн. щодо сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням індексу заробітної плати.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Згідно до ч.4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини та надані сторонами докази, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сум середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки.

Судом було встановлено, що позивача було звільнено з займаної посади згідно наказу від 10.05.2017 (а.с. 130) за власним бажанням.

Твердження представника відповідача щодо ймовірності факту, що трудова книжка ОСОБА_1 не зберігалась на підприємстві, того факту, що позивач особисто забрала трудову книжку без оформлення документів про її видачу, оскільки виконувала обов'язки начальника відділу кадрів з 21.12.2016, спростовуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, згідно копії трудової книжки, а саме записам №№ 17,18 від 21.12.2016 та 10.05.2017 відповідно, позивач прийнята на роботу та звільнена з неї на підставі наказів, про що зазначено директором підприємство ОСОБА_6, з наказом № 04.1-к від 20.12.2016 про покладання обов'язків начальника відділу кадрів на заступника директора ТОВ Агентство працевлаштування Відділ кадрів ОСОБА_1 остання ознайомлена не була.

Крім того, згідно відповіді Управління держпраці у Черкаській області від 26.10.2017 та пояснень у справі від 12.02.2018 Книга обліку трудових книжок і вкладишів до них роботодавцем не велась, чим порушені вимоги пп. б абз. 1 п. 7.1. глави 7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року № 8, зареєстрованим в МЮУ за 17.08.1993 № 110. У ході відвідування агентством надано копію журналу реєстрації трудових книжок, ведення якої розпочато 23.06.2017, тобто після звільнення позивача.

Таким чином, посилання на обставину щодо існування докладної записки від 29.05.2018 про відсутність реєстрації трудової книги ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки ведення даної книги була розпочато після 10.05.2017 (дата звільнення позивача).

Отже, у суду відсутні відомості, що в день звільнення трудова книжка була видана адміністрацією.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27 квітня 1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Тому позивач, як керівник підприємства, був відповідальний і за зберігання та видачу трудових книжок, та відповідно, за видачу дубліката трудової книжки.

Тому, вина відповідача у затримці видачі трудової книжки доведена.

Враховуючи те, що відповідач в порушення ст. 47 КЗпП України, п. 4.1 Інструкції не видав позивачу належно оформлену трудову книжку у день звільнення, то відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України, п. 4.1 Інструкції він зобов'язаний виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 76102,77 грн.

Підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Затримка виплати заробітної плати і не проведення розрахунку при звільненні є порушення законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини підприємства.

Відсутність грошових коштів позбавляє особу на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб його життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту.

Однак, суд вважає, що позивач ні на стадії звернення до суду, ні в ході розгляду справи не довів розмір своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 35000,00 грн., в зв'язку з чим, керуючись принципом співмірності і справедливості, суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 2 000,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що доводи представника відповідача щодо відсутності у підприємства заборгованості з виплати заробітної плати є необґрунтованими, а тому позов про встановлення стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації та моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 2073,41 грн.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 94, 97, 115, 233 КЗпП України, ст.ст. 76-81, 134, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агентство працевлаштування Відділ кадрів , третя особа Управління Держпраці у Черкаській області про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації та моральної шкоди - задовольнити частково.

Встановити факт перебування в трудових відносинах між ОСОБА_1 до товариством з обмеженою відповідальністю Агентство працевлаштування Відділ кадрів в період з 20.12.2016 по 31.05.2017.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агентство працевлаштування Відділ кадрів (код ЄДРПОУ 38447634 вул. Горького, 55 с. Хацьки, Черкаський район, Черкаська область) на користь ОСОБА_1 Володимирвни, (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1) 4687,50 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати, 1560 грн. компенсацію за невикористану відпустку, 53 877, 35 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, 76102,77 грн. за несвоєчасну видачу трудової книжки, 2000 грн. моральної шкоди, а всього 138227,62 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агентство працевлаштування Відділ кадрів (код ЄДРПОУ 38447634 вул. Горького, 55 с. Хацьки, Черкаський район, Черкаська область) на користь держави судовий збір в розмірі 2073 гривень 41 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області, через Придніпровський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Головуючий: ОСОБА_7