Постанова

від 04.03.2019 по справі 212/8311/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3664/19 Справа № 212/8311/18 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду у цивільних справах:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Публічне акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в м. Кривому Розі, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргуОСОБА_2 акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2018 року, ухваленого суддею Борис О.Н. в місті ОСОБА_3 та повний текст рішення складено 03 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат (надалі - ПАТ Кривбасзалізрудком ) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є дружиною ОСОБА_4, який 23 грудня 1997 року загинув під час виконання трудових обов'язків на шахті Родіна ВО Кривбасруда правонаступником якого є ПАТ Кривбасзалізрудком . Внаслідок нещасного випадку позивач залишилася без чоловіка, втратила підтримку та допомогу, на яку розраховувала, що завдало їй глибоких моральних страждань, які полягали у зміні її звичайного розкладу життя. На підставі викладеного вважає, що відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 170 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ Кривбасзалізрудком на її користь у відшкодування моральної шкоди 150 000 гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ Кривбасзалізрудком на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ Кривбасзалізрудком , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду.

Вважає, що судом надано правову оцінку лише доводам позивача, а аргументи відповідача не взято до уваги.

Також, вказує, що суд не зазначив з яких підстав ПАТ Кривбасзалізрудком має відповідати за зобов'язаннями держави, оскільки Криворізький державний залізорудний комбінат є державним підприємством та відноситься до сфери управління Мінпромполітики України, правонаступником якого є Мінекономрегіонрозвитку України. При цьому, суд першої інстанції поклав обов'язок з відшкодування моральної шкоди на ПАТ Кривбасзалізрудком .

Крім того, матеріали справи не містять жодних медичних документів щодо підтвердження моральних страждань позивача, та судом першої інстанції не вірно застосовані принципи розумності, виваженості та справедливості, внаслідок чого сума відшкодування є завищеною.

Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував норми ст. 440-1 ЦК України для вирішення спору щодо відшкодування моральної шкоди.

Крім того апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не вірно визначив розмір судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду обґрунтоване та підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, як безпідставну.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 згідно свідоцтва про шлюб є дружиною потерпілого ОСОБА_4 ( а.с. 7).

За життя потерпілий ОСОБА_4 працював на шахті Родіна ВО Кривбасруда , правонаступником якого є ПАТ Кривбасзалізрудком .

23 грудня 1997 року при виконанні трудових обов'язків з ОСОБА_4 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством складений ОСОБА_6 № 97032 від 02 січня 1998 про нещасний випадок, відповідно до п.11.3 даного ОСОБА_6, вид нещасного випадку - падіння породи, причина нещасного випадку - незадовільна організація робіт, невірний вибір паспорту кріплення штреку № 6 без врахування конкретних гірничо - геологічних умов та в проходці штреку, незадовільний контроль за складанням технічної документації та безпечним виробництвом гірничих робіт з боку нагляду дільниці та шахти (а.с. 8-10).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-КИ № 159252 від 28 січня 1998 року, ОСОБА_4 помер 23 грудня 1997 року, у віці 29 років, причина смерті -сочетанна відкрита черепно - мозкова травма. Нещасний випадок пов'язаний з виробництвом (а.с. 11).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався нормами ЦК України, в редакції 1963 року та виходив з наявності правових підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскільки, смерть чоловіка позивача настала на виробництві під час виконання трудових обов'язків внаслідок нещасного випадку на виробництві в 1997 році, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення статті 440-1 ЦК України в редакції 1963 року.

ОСОБА_6 зі статтею 440-1 ЦК України в редакції 1963 року, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов'язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК України не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону Про зовнішньоекономічну діяльність , стаття 10 Закону Про режим іноземного інвестування , стаття 24 Закону Про захист прав споживачів , стаття 44 Закону Про авторське право і суміжні права , стаття 12 Закону Про охорону праці та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК України не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК України фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов'язаний з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК України виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК України, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК України є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв'язку зі смертю її сина в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , ні на підставі Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , ні правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК України.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, правильно виходив з того, що смерть потерпілого сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, у зв'язку із чим обґрунтовано поклав обов'язок відшкодувати позивачу, як жінці загиблого, завдану моральну шкоду ПАТ Кривбасзалізрудком , правові підстави для стягнення якої визначені ст. 440-1 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, чоловік позивача ОСОБА_1 загинув на виробництві, під час виконання трудових обов'язків, внаслідок його смерті позивачу завдано моральної шкоди, оскільки вона втратила близьку людину, має глибокі страждання, які не стихають до теперішнього часу.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата чоловіка завдає позивачці фізичного болю та душевних страждань, яка виникла з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Факт смерті потерпілого ОСОБА_4 від нещасного випадку на виробництві відповідача ПАТ Кривбасзалізрудком встановлений ОСОБА_6 розслідування нещасного випадку, що передбачає право членів сім'ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ПАТ Кривбасзалізрудком в частині того, що матеріали справи не містять жодних медичних документів щодо підтвердження моральних страждань позивача, та вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч. 4 ст. 43 Конституції України.

ОСОБА_6 частин 1, 3 ст. 13 Закону України Про охорону праці , роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.

ОСОБА_6 № 97032 про нещасний випадок від 02 січня 1998 року , причиною нещасного випадку що стався з ОСОБА_4, є незадовільна організація робіт, невірний вибір паспорту кріплення штреку № 6 без врахування конкретних гірничо - геологічних умов та в проходці штреку, незадовільний контроль за складанням технічної документації та безпечним виробництвом гірничих робіт з боку нагляду дільниці та шахти (а.с. 8-10).

У зв'язку зі смертю чоловіка позивачу спричинено моральну шкоду, пов'язану із втратою рідної людини, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачем не надано доказів спричинення їй моральних страждань є безпідставні, оскільки сама по собі смерть рідної людини є для його рідних невиліковною психологічною травмою і не потребує доведення будь-якими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, суд безпідставно застосував норми ст. 440-1 ЦК України для вирішення спору щодо відшкодування моральної шкоди колегія суддів не бере до уваги, оскільки вищевказана норма закону передбачає регулювання питання відшкодування шкоди, в загальному її розумінні, у тому числі і відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не зазначив, з яких підстав ПАТ Кривбасзалізрудком має відповідати за зобов'язаннями держави, оскільки Криворізький державний залізорудний комбінат є державним підприємством та відноситься до сфери управління Мінпромполітики України, правонаступником якого є Мінекономрегіонрозвитку України. При цьому, суд першої інстанції поклав обов'язок з відшкодування моральної шкоди на ПАТ Кривбасзалізрудком , колегією суддів не беруться до уваги, оскільки смерть потерпілого, внаслідок нещасного випадку на виробництві надає позивачу право на відшкодування моральної шкоди.

Крім того ПАТ Кривбасзалізрудком є правонаступником шахти Родіна ВО Кривбасруда на якому загинув чоловік позивача під час виконання ним трудових обов'язків, тому на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці .

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, яка втратила підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про необґрунтованість розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо не вірного визначення судом першої інстанції розміру судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави.

ОСОБА_6 положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Зі змісту положень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подала позов про стягнення моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка та визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з цим, викладені в апеляційній скарзі доводи представника відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм законодавства при стягненні в повному розмірі судового збору з відповідача на користь держави, колегія суддів визнає такими, що заслуговують на увагу та враховує їх.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню на користь держави за рахунок відповідача, невірно застосовані норми процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 акціонерного товариства Кривбасзалізрудком підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в частині стягнутого з відповідача на користь держави судового збору, із збільшенням стягнутого судом першої інстанції судового збору з 704, 80 гривень до 1500 гривень.

У зв'язку з вищенаведеним відповідно до вимог Закону України Про судовий збір за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що становить 2 250 грн. (1500 грн. * 150% = 2250 грн.), проте судовий збір сплачено в сумі 1 152,60 гривень (а.с. 62).

Отже, з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Кривбасзалізрудком на користь держави, підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги 1097,40 грн., з урахуванням сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн.( а.с. 62).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2018 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з ОСОБА_2 акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на користь держави судового збору з 704 гривень 80 копійок до 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на користь держави судовий збір за розгляд справи в апеляційному провадженні у розмірі 1097,40 (одна тисяча дев'яносто сім) гривні 40 (сорок)копійок

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 04 березня 2019 року.

Головуючий:

Судді: