Постанова

від 04.03.2019 по справі 312/262/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.03.2019 Справа № 312/262/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №312/262/17 Головуючий у 1 інстанції Рогоза А.Ю.

Провадження № 22-ц/807/3/19 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська на рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 15 березня 2018 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 Агрофірма Гюнівська звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, який в жовтні 2017 року був уточнений позивачем.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.01.2014 року ОСОБА_4 Агрофірма Гюнівська та відповідач уклали договір оренди землі б/н. 05.04.2015 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) , нормами якого передбачено, що строк дії договору оренди не може бути меншим як сім років. 27.04.2017 року позивач з метою приведення змісту договору до вимог ст. 19 Закону України Про оренду землі звернувся до відповідача з пропозицією змінити строк дії договору на 7 років, але вказана пропозиція залишена відповідачем без задоволення. Період дії Договору з 19.03.2014 року по 19.03.2017 року. Протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору, тобто з 19.03.2017 року по 19.04.2017 року, відповідач на адресу позивача лист-повідомлення про заперечення у поновленні Договору не направив, а також позивач продовжує користуватись земельною ділянкою та належним чином продовжує виконувати свої обов'язки за Договором, обробляє земельну ділянку, нараховує до сплати відповідачу орендну плату. При таких обставинах, в силу приписів ст. 33 Закону України Про оренду землі на момент подачі позову, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Однак, умови Договору, навіть поновлені до 19.03.2020 року невідповідають вимогам ст. 19 Закону України Про оренду землі , оскільки строк дії Договору менше 7 років, що тягне за собою необхідність зміни правовідносин між позивачем та відповідачем за Договором. З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати Договір оренди землі від 20.01.2014 року укладений між ОСОБА_4 Агрофірма Гюнівська та ОСОБА_3 поновленим на умовах запропонованої ним додаткової угоди.

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 15 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_4 Агрофірма Гюнівська подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне. Суд першої інстанції мотивував рішення заявою від 02.12.2016 року, заявою від 28.01.2017 року відповідача та листом позивача вих. №18 від 02.02.2017 року, надавши цьому листуванню хибну оцінку. Частина 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачає надання орендодавцем заперечень на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, тобто з 19.03.2017 року по 19.04.2017 року, тоді як заперечення відповідача були заявлені 02.12.2016 року та 28.01.2017 року, тобто зазделегідь до закінчення строку дії договору. Також зміст листа позивача вих. №18 від 02.02.2017 року не містить в собі прямого посилання про нібито відсутність у позивача наміру скористатись своїм переважним правом на поновлення договору.

Від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. У відзиві зазначено наступне. ОСОБА_3 прийняв рішення самостійно господарювати на власній земельній ділянці, що підтверджується його заявою від 02.12.2016 року, 28.01.2017 року, 08.02.2017 року на адресу ОСОБА_4 Агрофірма Гюнівська , листом від 26.05.2017 року, колективною заявою від 05.08.2017 до поліції, листом-відповіддю відповідача від 28.12.2017 року. Єдиним предметом позову є фактично зміна істотних умов договору оренди землі за затвердженою додатковою угодою. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , у даному випадку відсутня наявність таких юридичних фактів: ОСОБА_4 Агрофірма Гюнівська не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомило орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; у зазначений строк до листа-повідомлення ОСОБА_4 Агрофірма Гюнівська додало проект додаткової угоди; позивач продовжує належно виконувати свої обов'язки за договором оренди, що підтверджується відповідними доказами; досягнуто згоди сторін щодо орендної плати за новим договором та щодо інших істотних умов договору; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що орендар відмовився від переважного права на поновлення договору на новий строк в порядку передбаченому ч.2 ст. 33 Закону України Про оренду землі та п. 8 Договору оренди землі від 16 грудня 2013 року,відповідач як власник земельної ділянки не бажає продовжувати правовідносини за договором оренди землі з позивачем.

Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду.

Стаття 764 Цивільного Кодексу України передбачає такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі закріплено у ст. 33 Закону України Про оренду землі , яка конкретизує порядок такої пролонгації.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 34 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Згідно із вимогами ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 319, 373 ЦК України власник самостійно визначає спосіб та порядок користування та розпорядження належною йому власністю, зокрема на свій розсуд обирає контрагента за договором та визначає умови договору з ним.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов'язок на переукладання договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст. ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, укладання його при наявності вільного волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення при цьому права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Крім того, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене при дотриманні процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Встановлено, що 20.01.2014 року Публічним акціонерним товариством Агрофірма «Гюнівська та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, який зареєстровано 19.03.2014 року (а.с.4-7, 13).

Умовами укладеного між сторонами договору (п.8 Договору) передбачено строк дії договору - три роки. Разом з тим, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

02.12.2016 року, 28.01.2017 року відповідач звертався до ОСОБА_4 Агрофірма Гюнівська із заявами про заперечення проти поновлення договору оренди та застереженням орендаря щодо початку польових робіт після закінчення дії Договору (а.с.96-97).

У відповідь на зазначені заяви позивач не повідомив відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, а навпаки, запевнив, що акт приймання - передачі буде складено у липні 2017 року і виплачена орендна плата за 2017 рік, оскільки земельна ділянка засіяна озимими культурами (а.с.112).

14.06.2017 року відповідачем направлено відповідь на пропозицію укладення додаткової угоди за договором оренди землі, в якій він відмовляється від підписання додаткової угоди та просить повернути належну йому земельну ділянку після збирання врожаю (а.с.60).

05.08.2017 року ОСОБА_3 підписав колективну заяву до Великобілозерського ВП ГУНП в Запорізькій області про захист прав землевласників щодо повернення їм земельних ділянок (а.с.71).

Таким чином, після 19.03.2017 року (після закінчення дії договору оренди землі) позивач продовжував користуватися спірною земельною ділянкою, попри заперечення відповідача, що не спростовується наданими представником позивача доказами щодо користування земельною ділянкою у 2017 році (а.с.94-95).

За системним аналізом статті 777 ЦК України та частин 2-6 статті 33 Закону України Про оренду землі для поновлення договору оренди землі з підстави продовження користування земельною ділянкою, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором (частина перша статті 33 Закону України Про оренду землі ); до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (абзац другий частини першої статті 777 Цивільного Кодексу України); до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ); орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У цьому випадку договір оренди земельної ділянки продовжується на той самий строк та на тих самих умовах.

Отже, відмінностями у застосуванні положень частини другої - п'ятої та положень частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх (частина друга - п'ята статті 33 цього Закону) або ті самі (частина 6 статті 33 цього Закону)) та строк, у який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди (в місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частина друга - п'ята статті 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина 6 статті 33 цього Закону)). Зміна умов договору у будь якій частини виключає продовження договору з підстав частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі відсутність досягнення домовленостей щодо умов договору при їх зміні також виключає продовження договору оренди землі з підстав переважного права.

У цьому випадку ОСОБА_4 Агрофірма Гюнівська повинно було дотримуватись процедури, визначеної положеннями частини другої - п'ятої статті 33 Закону України Про оренду землі та пунктом восьмим договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із положеннями, викладеними у абзаці першому частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, у випадку коли одна зі сторін договору не має наміру досягти домовленості щодо змін орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право припиняється, а відтак, зі спливом строку дії договору припиняються і правовідносини сторін.

За таких обставин права орендаря на користування земельною ділянкою припинились у зв'язку зі спливом строку дії договору та відсутності домовленості про його продовження на змінених умовах (частина перша статті 31 Закону України Про оренду землі ).

З урахуванням наведеного вбачається, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання позивача ОСОБА_4 "Агрофірма Гюнівська" в апеляційній скарзі на те, що відповідач у місячний термін, після отримання листа-повідомлення та додаткової угоди, ані уклав додаткову угоду до Договору ані заперечив та не направив Позивачу лист-повідомлення про небажання укладати додаткову угоду, як того вимагали приписи ч. 5 ст. ЗЗ Закону, не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи наявний лист позивача яким в строк, передбачений ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець направив на адресу позивача письмове повідомлення про відмову в поновленні договору оренди та просив повернути належну йому земельну ділянку. Вказану обставину позивач не спростував.

Окрім цього фактично обраний позивачем спосіб захисту порушених на його думку цивільних прав суперечить ч.3 ст.626 ЦК України та ч.1 ст.627 ЦК України за якою, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги в тому числі щодо неправильної оцінки судом доказів, про наявність достатніх доказів для задоволення позову, про ненадання судом оцінки доказам, невірним застосуванням судом норм законодавства, про інші правові позиції, про не направлення заперечень на укладення договору, про недобросовісну поведінку орендодавця, про наявні випадки пролонгації договору - зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави для задоволення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375,381-384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська залишити без задоволення.

Рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 15 березня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 березня 2019 року.

Головуючий

Судді: