Постанова

від 10.07.2007 по справі 31/73-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/73-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 липня 2007 р.                                                                                   № 31/73-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. Чернов –доповідач В. Цвігун

за участю представників сторін:

прокурорСавицька О.В. –(посв.№ 231 від 20.07.2005)

Одеської національної юридичної академіїЗалюбовська І.К. –(дор. № 30/1 від 18.12.2006)

ТОВ "Київ"Мариненко В.П. –(дор.ВЕЕ № 574383 від 21.03.2007)

ЗАТ "ОТП Банк"Воробйов І.В. –(дор. від 06.12.2006)

розглянув касаційну скаргу

ТОВ "Київ"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 року

у справі№ 31/73-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомпрокурора м. Нікополя Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України в особі Одеської національної юридичної академії

доВАТ "Нікопольбуд"ТОВ "Київ"

треті особибез самостійних вимогТОВ "Торгівельна компанія"ЗАТ "ОТП Банк"

про спонукання виконати договір

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2007 (суддя В.Мороз) позовні вимоги про спонукання до прийняття прав та обов'язків лізингодавця за договором фінансового лізингу та спонукання перерахувати лізингові платежі на виконання договору фінансового лізингу задоволені: ТОВ "Київ" зобов'язано прийняти на себе права та обов'язки лізингодавця за договором фінансового лізингу, ВАТ "Нікопольбуд" зобов'язано перерахувати лізингові платежі на рахунок ТОВ "Київ" на виконання договору фінансового лізингу.

Рішення суду мотивовано приписами ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" згідно якої у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу та тими обставинами, що ТОВ "Київ" набуло у власність відповідно до договору купівлі-продажу будівлю, яка є предметом договору фінансового лізингу і тому повинно прийняти на себе права та обов'язки лізингодавця.

Оскільки ВАТ "Нікопольбуд" після відчуження будівлі, що є предметом лізингу, продовжувало отримувати лізингові платежі на виконання договору фінансового лізингу, тому повинно перерахувати їх ТОВ "Київ".  

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 (судді: М.Неклеса, Л.Чоха, Т.Стрелець) рішення господарського суду першої інстанції скасовано з підстав порушення вимог норм процесуального права щодо повідомлення сторони належним чином про час та місце слухання справи. Прийнято нове рішення, позовні вимоги про спонукання до прийняття прав та обов'язків лізингодавця за договором фінансового лізингу та спонукання перерахувати лізингові платежі на виконання договору фінансового лізингу задоволені: ТОВ "Київ" зобов'язано прийняти на себе права та обов'язки лізингодавця за договором фінансового лізингу, ВАТ "Нікопольбуд" зобов'язано перерахувати лізингові платежі на рахунок ТОВ "Київ" на виконання договору фінансового лізингу.

Апеляційна постанова мотивована аналогічними рішенню господарського суду першої інстанції мотивами та підставами.  

ТОВ "Київ" у касаційній скарзі просить апеляційну постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити повністю.

Скаржник вважає, що прокурор безпідставно в порушення вимог ст. 29 ГПК України  звернувся з позовними вимогами, оскільки інтереси держави не є порушеними, в порушення вимог ст. 56 ГПК України скаржнику не надіслано копії позовної заяви та доданих матеріалів на момент винисення рішення судом першої інстанції, порушено вимоги ст. 58 ГПК України щодо об'єднання різних вимог в одному провадженні.  

Представником Одеської національної юридичної академії в судовому засіданні надано відзив на касаційну скаргу № 1428-3 від 09.07.2007 в якому проти доводів скарги заперечує, просить в задоволенні скарги відмовити, а апеляційну постанову залишити без зміни.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що між ВАТ "Нікопольбуд" та Нікопольським юридичним факультетом Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, який передано до складу Одеської національної юридичної академії, було укладено договір фінансового лізингу від 14.04.2000 за яким ВАТ "Нікопольбуд" (лізингодавець) передав у користування юридичному факультету на умовах фінансового лізингу з наступною передачею у власність адміністративно-господарську будівлю.  

Зазначена адміністративно-господарська будівля була відчужена ВАТ "Нікопольбуд" на користь ТОВ "Торгівельна компанія", яка в свою чергу відчужила зазначену будівлю на користь ТОВ "Київ".

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу.

Господарськими судами встановлено, що договір фінансового лізингу від 14.04.2000 щодо зазначеної адміністративно-господарської будівлі не розривався, недійсним не визнавався.  

За таких обставин апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку щодо зобов'язання ТОВ "Київ" прийняти на себе права та обов'язки лізингодавця.

Матеріалами справи встановлено, що в період червень-листопад 2006, тобто після відчуження зазначеної адміністративно-господарської будівлі на користь ТОВ "Київ", лізингові платежі отримував ВАТ "Нікопольбуд", тому висновок апеляційної інстанції про зобов'язання перерахувати платежі новому лізингодавцю ТОВ "Київ" є правомірними.

Доводи скаржника не спростовують висновків апеляційної інстанції і для правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору по суті значення не мають, а тому до уваги не приймаються.   

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 у справі № 31/73-07 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                             В. Овечкін                              

судді                                                                                                         Є. Чернов

                                                                                                             В. Цвігун