Ухвала

від 04.03.2019 по справі 522/15339/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/15339/17

Провадження № 1-кс/522/3432/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , розглянувши клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №420171600000000688 від 25.05.2017року, за ознаками злочину, передбаченого ст.364 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувсядо слідчогосудді Приморськогорайонного судум.Одесиіз клопотаннямпро скасуванняарешту змайна у кримінальному провадженні №420171600000000688 від 25.05.2017 року, за ознаками злочину, передбаченого ст.364 ч.2 КК України, мотивуючи наступним.

В обґрунтуваннясвого клопотаннязаявник посилаєтьсяна те,що першимВУР КПСО прокуратури тапроцесуального керівництвапрокуратури Одеськоїобласті здійснювалосьдосудове розслідування №420171600000000688 від 25.05.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України. 14.09.2017 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду Одеської області було накладено арешт на трудову книжку на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того,розгляд клопотанняпро накладанняарешту намайно розглядавсябез виклику власникамайна,та копіюухвали отриманоним небуло, тому варто скасувати накладений арешт. Створені умови тягнуть за собою порушення прав та законних інтересів власника майна, що суперечить положенням ст. 41 Конституції України.

Заявник до судового засідання не з`явився, написав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, обставини викладені у клопотанні підтримує в повному обсязі.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд клопотання за їх відсутності.

Розглянувши клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, арешт на майно було накладено в рамках розслідування кримінального провадження за №420171600000000688 від 25.05.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст.174КПКУкраїни підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Згідно із ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст.170КПКУкраїни встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Арешт майнадопускаєтьсязметоюзабезпечення: 1)збереженняречовихдоказів; 2)спеціальноїконфіскації; 3)конфіскаціїмайнаяквидупокаранняабозаходу кримінально-правовогохарактерущодоюридичноїособи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року)

Також, стаття 1 Першого протоколу, спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи , спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польші» від 22.06.2004 року).

З урахуванням вище наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що справді, за вказаних у клопотанні обставин, подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на трудову книжку на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є доцільним, а тому обмеження особи володінням своїм майном не є об`єктивно необхідним.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 174, 309,336,369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_2 проскасування арештумайна укримінальному провадженні№420171600000000688від 25.05.2017року,за ознакамизлочину,передбаченого ст.364ч.2КК України - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районногосуду Одеськоїобласті від 14.09.2017 року на трудову книжку на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту його проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчийсуддя ОСОБА_1

04.03.2019