Постанова

від 27.02.2019 по справі 914/1201/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р. Справа №914/1201/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Желік М.Б.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Гунька О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ вих. № ЦУП-8/8962 від 20.12.2018 (вх. ЗАГС 01-05/1681/18 від 26.12.2018)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.11.2018 (суддя Бортник О.Ю., повний текст винесено та підписано 30.11.2018)

у справі № 914/1201/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес 399", м. Львів,

про стягнення 1651104 грн. пені та 183456 грн. штрафу

за участю представників: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.11.2018 у справі № 914/1201/18 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес 399" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просять відкрити апеляційне провадження, розглянути заяву про поновлення процесуального строку, постановити рішення, яким скасувати рішення господарського суду Львівської області від 20.11.2018 у справі № 914/1201/18 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору від 15.05.2017 № ЦУП-04/0087/17 надано дві заявки на поставку товару в повному об'ємі: частину товару - згідно з заявкою № ЦУП-8/3271 від 02.06.2017 в об'ємі 223,65 м.куб. та згідно з заявкою № ЦУП-8/3720 від 21.06.2017 в об'ємі 223, 65 м.куб., всього в об'ємі 448,0 м.куб. Скаржник зазначає, що зобов'язання щодо поставки товару по договору від 12.05.2017 № ЦУП-04/0069/17 згідно з заявкою № ЦУП-8/3271 від 02.06.2017 в обсязі 223,65 м.куб. виконані, що додатково підтверджує як факт отримання такої заявки відповідачем, так і факт невиконання зобов'язань по Договору, щодо поставки товару в обсязі 223, 65 м.куб. Незазначення у заявці №ЦУП-8/3271 від 02.06.2017 обсягу поставки окремо за договором від 15.05.2017 №ЦУП-04/0087/17 не скасовує факту невиконання відповідачем зобов'язань по даному договору.

Крім того, місцевим господарським судом безпідставно зазначено про відсутність у заявках кількості партій товару окремо за договором №ЦУП-04/0087/17, оскільки у заявці №ЦУП-8/3720 від 21.06.2017 на ? об'єму поставки договору, а саме 223, 56 м.куб. брусів, вказаний об'єм окремо за договором. Твердження суду першої інстанції, про відсутність в матеріалах справи доказів надіслання заявки №ЦУП-8/3720 від 21.06.2017 через мережу електронного зв'язку (Інтернет) є безпідставним, адже у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які свідчать про належну поставку товару. Крім того, у листі від 02.06.2017 № 12 відповідач підтверджує отримання заявки на поставку згідно з Договором поставки від 15.05.2017 №ЦУП-04/0087/17 протягом червня 2017 року брус дерев'яний не прострочений марки 1/11 на склад ВП "Новомосковський шпалопросочувальний завод" в загальній кількості 30 комплектів (447,3 м.куб.)

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2018 справу № 914/1201/18 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желік М.Б., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В.

03.01.2019 ухвалою Західного апеляційного господарського суду скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 23.01.2019.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 та 06.02.2019 розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у них.

У судовому засіданні 27.02.2019 сторони участі уповноважених осіб не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відтак, колегія суддів, з врахуванням того, що участь сторін у судовому засіданні не визнавалася обов'язковою, це право, а не обов'язок сторони, а також з врахуванням достатності доказів, які містяться в матеріалах справи для розгляду апеляційної скарги, та неодноразовим відкладенням розгляду справи в тому числі у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2017 між філією "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес 399" укладено Договір поставки № ЦУП-04/0087/17 з додатком та Додаткову угоду № 1 до нього від 30.05.2017 з додатком, відповідно до умов якого ТОВ "Експрес 399" зобов'язувався поставити і передати у власність позивачу продукцію виробничо-технічного призначення (бруси дерев'яні не просочені під стрілочні переводи), натомість позивач зобов'язувався прийняти товар та здійснити оплату відповідно до умов Договору.

Сторони погодили, що поставка товару проводиться рівномірними партіями протягом двох місяців з моменту підписання Договору та отримання заявки позивача, що є підтвердженням готовності отримувати продукцію або ж згідно графіка поставки. Відвантаження товару здійснюється тільки після письмової заявки позивача, яка є підтвердженням готовності позивача до прийому товару (партії Товару). У заявці повинно бути вказано: номенклатура, кількість партії товару, що підлягає поставці, вантажоодержувачі товару та їх реквізити. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у заявці, несе покупець (пункти 5.1., 5.4., 5.5 Договору).

У пункті 8.2. договору встановлено, що у разі не поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10 % вказаної вартості.

До матеріалів справи позивачем долучено зіскановані копії листів № ЦУП-8/3271 від 02.06.2017 та № ЦУП-8/3720 від 21.06.2017 переслані через мережу електронного зв'язку (Інтернет) на електронну адресу expres399.info@gmail.com., які вважає заявками на поставку продукції відповідно до положень п.п. 5.5.1. Договору.

Враховуючи те, що відповідачем не поставлено продукцію, позивач в судовому порядку просить стягнути з відповідача штраф та пеню, що передбачені п. 8.2. договору за не поставку продукції.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Порушенням зобов'язання, за ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. (п.3. ч.1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проаналізувавши докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що між сторонами графіку поставки за Договором відповідно до умов пункту 5.1. Договору не погоджено. Натомість, листи № ЦУП-8/3271 від 02.06.2017 (т.1 а.с.25) та № ЦУП-8/3720 від 21.06.2017 (т.1 а.с.27), які позивач вважає належно оформленими заявками в розумінні розділу V Договору, не відповідають вимогам пунктів 5.5.1. та 5.5.2. Договору з огляду на наступне.

Положення пунктів 5.5.1., 5.5.4. укладеного між сторонами договору визначено, що заявка на поставку товару надсилається відповідачу в оригіналі та через мережу електронного зв'язку (Інтернет) на адресу expres399.info@gmail.com. Надіслання позивачем заявки через мережу електронного зв'язку (Інтернет) є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного пунктом 5.1. Договору. У разі ненадходження позивачу від відповідача підтвердження про отримання заявки, відмітка (звіт) про доставку заявки через мережу електронного зв'язку (Інтернет) є достатньою підставою для початку перебігу строку, визначеного пунктом 5.1. Договору.

Однак, як вірно зазначено господарським судом, у матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів надіслання відповідачу оригіналу заявки № ЦУП-8/3720 від 21.06.2017 ані поштою, ані через мережу електронного зв'язку (Інтернет). При цьому, долучені позивачем скріншоти екрану надісланих на адресу expres399.info@gmail.com сканованих копій, зроблених з оригіналів паперових документів не підписані електронними цифровими підписами, які прирівнюються до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". За таких обставин, долучені позивачем до матеріалів справи копії зображення (отриманого комп'ютером) того, що бачив користувач на екрані монітора у момент виготовлення таких копій, не є електронними доказами (оригіналами чи копіями) у розумінні статті 96 ГПК України.

З огляду на зазначене, долучені копії також не є належними, достатніми та допустимими доказами надіслання відповідачу оригіналів заявок, а також відмітками (звітами) про доставку заявок через мережу електронного зв'язку (Інтернет), які відповідно до пунктів 5.5.1. та 5.5.4. Договору є достатніми підставами для початку перебігу строку, визначеного пунктом 5.1. Договору.

Натомість копія листа № ЦУП-8/3271 від 02.06.2017 не відповідає вимогам Договору щодо кількості партії Товару, яка підлягає поставці на підставі договору № ЦУП-04/0087/17 від 15.05.2017, оскільки у листі йдеться про загальну кількість брусу (30 комплектів: 447,3 м куб.), який підлягає поставці по двох договорах (№ ЦУП-04/0087/17 та № ЦУП-04/0069/17 від 12.05.2017.) загалом, що в свою чергу не дає можливості дійти обґрунтованого висновку про належне виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань. Також не дає можливість перевірити правильність нарахування позивачем штрафних санкцій за не поставку продукції, вказаної у листі № ЦУП-8/3271 від 02.06.2017 на підставі Договору ЦУП-04/0087/17, оскільки сторони погодили, що розмір штрафних санкцій обчислюється, виходячи із вартості непоставленого товару.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували доводи позивача про настання встановленого п. 5.1. договору строку поставки товару, а також про правильність обчислення ним штрафних санкцій, передбачених пунктом 8.2. Договору, які розраховуються, виходячи із вартості непоставленого товару.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ вих. № ЦУП-8/8962 від 20.12.2018 (вх. ЗАГС 01-05/1681/18 від 26.12.2018) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.11.2018 у справі № 914/1201/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню до Верховного Суду, окрім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 283 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 04.03.2019.

Головуючий-суддя Желік М.Б.

cуддя Галушко Н.А.

cуддя Орищин Г.В.