Рішення

від 06.03.2019 по справі 905/153/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.2019 Справа № 905/153/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.,

розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Страхова компанія «Теком» , м. Одеса

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» , м.Маріуполь

про стягнення 28253,61грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.02.2019 по 06.03.2019

Суть спору: Позивач, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Теком» , м.Одеса, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» , м.Маріуполь про стягнення 28253,61грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на виплату позивачем АБ Південний відшкодування коштів в розмірі 28253,61грн., виплачених в розмірі та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №169-15 Д/Т/АТ від 30.07.2015.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.01.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/153/19; справу №905/153/19 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

05.02.2019 на адресу суду від Моторно-транспортного страхового бюро України надійшов лист з інформацією щодо полісу №АЕ/6958312.

Судове засідання з розгляду справи відкрито 14.02.2019. В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.02.2019 по 06.03.2019

На адресу суду представник позивача надіслав 28.01.2019 та 18.02.2019 заяви, в яких підтримує позовні вимоги та просить суд провести судове засідання без представника позивача, суд задовольняє клопотання позивача.

Відповідач в судові засіданні не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу. Пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву відповідачем не надано, заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило. В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Згідно із ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

30.07.2015 між ПрАТ СК Теком (Страховик) та Акціонерним банком Південний (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №169-15 Д/Т/АТ (надалі - Договір страхування), відповідно до якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом (ТЗ) - VW TRANSPORTER, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 2014. Строк дії Договору з 00.00год 01.08.2015 до 24.00год 31.07.2016.

31.03.2016 ОСОБА_2 керуючи автобусом А-09202 Богдан д.н.з. НОМЕР_2 в м.Одесі по пр-ту Шевченка при виконанні небезпеки при руху не вжив заходів для зупинки автобуса та не надав дорогу автомобілю Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, який рухався з умикненими проблисковими маячками синього кольору, внаслідок чого трапилося зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно постанови Приморського районного суду м.Одеси у справі №522/10283/16-п (провадження №3/522/3696/16) від 30.06.2016 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

При цьому, постановою Приморського районного суду м.Одеси у справі №522/10292/16-п (провадження 3/522/3704/16) від 23.06.2016 Приморського районного суду м.Одеси також визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у позивача виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

За приписами п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, відповідно до положень п.22.1 ст.22 та ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу підлягають, зокрема, витрати, пов'язані з його відновлювальним ремонтом.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 01.04.2016 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та просив здійснити виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №169-15 Д/Т/АТ від 30.07.2015 на рахунок ФОП ОСОБА_4В. .

Згідно Висновком експерта №5655 від 20.04.2016 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Volkswagen transporter", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 104233,55грн.

При цьому, відповідно до рахунку №АВС0000410 від 03.06.2016, складеного ФОП ОСОБА_4В. визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen transporter", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 59717,22грн.

Як вбачається зі страхового акту № 2745 від 07.06.2016, страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 56507,22грн. (за вирахуванням франшизи передбаченої договором у розмірі 3200,00грн.)

15.06.2016 позивачем відповідно до страхового акту № 2745 від 07.06.2016, приймаючи до уваги заяву страхувальника, було перераховано на рахунок Акціонерний банк Південний страхове відшкодування на суму 56507,22грн, що підтверджується платіжним дорученням №2039 від 15.06.2016.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд зауважує, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Окрім того, Законами України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 31.03.2016, транспортного засобу VW TRANSPORTER, державний номер НОМЕР_1, позивачем були понесені витрати на виплату страхового відшкодування в сумі 56507,22грн.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно із п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В матеріалах справи міститься лист-інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ з якого вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля Богдан А-09202, державний номер НОМЕР_2, станом на час вчинення ДТП (31.03.2016) була застрахована в ПрАТ «СТ «Іллічівське» , що підтверджується полісом серії АЕ за номером 06958312, зі строком дії з 02.01.2016 до 01.07.2016. Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000,00грн. та франшиза 0,00грн.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю VW TRANSPORTER, державний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія.

Відповідно до статті 21 Закону "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля VW TRANSPORTER, державний номер НОМЕР_1, згідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування в ліміт відповідальності, проте, відповідач, кошти не перерахував, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення в порядку регресу з відповідача шкоду у розмірі половини виплаченого позивачем страхового відшкодування в сумі 28253,61грн.

З матеріалів справи вбачається у скоєнні ДТП обопільна вина водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, що обумовлює виплату страхового відшкодування у рівних частинах кожною з винних осіб, зокрема, в силу вимог ч.1 ст.1172 ЦК України, тож суд зазначає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення в порядку регресу з відповідача шкоду у розмірі половини виплаченого позивачем страхового відшкодування (за вирахуванням франшизи), що повністю узгоджується з приписами п.3 ч.1 ст.1188 та ч.1 ст.1191 ЦК України.

Отже, враховуючи наведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля VW TRANSPORTER, державний номер НОМЕР_1, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» , оскільки цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля Богдан А09202, державний номер НОМЕР_2 застрахована у ПрАТ «СТ «Іллічівське» , за полісом серії АЕ за номером 06958312, а також з огляду на те, що водія автомобіля Богдан А09202, державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування у розмірі 28253,61грн. є законною, обґрунтованою та доведеною і підлягає задоволенню.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства Страхова компанія «Теком» , м.Одеса до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» , м.Маріуполь про стягнення 28253,61грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (87501, Донецька область, м.Маріуполь, проспект Нікопольський, буд.54; код ЄДРПОУ 25186738) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Страхова компанія «Теком» (65005, м.Одеса, вул. Михайлівська, 44; код ЄДРПОУ 25050281) страхове відшкодування у розмірі 28253,61грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1762,00грн .

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач (стягувач): Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Теком» (65005, м.Одеса, вул. Михайлівська, 44; код ЄДРПОУ 25050281).

Відповідач (боржник): Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» (87501, Донецька область, м.Маріуполь, проспект Нікопольський, буд.54; код ЄДРПОУ 25186738).

У судовому засіданні 06.03.2019 підписано повний текст рішення.

Суддя Г.Є. Курило