Рішення

від 21.02.2019 по справі 908/2379/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/126/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2019 Справа № 908/2379/18

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.

За участю представників:

від позивача: Літвиненко О.В., ордер ДН № 048938 від 15.01.2019, адвокат

від відповідача: не прибув

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2379/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМ-ТЯЖМАШ" (84105, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Центральна, буд. 77 Ж, ідентифікаційний код 34520474)

до відповідача: Приватного підприємства "Донметпостач" (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, ідентифікаційний код 30968656)

про стягнення 689 688,00 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМ-ТЯЖМАШ" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Донметпостач" про стягнення передплати, сплаченої платіжним дорученням № 45 від 13.04.2018 в сумі 689688,00 грн. на підставі рахунків-фактур № 10, № 11, № 12 від 12.04.2018.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2018 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 15.11.2018 позовну заяву в порядку п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України залишено без руху.

Ухвалою суду від 28.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2379/18 за правилами загального провадження, присвоєно справі номер провадження 24/126/18. Підготовче судове засідання призначено на 20.12.2018.

Ухвалою суду від 20.12.2018 відкладено підготовче засідання на 23.01.2019.

Ухвалою суду від 23.01.2019 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті, оголошено перерву до 21.02.2019.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 21.02.2019 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оголошений склад суду.

Перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні учасника процесу.

Учасник процесу оголосив про обізнаність прав та обов'язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач в обґрунтування вимог вказує, що на підставі виставлених відповідачем рахунків, здійснено перерахування грошових коштів відповідачу на загальну суму 689 688,00 грн., як попередню оплату за обладнання. Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставку товару не здійснив. Позивачем направлено лист від 22.05.2018 № 248 про повернення попередньої оплати. Відповіді на лист позивач не отримав, грошові кошти відповідач не перерахував. Просить суд, на підставі ст. ст. 526, 549, 550, 625, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 21.02.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМ-ТЯЖМАШ", на підставі виставлених Приватним підприємством "Донметпостач" рахунків - фактур № 10, № 11, № 12 від 12.04.2018, в яких зазначено найменування, кількість та ціна обладнання, здійснило перерахування грошових коштів на загальну суму 689 688,00 грн.

Факт перерахування грошових коштів підтверджується платіжним дорученням № 45 від 13.04.2018 на суму 689 688,00 грн.

ПП "Донметпостач" не виконало взяті на себе зобов'язання щодо поставки обладнання, визначене в рахунках-фактурах, у зв'язку з чим позивач направив на адресу відповідача від 22.05.2018 № 248 з вимогою повернути суми попередньої оплати, перераховано на підставі рахунків - фактур № 10, № 11, № 12 від 12.04.2018 у розмірі 689 688,00 грн.

Вимога отримана відповідачем 31.10.2018, про що свідчить інформація з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді, сума попередньої оплати перерахована не була.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Донметпостач" 689 688,00 грн. є предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов'язки, а саме: обов'язок відповідача полягає у поставці товару позивачу, та, відповідно, обов'язок позивача - у прийнятті товару та його оплаті.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.

Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку поставити позивачу оплачений ним товар.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, у відповідача виникло зобов'язання по передачі позивачу оплаченого товару.

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки оплачений товар відповідачем не було поставлено, позивач звернувся до відповідача з листом від 22.05.2018 № 248, в якій вимагав повернути передоплату, внесену згідно рахунків № 10, № 11, № 12 від 12.04.2018 у розмірі 689 688,00 грн.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, попередню оплату, всупереч ст. 530 ЦК України, не повернув, доказів суду не надав, внаслідок чого заборгованість становить 689 688,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір боргу в сумі 689 688,00 грн.

Відповідач не надав суду доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог, а тому позов задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 345,32 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Донметпостач" (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, ідентифікаційний код 30968656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМ-ТЯЖМАШ" (84105, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Центральна, буд. 77 Ж, ідентифікаційний код 34520474) - 689 688 (шістсот вісімдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. боргу та 10 345 (десять тисяч триста сорок п'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06.03.2019.

Суддя Т.А. Азізбекян