Рішення

від 06.03.2019 по справі 911/96/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2019 р. м. Київ

Справа № 911/96/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс СІА» про стягнення 382 947,18грн, за участі представників від:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №14-30 від 18.01.2019);

відповідача - не з'явилися

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс СІА» (далі - ТОВ «Енергофінанс СІА» ) про стягнення 382 947,18грн у т.ч.:

- 157 263,72грн основного боргу за період з січня по лютий 2014 року;

- 15 812, 54грн пені за період з 15.03.2014 по 14.09.2014;

- 18 225,36грн -3 % річних за період з 15.03.2014 по 23.01.2018;

- 191645,56грн втрат від інфляції за період з 01.04.2014 по 31.12.2017 (з урахуванням заяви позивача про описку у позовній заяві).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №1081/14-ТЕ-19 від 26.11.2013 в частині оплати природного газу, поставленого у січні-лютому 2014 року, у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2019 за відповідним позовом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено строки для вчинення учасниками справи певних дій (а.с.1-3).

06.02.2019 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.03.2019 (а.с.56-57).

Відповідно до п. 21 Перехідних положень ГПК України, особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

В силу ч.2 ст.12 1 Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач, який зареєстрований на території Автономної Республіки Крим, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 11.01.2019 (а.с.49-51), повідомлений про відкриття провадження у справі, а також про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті шляхом розміщення відповідної інформації на веб-сайті судової влади України, що підтверджується повідомленнями від 11.01.2019 та від 06.02.2019 (а.с.52, 59).

У строк, встановлений для подання відзиву, відповідач відзив не подав.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

26.11.2013 між сторонами у справі - Національною акціонерною компанією Нафтогаз України та ТОВ «Енергофінанс СІА» укладено договір №1081/14-ТЕ-19 купівлі-продажу природного газу (а.с.17-22, далі - договір).

За умовами відповідного договору, позивач зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на миту територію України, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (пп.1.1, 1.2 договору). Відповідач, як визначено відповідним договором, взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити цей природний газ на умовах такого договору (п.1.1 договору).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає відповідачу з 01.01.2014 по 31.12.2014 природний газ у обсязі до 660 тис. куб.м.

Як визначено пп. 5.1, 5.2 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ та його транспортування встановлюється НКРЕ; ціна 1000 куб.м природного газу становить з ПДВ - 1 309,20грн.

Пунктом 5.3 визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх у дію.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).

31.01.2014 сторонами підписано додаткову угоду №1 до відповідного договору, якою внесли зміни до п.5.2 та п.12 укладеного договору. При цьому, ціна газу залишилась рівна 1309,20грн (а.с.21).

На виконання п. 2.1 договору, позивач поставив протягом січня-лютого 2014 року, а відповідач прийняв природний газ у обсязі 237,592 тис.куб.м на загальну суму 311 055,45грн, поставка газу у січні 2014 року підтверджується складеним між сторонами актом (а.с.26).

При цьому, акт прийому-передачі за лютий 2014 року, складання якого передбачено п.3.3 договору, не надано сторонами; доказів виконання відповідачем обов'язку щодо передачі позивачу підписаного та скріпленого печаткою акта за лютий 2014 року, як це передбачено п.3.4 договору, під час розгляду справи відповідачем не надано. Однак, відповідна обставина не є підставою для висновку про те, що газ відповідачу у лютому 2014 року не передавався відповідачем, оскільки факт передачі газу у відповідному обсязі у спірному періоді підтверджується реєстрами обсягів реалізації природного газу через розподільчі мережі ПАТ Кримгаз за лютий 2014 року та витягом з реєстрів споживачів природного газу (а.с.28-29,27).

Як вказує позивач у позовній заяві, зобов'язання з оплати поставленого природного газу у січні-лютому 2014 року виконані відповідачем частково, а саме: здійснено часткову оплату за природний газ, поставлений у січні 2014 року, - 31.01.2014 сплачено 153 791,73грн, що на 19,64грн більше ніж поставлено у січні 2014 року, у зв'язку з чим вказана частина переплати віднесена на оплату природного газу, поставленого у лютому 2014 року.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом стверджує, що заборгованість відповідача за поставлений природний газ за вищевказаним договором за лютий 2014 року становить 157 263,72грн.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого за договором природного газу та застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, за природний газ, поставлений у січні-лютому 2014 року, розрахувався лише частково, що ним не спростовано шляхом подання доказів оплати; заборгованість за відповідний період становить 157263,72грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, не виконавши його у встановлений договором строк, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 157 263,72грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 18 225,36грн - 3% річних за загальний період з 15.03.2014 по 23.01.2018 та 191 645,56грн втрат від інфляції за період з квітня 2014 року по грудень 2017 року.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір процентів розраховано позивачем арифметично вірно, відтак вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Оскільки розмір втрат від інфляції за заявлений період визначено позивачем правильно, вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 15 812,54грн пені за загальний період з 15.03.2014 по 14.09.2014.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Крім того, згідно п. 9.3 договору, строк в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за вказаним договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Встановлений п.7.2 договору розмір пені не перевищує максимального розміру, визначеного ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; пеня позивачем нарахована у межах строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.

За розрахунком суду розмір пені за заявлений період розраховано позивачем арифметично вірно, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 812,54грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 5744,21грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс СІА» (ідентифікаційний код 38430484; 95023, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Беспалова, буд. 49А) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 20077720; 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 157 263,72грн основного боргу, 18 225,36грн - 3% річних, 191645,56грн втрат від інфляції, 15 812,54грн пені, а також 5744,21грн в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено: 06.03.2019.

Суддя А.Р. Ейвазова