Рішення

від 25.02.2019 по справі 922/3252/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3252/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан" м. Харків про стягнення коштів в розмірі 79539,05 грн за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 08-21/3458/2-18 від 20.12.2018;

відповідача - ОСОБА_2, дов. від 23.12.2018; св-во про право на заняття адвокатською діяльністю № 538 від 04.03.2011.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада, м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан", Харків, про стягнення недоотриманого доходу в розмірі 79539,05 грн.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 26.12.218 об11:00 год.

28.12.2018 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 36058), в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач повинен довести порушення зобов'язання за договором відповідачем, факт заподіяння йому збитків саме під час виконання останнім своїх договірних зобов'язань, безпосередній причинний зв'язок між неправомірним діянням та заподіяними позивачу збитками, а також розмір заподіяних збитків. Враховуючи, що додаткова угода про внесення змін до зазначеного Договору, в т.ч. щодо збільшення розміру орендної плати набула чинності з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/1504/16, тобто з 03.10.2016, саме з вказаної дати відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату в підвищеному розмірі, а не з моменту отримання від відповідача проекту відповідної додаткової угоди, як про це помилково зазначає позивач.. Таким чином, дії відповідача щодо не підписання додаткової угоди саме в доданій позивачем до листа-пропозиції редакції не можуть вважатися, на думку відповідача, неправомірними, як про це зазначає позивач у позовній заяви. На підставі наведеного, як зауважує відповідач, в діях або бездіяльності відповідача щодо не підписання додаткової угоди відсутні ознаки протиправної поведінки та вини у недоотриманні Харківською міською радою доходу у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Харків, майдан ОСОБА_3,20, що перебуває в оренді відповідача, за період з 12.10.2015 по 02.10.2016.

Ухвалою господарського суду від 30.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2019 об 11:20 год.

04.02.2019, відповідачем. через канцелярію суду, надано докази підтвердження відсутності податкової заборгованості у відповідача, що підтверджується Довідкою Головного управління ДФС у Харківській області від 10.01.2019 (вх. № 3023).

Протокольною ухвалою від 04.02.2019 к судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.02.2019, в порядку ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 25.02.2019 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.02.2019 проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.02.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

На підставі рішення Харківської міської ради від 28.09.2005 № 170/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації" Товариству з обмеженою відповідальністю "Богдан" (відповідач) надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0710 га за адресою: майдан ОСОБА_3, 20 у м. Харкові для будівництва об'єкту зі зміною його функціонального призначення під торговельний комплекс, зі зміною його функціонального призначення під торговельний комплекс, зі знесенням складської будівлі (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту строком до 31.12.2030.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан" укладено договір оренди землі від 17.04.2006, зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за № 940667100029.

Пунктом 5 цього договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період експлуатації становить 1385158,00 грн.

Згідно з п. 9 договору, розмір орендної плати за земельну ділянку на період експлуатації становить:

- в рік 59561,76 грн.;

- в місяць 4963,48 грн.

Відповідно до п. 13 договору, розмір орендної плати переглядається у тому числі, в інших випадках, передбачених законом.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.

Згідно із п.1.1. вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014.

Попередня вартість 1 кв.м. землі у місті Харкові була визначена станом на 01.01.2007 на підставі рішення Харківської міської ради від 25.12.2007 № 335/07 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007", рішень Харківської міської ради від 27.02.2008 № 42/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 " та була введена в дію з 01.03.2008.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01 січня 2014 року. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (п.п. 2, 3 рішення).

Рішенням господарського суду від 13.07.2016 у справі № 922/1504/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2016, позовну заяву Харківської міської ради задоволено частково, внесено зміни до договору оренди землі №940667100029 від 17.04.2006, зокрема, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: майдан ОСОБА_3, 20 у м. Харкові площею 0,0710 га в зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.

Відповідно до вказаного рішення розмір орендної плати за користування Відповідачем земельною ділянкою за адресою: майдан ОСОБА_3, 20 у м. Харкові площею 0,0710 га згідно з розрахунком від 20.11.2013 № 776/14 на рік становить 8 % від її нормативної грошової оцінки і складає 123582,03 грн., або в місяць - 10298,50 грн.

Статтею 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач вказує на те, що починаючи з дати отримання орендарем пропозиції про зміну договору оренди землі і до набрання рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/1504/16 законної сили (30.10.2016) Харківська міська рада недотримувала дохід за користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан" земельною ділянкою за адресою: майдан ОСОБА_3, 20 у м. Харкові площею 0,0710 га, що перебуває в оренді відповідача в розмірі 79539,05 грн. (різниця між розміром орендної плати за користування вище вказаною земельною ділянкою відповідно до розміру нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 2013 рік та фактично сплаченою орендною платою з урахуванням строку позовної давності).

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було підготовлено, та 28.04.2014 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан" направлено проект вказаної вище додаткової угоди до Договору оренди землі від 17.04.2006 № 940667100029 разом з листами - пропозиціями від 13.12.2013 № 4928/0/225-13 та № 4924/0/225-13.

Проект додаткової угоди було отримано відповідачем 12.05.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Отже, позивач вказує на те, що внаслідок ухилення відповідача від виконання свого обов'язку в добровільному порядку підписати додаткову угоду до договору оренди землі та сплачувати змінений розмір орендної плати за землю позивач, починаючи з дати отримання відповідачем такої угоди і до набрання рішенням господарського суду Харківської області у справі №9221504/16 чинності - 30.10.2016, недоотримав до місцевого бюджету дохід у вигляді плати за землю за користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: майдан ОСОБА_3, 20 у м. Харкові площею 0,0710 га, що перебуває в оренді ТОВ "Богдан".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно ст. 148 ГК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

За ст. 2 ЗК України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як свідчать матеріали справи надана в оренду земельна ділянка розташована в м. Харків, майдан ОСОБА_3, 20 у м. Харкові площею 0,0710 га знаходиться у підпорядкуванні Харківської міської ради.

З огляду на приписи статті 122 ЗК України вбачається, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно частини 2 ст. 126 ЗК України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Ст. 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ст.ст. 2, 3 ЗК України зазначено, що земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки); земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Загальні умови укладення договорів визначені ст. 179 ГК України, ч. 3 якої, зокрема, передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, у випадку, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

З приписів ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 13 Закону України «Про оренду землі» ).

Положення ст. 626 ЦК України передбачають, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно славляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою для виникнення зобов'язання є зокрема, договори та інші правочини (статті 11, 509 ЦК України).

Згідно з статтею 632 цього Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються повноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем щодо оренди землі врегульовані відповідним господарським договором - договором оренди, зареєстрованим в державному реєстрі. При цьому укладення цього договору є обов'язковим у разі використання відповідачем земельної ділянки за адресою: м. Харків, майдан ОСОБА_3, 20 у м. Харкові площею 0,0710 га, в силу наведених вище приписів чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" (надалі - Закон) передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 3 цього Закону об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону орендарі набувають права користування земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 зазначеного Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі" типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" та статті 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У зв'язку з введенням в дію ПК України з 01.01.2011 Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на майно у формі орендної плати за користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності регулюється виключно цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.136 п.14.1. ст.. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.п.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Підпунктом 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено: землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з п. 288.1. ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території (п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288) та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п. п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288)

Пунктом 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Як встановлено судом, рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.

Згідно п. 1.1 вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01 січня 2014 року.

Попередня вартість 1 кв.м землі у місті Харкові була визначена станом на 01.01.2007 на підставі рішення Харківської міської ради від 25.12.2007 № 335/07 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року", рішень Харківської міської ради від 27.02.2008 року № 42/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року" та була введена в дію з 01.03.2008.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013"" встановлено (п. 2, п. 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Згідно зі ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення органів місцевого самоврядування, в межах повноважень, визначених законом є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08 "Про затвердження Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові" визначено порядок розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності м. Харкова та встановлені ставки річної орендної плати, які необхідно застосовувати при розрахунку розміру орендної плати при укладанні договорів оренди землі та внесені до них змін.

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Внаслідок зміни розміру нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, яку введено в дію з 01 січня 2014, змінився також і розмір орендної плати за користування землею на території м. Харкова, а тому плата за землю у вигляді орендної плати повинна бути змінена і сплачуватись з 1 січня 2014 року, тобто з дати введення в дію нормативно грошової оцінки земельної ділянки на підставі рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Вказана правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-325цс16.

Згідно з п. 2.1., п. 2.2. Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013 затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 Департамент земельних відносин на підставі п. 4 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є власником програмного комплексу "Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013", здійснює загальну координацію робіт з визначення орендної плати за землю в місті Харкові згідно з рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", здійснює розрахунки розміру орендної плати за землю та безпосереднє виконання робіт з укладання договорів оренди землі та додаткових угод до них, веде моніторинг виконання умов договорів оренди землі.

Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. зазначеного Порядку зміна нормативної грошової оцінки земель є підставою для внесення змін до договору оренди землі. Зміни до договору оренди землі оформлюються додатковою угодою. Підготовка додаткової угоди здійснюється Департаментом земельних відносин відповідно до Порядку укладання договорів оренди землі у м. Харкові.

Ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Зазначені вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів, не є вичерпним.

Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої статті 225 ГК України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного учасника, порушує суб'єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

Відповідно до положень ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Аналогічні положення містяться в ст. 22 ЦК України відповідно до яких особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є в тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд зазначає, що, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Ч. 4 статті 623 ЦК України унормовано, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Судом встановлено, що відповідно до пояснень Головного управління ДФС у Харківській області, податкового боргу зі сплати орендної плати за землю у відповідача немає.

Також, слід зазначити, що згідно ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно з п. 2 вказаного Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть іх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Однак, в порушення вимог Порядку, позивачем не було надано до суду акту комісії щодо розміру збитків, заявлених до стягнення.

При цьому, суд зауважує, що саме підготовка додаткової угоди для внесення змін до договору оренди землі здійснюється Департаментом земельних відносин.

Позивачем також не надано доказів ухилення відповідача від внесення змін до спірного договору та приведення його до вимог чинного законодавства.

Оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 2 ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до ст. 626 ЦК України - договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

У відповідності до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу одної із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/1504/16, яке набрало законної сили (30.10.2016), в позові відмовлено частково, внесені зміни до договору оренди землі, до договору оренди землі від 17.04.2006 р. за реєстраційним №940667100029, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі, в зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.

Відповідно до вказаного рішення, нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації №747 від 30.10.2013 становить 2206822 грн. (два мільйони двісті шість тисяч вісімсот двадцять дві гривні). При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №776/14 від 20.11.2013 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 123582,03 грн., або в місяць - 10298,50 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Оскільки на час розгляду справи № 922/1095/18, рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2018 у справі № 922/4277/17 набрало законної сили, суд зазначає, що відповідно до ст. 75 ГПК України вказане є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи № 922/4277/17.

Як свідчать матеріали справи та не спростовується представником позивача під час розгляду даної справи, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан" на свою користь суму різниці між розміром орендної плати за користування, починаючи з дати отримання орендарем пропозиції про зміну договору оренди землі і до набрання рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/1504/16 законної сили (30.10.2016) Харківська міська рада у вигляду недотриманого доходу за користування земельною ділянкою за адресою: майдан ОСОБА_3, 20 у м. Харкові площею 0,0710 га, що перебуває в оренді відповідача в розмірі 79539,05 грн.

Враховуючи, що додаткова угода про внесення змін до зазначеного договору, в т.ч. щодо збільшення розміру орендної плати набула чинності з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/1504/16, тобто з 03.10.2016, саме з вказаної дати відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі, визначеному у рішенні суду.

Позивач також стверджує, що доказом протиправної господарської поведінки позивача є той факт, що Харківською міською радою було вжито всіх заході щодо приведення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: м. Харків, майдан ОСОБА_3, 20 у відповідність до чинного законодавства та рішень міської ради, шляхом направлення на адресу відповідача листа-пропозиції про внесення змін до договору оренди землі, разом з додатковою угодою, однак TOB Богдан жодним чином не відреагувало на неї, тому, на думку позивача, вина відповідача полягає у тому, що він не підписав додаткову угоду до договору оренди та продовжував сплачувати плату за землю без урахування нормативної грошової оцінки станом на 2013 рік.

Дані твердження позивача є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 188 ГК України, зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

28.04.2014 позивач направив відповідачу лист-пропозицію № 4928/225-13 від 13.12.2013 та проект додаткової угоди до договору оренди землі № 940667100029 від 17.04.2006 року.

Ст.188 ГК України унормовано право сторони, яка не отримала відповідь на пропозицію змінити договір, після спливу 20-денного строку передати спір на вирішення суду.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю згоди відповідача щодо зміни умов договору, позивач, з метою запобігання збиткам та бажаючи змінити умови договору щодо розміру орендної плати, мав можливість передати спір на вирішення суду раніше в межах строку, визначеного нормами ст.ст.188 ГК України, 651 ЦК України.

Однак, позивач таким правом скористався лише у 2016 році, звернувшись до суду із позовом в межах справи № 922/1504/16 про внесення змін в договір оренди землі № 940667100029 від 17.04.2006 шляхом визнання укладеною додаткової угоди в редакції позивача.

Суд зазначає, що позивач в разі дійсного порушення його прав, у зв'язку з не підписанням відповідачем додаткової угоди, не був позбавлений права в межах справи № 922/1504/16 вимагати внесення змін до договору оренди землі від 17.04.2006 саме з 01.01.2014, проте відповідних дій не вчинив.

Отже, позивач, зазначаючи про понесення збитків у вигляді недоотриманого доходу, не вчиняв заходів щодо запобігання їх виникненню, хоча мав можливість вчинити відповідні дії, а отже, в діях відповідача не вбачається ознак вини у заподіянні можливих збитків позивачу.

Водночас, суд зазначає, що критерієм істотності порушення договору у законі зазначається термін "шкода", який слід тлумачити з урахуванням ч.2 ст.22 ЦК України, а істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Відтак, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона (аналогічна позиція міститься у постанові ВСУ від 18.09.13 у справі №6-75цс13).

Позивачем не доведено недосягнення іншої мети договору у вигляді одержання орендної плати та вчинення заходи, вжиті ним (кредитором) щодо їх одержання, в розмірі, визначеному договором, оскільки жодних доказів існування заборгованості стороною не було надано до суду.

Таким чином, зважаючи на використання відповідачем земельної ділянки в попередньо узгоджених цілях та оплату відповідачем орендних платежів, відсутній критерій істотного порушення умов договору, як розмір завданої шкоди, як передумови задоволення позову про стягнення Харківською міською радою недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою за адресою: майдан ОСОБА_3, 20 у м. Харкові площею 0,0710 га.

Виходячи з того, що позивачем не доведено неправомірних дій відповідача щодо не підписання додаткової угоди саме в доданій позивачем до листа-пропозиції редакції та вини у недоотриманні Харківською міською радою доходу у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Харків, майдан ОСОБА_3,20, що перебуває в оренді відповідача, за період з 12.10.2015 по 02.10.2016, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що заявлені Харківською міською радою позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан" (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14110376).

Повне рішення складено 06.03.2019

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/3252/18