Рішення

від 25.02.2019 по справі 922/97/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/97/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юстпрайм", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліот", м. Бєлгород

про стягнення 2942318,91 рублів

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, керівник згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № НОМЕР_1 від 30.01.2019

відповідача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 30.01.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 662 від 24.04.1996

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юстпрайм" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліот", м. Бєлгород (Російська Федерація) 2 942 318,91 рублів, що еквівалентно сумі 1 186 902,02 грн. Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 04.07/1 від 04.07.2018 щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2019 прийнято позовну заяву ТОВ "Юридична компанія "Юстпрайм" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/97/19; розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23.01.2019 року на адресу суду від позивача надійшла заява (вх. 2021), в якій позивач наголошує, що при виготовленні позовної заяви було допущено помилку в визначенні суми пені та зазначено про стягнення 347498,77 грн. пені, що не відповідає дійсності. Так, до позовної заяви додано розрахунок пені, відповідно до якого вірна сума пені складає 395255,91 грн. Таким чином, позивач просить суд врахувати допущену помилку та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліот", м. Бєлгород 2 942 318,91 рублів, які складаються з 2547063,00 рублів основного боргу та 395255,91 рублів пені.

Суд, дослідивши подану позивачем заяву (вх. 2021), визнав, що допущена у прохальній частині позовної заяви описка в розмірі пені має технічний характер, а відтак усунення вказаних неточностей не потребує вчинення окремих процесуальних дій унормованих ст. 46 ГПК України. За таких підстав заява позивача про виправлення описки прийнята судом, долучена до матеріалів справи та розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

30.01.2019 ТОВ "Юридична компанія "Юстпрайм" подало клопотання про об'єднання в одне провадження справи № 922/97/19 зі справою 922/245/19, яка подана до Господарського суду Харківської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліот", м. Бєлгород (Російська Федерація) заборгованості у сумі 1 716 016,68 рублів, що виникла через невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 08.08/1 від 08.08.2018 щодо оплати отриманого товару.

У підготовчому засіданні 30.01.2019 р. було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України, на 04.02.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача (вх. № 2600) про об'єднання в одне провадження справ № 922/97/19 та №922/245/19.

Крім того, у підготовчому засіданні 04.02.2019 р. постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25 лютого 2019 року о 12:00 год., в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник відповідача у судовому засіданні визнає позовні вимоги.

Розглянувши у судовому засіданні справу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

04.07.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юстпрайм" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аліот" (покупець, відповідач) було укладено договір на поставку № 04.07/1, відповідно до розділу 1 якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити товар, в асортименті і за цінами, зазначеним у специфікаціях, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору.

За змістом п. 7.1 договору, строк дії контракту було встановлено з моменту його підписання і діє він до 31 грудня 2018 року.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціни на товар встановлюється в російських рублях та зазначається в додатках до цього договору, а також в рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 4.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від01.08.2018 р., продавець зобов'язується поставити товар на умовах і в строки, узгоджені в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами були підписані наступні специфікації до договору на поставку № 04.07/1 від 04.07.2018: специфікація № 1 від 04.07.2018 на поставку товару на загальну суму 1265490,00 рублів; специфікація № 2 від 02.08.2018 р. на поставку повару на загальну суму 1281573,00 рублів.

Відповідно до специфікацій, у п. 4 сторонами узгоджено умови оплати: оплата здійснюється на рахунок продавця на умовах відстрочки платежу - 90 днів.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 2547063,00 рублів, що підтверджується вантажними митними деклараціями: UA807170/2018/033598 від 12.07.2018 (фактичний перетин кордону Україна-Росія 14.07.2018); UA807170/2018/037480 від 02.08.2018 (фактичний перетин кордону Україна- Росія 03.08.2018), а також CMR А № 1004006 від 12.07.2018 та CMR А № 515370 від 02.08.2018.

Позивач стверджує, що відповідач у порушення умов укладеного договору не розрахувався за поставлений товар та сума у розмірі 2547063,00 рублів залишилася несплаченою, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом. При цьому, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено додатково вимогу про стягнення з відповідача, відповідно до п. 8.3. договору, пені у розмірі 395255,91 рублів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до п. 8.1 договору № 04.07/1, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 2 від 17.10.2018 р., сторони погодили, що у разі неможливості досягти домовленості шляхом переговорів, єдиним судовим органом визначено Господарський суд Харківської області, м. Харків

Враховуючи досягнення сторонами домовленості щодо розгляду спору в господарському суді Харківської області, суд вважає, що спір правомірно передано на розгляд до Господарського суду Харківської області та підлягає вирішенню із застосуванням норм матеріального і процесуального права України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання від позивача за спірним договором товару на суму 2547063,00 рублів не заперечується відповідачем, як і не надано доказів на підтвердження факту повернення товару на цю суму позивачу.

За загальним правилом, згідно із приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору визначений наступний порядок розрахунків за договором: оплата здійснюється на рахунок продавця на умовах відстрочки платежу - 90 днів (п. 4 специфікації).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів здійснення оплати у строк узгоджений сторонами у п. 4 специфікацій до матеріалів справи не надано.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати поставленого товару, доказів повернення нереалізованого товару або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого ТОВ ЮК "ЮСТПРАЙМ" за договором на поставку № 04.07/1 від 04.07.2018 р. товару на суму 2547063,00 рублів.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо поставки відповідачу товару та не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 2547063,00 рублів визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині заявлений позивачем вимог про стягнення з відповідача, у зв'язку із неналежним виконанням останнім зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, пені у розмірі 395255,91 рублів, суд керується наступним.

Статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

У розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У пункті 8.3 договору № 04.07/1, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 2 від 17.10.2018 р., сторони обумовили, що в разі прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3 % вартості поставлено, але не оплаченого товару за кожен день прострочки.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, умов договору узгоджених сторонами та правовідносин які склались між сторонами, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 395255,91 рублів підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610-612, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліот" (308009, Російська Федерація, м. Бєлгород, вул. Вовчанська, буд. 163А, оф. 14. ОГРН 1173123031762, ИНН НОМЕР_2, КПП 312301001, р/р 40702810507000006682, ПАТ СБЕРБАНК м. Бєлгород, БИК 047888670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юстпрайм" (61072, м. Харків, просп. Науки, 56, оф. 527 код ЄДРПОУ 35245096, р/р 26001013037424, ПАТ СБЕРБАНК , МФО 320627) 2 547 063,00 рублів основного боргу, 395 255,91 рублів пені, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 17803,53 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 04.03.2019 р.

Суддя ОСОБА_3