Ухвала

від 07.03.2019 по справі 923/150/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

про відмову у видачі судового наказу

07 березня 2019 року                                                                       923/150/19

Суддя Господарського суду Херсонської області Остапенко Т.А., розглянувши матеріали

          за заявою: Приватного акціонерного товариства «Виробництво «Технік», місцезнаходження: 75101, Херсонська обл., м. Олешки, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 30704866

          до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Вектор-Плюс», місцезнаходження: 75100, Херсонська обл., м. Олешки, Житлоселище, 13 оф. 18, ідентифікаційний код юридичної особи: 40846752

          про видачу судового наказу про стягнення 57347,95 грн.

встановив:

28.02.2019 року до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Виробництво «Технік» про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Вектор-Плюс» заборгованості у розмірі 57347,95 грн. за договором № 04/01 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (перекачці стоків) від 20.03.2017 року та договором № 04/01 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення стоків від 01.01.2018 року.

В обґрунтування вимог, ПрАТ «Виробництво «Технік» посилається на положення ст.ст. 901-903 ЦК України, п. 2.1. Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190.

Дослідивши зміст заяви про видачу судового наказу та документи додані до неї суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Вимоги до форми та змісту судового наказу наведені у ст. 150 ГПК України.

Так, відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України, у заяві про видачу судового наказу, зокрема повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України).

Вимоги стягувача складаються із стягнення заборгованості за 2017 рік, за договором № 04/01 від 20.03.2017 року та заборгованості за 2018 рік, за договором № 04/01 від 01.01.2018 року.

На підтвердження факту надання послуг та наявності заборгованості стягувачем надано копії акту звіряння взаєморозрахунків станом на 01.01.2019 року, договорів послуг № 04/01 від 20.03.2017 року та № 04/01 від 01.01.2018 року, актів наданих послуг, рахунків та претензії.

Разом з тим, надані стягувачем акти наданих послуг, підтверджують надання послуг за 2018 рік. Акти, на підтвердження надання послуг за 2017 рік, стягувачем до заяви не додано.

До того ж, копії наданих актів є взагалі нечитабельними, оскільки неможливо прочитати, ані за який період надані послуги, ані їх вартість, ані сторін правовідносин.

Крім цього, як вбачається із п. 30 договору № 04/01 від 20.03.2017 року, він укладений між сторонами на строк з 20.03.2017 року по 20.04.2017 року. Норми щодо можливості його пролонгації, договір не містить, як не містить і відомостей та доказів щодо укладення додаткових угод, якими б змінювався строк договору. Як вбачається із змісту заяви, після закінчення строку договору № 04/01 від 20.03.2017 року, між сторонами був укладений договір № 04/01 від 01.01.2018 року, який, згідно п. 30 даного договору, застосовується сторонами з дати укладення, тобто з 01.01.2018 року.

Згідно акту звіряння взаєморозрахунків, заборгованість ТОВ «Багатопрофільна фірма «Вектор-Плюс» за 2017 рік складає 27924,66 грн. Разом з цим, із заяви про видачу судового наказу, а також, враховуючи відсутність доказів на підтвердження факту надання послуг, не вбачається за який період, у 2017 році, утворилась зазначена заборгованість, у зв'язку із чим неможливо встановити чи відповідають вимоги стягувача в цій частині положенням ч. 1 ст. 148 ГПК України.

Також, згідно п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу має бути додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

До матеріалів заяви про видачу судового наказу стягувачем додано копію платіжного доручення № 629 від 27.02.2019 року на суму 192,10 грн.

Разом з тим, належним доказом сплати судового збору є саме оригінал платіжного доручення, що узгоджується із позицією, наведеною у абз. 2 п. 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

При цьому, суд звертає увагу, що у додатках стягувачем зазначається про надання суду саме оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору.

Вказані обставини, унеможливлюють видачу судового наказу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу ( ч. 2 ст. 152 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Вектор-Плюс» заборгованості у розмірі 57347,95 грн.

При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ч.1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 152, 234, 235 ГПК України, суд

постановив:

1.Відмовити Приватному акціонерному товариству «Виробництво «Технік» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Вектор-Плюс» заборгованості за договором № 04/01 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (перекачці стоків) від 20.03.2017 року та договором № 04/01 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення стоків від 01.01.2018 року у розмірі 57347,95 грн.

2. Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів у порядку ст. 257 ГПК України.

Відповідно до пп. 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

          Ухвалу складено та підписано 07.03.2019 року

          Суддя                                                                                          Т.А. Остапенко