Рішення

від 06.03.2019 по справі 921/481/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 березня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/481/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони" (вул Іллінська, 16, м Київ, 04070)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бізнес-школа "Овітта" (вул Медова, 12, оф 13, м Тернопіль, 46001)

про стягнення 355117,99 грн

За участю від:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Суть справи.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бізнес-школа "Овітта" про стягнення 355117,99 грн.

В якості підстави позову ТОВ "Чотири сезони" посилається на п 2 ч 2 ст 22, ч ч 1-2 ст 612 ЦК України та на неналежне виконання ТОВ "Бізнес-школа "Овітта" взятих останнім на себе зобов'язань згідно договору №41/05.10.2016 від 05.10.2016 про надання конференц-послуг, в частині що стосується оплати за надані конференц -послуги.

Ухвалою суду від 23.11.2018 відкрито провадження у справі №921/481/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у даній справі призначено на 20.12.2018, яке неодноразово відкладалось, зокрема до 07.02.2019.

В ході розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучено: клопотання б/н від 07.12.2018 (вх №22859 від 13.12.2018) з додатком; заява б/н від 09.01.2019 (вх № 741 від 14.01.2019) про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції, з додатком; клопотання б/н від 28.01.2019 (вх № 1765 від 31.01.2019) про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції, з додатком; клопотання б/н від 28.02.2019 (вх №3727 від 04.03.2019) про розгляд справи по суті за відсутності позивача, з додатком.

В свою чергу відповідачем до матеріалів справи подано: заяву б/н від 12.12.2018 (вх №22855 від 12.12.2018) про ознайомлення з матеріалами справи; відзив на позов б/н від 19.12.2018 (вх №23307 від 19.12.2018); заява б/н від 29.01.2019 (вх №1735 від 29.01.2019) з додатком.

У відзиві на позов ТОВ "Бізнес-школа "Овітта" підтверджено наявність боргу на суму 355117,99 грн перед ТОВ Чотири сезони . В підтвердження цьому посилається на акт звірки. Також вказує, що наявна сума боргу виникла в зв'язку із скрутним фінансовим станом відповідача. Наслідком даного стану, зокрема є наявність боргів перед іншими контрагентами і судових проваджень по них, через що сьогодні розрахункові рахунки відповідача заблоковані. Неактивні рахунки - одна із причин, яка сповільнює відновлення платоспроможності компанії.

Ухвалою суду від 07.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/481/18 до розгляду по суті на 06.03.2019.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 06.03.2019 не забезпечив, при цьому ним подано клопотання від 28.02.2019 про розгляд справи в судовому засіданні 06.03.2019 за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання 06.03.2019 не з'явився.

Про обізнаність ТОВ "Бізнес-школа "Овітта" щодо розгляду судом даної справи вказують:

- подана відповідачем до матеріалів справи заява б/н від 12.12.2018 про ознайомлення з матеріалами справи. Вказана заява містить проставлений ОСОБА_2 підпис, засвідчуючи те, що він 13.12.2018 ознайомився з матеріалами справи. За даними наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого судом 23.11.2018 за запитом №1004688471, ОСОБА_2 з 15.08.2016 являється керівником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бізнес-школа "Овітта";

- наявний в матеріалах справи відзив б/н від 19.12.2018, за підписом директора ОСОБА_2;

- долучена ним заява б/н від 29.01.2019 про приєднання документів до матеріалів справи;

- наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення: від 23.11.2018 зі штрихкодовим ідентифікатором №4602507946474, яким на адресу відповідача направлялась копія ухвали від 23.11.2018 про відкриття провадження у справі №921/481/18 (з відміткою про вручення адресату 04.12.2018); від 20.12.2018 зі штрихкодовим ідентифікатором №4602508002380 та від 18.01.2019 зі штрихкодовим ідентифікатором №4602508047759, якими на адресу відповідача надсилались відповідно копії ухвал від 20.12.2018 та від 17.01.2019 про відкладення підготовчого засідання у даній справі (з проставленими на них відмітками про вручення адресату 19.01.2019 та 29.01.2019).

Про рух розгляду справи та призначені в ній засідання, зокрема і судове засідання 06.03.2019, відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022, а також з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень" http: //reyestr. court. gov. ua/ (названий веб-портал, згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування).

Судом також враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В порядку ч 3 ст 222 ГПК України, внаслідок неявки в жодне із підготовчих судових засідань та судове засідання під час розгляду справи по суті всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЧОТИРИ СЕЗОНИ (виконавцем) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю бізнес-школа ОВІТТА (замовником) 05.10.2016 укладено договір №41/05.10.2016 про надання конференц-послуг, відповідно до п 2.1 якого виконавець зобов'язується як власними так і залученими силами за прийнятою та гарантованою заявкою на надання конференц-послуг організувати та забезпечити надання замовнику конференц-послуг, а замовник зобов'язується прийняти від виконавця надані за цим договором конференц-послуги та своєчасно і в повному обсязі оплатити такі послуги відповідно до умов договору.

Конференц-послуги - послуги з надання замовнику приміщень для проведення заходу замовника, зокрема (але не обмежуючись) конференц-залів, технічного обладнання та іншого майна для проведення заходу, відео та звукотехнічне забезпечення заходу, іміджеві оформлення місця проведення заходу, інформаційне забезпечення проведення заходу, організація фахових тематичних командних змагань учасників заходу, зустріч, реєстрація та інформаційне супроводження учасників заходу під час його проведення, організація харчування та кава-пауз для учасників заходу, а також надання послуг тимчасового розміщення та проживання учасників заходу замовника, послуг з обслуговування номерів, які включаються у вартість проживання (основні послуги), а також інших послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщенням і проживанням, які не входять у вартість проживання (додаткові послуги), зокрема, послуги ресторанного обслуговування, послуги бару та інші подібні послуги, тощо, які погоджені сторонами у заявці на надання конференц-послуг, і які можуть надаватися як безпосередньо виконавцем так і залученими виконавцем на договірних засадах іншими особами (субвиконавцями) (п п 1.1.2 договору).

Згідно п 2.2 правочину конкретний перелік конференц-послуг, їх обсяг та вартість (тарифи), місце надання конференц-послуг, період надання конференц-послуг, відомості про захід замовника, кількість учасників заходу та інші суттєві умови надання конференц-послуг за цим договором визначаються сторонами у заявці на надання конференц-послуг прийнятій виконавцем.

У п 4.1 договору сторонами обумовлено, що замовник зобов'язується оплатити виконавцю замовлені згідно цього договору конференц - послуги за прийнятою виконавцем заявкою на надання конференц - послуг в наступному порядку (якщо інші умови оплати не погоджені сторонами у конкретній прийнятій виконавцем заявці на конференц - послуги): не пізніше ніж за 21 (двадцять один) день до дати проведення заходу замовника здійснити попередню оплату у розмірі 20% (двадцять відсотків) з урахуванням ПДВ від вартості конференц - послуг за прийнятою виконавцем заявкою на надання конференц-послуг (п п 4.1.1); не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) днів до дати проведення заходу замовника здійснити попередню оплату у розмірі 30% (тридцять відсотків) з урахуванням ПДВ від вартості конференц-послуг за прийнятою виконавцем заявкою на надання конференц - послуг (п п 4.1.2); не пізніше ніж за 7 (сім) днів до дати проведення заходу замовника здійснити попередню оплату у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) з урахуванням ПДВ від вартості конференц-послуг за прийнятою виконавцем заявкою на надання конференц-послуг (п п 4.1.3).

Відповідно до п 4.2 правочину у випадку неотримання виконавцем зазначених у п п 4.1.1 та 4.1.2 цього договору платежів в зазначені строки та в повному обсязі, бронювання конференц - послуг за прийнятою виконавцем заявкою на надання конференц - послуг вважається негарантованим, якщо інше не буде погоджене сторонами окремо та в письмовій формі. У випадку відсутності гарантованого бронювання виконавець залишає за собою право анулювати прийняту заявку на надання конференц - послуг в односторонньому порядку в будь - який момент.

Датою отримання оплати за цим договором вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця, що підтверджується відповідною випискою з банківського поточного рахунку виконавця (п 4.4 договору).

Відповідно до п 4.7 правочину за наслідками надання виконавцем конференц-послуг за відповідною заявкою на надання конференц-послуг виконавець надає замовнику на підписання акт про загальний обсяг наданих/прийнятих конференц-послуг та виставляє замовнику рахунок-фактуру на оплату вартості перевищення обсягу конференц-послуг, якщо за наслідками споживання замовником конференц-послуг ним було допущене таке перевищення обсягу конференц-послуг у порівнянні з прийнятою заявкою на надання конференц-послуг та попередньо оплаченою замовником вартістю конференц-послуг. Такий рахунок-фактура на оплату вартості перевищення обсягу конференц-послуг оплачується замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його отримання замовником.

Згідно п 7.1 правочину сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п 8.1 договору він набирає чинності в день його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 включно.

Відповідно до п 10.1 правочину сторонами обумовлено, що всі можливі претензії за цим договором повинні бути розглянуті протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмової претензії, оформленої належним чином.

Усі суперечки та розбіжності, що виникають при виконанні цього договору або у зв'язку з ним, за якими сторонами не було досягнуто згоди, підлягають вирішенню в господарському суді відповідно до вимог чинного законодавства України (п 10.2 договору).

На виконання умов договору №41/05.10.2016 від 05.10.2016 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони" було виставлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бізнес-школа "Овітта" до оплати рахунки:

- №23 від 25.01.2017 за організацію заходу на період з 17.02.2017 по 23.02.2017 на суму 722911 грн (у т ч ПДВ 120485,17 грн);

- №241 від 23.06.2017 за організацію заходу на період з 27.06.2017 по 29.06.2017 на суму 128490 грн (у т ч ПДВ 21415 грн);

- №250 від 10.07.2017 за організацію заходу на період з 27.06.2017 по 29.06.2017 на суму 3717 грн (у т ч ПДВ 619,50 грн).

Матеріали справи містять Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) по вказаному договору:

- №ОУ-СН00048 від 23.02.2017 за організацію заходу в період з 17 по 23.02.2017, вартість яких склала 416666, 67 грн (без ПДВ 20%);

- №ОУ-СН00051 від 23.02.2017 за організацію заходу в період з 17 по 23.02.2017, вартість яких склала 185759,17 грн (без ПДВ 20%);

- №ОУ-СН00188 від 29.06.2017 за організацію заходу в період з 27 по 29.06.2017, вартість яких склала 110172,50 грн (без ПДВ 20%).

Приймання - передача послуг по організації вищевказаних послуг згідно Актів №ОУ-СН00048 від 23.02.2017, №ОУ-СН00051 від 23.02.2017, №ОУ-СН00188 від 29.06.2017 посвідчується, зробленими на них, відмітками та печатками сторін за договором та по справі.

Також, із змісту вищевказаних актів вбачається, що вони підписані представником ТОВ "Бізнес-школа "Овітта" без будь-яких заперечень/претензій.

В матеріалах справи містяться банківська виписка по рахунку позивача, сформована 01.03.2017, яка вказує про перерахування відповідачем, на протязі періоду з 01.02.2017 по 28.02.2017, позивачу коштів на загальну суму 500000 грн.

Cтаном на момент пред'явлення позову невиконаним залишилось зобов'язання відповідача по сплаті 355117,99 грн.

До позовних матеріалів позивачем долучено акт звірки взаємних розрахунків станом на 19.10.2017, проведений між сторонами у справі. За його даними, станом на 19.10.2017 заборгованість на користь ТОВ "Чотири сезони" складає 355117,99 грн. Вказаний акт звірки підписаний та скріплений печатками у двосторонньому порядку.

Таким чином, відповідачем не виконано щодо позивача свого обов'язку по оплаті вартості конференц-послуг згідно договору №41/05.10.2016 від 05.10.2016 на суму 355117,99 грн.

Посилаючись на умови п 10.1 договору, ТОВ "Чотири сезони" зверталось до ТОВ "Бізнес-школа "Овітта" з претензією №06/45 від 11.06.2018, в якій просило сплати залишок неоплаченої вартості наданих останньому послуг в сумі 355117,99 грн.

Відповідачем претензія 06/45 від 11.06.2018 залишена без відповіді та реагування.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виник спір на підставі укладеного 05.10.2016 між ними договору №41/05.10.2016 про надання конференц-послуг.

У відповідності до п 1 ч 1 ст 20 ГПК України даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч 1 ст 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ч 2 ст 901 ЦК України).

Згідно ст 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч 1 ст 903 ЦК України).

Відповідно до ст 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Зміст п 4 ч 3 ст 162 ГПК України вказує, що позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18).

Як вже зазначалось, в якості підстави позову про стягнення з ТОВ "Бізнес-школа "Овітта" 355117,99 грн ТОВ "Чотири сезони" посилається на п 2 ч 2 ст 22 ЦК України та ч 1, ч 2 ст 612 ЦК України.

У ч 1 ст 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вказано, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 13 ЦК України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст ст 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ч 1 ст 4 ГПК України, відповідно до якої право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, перелік способів захисту прав та інтересів, викладений в ст 16 ЦК України, ст 20 ГК України . До них, зокрема належать:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (cт 16 ЦК України).

Реалізуючи передбачене ст 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Отже, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

При цьому, відповідно до положень ст 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч 1 ст 2 ГПК України).

Статтею 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд зазначає, що системний аналіз положень ст 5 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що суд, відповідно до викладеної в позові вимоги особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, виключно з метою захисту порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів, що узгоджується з завданням господарського судочинства, яке зазначене в ст 2 ГПК України (аналогічний висновок про застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/20264/17).

Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його "ефективність" з точки зору ст 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Конвенцією визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно ч 1 ст 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч 4 ст 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч 1 ст 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу , сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Повторюючись, суд зазначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу , якщо інше не встановлено договором (ч 1 ст 901 ЦК України).

Відтак договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше , правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге , правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Проаналізувавши норми ст ст 524, 533 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч 3 ст 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить обов'язок відповідача сплатити позивачу кошти по договору про надання послуг.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання конференц - послуг торкаються виконання грошових зобов'язань, в яких, серед інших обов'язків сторін, зазначений чіткий обов'язок замовника (боржника) ТОВ "Бізнес-школа "Овітта" в повному обсязі оплатити отримані за договором послуги.

Відповідно до ст 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору №41/05.10.2016 про надання конферен-послуг від 05.10.2016, приписів перелічених норм, а також ст ст 11, 14 ЦК України, ст ст 173, 174, 193 ГК України, повний розрахунок по оплаті вартості отриманих послуг в строк визначений у договорі (тобто протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової претензії замовником), боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 355117,99 грн. Таким чином, вказана сума є боргом відповідача (простроченим грошовим зобов'язанням).

Наслідком порушення прав позивача на отримання плати за надані ним по договору послуги, стало його звернення до суду за захистом свого права.

Факт приймання замовником конференц-послуг за вищевказаним договором на суму 355117,99 грн та наявність боргу на дану суму підтверджується вищезгаданими документами (копіями рахунків на оплату, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківською випискою про часткову сплату боргу, що містяться в матеріалах справи).

Проведення відповідачем часткового розрахунку у розмірі 500000 грн теж вказує на визнання ним факту одержання конферен-послуг.

Доказів на підтвердження іншого, у т ч проведення повного розрахунку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

На дану обставину (існування боргу) вказує також сам відповідач у відзиві від 19.12.2018.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст 599 ЦК України).

У ч 4 ст 238 ГПК України зазначено у мотивувальна частина рішення повинна містити: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Відповідно до змісту ст ст 2, 5 ГПК України, якщо позивач обрав спосіб захисту, передбачений законом або договором, проте він є неефективним, суд не має права відмовляти у позові з такої підстави. Спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства, у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідком, спричиненим цим порушенням, дає змогу забезпечити реальне поновлення у порушених правах.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи приписи ст ст 55, 124 Конституції України та ст 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст 5 ГПК України, суд приходить до висновку щодо можливості захисту порушеного права позивача шляхом задоволення позовних вимог до відповідача шляхом примусового стягнення з останнього 355117,99 грн боргу, враховуючи те, що такий спосіб захисту порушеного права позивача є більш ефективнішим, ніж той що обраний ним та зазначений у тексті позовної заяви - шляхом стягнення з відповідача збитків.

В порядку ст ст 123,129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст ст 2, 3, 4, 5, 11, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бізнес-школа "Овітта" (вул Медова, 12, оф 13, м Тернопіль, код 40753967) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Чотири сезони" (вул Іллінська, 16, м Київ, код 31885210) - 355117 (триста п'ятдесят п'ять тисяч сто сімнадцять) грн 99 коп - боргу та 5326 (п'ять тисяч триста двадцять шість) грн 77 коп сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 березня 2019 року.

Суддя І.П. Шумський