Постанова

від 25.02.2019 по справі 908/685/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 908/685/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бизнесстандарт"

на ухвалу Господарського суду Запорізької області (головуючий -Н.А. Колодії, судді: М.В. Мірошниченко, К.В. Проскуряков) від 26.10.2018

та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий -Л.М. Білецька, судді: Л.А. Коваль, Т.А. Верхогляд) від 18.12.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Амстор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бизнесстандарт"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

про витребування майна з незаконного володіння та визнання права власності.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 19.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Амстор" (далі - Позивач) подало позовну заяву про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Бизнесстандарт" (далі - Відповідач) транспортних засобів: автомобілю Тоуоtа Саmry, чорного кольору, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_5 номер кузову НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_1; автомобілю Volkswagen Transporter, 2013 року випуску, сірого кольору, НОМЕР_6, номер кузову НОМЕР_7, державний номер НОМЕР_2; автомобілю Daewoo Lanos, 2007 року випуску, зеленого кольору, VIN НОМЕР_8, номер кузову НОМЕР_8, державний номер НОМЕР_3; автомобілю Daewoo Lanos, 2007 року випуску, синього кольору, НОМЕР_9, номер кузову НОМЕР_10, державний номер НОМЕР_4 (далі - Транспортні засоби); про визнання за Позивачем права власності на Транспортні засоби.

1.2 Позовна заява мотивована незаконним вибуттям - без волевиявлення власника належних Позивачу на праві власності 4 одиниць Транспортних засобів на користь Відповідача, який незаконно ними володіє, оскільки це майно було незаконно відчужено (зі здійсненням зняття з державної реєстрації) на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що було здійснено цими особами (колишніми працівниками Позивача) на підставі підроблених документів, зокрема на підставі підробленої довіреності, виданої від імені Позивача виконавчим директором ОСОБА_11, підпис якого на цих довіреностях є підробленим. У зв'язку із цим незаконним є подальше відчуження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Транспортних засобів на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (які також є колишніми працівниками Позивача), які, в свою чергу, в подальшому незаконно відчужили Транспортні засоби на користь Відповідача. Про вказані обставини Позивачу стало відомо з матеріалів розпочатого за заявою Позивача кримінального провадження № 12014040000000109, що об'єднано з кримінальним провадженням № 12014100050011851, досудове розслідування за яким здійснює Управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. Вартість Транспортних засобів складає 636 407 грн 22 коп.

1.3 24.10.2018 Позивач подав заяву про забезпечення позову , в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на Транспортні засоби з забороною розпорядження (без заборони використання).

1.4 Заява мотивована постійним вчиненням Відповідачем дій зі зняття арешту з Транспортних засобів, накладеного у межах кримінального провадження № 12014040000000109, та щодо подальшого відчуження Транспортних засобів на користь третіх осіб, тоді як ненакладення арешту на Транспортні засоби у цій справі призведе до неможливості виконання рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог.

2. Короткий зміст рішень судів

2.1 26.10.2018 Господарський суд Запорізької області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2018): задовольнити заяву Позивача та вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту з забороною розпорядження (без заборони використання) на Транспортні засоби; стягувачем є Позивач, а боржником - Відповідач.

2.2 Рішення судів мотивовані тим, що у суду відсутні будь-які докази, які б спростовували позицію Позивача, викладену в заяві про забезпечення позову, обрані способи співвідносяться з предметом позову, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав Позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі перереєстрації Транспортних засобів, які є предметом спору у цій справі, Позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду.

3. Встановлені судами обставини

3.1 Предметом позову є вимоги про витребування з незаконного володіння Відповідача Транспортних засобів.

3.2 Згідно з поясненнями представника Відповідача ним вже продано два транспортних засобів, з тих, щодо яких заявлені позовні вимоги.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 29.12.2018 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.10.2018 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту з забороною розпорядження (без заборони використання) на Транспортні засоби відмовити повністю.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Суди зробили висновок про існування підстав для застосування заходів забезпечення позову за відсутності будь-яких доказів, які б могли свідчити про необхідність їх застосування, оскільки ці докази - на підтвердження викладених Позивачем у своїй заяві про забезпечення позову обставин, ним не додано.

5.2 Позов сам по собі не підтверджує наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, існування цих обставин має довести Позивач.

5.3 Обраний Позивачем спосіб захисту його права на Транспортні засоби є некоректним та неефективним через існування чинних правочинів з відчуження Позивачем цього майна на користь третіх осіб та не дозволяє одночасно із заявленими вимогами застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту із забороною розпорядження майном Відповідача. Також слід врахувати відсутність у Позивача правовстановлюючих документів на Транспортні засоби.

5.4 Суди передчасно ухвалили оскаржувані рішення та застосували заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна, щодо якого існують припущення про його перебування у власності осіб, які не є учасниками цієї справи, що суперечить нормам процесуального права, оскільки суди не досліджували матеріали кримінального провадження, на які послався Позивач, а сам факт існування кримінального провадження не доводить факт існування загрози відчуження Відповідачем Транспортних засобів; вчинення Відповідачем дій з відчуження Транспортних засобів не підтверджено доказами.

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо співвідносності та адекватності заходу до забезпечення позову

6.1 Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

6.2 Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна , грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

6.3 Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Частиною 3 цієї статті ГПК України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

6.4 У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Суд звертається до власної правової позиції, наведеної в пункті 15 постанови Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18 та в пункті 14 постанови Верховного суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

6.5 Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Суд звертається до власної правової позиції, наведеної в пункті 15 постанови Верховного суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 .

6.6 Суд погоджується із висновками судів про існування підстав для накладення арешту на Транспортні засоби Відповідача з огляду на те, що предметом спору є вимоги про витребування з володіння і власності Відповідача цих Транспортних засобів, з огляду на встановлений судами факт продажу (відчуження) Відповідачем на користь третіх осіб двох транспортних засобів з тих, щодо яких заявлені позовні вимоги, а також з огляду на те, що заперечуючи в ході розгляду справи (у тому числі під час касаційного оскарження судових рішень про накладення арешту у цій справі), Відповідач не спростував підстави для накладення арешту на Транспортні засоби, а також відповідні висновки судів першої і апеляційної інстанції та не зазначив, яким чином накладення арешту на Транспортні засоби порушує його права, не зазначив інших обставин, що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, а тому Суд дійшов висновку, що скаржник не спростував імовірності невиконання або утруднення виконання рішення господарського суду у цій справі у випадку задоволення позову в разі невжиття заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту.

6.7 Дійшовши викладеного висновку, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункти 5.1, 5.2, 5.4), які зводяться до заперечення скаржником встановлених судами в оскаржуваних рішеннях обставин справи, тверджень про відсутність доказів, які б могли свідчити про необхідність застосування заходів до забезпечення позову у цій справі, про невиконання Позивачем обов'язку щодо доведення викладених ним у своїй заяві про забезпечення позову обставин та про недослідження судами матеріалів кримінального провадження, на які послався Позивач, оскільки вказані аргументи викладені без урахування меж касаційного перегляду та повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.8 Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.3), що обраний Позивачем спосіб захисту його права на Транспортні засоби є некоректним та неефективним через існування чинних правочинів з відчуження Позивачем цього майна на користь третіх осіб та не дозволяє одночасно із заявленими вимогами застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту із забороною розпорядження майном Відповідача, а також через відсутність у Позивача правовстановлюючих документів на Транспортні засоби, як передчасні, оскільки вказані аргументи стосуються розгляду спору у цій справі по суті заявлених вимог, тоді як предметом касаційного оскарження за скаргою Відповідача є судові рішення про застосування заходів до забезпечення позову у цій справі.

6.9 Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про існування підстав для застосування заходу до забезпечення позову у цій справі у вигляді арешту Транспортних засобів Відповідача зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 136, 137 ГПК України. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

6.10 У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бизнесстандарт" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі № 908/685/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак