Рішення

від 11.02.2019 по справі 219/14851/18

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/14851/18

Провадження № 2/219/872/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Медінцевої Н.М.,

при секретареві Волохіній Г.С.,

за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмуті Донецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності , -

в с т а н о в и в:

26 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності , посилаючись на те, що їй, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2018 року належить земельна ділянка загальною площею 0,0151 Га, що розташована за адресою: м. Бахмут Донецької області, вул. Торгова, 18 (вісімнадцять). Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1410300000:00:012:1269. Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 2108. Речове право на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 17.10.2018 року, про що свідчить витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно за індексним номером 141981894 від 19.10.2018 року, об єкт нерухомого майна має номер 1660021914103. Відповідно до п. 1 Договору купівлі-продажу від 17.10.2018 року земельна ділянка видана для будівництва будівель ринкової інфраструктури. Відповідно до даних витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури . Використовуючи цільове призначення наданої земельної ділянки, нею за власні кошти була забудована нежитлова будівля ринкової інфраструктури за адресою: м. Бахмут Донецької області, вул. Торгова, 18. Комунальним підприємством ОСОБА_2 бюро технічної інвентаризації на її ім я видано на зведену споруду за адресою: м. Артемівськ, вул. Торгова, 18 технічний паспорт серії АЕ № 002846, який виготовлено 09 листопада 2018 року, що свідчить про зведення будівлі відповідно до встановлених норм. Відповідно даним технічного паспорту на громадський будинок нежитлова будівля має загальну площу 183,9 кв. м., при цьому: основна площа складає 143,3 кв. м., допоміжна площа - 40,6 кв. м. Забудова має з/бетонний фундамент, цегляні стіни, бетонну підлогу, рубероїдну покрівлю. У відповідність до звіту про проведення технічного обстеження від 26.11.2018 року, виданого ОСОБА_2 комунальним підприємством Архітектурно-планувальне бюро , визначено: нежитлова будівля відповідає вимогам архітектурно-планувальних норм та можлива її надійна та безпечна експлуатація . Просить визнати за нею право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Бахмут Донецької області, вул. Торгова, 18 на земельній ділянці, що належить їй на праві власності.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 січня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

28 січня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні на вимогах позовної заяви наполягала та просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_4 муніципального розвитку ОСОБА_2 міської ради у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання його було повідомлено належним чином. До суду надав заяву від 28.01.2019 року за № 01-0147-08 про розгляд справи без участі представника відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення позивача, врахувавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2018 року належить земельна ділянка загальною площею 0,0151 Га, що розташована за адресою: м. Бахмут Донецької області, вул. Торгова, 18 (вісімнадцять). Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 2108. Відповідно до п. 1 Договору купівлі-продажу від 17.10.2018 року земельна ділянка видана для будівництва будівель ринкової інфраструктури (а. с. 4-5).

Речове право на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 17.10.2018 року, про що свідчить витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно за індексним номером 141981894 від 19.10.2018 року, об єкт нерухомого майна має номер 1660021914103. Відповідно до даних витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури (а. с. 6).

Використовуючи цільове призначення наданої земельної ділянки, позивачкою ОСОБА_5 за власні кошти була забудована нежитлова будівля ринкової інфраструктури за адресою: м. Бахмут Донецької області, вул. Торгова, 18, що підтверджується технічнім паспортом серії АЕ № 002846, виготовленим 09 листопада 2018 року Комунальним підприємством ОСОБА_2 бюро технічної інвентаризації на її ім я, виданого на зведену споруду за вищевказаною адресою (а. с. 7), що свідчить про зведення будівлі відповідно до встановлених норм. Відповідно даним технічного паспорту на громадський будинок нежитлова будівля має загальну площу 183,9 кв. м., при цьому: основна площа складає 143,3 кв. м., допоміжна площа - 40,6 кв. м. Забудова має з/бетонний фундамент, цегляні стіни, бетонну підлогу, рубероїдну покрівлю (а. с. 8, 9, 10-11).

У відповідність до звіту про проведення технічного обстеження від 26.11.2018 року, виданого ОСОБА_2 комунальним підприємством Архітектурно-планувальне бюро , визначено: нежитлова будівля відповідає вимогам архітектурно-планувальних норм та можлива її надійна та безпечна експлуатація (а. с. 13-21).

Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного Кодексу України, на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно забудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Доказів порушення права будь-якої особи під час забудови нежитлового приміщення суду не надано, та судом не встановлено.

Користуючись правом, наданим ч. 4 ст. 373, ст. 375 Цивільного Кодексу України, використовуючи цільове призначення наданої земельної ділянки, позивачкою ОСОБА_1 за власні кошти була забудована нежитлова будівля ринкової інфраструктури за адресою: м. Бахмут Донецької області, вул. Торгова, 18.

Ч. 4 ст. 373 ЦК України передбачено право власника земельної ділянки використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Ст. 375 ЦК України передбачає право власника земельної ділянки зводити на ній будівлі та споруди. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Для встановлення права власності ОСОБА_1 звернулася до суду, оскільки будівництво здійснювалося без належного проекту.

Відтак, позивач не має можливості прийняти право власності на зведену нею споруду, а саме: на громадський будинок нежитлової будівлі № 18, яка розташована за адресою: м. Бахмут Донецької області, вул. Торгова, 18, у в позасудовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема, шляхом визнання права власності.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема, шляхом визнання права власності.

Так, згідно ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) № 6 від 30.03.2012 р., а саме п. 14, на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК). При цьому суд має враховувати, що відсутність заперечень власника проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, чи визнання такого позову має бути обґрунтовано відповідними доказами, що підтверджують право на вчинення таких процесуальних дій, зокрема, договорами купівлі продажу земельної ділянки, оренди, міни. Пунктом 15 вказаної Постанови № 6 від 30.03.2012 р. передбачено, що виходячи зі змісту частини третьої статті 376 ЦК, при доведенні визначених нею умов суд може визнати право власності на самочинно збудоване майно також за особою, яка його збудувала, якщо після закінчення будівництва земельну ділянку цій особі було передано у власність або надано у користування, або з власником земельної ділянки, на якій розміщено майно, укладено договір суперфіцію (частина перша статті 413 ЦК) відповідно до її цільового призначення. Вирішуючи справи такої категорії, суд має виходити з того, що надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно чи укладення договору суперфіцію може відбутися як до пред'явлення позову до суду, так і після цього.

Як зазначено у п. 16 вказаної Постанови № 6 від 30.03.2012 р., позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Беручи до уваги п. 14-16 Постанови № 6 від 30.03.2012 р. Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) , судом встановлено, що власник земельної ділянки не заперечує проти задоволення позовних вимог та суд дійшов висновку, що самочинно побудована нежитлова будівля не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Зважаючи на те, що на момент самочинного будівництва ОСОБА_1 була власником земельної ділянки, на якій було зведену споруду, а саме: громадський будинок нежитлової будівлі № 18, яка розташована за адресою: м. Бахмут Донецької області, вул. Торгова, 18, а також те, що вказана будівля відповідає вимогам надійності та можлива її безпечна експлуатація, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи, тому мають бути задоволені у повному обсязі.

Згідно положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК України). Частиною 5 статті 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 118-120, 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 2, 3, 15,16, 25, 316-319, 321, 328, 376 ЦК України, Постановою Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) № 6 від 30.03.2012 р., суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) право власності на громадський будинок нежитлову будівлю № 18 (вісімнадцять), розташовану за адресою: м. Бахмут Донецької області, вул. Торгова, на земельній ділянці за кадастровим номером 1410300000:00:012:1269, яка належить на праві власності ОСОБА_1, та має технічні характеристики: загальна площа 183,9 кв. м., при цьому: основна площа складає 143,3 кв. м., допоміжна площа - 40,6 кв. м..

Місце проживання позивача ОСОБА_1: Донецька область, м. Бахмут, вул. Незалежності, 58/42; РНОКПП НОМЕР_1.

Місцезнаходження відповідача ОСОБА_4 муніципального розвитку мБахмутської міської ради: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 44; код ЗКПО 03364731.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М.Медінцева