Ухвала

від 07.03.2019 по справі 120/285/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

07 березня 2019 р. Справа № 120/285/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши в письмовому проваджені заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, 22000)

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, 21027)

про: визнання протиправним та скасування акту

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування акту.

05.03.2019 року на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову в цій адміністративній справі шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області видавати накази: щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, про затвердження документації із землеустрою та надання у власність або користування земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту с. Сальниця на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, межі якої межують із земельними ділянками з кадастровими номерами: 0524886100:03:003:0631 та 0524886100:03:003:0632.

Обґрунтовуючи заяву позивач зіслалась на те, що існує ризик того, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області може передати спірну земельну ділянку іншій особі у власність. Вчинення відповідачем дій з передачі земельної ділянки третій особі, на переконання позивача, може потягти за собою порушення її права, на відновлення якого необхідно буде докласти додаткових зусиль, пов'язаних з оспорюванням права власності.

Відповідно до частини другої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк (ч. 3 ст. 154 КАС України).

Ознайомившись із заявою та доданими до неї документів, суд не вбачає необхідності викликати заявника для дачі пояснень/додаткових доказів та, відповідно, призначати судове засідання.

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд виходив з такого.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом ч. 4 ст. 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

На підставі ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.

Законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;

- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Із аналізу наведеного видно, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.

З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тому у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зазначаючи про необхідність заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області видавати накази: щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, про затвердження документації із землеустрою та надання у власність або користування земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту с. Сальниця на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, межі якої межують із земельними ділянками з кадастровими номерами: 0524886100:03:003:0631 та 0524886100:03:003:0632, позивач не надає суду доказів, що свідчать про очевидність та обов'язковість вчинення суб'єктом владних повноважень таких дій в майбутньому.

Крім того, варто вважати невмотивованими посилання позивача на неможливість подальшого відновлення його прав та інтересів без вжиття судом тих заходів забезпечення адміністративного позову, про які йдеться у заяві.

На думку суду, подання адміністративного позову предметом якого є визнання протиправною відмови відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності таких дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У випадку встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення в даному випадку можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може підміняти собою необхідність вжиття запобіжних заходів у даному випадку та на даній стадії.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернюк Алла Юріївна