Рішення

від 28.02.2019 по справі 2040/8131/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 лютого 2019 р. № 2040/8131/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приколотнянський олійноекстракційний завод" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Приколотнянський олійноекстракційний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати незаконними, недійсними та скасувати в повному обсязі наступні податкові повідомлення-рішення (ППР) Головного управління ДФС у Харківській області: №00002311403 від 02.07.2018р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 2 426 836,25 грн.; №00002321403 від 02.07.2018р. яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 303 124,00 грн.;

- визнати незаконним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення - №00006591410 від 02.07.2018р. яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО на суму 5 213,95 грн. Визнати грошове зобов'язання по даній ППР 180.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Харківській області, вважає їх безпідставними, незаконними, та такими, що не відповідають дійсності та підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приколотнянський олійноекстракційний завод" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача в поданому письмовому відзиві зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, а порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги позову підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Фахівцями ГУ ДФС у Харківській області з 16.04.2018 по 30.05.2018 року проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Приколотнянський олійноекстракційний завод" податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., валютного законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 2284/20-40-14-03-07/30142319 від 06.06.2018 року, яким встановлено наступні порушення:

- п.44.1. п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 7, 9, 11 П(С)БО 16 Витрати (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 2 975 102,00 грн.. а саме за 2015 рік в сумі 403 535,00 грн., за 3 квартал 2016 року в сумі 852 740,00 грн., за 4 квартал 2016 року в сумі 287 706,00 грн., за 1 квартал 2017 року в сумі 806 940,00 грн., за 2 квартал 2017 року в сумі 209 178,00 грн., за 3 квартал 2017 року в сумі 336 023,00 грн., за 4 квартал 2017 року в сумі 78 982,00 грн.

- п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 434 676,00 грн., в т.ч. за березень 2016 р. в сумі 259 534 грн., за березень 2017р. в сумі 175 142,00 грн. та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21Б Декларації) за грудень 2017р. в сумі 1 206 700,00 грн.

- абз. 3 ч.1 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за не оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (1337,89 грн. х 5= 6689,45 грн.).

Позивач, не погодившись з висновками податкового органу, що були відображені в акті перевірки, подав заперечення на акт перевірки.

Після розгляду заперечень відповідачем було частково скасовано донараховані податкові зобов'язання на 2 190 937,25 грн. та донараховано нові податкові зобов'язання у сумі 303 124,00 грн. (зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Після розгляду заперечень платнику податків було направлен наступні три податкові повідомлення-рішення: №00002321403 від 02.07.2018р. (Форма В4 ), яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 303 124,00 грн.; №00002311403 від 02.07.2018р. (Форма Р ) яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 941 469,00 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій 485 367,25 грн. (всього на загальну суму 2 426 836,25 грн.; №00006591410 від 02.07.2018р. (Форма С ) яким підприємству застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО в сумі 5393,95 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Щодо укладення договорів про надання безповоротної фінансової допомоги.

Судом встановлено, що ТОВ "Приколотнянський олійноекстракційний завод" було укладено договори про надання фінансової допомоги на безповоротній основі з такими підприємствами: ТОВ АЛЬЯНС МАРКЕТ податковий номер 38316777, договір № АМ0178-0-17 від 21.03.2017 року, м. Київ (т. 1, а.с. 170); ТОВ НікаЗахід податковий номер 32893148, договір № НЗ-170117 від 17.01.2017 року, м. Львів (т. 1, а.с. 171); ТОВ Торговий дім Аніка податковий номер 36514834, договір № Б/Н від 25.01.2017 року, м. Полтава (т. 1, а.с. 176); ТОВ Сумський олімп податковий номер 39147430, договір № Б/Н від 17.01.2017 року, м. Суми (т. 1, а.с. 202) ТОВ Клас і К податковий номер 30844214, договір № б/н від 18.08.2016 року, № Б/Н від 18.01.2017 року м.Чернівці (т. 1, а.с. 220-221, т. 2, а.с. 40-41); ТОВ Гранд ДЛК податковий номер 32360286, договір №Б/Н від 18.08.2016 року, № 18012017 від 18.01.2017 року м. Івано-Франковськ (т. 1, а.с. 222, т. 2, а.с. 37); ПАТ БАЗИС податковий номер 14231737, договір № 135/16/П від 22.08.2016 року, № 13/17/П від 18.01.2017 року, м. Чернігів (т. 1, а.с. 233, т. 2, а.с. 17); ТОВ Ділмас податковий номер 38926079, договір №1 від 22.08.2016 року, № 2 від 18.01.2017 року м. Київ (т. 1, а.с. 235-236, т. 2, а.с. 58-59); ТОВ ТК Мега-Трейд податковий номер 38157537, договір №18/08/4КвКо44 від 18.08.2016 року м. Харків (т. 1, а.с. 237-238); ТОВ КУПАВА ЛОГІСТІК податковий номер 39319412, договір № 14/11/16 від 14.11.2016 року, м. Київ (т. 1, а.с. 239-240); ТОВ ТД Міжрегіоналні ресурси податковий номер 35184264, договір №МР-180816 від 18.08.2016 року, № 17/01/17-МР від 17.01.2017 року, м. Луцьк (т. 1, а.с. 242, т. 2, а.с. 73); ТОВ Партнер Дістрібьюшн податковий номер 37171990, договір № б/н від 08.09.2016 року (т. 1, а.с. 243-244); ПП Юніон Трейд Плюс (податковий номер 36288188), договір № 1 від 18.08.2016 року, № 2 від 18.01.2017 року м. Одеса (т. 1, а.с. 169, 245); ТОВ Парк Інвест податковий номер 35082684, договір № б/н від 22.08.2016 м. Дніпро (т. 1, а.с. 246-247); ПАТ Фірма Бакалія податковий номер 01553416, договір № б/н від 17.08.2016 року, № 585/01 від 17.01.2017 року, м. Хмельницький (т. 1, а.с. 249-250, т. 2, а.с. 66-67); ТОВ Рознет податковий номер 37041299, договір № б/н від 18.08.2016 року, № 5 від 18.01.2017 року м. Калуш (т. 2, а.с. 2-3); ТОВ Сеть плюс податковий номер 39493058, договір № б/н від 18.08.2016 року м. Нова Каховка (т. 2, а.с. 4-5); ТОВ ФОЗЗІ-ФУД податковий номер 32294926, договір № 23/08-2016 від 23.08.2016 року, м. Вишневе (т. 2, а.с. 6-7); ТОВ Експансія податковий номер 32294905, договір № М-780 від 23.01.2017 року, № М-645 від 26.12.2016 року, № М-600 від 25.08.2016 року, № М-665 від 24.01.2017 року, м. Вишневе, договір № М-705 від 21.03.2017 року, м. Вишневе (т. 1, а.с. 216-219, т. 2, а.с. 8-9); ТОВ Тріо податковий номер 30544093, договір № 1 від 22.08.2016 року (т. 2, а.с. 10); ТОВ ТД Золотий Стрілець податковий номер 37631166, договір № Б/Н від 27.01.2017 року м. Херсон (т. 2, а.с. 22-23); ПП ВІЖЕС податковий номер 32808995, договір №Б/Н від 18.01.2017 року, м. Херсон (т. 2, а.с. 27-28).

Судом встановлено, що договори про надання фінансової допомоги на безповоротній основі мають однаковий зміст, відповідно до умов яких позивачем передаються у власність грошові кошти без вимоги їх повернення на рахунок його контрагентів.

У договорах про надання безповоротної фінансової допомоги, встановлений обов'язок немайнового характеру, а саме надання інформації з боку контрагентів щодо наявності у них сировини (насіння соняшнику).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Розділом ІІІ Податок на прибуток підприємств Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за витратами у вигляді безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому платнику податку на прибуток.

Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку у складі витрат при формуванні фінансового результату.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це, зокрема: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відтак, визначальним критерієм безповоротної фінансової допомоги - це кошти, які передані платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Аналіз наведеної вище статті дає підстави для висновку, що для віднесення грошових коштів до сум безповоротної фінансової допомоги повинні бути наявні певні умови: укладені договори дарування, інші договори, за якими не передбачається грошова або інша компенсація такої допомоги чи її повернення, або без укладення таких договорів.

До перевірки контролюючому органу було надано всі документи, що підтверджують виконання угод, в тому числі рахунки, банківські виписки, регістри обліку бухгалтерських рахунків, що не заперечується відповідачем.

В основу висновків контролюючого органу покладено позицію щодо того, що оскільки підприємство за перевіряємий період не мало інших фінансово-господарських відносин з контрагентами, яким надавалась фінансова допомога, а також не надано документів щодо підстав необхідності надання такої допомоги, такі договори за своєю суттю є нікчемними. Більш того, як вважає відповідач, такі договори підлягають нотаріальному посвідченню, а сам факт наявності перерахунку грошових коштів при укладенні нікчемного правочину не можна прирівнювати до надання безповоротної фінансової допомоги, а потрібно розглядати лише як частину вказаних господарських операцій, які мають на думку відповідача на меті виведення грошових коштів з обігу підприємства без мети отримання у подальшому будь-яких вигод.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на те, що поняття безповоротної фінансової допомоги визначено лише Податковим кодексом.

Тобто, з точки зору податкового законодавства навіть відсутність договору про надання безповоротної фінансової допомоги не заважає визнати певну суму коштів, передану іншому платникові податків, безповоротною фінансовою допомогою.

У Цивільному кодексі України немає прямих вимог щодо договору про надання безповоротної фінансової допомоги, а тому висновки зроблені відповідачем про нікчемність укладених договорів є безпідставними.

Також суд звертає увагу на постанову Верховного суду від 27.03.2018 року по справі № 904/6639/17, в якій зроблено висновок, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Так до суду не надано доказів на підтвердження нікчемності зазначених договорів, а факт відсутності інформації з боку контрагентів щодо наявності у них сировини (насіння соняшнику) в якості дії немайнового характеру, яку вони повинні були здійснити, не є підставою для визнання таких договорів нікчемними.

Слід також зазначити, що Кодексом з метою оподаткування податком на прибуток не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання платником податку на прибуток на загальних підставах безповоротної фінансової допомоги іншим платникам податку на прибуток на загальних підставах.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00002311403 від 02.07.2018 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 213 344 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток, що пов'язано з формуванням статті витрат Резерв під ТМЦ .

Судом встановлено, що на підставі наданих первинних документів, журналів ордерів по рахункам 94, 631, 791 встановлено що до складу витрат по рядку 2180 звіту про фінансові результати „Інші операційні витрати» віднесено суму витрат, яка відповідає статті витрат Резерв під ТМЦ по журналу ордеру по рахунку 94 Інші витрати на суму 948849 грн. , в т.ч.: за 2016 рік на суму 557355 грн.; за 2017 рік на суму 391494 грн.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зі змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд звертає увагу, що резерв під ТМЦ за своєю суттю полягає в тому, що суми формуються на потенційні витрати, які підприємство може понести в майбутньому.

При цьому, у разі, коли такі витрати фактично підприємством не понесені у такий період, то підприємство коригує власний результат до оподаткування, а саме зменшує розмір витрат на невикористану суму коштів, віднесену до резерву.

У разі, коли коригування не здійснюється, вважається, що витрати мали бути фактично понесені. А у випадку, коли підприємство відносить певні суми до показників податкової звітності, то такі суми мають бути обов'язково підтвердженні первинними документами (в силу дії положень п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Отже, формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Як у ході перевірки так і до суду позивачем не надано первинні документи щодо підстав формування резерву ТМЦ (накази, внутрішні службові записки, перелік ТМЦ тощо), а також не обґрунтовано його розмір та не надано договорів, рахунків-фактури, специфікації та актів виконаних робіт, які б свідчили про отримання послуг.

Оскільки в даному випадку первинних документів, підтверджуючих понесені витрати, як до перевірки та і до суду надано не було, а тому підприємство не мало право у 2016-2017 роках відносити суми до витрат Резерв під ТМЦ .

Таким чином, ТОВ "Приколотнянський олійноекстракційний завод" порушено п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями,п. 7,9,11 П(С)БО 16 Витрати" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N318; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27/4248), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 213 491 грн., в т.ч.: за 2016 рік на суму 100 324 грн та штрафної санкції 25 080,975 грн. та за 2017 рік на суму 70 469 грн. та штрафної санкції 17617,23 грн.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00002311403 від 02.07.2018 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 213 491 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується податку на додану вартість.

В ході проведення перевірки ТОВ "Приколотнянський олійноекстракційний завод" податковий номер 30142319 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року було встановлено, що підприємством за перевіряємий період були надані уточнюючі розрахунки, а саме :

за січень 2015р. (03.04.2015 № НОМЕР_1) на зменшення податкового кредиту та збільшення позитивного значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду на суму 5861 грн.,

за лютий 2015р. (25.03.2016 № НОМЕР_2) на збільшення податкових зобов'язань та зменшення від'ємного значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду на суму 8667 грн.,

за березень 2015 (10.06.2015 № НОМЕР_3) та квітень 2015р. (10.06.2015 № НОМЕР_4) на зменшення від'ємного значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду на суму 285321 грн.,

за березень 2017 (28.04.2017 № НОМЕР_5) на зменшення податкового кредиту та зменшення від'ємного значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду на суму 3275 грн.

За результатами перевірки сум податкових зобов'язань, податкового кредиту, податку на додану вартість встановлено, що надані уточнюючі розрахунки на зменшення податкового кредиту, збільшення позитивного значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду та зменшення від'ємного значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду не були враховані в показниках декларацій з податку на додану вартість в наступних звітних періодах, а саме не зменшено показники за 2015 рік по рядку 20В декларації з податку на додану вартість Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та рядку 24B декларації з податку на додану вартість Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ні за січень 2015 (звітний уточнюючий період з подальшим відображенням в наступних звітних періодах), ні за березень 2015р (звітний період в якому надано уточнюючий розрахунок) на суму 5861 грн., ні за березень 2015 (звітний уточнюючий період з подальшим відображенням в наступних звітних періодах) ні за червень 2015р (звітний період в якому надано уточнюючий розрахунок) на суму 285321 грн.

Також встановлено, що за 2016 рік по рядку 16 Б Від'ємне значення, що включається до складу ПК поточного звітного періоду , рядку 19Б Від'ємне значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду (+) та рядку 21Б Сума від'ємного значення, що зараховується до складу ПК наступного зв. періоду ні за лютий 2015р ( звітний уточнюючий період з подальшим відображенням в наступних звітних періодах ), ні за березень 2016р (звітний період в якому надано уточнюючий розрахунок) на суму 8667грн., ні за березень 2017 (звітний уточнюючий період з подальшим відображенням в наступних звітних періодах), ні за квітень 2017р. (звітний період в якому надано уточнюючий розрахунок) на суму 3275 грн.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Аналогічні положення закріплені у Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженийнаказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21).

Таким чином, помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації підлягають виправленню платником шляхом подачі уточнюючого розрахунку. Альтернативних способів виправлення нетосностей у податковій звітності норми чинного законодавства не містять.

Порядок організації діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422).

Згідно пункту 2 розділу І Порядку № 422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників; облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку; оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП; первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску; первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, уточнюючі розрахунки, ).

Згідно абзацу другого підпункту 2 пункту 4 розділу IV Порядку № 422 за уточнюючими Звітними документами в ІКП відображається різниця між грошовим зобов'язанням, зазначеним у поданому раніше Звітному документі, та грошовим зобов'язанням, розрахованим з урахуванням виявлених платником помилок, штрафу та пені (у разі заниження грошового зобов'язання), визначені самостійно платником, якщо інше не передбачено формою Звітного документа.

Аналіз викладених норм свідчить, що в інтегрованій картці платника відображається у тому числі різниця між грошовим зобов'язанням, зазначеним у поданому раніше звітному документі, та грошовим зобов'язанням, розрахованим з урахуванням виявлених платником помилок згідно первинних показників (коригування), зазначених у поданому та прийнятому фіскальним органом уточнюючому розрахунку.

З наданих до матеріалів справи копій податкових декларацій судом встановлено завищення усього податкового кредиту (ряд. 17 декларації) - на суму 303124 грн.

- Від'ємне значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду (+) (ряд 19 Декларації) - на суму 303124 грн.

- Сума від'ємного значення, що зараховується ся до складу ПК наступного звітного періоду (ряд.21Б Декларації) - на суму 303124 грн.

Так, вказане завищення виникло за рахунок не відображення показників уточнюючого розрахунку : за січень 2015 (03.04.2015 № НОМЕР_1) на зменшення податкового кредиту та збільшення позитивного значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду на суму 5861 грн.; за лютий 2015 (25.03.2016 № НОМЕР_2) на збільшення податкових зобов'язань та зменшення від'ємного значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду на суму 8667 грн.; за березень 2015 (10.06.2015 № НОМЕР_3) та квітень 2015р. (10.06.2015 № НОМЕР_4) на зменшення від'ємного значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду на суму 285321 грн.; за березень 2017 (від 28.04.2017 № НОМЕР_5) на зменшення податкового кредиту та зменшення від'ємного значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду на суму 3275 грн.

Позивачем, ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи в суді, не надано пояснень стосовно виявленого порушення, а також не спростовано твердження податкового органу про наявність різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного періоду (+) (ряд 19 Декларації) - на суму 303 124 грн.

Доводи позивача, щодо не відображення в акті перевірки обставин даного порушення висновків суду не спростовують, оскільки встановлені порушення щодо зменшено суму від'ємного значення, що зараховувався до складу ПК наступного звітного періоду (ряд.21Б Декларації) за грудень 2017 у сумі 303 124 грн. відображені в акті перевірки на стор. 31 акту перевірки, а саме: 3.1.2.3. Висновок щодо повноти декларування податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню .

З огляду на викладене вище, у суду відсутні підстави вважати, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00002321403 від 02.07.2018р. яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 303 124,00 грн. є протиправними, а тому приходить до висновку про відмову в задоволені позову в частині його скасування.

Щодо порушення товариством вимог абз. 3 ч.1 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

Так судом встановлено, що 08.02.2016 року підприємством було виписано прибутковий касовий ордер № 61 від 08.02.2016 року на суму 609.27 грн., та складено z-звіт № 1463. У вказаному звіті зазначено суму продаж у розмірі 609,27 грн. ОСОБА_2, в графі Службова видача готівкою зазначено суму 0,00 грн., а в графі В сейфі готівкою зазначено суму 609,27 грн.

Тобто, фактично готівкові кошти з касового апарату вилучені не були, службової видачі коштів з апарату до каси підприємства не відбувалося, кошти залишилися в сейфі касового апарата.

Сума неоприбуткованої готівки таким чином складає 609,27 грн.

Також, 11.08.2016, підприємством було виписано прибутковий касовий ордер № 491 від 11.08.2016 на суму 259,10 грн. та складено z-звіт № 1586. У вказаному звіті зазначено суму продаж у розмірі 295.10 грн. ОСОБА_2, в графі Службова видача готівкою зазначено суму 259,10 грн., а в графі В сейфі готівкою зазначено суму 36 00 грн.

Тобто, фактично готівкові кошти з касового апарату вилучені були не в повному обсязі, службової видачі коштів з апарату до каси підприємства в повному обсязі не відбувалося, кошти у сумі 36,00 грн. залишилися в сейфі касового апарата.

Сума неоприбуткованої готівки таким чином складає 36,00 грн.

Так, 22.08.2016 підприємством було складено z-звіт № 1593. У вказаному звіті зазначено суму продаж у розмірі 433,52 грн. ОСОБА_2, в графі Службова видача готівкою зазначено суму 0,00 грн., а в графі В сейфі готівкою зазначено суму 433,52 грн.

Тобто, фактично готівкові кошти з касового апарату вилучені не були, службової видачі коштів з апарату до каси підприємства не відбувалося, кошти залишилися в сейфі касового апарата.

Сума неоприбуткованої готівки таким чином складає 433,52 грн.

Таким чином судом встановлено, разом сума неоприбуткованої готівки складає 1078.79 грн.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України суб'єктами господарювання, а також окремі питання організації роботи з готівкою небанківськими фінансовими установами регламентується: - Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148 (далі по тексту - Положення № 148, яка набрала чинності 05 січня 2018 року та діє на момент проведення перевірки - 27.02.2018); - Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, що затверджена Постановою Правління НБУ від 01.06.2011 №174 (далі по тексту - Постанова № 174); - Правилами внутрішньодержавної платіжної системи ЕЛЕКТРУМ узгоджені НБУ, про що видано Свідоцтвом № 30 від 07.11.2016.

Відповідно до п. 1 Положення № 148, Положення розроблено відповідно до Закону України Про Національний банк України і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб'єкти господарювання), фізичними особами.

Згідно з п. 11 Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Оприбуткуванням готівки в касах фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат (або книги обліку доходів), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат (або книзі обліку доходів) на підставі товарних чеків (квитанцій). Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО / занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Суб'єкти господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО, використовують КОРО для: 1) підклеювання та зберігання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; 2) здійснення операцій із розрахунковими квитанціями в разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії; 3) обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, перевірок конструкцій та програмного забезпечення РРО.

Пунктом 13 зазначеного Положення №148 визначено, що підприємства та фізичні особи - підприємці, яким Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон про застосування реєстраторів) надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО з використанням відповідних книг обліку і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів), оприбутковують готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у КОРО або РК. Суми готівки, що оприбутковуються, повинні відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Абзацом 1 пункту 23 Положення № 148 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Згідно з п. п 24-25 Положення № 148 розрахункові операції, що проводяться відповідно до Закону про застосування реєстраторів, оформляються згідно з вимогами цього Закону. Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим. Касири (особи, які виконують їх функції) під час роботи з готівкою керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Наказом Міністерства фінансів України затверджений Порядок Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій № 547 від 14.06.2016 (далі по тексту - Порядок № 547). Цей Порядок поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) для здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 6 розділу III Порядку № 547 внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій службове внесення та службова видача , якщо такі внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Крім того, операція службове внесення використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Тобто розмінна монета, отримана з каси підприємства або залишена в скриньці РРО з попереднього дня, має проводитися через РРО за допомогою операції службове внесення .

Підтвердженням того, що відповідну суму внесено до РРО як розмінну монету, є Z-звіт, у якому відображається інформація про операцію службове внесення .

Щодо посилання позивача на те, що залишком в касі підприємства є розмінна монета, суд зазначає, що підприємство повинно в кінці робочого дня здійснити службову видачу готівкових коштів з касового апарату до каси підприємства, а при бажанні застосування розмінної монети на початку робочого дня отримати з каси готівкові кошти та провести службове внесення готівки і відобразити вказані операції в щоденному звіті.

Пунктом 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 (із змінами та доповненнями), визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Вказане положення не передбачає можливості відображати оприбуткування готівки в касових документах без його фактичного здійснення (в данному випадку - залишення коштів в касовому апараті).

Абзацом третім статті 1 Указу №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, ГУ ДФС у Харківській області правомірно застосовано до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі положень Указу Президента України №436/95 у п'ятикратному розмірі, що дорівнює 5 393,95 грн., а податкове повідомлення-рішення № 00006591410 від 02.07.2018 року є правомірним.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Приколотнянський олійноекстракційний завод" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00002311403 від 02.07.2018 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 770 675 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 442 668,87 грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приколотнянський олійноекстракційний завод" (вул. Центральна, 45, смт. Приколотне, Великобурлуцький район, Харківська область, 62630, код ЄДРПОУ 30142319) судовий збір у сумі 33 234,55 грн. (тридцять три тисячі двісті тридцять чотири грн. 55 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 07 березня 2019 року.

Суддя Бідонько А.В.