Рішення

від 26.02.2019 по справі 520/11498/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 р. № 520/11498/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 19.11.2018 № 00002571411, № 00002561411.

В обґрунтування позову, зазначив, що податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 4660/20-40-14-11-11/36225400 від 07.11.2018. Позивач зазначив, що ним надано усі первинні документи у підтвердження господарської діяльності із контрагентами, а тому, контролюючий орган дійшов помилкового висновку, стосовно порушення товариством статей 185, 187, 198 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 19.12.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою судді від 14.02.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, встановив наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарського взаємовідносин з ТОВ "Леон-Строй" за період серпень, жовтень 2017 року, ТОВ "НВП Аквахім" за період листопад, грудень 2017.

Результати перевірки оформлені актом № 4660/20-40-14-11-11/36225400 від 07.11.2018, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму 30353 грн, у т.ч. за серпень 2017 року на суму 30353 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело завищення податкового кредиту на загальну суму 557995 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 4660/20-40-14-11-11/36225400 від 07.11.2018 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 19.11.2018 № 00002571411, № 00002561411.

З акту перевірки № 4660/20-40-14-11-11/36225400 від 07.11.2018 вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Леон-Строй" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Аквахім".

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" укладено із Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та розвитку інфраструктури міста Балаклійськовї міської ради договір підряду № 278 від 10.05.2017, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" прийняло на себе зобов'язання виконати і здати будівельні роботи на об'єкт "Аварійно-відбудовні роботи (капітальний ремонт) покрівлі, віконних прорізів та частини внутрішніх приміщень житлового будинку по вул. Нафтовиковій, 8 у м. Балаклія, Балаклійського району, Харківської області".

У підтвердження виконання вказаного договору позивачем також надано до матеріалів справи договір субпідряду № 10/07/17 від 14 липня 2017 року, укладений між позивачем (генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Леон-Строй" (підрядник), відповідно до якого субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати аварійно-відбудовні роботи (капітальний ремонт) покрівлі, віконних прорізів та частини внутрішніх приміщень житлового будинку по вул. Нафтовиковій, 8 у м. Балаклія, Балаклійського району, Харківської області.

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдову відомість, картку рахунку, акт приймання виконаних будівельних робіт, відомість ресурсів, податкову накладну, платіжні доручення (а.с. 4-13 т. 2).

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" укладено із Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та розвитку інфраструктури міста Балаклійськовї міської ради договір підряду № 283 від 10.05.2017, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" прийняло на себе зобов'язання виконати і здати будівельні роботи на об'єкт "Аварійно-відбудовні роботи (капітальний ремонт) покрівлі, віконних прорізів та частини внутрішніх приміщень житлового будинку по вул. Гагаріна, 21 у м. Балаклія, Балаклійського району, Харківської області".

На виконання вказаного договору підряду № 283 від 10.05.2018 позивачем (генеральний підрядник) укладеного договір субпідряду № 09/07/17 від 14 липня 2017 року із Товариством з обмеженою відповідальністю "Леон-Строй" (підрядник), відповідно до якого субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати аварійно-відбудовні роботи (капітальний ремонт) покрівлі, віконних прорізів та частини внутрішніх приміщень житлового будинку по вул. Гагаріна, 21 у м. Балаклія, Балаклійського району, Харківської області.

Реальність вказаного правочину підтверджується наявними у справі документами первинно-бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдовою відомістю, карткою рахунку, актом приймання виконаних будівельних робіт, відомістю ресурсів, податковою накладною, платіжним дорученням (а.с. 38-46 т. 2).

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" укладено із Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та розвитку інфраструктури міста Балаклійськовї міської ради договір підряду № 280 від 10.05.2017, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" прийняло на себе зобов'язання виконати і здати будівельні роботи на об'єкт "Аварійно-відбудовні роботи (капітальний ремонт) покрівлі, віконних прорізів та частини внутрішніх приміщень житлового будинку по вул. Гагаріна, 17 у м. Балаклія, Балаклійського району, Харківської області".

У підтвердження виконання вказаного договору позивачем також надано до матеріалів справи договір субпідряду № 11/07/17 від 14 липня 2017 року, укладений між позивачем (генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Леон-Строй" (підрядник), відповідно до якого субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати аварійно-відбудовні роботи (капітальний ремонт) покрівлі, віконних прорізів та частини внутрішніх приміщень житлового будинку по вул. Гагаріна, 17 у м. Балаклія, Балаклійського району, Харківської області.

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдову відомість, картку рахунку, акт приймання виконаних будівельних робіт, відомість ресурсів, податкову накладну, платіжне доручення (а.с. 73-81 т. 2).

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю "РБФ" договір підряду № 17 від 22.07.2017, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" прийняло на себе зобов'язання здійснити поточний ремонт споруди за адресою: м. Валки, вул. Полтавська, 98А, з фарбуванням плит покриття, ферм, балок, та м/конструкцій цеху.

На виконання вказаного договору підряду № 283 від 10.05.2018 позивачем (генеральний підрядник) укладеного договір субпідряду № 17/07/17 від 22 липня 2017 року із Товариством з обмеженою відповідальністю "Леон-Строй" (підрядник), відповідно до якого субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи з поточного ремонту споруди за адресою: м. Валки, вул. Полтавська, 98А, з фарбуванням плит покриття, ферм, балок, та м/конструкцій цеху.

Реальність вказаного правочину підтверджується наявними у справі документами первинно-бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдовою відомістю, карткою рахунку, актом приймання виконаних будівельних робіт, відомістю ресурсів, податковою накладною, платіжними дорученнями (а.с. 106-117 т. 2).

Також, матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємий період позивач мав господарській відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Аквахім".

Судом встановлено, що 01 листопада 2017 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Аквахім" (продавець), укладено договір поставки № 02-11-2017, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцеві будівельні матеріали, за цінами і в кількості згідно відпускним бухгалтерським документами, а покупець прийняти та оплатити товар.

У підтвердження реальності укладеного договору, позивачем надано оборотно-сальдову відомість, картку рахунку, рахунки на оплату, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні (а.с. 8-98 т. 3).

Подальша реалізація придбаного товару за договором № 02-11-2017 від 01.11.2017 підтверджується наявними у матеріалах справи договорами та документами первинного бухгалтерського обліку із контрагентами.

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митногокордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу вимог чи не підтвджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані первинні документи визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Корвет" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "Леон-Строй", ТОВ "НВП Аквахім" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Суд не приймає посилання відповідача на результати опрацювання зібраної податкової інформації по ТОВ "Леон-Строй" та ТОВ "НВП Аквахім" щодо того, що остаточні висновки щодо правомірного визначення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, можливе лише після проведення документальної позапланової перевірки, оскільки отримання контролюючим органом складеної податкової інформації, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація по контрагенту не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності. Крім того, документами справи підтверджено, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами дійсно відбулись та призвели до зміни майнового стану учасників правовідносин.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання представника відповідача на те, що ТОВ "Бренд Корвет" не надало до перевірки товарно-транспортні накладні, а також документів навантаження-розвантаження ТМЦ по підприємству ТОВ "Леон-Строй", оскільки ТОВ "Бренд_Корвет" повідомлено, що усі оригінали документів щодо взаємовідносин ТОВ "БРЕНД-КОРВЕТ" та ТОВ "Леон-Строй" (код за ЄДРПОУ 40400574) були вилучені Головним управлінням Національної поліції в Харківській області Немишлянського відділу поліції, на підтвердження чого надано постанову про витребування документів Головним управлінням Національної поліції в Харківській області Немишлянського відділу поліції від 05.01.2018, ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.01.2018 та перелік оригіналів документів, які надані згідно постанови про витребування документів Головним управлінням Національної поліції в Харківській області Немишлянського відділу поліції від 05.01.2018 та ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.01.2018.

Суд зазначає, що відповідно до норм чинного податкового законодавства, контролюючий орган не був позбавлений права самостійно звернутись до Головного управління Національної поліції в Харківській області Немишлянського відділу поліції щодо надання копій вилучених документів.

Крім того, суд також вважає необґрунтованим посилання представника контролюючого органу на те, що з постанови про витребування документів Головним управлінням Національної поліції в Харківській області Немишлянського відділу поліції від 05.01.2018 не вбачається по яким саме контрагентами вилучено у позивача документи, оскільки у ТОВ "Бренд-Корвет" згідно зазначеної постанови вилучені належним чином завірені копії документів по договору підряду, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Леон-Строй" виступав підрядником та виконував ремонтні роботи.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, а протокол допиту свідка не є належним доказом факту вчинення платником податків нікчемного правочину.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов'язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки № 4660/20-40-14-11-11/36225400 від 07.11.2018 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області підлягають від 19.11.2018 № 00002571411, № 00002561411 скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" - задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" (майдан Конституції, буд. 21, м. Харків, 61003, код 36225400) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 19.11.2018 № 00002571411, № 00002561411.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-Корвет" (майдан Конституції, буд. 21, м. Харків, 61003, код 36225400) судові витрати в розмірі 9904 (дев'ять тисяч дев'ятсот чотири) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 07 березня 2018 року.

Суддя С.О.Чудних