Постанова

від 05.03.2019 по справі 136/2460/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 136/2460/18

Головуючий у 1-й інстанції: Кривенко Д.Т.

Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.

05 березня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Мацького Є.М. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного інспектора у сфері державного контрою за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Макогона Валентина Валентиновича на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 грудня 2018 року (м. Липовець) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державного інспектора у сфері державного контрою за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Макогона Валентина Валентиновича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, підставність якого обґрунтував тим, що 13.11.2018 постановою за №1031ДК/0434П/07/01/-18 на позивача - ФОП - ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП.

Обгрунтовуючи позов стверджує, що вищевказане рішення посадової особи суб'єкта владних повноважень є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає до закриття, оскільки посадовою особою суб'єкта владних повноважень не було враховано, що ФОП - ОСОБА_3 не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП; його дії не вірно кваліфіковано за ст.53-1 КУпАП та не враховано конкретних обставин, що мають істотне значення для вирішення даної справи, зокрема те, що земельна ділянка на використання якої вказано не була сформована та не було проведено її обміри; не надано жодних належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні інкримінованого йому правопорушення; не перевірено та не враховано, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам щодо форми та змісту, не розкрито суті адміністративного правопорушення, яка має містити склад правопорушення, який особі інкримінується, а свідками зазначено працівників Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо упередженості яких у позивача були сумніви.

Наведене стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 26.11.2018 розгляд адміністративної справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 04.12.2018 року позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Макогон Валентина Валентиновича (місце знаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027; ЄДРПОУ - 39767547) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправною та скасувано постанову про накладення адміністративного стягнення №1031ДК/0434П/07/01/-18 від 13.11.2018 винесену Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Макогон Валентином Валентиновичем, про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, а провадження у справі закрити.

Судові витрати у вигляді судового збору компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про вирішення судових витрат пов'язаних із розглядом справи - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач по справі подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04.12.2018 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що дії при складанні протоколу про адміністративне правопорушення №1031-ДК/0434П/07/01/-18 від 09 листопада 2018 року про порушення ст. 125,126 Земельного кодексу України та винесенні постанови №1031 ДК/0434П07/01/-18 від 13 листопада 2018 року були правомірними, адже позивачем були допущені реальні порушення вимог земельного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд встановив, що 13.11.2018 Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Макогон Валентином Валентиновичем було винесено постанову №1031ДК/0434П/07/01/-18, якою позивача, ФОП ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень (а.с.9).

Згідно вказаного рішення, ФОП ОСОБА_3 порушив вимоги ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охоронною земель , а саме: земельна ділянка із земель водного фонду державної власності, яка розташована на території Липовецької міської ради Липовецького району площею 8,8400 га та є суміжною із земельною ділянкою з кадастровим номером: 0522287500:05:000:1009 використовується ОСОБА_3 для рибогосподарських потреб, а саме риборозведення. Дана земельна ділянка площею 8,8400 га використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, що є порушенням вимог статті 125,126 Земельного кодексу України. Даний факт та дії ФОП Тригуб Григорія Івановича кваліфіковано як самовільне заняття земельної ділянки. Порушенням заподіяно матеріальної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 15 837,86 грн., яка розрахована відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 за №963.

Позивач не погодившись із вищевказаним рішенням посадової особи суб'єкта владних повноважень через представника звернувся до суду із даним позовом, в якому просить здійснити захист його прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно акту обстеження земельної ділянки від 25.10.2018 року, складеного державними інспекторами встановлено, що земельна ділянка площею 8,8400 га стосовно якої констатовано факт самовільного використання ФОП ОСОБА_3 її використання не є сформованою, відсутній кадастровий номер, не має своїх меж, площі, відсутні відомості про внесення інформації про неї до ДЗК, що не узгоджується з положеннями Земельного Кодексу, оскільки земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність порушених прав позивача зі сторони відповідача, а рішення винесене посадовою особою суб'єкта владних повноважень є протиправним.

Судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує наступне.

Положеннями статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до вимог ст.7 ч.1, ч.2, ч.3 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Стаття 280 КУпАП передбачає орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає, вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Окрім того, згідно із статтею 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа), який розглядатиме справу, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідальність за ст.53-1 КУпАП настає за самовільне зайняття земельної ділянки, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що до відповідальності притягнуто фізичну особу підприємця ОСОБА_3, в контексті вказаної вище норми, свідчить про те, що позивач у статусі ФОП не є суб'єктом вказаного правопорушення, що виключає його юридичну відповідальність за ст.53-1 КУпАП та є наслідком для закриття провадження у справі.

Згідно Акту обстеження земельної ділянки від 25.10.2018 складеного державними інспекторами Макогон В.В. та Коваль А.В., секретаря Липовецької міської ради Лебідь А.М., сертифікованого інженера землевпорядника Патик О.В. встановлено, що земельна ділянка площею 8,8400 га стосовно якої констатовано факт самовільного використання ФОП ОСОБА_3 її використання не є сформованою, відсутній кадастровий номер, не має своїх меж, площі, відсутні відомості про внесення інформації про неї до ДЗК, тощо.

Відповідно до вимог ст.79 ч.1 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до вимог ст.79-1 ч.1, ч.3, ч.4, ч.9, ч.10 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Встановлені обставини свідчать про те, що така земельна ділянка не є об'єктом цивільних прав, відносно неї не зареєстровані речові права, не можливо встановити власника із матеріалів, що додані до справи.

Крім того, незрозуміло з яких величин виходив відповідач, нараховуючи суму матеріальної шкоди позивачеві внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначивши її розмір 15 837,86 грн. відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 за №963.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 09.11.2018 за №1031-ДК/0434П/07/01/-18 складеного стосовно позивача за ст.53-1 КУпАП встановлено, що відповідачем в порушення вимог ст.256 КУпАП та спеціального підзаконного акту, яким він керується у своїй діяльності щодо порядку складання та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, не було враховано, що протокол про адміністративне правопорушення не містить місце та час вчинення адміністративного правопорушення, у ньому не повно розкрито суть вчиненого адміністративного правопорушення, яка має містити склад інкримінованого особі правопорушення визначеного нормами КУпАП, за яке особа несе відповідальність, відсутні відомості про заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. ст.53-1 КУпАП, ЩО об'єктивна сторона даного правопорушення полягає у здійсненні дій, які згідно із Законом визначаються як самовільне зайняття земельної ділянки. У ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 р. визначено термін самовільного зайняття земельної ділянки. Це - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. Фактичне використання земельної ділянки означає, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які є власністю, зареєстрованою в установленому порядку, або знаходиться в оренді юридичних і фізичних осіб.

Відомості у протоколі, постанові, приписі, викладені загально однаково, без зазначення того чим конкретно визначено відповідачем земельна ділянка, яка на їх думку самовільно зайнята позивачем. З припису неможливо взагалі визначити яким чином позивач має його виконати.

Відповідачем не спростовані доводи представника позивача викладені у позові щодо зазначення свідками у протоколі про адміністративне правопорушення працівників Головного управлінні Держгеокадастру у Вінницькій області щодо упередженості яких позивач мав сумніви.

Положеннями КУпАП передбачено, що орган (посадова особа), який здійснює розгляд справи на підставі вже зібраних доказів не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися; не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, а лише давати оцінку зібраним доказам, констатувавши чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні з метою гарантування прав особи визначених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судова колегія погоджується з твередженнями суду першої інстанції стосовно того, що оскаржувану позивачем постанову від 13.11.2018, протокол про адміністративне правопорушення від 09.11.2018 та акти від 25.10.2018 винесені за участі однієї і тієї ж особи, яка є відповідачем у справі, тому щодо його упередженості є сумніви, оскільки висуваючи обвинувачення та надаючи докази в його підтвердження, особа не може надати об'єктивну оцінку.

Дослідивши оскаржувану постанову на предмет дотримання правомірної поведінки відповідача під час її винесення, колегія суддів приходить до висновку, що вона винесена з перевищенням повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах Лобо Мачадо проти Португалії (Lobo Machado v. Portugal) і Фермьойлєн проти Бєльгії (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., Reports of Judgments and Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі Нідерост-Губер проти Швейцарії (Nidero?stHuber v. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС не доведено правомірність своїх дій, оскільки при винесені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не було встановлено всіх фактичних даних, не у повному обсязі досліджені обставини справи, не з'ясовано, чи було взагалі вчинено адміністративне правопорушення.

Положеннями статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова відповідача від 13 листопада 2018 року № 1031ДК/0434П/07/01/-18 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП, була прийнята без належного з'ясування всіх обставин справи і є протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Рішення прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного інспектора у сфері державного контрою за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Макогона Валентина Валентиновича залишити без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 березня 2019 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Мацький Є.М. Капустинський М.М.