Рішення

від 05.03.2019 по справі 581/853/18

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/853/18

Провадження № 2/581/57/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2019 року сел. ОСОБА_1

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання - Бочкун Л.І., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Яганівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Липоводолинська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту перебування особи на утриманні, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування

в с т а н о в и в :

Сутність заявлених вимог до суду

У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаною заявою, уточнивши яку мотивувала тим, що 12 квітня 2008 року в с. Погарщина Лохвицького району Полтавської області померла її мати ОСОБА_3 Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельного паю на території Яганівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. За свого життя ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким все майно заповіла позивачці ОСОБА_2 Як спадкоємець за заповітом, вона звернулася до нотаріальної контори, нотаріусом заведена спадкова справа, та на деяке майно померлої у 2017 році отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,0489 га, яка розташована на території Яганівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Крім того, у її покійної матері була рідна тітка ОСОБА_4, яка померла 01 липня 1995 року в с. Грабщина Липоводолинського району Сумської області. Після смерті тітки відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,88 га, яка належала їй на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії СМ №0168681, виданного головою Липоводолинської районної райдержадміністрації від 05 лютого 1997 року на підставі рішення Липоводолинської райдержадміністрації від 04 січня 1997 року №1. За свого життя ОСОБА_4 заповіту не складала. Зазначала, що з 1990 року її покійна мати проживала разом з рідною тіткою ОСОБА_4, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Після виходу на пенсію у 1990 році її мати через декілька років стала важко хворіти, пенсію, яку вона отримувала не вистачало навіть на ліки, а її тітка, була хоча й особою похилого віку, але мала відносно добрий стан здоров'я, а тому мати позивачки, перебувала на повному її утриманні, її дохід був основним джерелом для забезпечення її існування. З метою оформлення права на спадщину після смерті матері, яка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, так як на момент смерті фактично перебувала на її утриманні понад один рік і проживала разом з нею позивачка, звернувся до нотаріальної контори, але в нотаріальному порядку отримала відмову, оскільки вона не є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4С, а її мати за життя не переоформила спадщину після смерті рідної тітки ОСОБА_4 Оформити право на спадщину після смерті гр. ОСОБА_4 вона не може, через відсутність документального підтвердження факту перебування її матері ОСОБА_3 на утриманні спадкодавця ОСОБА_4 Просила суд установити факт перебування ОСОБА_5 на утриманні у ОСОБА_4 з 1990 року і до дня її смерті, тобто до 01 липня 1994 року. Також зазначає, що через відсутність державної реєстрації права власності на земельну ділянку ОСОБА_4 вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину. Просила суд визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на земельну ділянку, що належала ОСОБА_4, площею 3,88 умовних кадастрових гектарів, яка належала їй на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії СМ №0168681, виданного головою Липоводолинської районної райдержадміністрації від 05 лютого 1997 року.

Позиції сторін по даній справі

У судовому засіданні 05 березня 2019 року позивачка підтримала позов та просила його задовольнити, уточнила, що її мати ОСОБА_3Р .проживала в одному будинку з рідною тіткою ОСОБА_4 та вели разом спільне господарство. З 1990 року стан здоров'я матері погіршився, і вона не могла належним чином за собою доглядати та забезпечувати себе всім необхідним, а тому ОСОБА_4 незважаючи на свій похилий вік, почала за нею доглядати, підтримувавши її в побуті, допомагаючи їй в усьому, з часом її мати фактично почала перебувати на повному утриманні сівоєї тітки ОСОБА_4 Також уточнила, що мати не оформила за свого життя спадщину після смерті своєї тітки, так як право власності на земельну ділянку не було зареєстровано за ОСОБА_4 Інші спадкоємці у ОСОБА_4 були відсутні. Підтвердила, що вона особисто отримала у 1997 році в Липоводолинській РДА сертифікат на право за земельну частку (пай), оформлений на ОСОБА_4, і він зараз зберігається у неї.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні 05 березня 2019 року позов ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі.

Від відповідача, Яганівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області надійшла заява про визнання позову, просив суд розглянути справу без його присутності.

Третя особа: Липоводолинська районна державна нотаріальна контора, подала заяву про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори, заперечень проти позову також не має.

Процесуальні дії суду у даній справі

26 грудня 2018 року дана справа надійшла до місцевого суду.

Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 29 грудня 2018 року у даній справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання на 25 січня 2098 року о 10 год. 20 хв. 25 січня 2019 року протокольною ухвалою підготовче судове засідання відкладено до 14 лютого 2019 року у зв'язку з клопотанням представника позивача. 14 лютого 2019 року ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 березня 2019 року на 14 год. 30 хв. з викликом сторін у даній справі.

Установлені судом обставини даної справи

а) установлені обставини справи по першій вимозі

ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_7 народилася 06 грудня 1971 року в с. Яснопільщина Липоводолинського району Сумської області, її батьками записані ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (а.с.9).

28 січня 1989 року ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_10, обравши після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка Лесь (а.с. зворотньої сторони 9).

Із фотокопії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №0168681, вбачається, що ОСОБА_4 на підставі рішення Липоводолинської райдержадміністрації від 04 січня 1997 року №1 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Україна 3,88 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), який зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №317від 05 лютого 1997 року (а.с.16).

ОСОБА_4 померла в с. Грабщина Липоводолинського району Сумської області 01 липня 1995 року у віці 79 років (а.с.14).

ОСОБА_3 померла в с. Погарщина Лохвицького району Полтавської області 12 квітня 2008 року у віці 72 роки (а.с.11).

Відповідно до фотокопій витягу з погосподарської книги за 1944-1946 роки, 1947-1949 роки, 1950-1952 роки, 1953-1955 роки, 1995 рік, та витягу з погосподарської книги № 6 за 1995 рік наданих Яганівською сільською радою Липоводолинського району Сумської області, домоволодіння в 1995 році по по вул. Миру, 25 в с. Грабщина Липоводолинського району Сумської області обліковувалося за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У вищезазначеному домогосподарстві проживала та була зареєстрована тітка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15,18,19).

Згідно з довідками Яганівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 24 липня 2018 року №248/02-33, від 09 лютого 2017 року №43 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла 01 липня 1995 року з 1969 року і до дня смерті проживала та була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4. У зазначеному будинку на час її смерті проживала та була зареєстрована племінниця ОСОБА_3, яка мала незадовільний стан здоров'я, а тому перебувала на її утриманні. Заповіт від імені ОСОБА_4 у виконкомі цієї сільради не посвідчувався. ОСОБА_2 дійсно є спадкоємицею (онукою) ОСОБА_4 (а.с.21,22).

За даними Липоводолинської районної державної нотаріальної контори від 18 лютого 2019 року спадкова справа після смерті 01 липня 1995 року ОСОБА_4 не заводилася, відомості про спадкоємців, які вважаються такими що прийняли спадщину, відсутні. Заповіт від імені ОСОБА_4 за даними із Спадкового реєстру не посвідчувався (а.с.54).

Згідно з довідкою №2599/03-17 від 23 липня 2018 року, наданої Недригайлівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 перебувала на обліку в управлінні як отримувач пенсії за віком з 04 вересня 1990 року по 30 квітня 2008 року (а.с. 20).

З показань двох свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 судом установлені ті обставини, що дійсно з 1990 року до липня 1995 року ОСОБА_3 перебувала на утриманні своєї тітки ОСОБА_4, яка була старша від неї за віком, але мала добрий стан здоров'я. ОСОБА_3 з 1990-х років мала незадовільний стан здоров'я, періодично хворіла, та згодом почала потребувати сторонньої допомоги, всю роботу по господарству проводила ОСОБА_4, матеріально підтримувала свою онуку. Значне за обсягом утримання ОСОБА_3 проводила ОСОБА_4, з якою вона до дня смерті останньої проживала разом в одному будинку, значну частину отримуваної пенсії ОСОБА_4 витрачала на придбання ліків для ОСОБА_3, пенсії останньої не вистачало для належного її утримання та придбання необхідних для неї ліків.

Під час розгляду даної справи судом не виявлено і не встановлено спадкоємців за законом померлої ОСОБА_4

б) установлені обставини по другій вимозі:

22 листопада 2006 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті, і на що вона по закону буде мати право, заповіла ОСОБА_2, реєстровий номер заповіту 174 (а.с.10).

ОСОБА_3 померла в с. Погарщина Лохвицького району Полтавської області 12 квітня 2008 року у віці 72 роки (а.с.11).

16 січня 2017 року державним нотаріусом Другої Лохвицької державної нотаріальної контори ОСОБА_13 спадкоємцю за заповітом ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належне померлій ОСОБА_3 майно, яке складається з земельної ділянки наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,0489 га (кадастровий номер:5923287200:02:007:0452), що розташована на території Яганівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с.12).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №78340165 від 16 січня 2017 року, земельна ділянка кадастровий номер:5923287200:02:007:0452 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 16 січня 2017 року за №18605942 (а.с.13).

Яганівською сільською радою Липоводолинського району Сумської області надано позивачці роз'яснення за №433/02-33 від 18 грудня 2018 року по питанню спадкування прав після смерті ОСОБА_4, а саме необхідність останньої звернутися до суду з позовами (а.с.24).

Постановою нотаріуса Липоводолинської районної державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що вона не являється спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_4 (а.с. 17).

За даними Липоводолинської районної державної нотаріальної контори від 18 лютого 2019 року спадкова справа після смерті 12 квітня 2008 року ОСОБА_3 не заводилася, відомості про спадкоємців, які вважаються такими що прийняли спадщину, відсутні. Заповіт від імені ОСОБА_3 за даними із Спадкового реєстру посвідчувався Яганівською сільською радою Липоводолинського району Сумської області 22 листопада 2005 року за реєстровим №174. Після смерті 12 квітня 2008 року ОСОБА_3 заведена спадкова справа у Другій Лохвицькій державній нотаріальній конторі Полтавської області за №281/2008 від 11 жовтня 2008 року (а.с.53).

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

а) норми права, що підлягають застосуванню по першій вимозі:

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Як визначено ч. 1 ст. 68 вищевказаного закону нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно вимог ст. 38 Закону України Про пенсійне забезпечення члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

У відповідності до ст. 531 ЦК УРСР 1963 року, чинної на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

Згідно зі ст. 530 ЦК УРСР 1963 року, при відсутності спадкоємців першої черги або неприйняття ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

б) норми права, що підлягають застосуванню по другій вимозі:

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України спадщину складають всі права та обов'язки, які б належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У зв'язку з тим, що спадкодавець ОСОБА_4 померла в 1995 році застосуванню підлягає Цивільний кодекс УРСР 1963 року.

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У відповідності до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до п.5,6 Указу Президента України Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року №720/95, та ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельтних ділянок (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією з відповідною реєстрацією цього документа.

Висновки суду по суті заявлених вимог

а) висновки суду по першій вимозі:

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд управі розглядати справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне позивачу для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. При цьому, суд не може відмовити в розгляді позову про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні з мотивів, одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів.

З досліджених письмових доказів, пояснень заявника та його представника, показань двох свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, суд дійшов висновку про достовірне установлення факту перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_4 більш ніж за рік до смерті останньої.

Ця обставина підтверджена як показаннями свідків, так і дослідженими письмовими доказами по справі.

Разом із цим, на думку суду, встановлення даного факту породжує юридичні наслідки для заявниці, так як це потрібно їй для спадкування прав на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, і не пов'язується із наступним вирішенням спору про право на спадщину між спадкоємцями померлого спадкодавця.

При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі Бочаров проти України від 17 березня 2011 року (остаточне - 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом (п. 161 рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства ). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 100 рішення ЄСПЛ від 27 червня 2000 року у справі ОСОБА_9 проти Туреччини ) .

Ураховуючи викладене, суд уважає необхідним установити факт перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_4 з 01 січня 1990 року до дня смерті останнього, тобто до 01 липня 1995 року.

б) висновки суду по другій позовній вимозі:

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що при вирішенні справи приймає до уваги наявність у матеріалах справи належних і достатніх доказів наявності у померлої ОСОБА_4 права на земельну ділянку (пай) площею 3,88 в умовних кадастрових одиницях.

ОСОБА_2, як спадкоємець померлої матері, яка прийняла всю спадщину після смерті ОСОБА_4 фактичним вступом в управління, володіння, а також ураховуючи відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4, відсутність державної реєстрації права на вказану земельну ділянку, суд уважає необхідним з метою ефективного захисту права позивачки на спадщину визнати за нею право в порядку спадкування на успадковане за життя ОСОБА_3 від ОСОБА_4 земельну ділянку (пай) в умовних кадастрових одиницях.

При цьому, суд ураховує, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №0168681, є тимчасовим правовстановлюючим документом, є дійсним до виділення власнику паю у натурі (на місцевості) земельної ділянки та видачі іншого державного акту на право власності на цей об'єкт або з дня проведення державної реєстрації права власності на нього в установленному законом порядку. Отже, земельна частка (пай) є умовною часткою землі, яка належала КСП Україна та її члену ОСОБА_4, без внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру і без проведення державної реєстрації прав на неї, а тому визнання права власності на цю умовну земельну ділянку є неналежним способом захисту спадкового права позивача, яка підлягає захисту лише у спосіб визнання за ОСОБА_2 права на земельну частку (пай), підтверджене вищевказаним сертифікатом, без визнання права власності на зазначене майно.

До цього, на думку суду, зазначене нерухоме майно померлого спадкодавця може бути включено до складу спадщини, оскільки має характеристики об'єкту нерухомості та економічну цінність, його можна заповісти, а тому таке право на майно захищається судом (ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 40, 41, 64, 65 рішення Європейського суду з прав людини від 27 квітня 1979 року у справі Маркс проти Бельгії ).

Визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує права та інтереси інших осіб.

Керуючись ст. 89, 247, 258-259, 293-294, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Установити факт перебування ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, на утриманні ОСОБА_4, яка померла 01 липня 1995 року у с. Грабщина Липоводолинського району Сумської області, у період часу з 01 січня 1990 року по 01 липня 1995 року включно, тобто до дня смерті ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, право на земельну частку (пай), площею 3,88 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 12 квітня 2008 року в с. Погарщина Лохвицького району Полтавської області, яка належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії СМ №0168681, виданного головою Липоводолинської районної райдержадміністрації від 05 лютого 1997 року на підставі рішення Липоводолинської райдержадміністрації від 04 січня 1997 року №1.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1).

Відповідач: Яганівська сільська рада Липоводолинського району Сумської області (місцезнаходження: с. Яганівка, вул. Демченка, 8, Липоводолинський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04525308).

Третя особа: Липоводолинська района державна нотаріальна контора (місцезнаходження: сел. Липова Долина, вул. Загорянка, 2, Сумська область).

Повне рішення суду складене 06 березня 2019 року.

Суддя Д. В. Бутенко