Рішення

від 27.02.2019 по справі 607/16964/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2019 Справа №607/16964/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Братасюка В.М.

за участю секретаря Созанської Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Виконавчий комітет Тернопільської міської ради в особі Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

На адресу суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Виконавчий комітет Тернопільської міської ради в особі Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання права власностів цілому (з часткою 1/1) на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою м.Тернопіль, вул.Фестивальна, 8, загальною площею 134.9 кв.м., житловою площею 53.0 кв.м.

Заяву мотивовано тією обставиною, що на підставі договорів купівлі-продажу від 21 вересня 2017 року він придбав у ОСОБА_3 17/50 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 134.9 кв.м., житловою площею - 53.0 кв.м., що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Фестивальна, 8, а також земельну ділянку, розташовану за цією ж адресою, площею 0,0219 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер земельної ділянки 6110100000:11:004:0071. Інша частина житлового будинку, загальною площею 84.5 кв.м., житловою площею 59.3 кв.м., належить відповідачу ОСОБА_2, їй присвоєно адресний номер вул.Фестивальна, 8/1 м.Тернопіль. ОСОБА_2 виділила належну їй частку житлового будинку в окремий об'єкт нерухомого майна та припинила своє право спільної часткової власності на зазначене будинковолодіння, проте укласти з ним договір про поділ спільного майна чи виділ в натурі його частки не бажає. З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач уже виділила свою частину житлового будинку в окремий об'єкт, а належна йому частка у спільній частковій власності є фактично окремим об'єктом нерухомого майна, оскільки є окремі входи до його з відповідачем частин будинку, які при цьому між собою відокремлені стіною, просить суд визнати за ним право власності на його частину будинковолодіння як на цілу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, подано клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує, позов просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про дату, місце і час розгляду справи була повідомлена належним чином, доказів про причини неявки та відзиву щодо позову суду не подала, тому суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності відповідача на підставі доказів, що є в матеріалах справи та постановлення заочного рішення.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Тернопільської міської ради в особі Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча про дату, місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Як вбачається із договору купівлі-продажу 17/50 часток житлового будинку від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Серія НМТ 295354, ОСОБА_1 купив у ОСОБА_3 17/50 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 134.9 кв.м., житловою площею - 53.0 кв.м., що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Фестивальна, 8.

Відчужувані 17/50 часток житлового будинку належали ОСОБА_3 на праві власності на підставі Договору міни, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського і районного нотаріального округу ОСОБА_6 від 19.03.1998року за реєстровим №2858, Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.04.2005року, справа №2-6491/04, Додаткового рішення Тернопільського міськраонного суду Тернопільської області від 15.06.2016року, справа №607/6270/16ц. Право власності на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.07.2016року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна :1031477461101, номер запису про право власності: 16477192.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Серія НМТ 295356 ОСОБА_1 купив у ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0219 га., з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 6110100000:11:004:0071, яка розташована у м.Тернопіль, по вул. Фестивальна, 8.

Вказана земельна ділянка, належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 665540 від 07.02.2002 року.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.09.2017 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності (розмір частки 1/1), належить житловий будинок, загальною площею 84.5 кв.м., житловою площею 59.3 кв.м., вул. Фестивальна, 8/1 м.Тернопіль.

Як вбачається із розпорядження начальника управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради №152 від 26.11.2015року, розглянувши звернення ОСОБА_2 щодо присвоєння адресного номера, присвоєно власній частині житлового будинку за адресою вул.Фестивальна, 8, загальною площею 84.5 кв.м., житловою площею 59.3 кв.м. (згідно матеріалів інвентаризації Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації від 2000р.) адресний номер вул.Фестивальна, 8/1.

Згідно відповіді Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради на подану 30.05.2018 року заяву ОСОБА_1, повідомлено, що майно, що є спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Відповідно до ст.56 Постанови Кабінету міністрів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127 від 25.12.2015року для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подається один із перелічених документів: -договір про поділ спільного майна; -договір про виділ у натурі частки із спільного майна; -або відповідне рішенння.

ОСОБА_2 укласти із ОСОБА_1 договір про поділ спільного майна чи виділ в натурі його частки житлового будинку не бажає.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою (ч.1 ст. 358 ЦК України).

Частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України кожен учасник права спільної часткової власності має суб'єктивне цивільне право на виділ своєї частки в натурі.

Згідно ч.3 ст.364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень :

-державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

-нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1)право власності на нерухоме майно;

2)право володіння; право користування (сервітут); право користування

земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови

земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного

управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право

користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх

окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3)інші речові права відповідно до закону;

4)податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

З огляду на викладене юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність. При цьому право спільної власності щодо суб'єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється. Якщо з учасників спільної часткової власності після здійснення виділу залишився тільки один суб'єкт, природно, що право спільної власності припиняється взагалі.

Судом встановлено та є очевидним, що ОСОБА_2 виділила належну їй частку житлового будинку розташованого по вул. Фестивальна, 8 м.Тернопіль в окремий об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальною площею 84.5 кв.м., житловою площею 59.3 кв.м., вул. Фестивальна, 8/1 м.Тернопіль (розмір частки 1/1), тому припинила своє право спільної часткової власності на будинковолодіння по вул. Фестивальна, 8 м.Тернопіль.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна як це передбачає ст. 392 ЦК України може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

При цьому, відповідно до ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-IV рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають до задоволення, шляхом визнання за останнім права власності (з часткою 1/1) на об'єкт нерухомого майна- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 134.9 кв.м., житловою площею - 53.0 кв.м., що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Фестивальна, 8.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 223, 263, 265, 284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України , ст.ст.15,16, 364, 365, 392 Цивільного кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Виконавчий комітет Тернопільської міської ради в особі Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, (вул. Дружби, 17/29, м. Тернопіль, РНОКПП НОМЕР_1), право власності (з часткою 1/1) на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 134.9 кв.м., житловою площею - 53.0 кв.м., що знаходиться за адресою м.Тернопіль, вул.Фестивальна, 8.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Дружби, 17/29, м. Тернопіль, ).

Відповідач: ОСОБА_2 (вул. Фестивальна, 8/1, м. Тернопіль).

Головуючий суддяОСОБА_7