Рішення

від 22.02.2019 по справі 448/1091/18

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 448/1091/18

Провадження № 2/448/90/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22.02.2019 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Шегинській Л.М.

з участю прокурора - Білозір О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, щослідчим відділом Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №120181402300000181 від 13.04.2018р. за ч.1 ст.197-1 КК України - за фактом самовільного захоплення земельних ділянок за межами населеного пункту на території Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області .

Вказує, що вході досудового розслідування встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами с.Стоянці Мостиського району Львівської області на загальну площу 113,1190 га самовільно захоплено відповідачем ОСОБА_1; такий визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України; відповідач пояснював слідчому, що весною 2018р. самовільно захопив вищезазначені земельні ділянки шляхом посіву сільськогосподарських культур, які особисто засіяв та обробляв; відповідач добровільно сплатив шкоду, що завдана самовільним зайняттям земельних ділянок, нараховану управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області в розмірі 130 788,19 грн.

Зазначає, що ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 06.07.2018р. відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України Самовільне зайняття земельної ділянки та звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України - у зв'язку з дійовим каяттям. Даною ухвалою суду встановлено, що відповідач із весни 2018р. по теперішній час самовільно без будь-яких дозволів зайняв земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 49,9623 га, кадастровий №4622486600:05:000:0001, яку засіяв сільськогосподарською культурою кукурудзи; земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,5713 га, кадастровий №4622486600:03:000:0001, яку засіяв сільськогосподарською культурою ріпаком; та земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 31,0854 га, кадастровий №4622486600:03:000:0002, яку засіяв сільськогосподарською культурою кукурудзи, які знаходяться на території Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, за межами населеного пункту с.Стоянці; за допомогою сільськогосподарської техніки відповідач здійснював обробку даних земель, чим спричинив державі в особі Мостиської міської ради Львівської області значну шкоду в сумі 130 788, 19 грн.

Стверджує, що по даний час спірні земельні ділянки не є звільнені відповідачем та не передані в розпорядження їх розпорядника - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, що порушує права держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель.

З огляду на наведене просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_1 повернути самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 31,0854 га, кадастровий №4622486600:03:000:0002, на якій знаходяться посіви сільськогосподарської культури кукурудзи, цільове призначення землі запасу, - в розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; зобов'язати ОСОБА_1 повернути самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 49,9623 га, кадастровий №4622486600:05:000:0001, на якій знаходяться посіви сільськогосподарської культури кукурудзи, цільове призначення землі запасу, - в розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; зобов'язати ОСОБА_1 повернути самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,5713 га, кадастровий №4622486600:03:000:0001, цільове призначення землі запасу, - в розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Прокурор в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, заявлені в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Просить суд ухвалити рішення яким зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 31,0854 га, кадастровий №4622486600:03:000:0002, на якій знаходилися посіви сільськогосподарської культури кукурудзи, цільове призначення землі запасу, - в розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 49,9623 га, кадастровий №4622486600:05:000:0001, на якій знаходилися посіви сільськогосподарської культури кукурудзи, цільове призначення землі запасу, - в розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,5713 га, кадастровий №4622486600:03:000:0001, цільове призначення землі запасу, - в розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області скерував на адресу суду письмове клопотання, в якому зазначив, що просить задовольнити зазначений позов та здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Станом на 22.02.2019р. відзив на позов від відповідача ОСОБА_1 до суду не надійшов.

Як вбачається із матеріалів справи судові повістки відповідачу надсилались рекомендованим листом з повідомленням за адресою місця його проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відомості про будь-яку іншу адресу місця проживання чи перебування відповідача чи про його офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні. Заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідача не надходило. Крім того, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Тому на підставі статей 128, 131 ЦПК України суд вважає, що судова повістка відповідачу доставлена і він належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи положення ст.280 ЦПК України, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, і час і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, а також враховуючи те, що прокурор не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 06.07.2018 року Мостиським районним судом Львівської області за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження №120181402300000181 від 13.04.2018р. про обвинувачення ОСОБА_1, відповідача по справі, за ч.1 ст.197-1 КК України постановлено ухвалу, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України, - у зв'язку з дійовим каяттям. Кримінальне провадження №120181402300000181 від 13.04.2018р. - закрито. Дана ухвала суду набрала законної сили.

Із згаданої ухвали суду вбачається, що ОСОБА_1І, відповідач по справі, із весни 2018 року (точну дату слідством не встановлено), усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, з метою збагачення, в порушення вимог ст.14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст.116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст.125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, самовільно зайняв земельну ділянку площею 49,9623 га, кадастровий номер №4622486600:05:000:0001, земельну ділянки площею 37,5713 га, кадастровий номер №4622486600:03:000:0001 та земельну ділянки площею 31,9854 га., кадастровий номер №4622486600:03:000:0002, які знаходяться на території Стоянцівської сільської ради, поза межами населеного пункту с.Стоянці Мостиського району Львівської області та за допомогою сільськогосподарської техніки здійснив обробку даних земельних ділянок та посіяв на них сільськогосподарську зернову культуру, а саме кукурудзу та ріпак, чим спричинив державі в особі Мостиської міської ради Львівської області значну шкоду в сумі 130 788,19 грн. Встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.197-1 КК України - самовільне зайняття земельної ділянки, власнику якої спричинено значну шкоду.

В зазначеній ухвалі суду, постановленій щодо ОСОБА_1, описана подія кримінального правопорушення, що мала місце, діяння, у вчиненні яких обвинувачувався ОСОБА_1, наявне покликання суду на те, що такий вчинив кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкритті такого, повністю відшкодував завдану ним шкоду.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що відповідач ОСОБА_1 самовільно, без достатніх правових підстав, зайняв земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності: земельну ділянки площею 49,9623 га, кадастровий номер №4622486600:05:000:0001, земельну ділянки площею 37,5713 га, кадастровий номер №4622486600:03:000:0001 та земельну ділянки площею 31,9854 га., кадастровий номер №4622486600:03:000:0002, які знаходяться на території Стоянцівської сільської ради, поза межами населеного пункту с.Стоянці Мостиського району Львівської області та за допомогою сільськогосподарської техніки здійснював обробку даних земельних ділянок та посіяв на них сільськогосподарські культури, а саме кукурудзу та ріпак, чим спричинив державі в особі Мостиської міської ради Львівської області значну шкоду в сумі 130 788,19 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні земельні ділянки належать до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земель - землі запасу, форма власності - державна.

Також у матеріалах даної цивільної справи наявна квитанція про сплату відповідачем ОСОБА_1 на користь УК у Мостиському районі/отг м.Мостиська грошових коштів у розмірі 130 788, 19 грн., цільове призначення відшкодування шкоди , якою стверджується факт відшкодування ним шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок у розмірі, нарахованому управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області.

Земельні правовідносини, зокрема пов'язані із користуванням землею, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом, а також договором оренди землі.

Стаття 13 Конституції України, серед іншого визначає, що земля, яка знаходяться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу приписів статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до змісту цієї норми закону право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування

В силу положень ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, ст.126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Стаття 391 ЦК України передбачає право власника на усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач ОСОБА_1 і надалі використовує спірні самовільно зайняті земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та не бажає їх повертати, станом на 22.02.2019р. такий відзиву на позовну заяву суду не подав, будь-яких доказів щодо безпідставності вимог прокурора та на спростування його доводів не представив, суд вважає, що позовні вимоги прокурора слід задовольнити у повному обсязі.

При подачі позову позивач по справі не сплачував судового збору, оскільки звільнений від сплати такого на підставі п.6 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір .

Згідно п.6 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, враховуючи зазначені норми Закону України Про судовий збір та положення ст.ст.133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2114 гривень 40 коп.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 31,0854 га, кадастровий №4622486600:03:000:0002, на якій знаходилися посіви сільськогосподарської культури кукурудзи, цільове призначення землі запасу, - в розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 49,9623 га, кадастровий №4622486600:05:000:0001, на якій знаходилися посіви сільськогосподарської культури кукурудзи, цільове призначення землі запасу, - в розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 37,5713 га, кадастровий №4622486600:03:000:0001, цільове призначення землі запасу, - в розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Стягнути з ОСОБА_1 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп. судового збору в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Городоцька місцева прокуратура Львівської області, місцезнаходження: м.Городок, вул.Львівська, 10а Львівської області, ЄДРПОУ 02910031.

Відповідач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, уродженець, житель та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суддя Ю.В.Кічак

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.В.Кічак