Постанова
від 05.03.2019 по справі 922/1899/18
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2019 р. Справа № 922/1899/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М. , суддя Пушай В.І.

за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

представника позивача - Тарасов А.Г. (довіреність № 01-19/2908 від 22.12.2018)

представника відповідача - Распопов В.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 09.07.1999, довіреність № б/н від 22.05.2017), Голуб Ю.О. (довіреність № б/н від 01.12.2018)

представників третіх осіб:

1) Котляр О.Б. (довіреність № 01-53/10781 від 28.12.2018)

2) не з'явився

3) не з'явився

4) Махоніна І.В. (довіреність № 05 від 18.02.2019)

5) не з'явився

6) не з'явився

прокурора - Ногіної О.М. (посвідчення № 032167 від 11.02.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Юридично-комерційної приватної фірми Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону , с. Перемога, Харківська область (вх.№9Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі № 922/1899/18 (суддя Шарко Л.В., повний текст рішення підписано 05.12.2018 )

за позовом Харківської районної державної адміністрації, м.Харків

до Юридично-комерційної приватної фірми Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону , с.Перемога, Харківська область

за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- Харківська обласна державна адміністрація, м.Харків

- Харківське обласне управління водних ресурсів, м.Харків

- Державна екологічна інспекція у Харківській області, м.Харків

- Тернівська сільська рада,

- Головне управління Держгеокадастру у Харківській області

- Управління Державного агентства рибного господарства у Харківській області

за участю Харківської місцевої прокуратури №6

про розірвання договору та повернення ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

Харківська районна державна адміністрація Харківської області (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Юридично-комерційної приватної фірми Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону (відповідач) згідно якої просить суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та Юридично-комерційною приватною фірмою Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону , зареєстрований в Харківській регіональній філії державного земельного кадастру від 11.11.2004 за № 2;

- зобов'язати Юридично-комерційну приватну фірму Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону повернути державі в особі Харківської обласної державної адміністрації земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) загальною площею 77,0923 га, в тому числі: під водою - 20,2644 га, під прибережною смугою - 56,8279 га, в тому числі: пасовищ - 28,983 га, лісосмуг - 4,136 га, господарських будівель - 0,0041 га, дерево-чагарникових насаджень - 1,3231 га, боліт - 20,7335 га та інших земель - 0,0010 га, яка знаходиться на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі №922/1899/18 позовні вимоги задоволені повністю.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між Харківською державною адміністрацією Харківської області та Юридично-комерційною приватною фірмою Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону , зареєстрований в Харківській регіональній філії державного земельного кадастру №2 від 11.11.2004.

Зобов'язано Юридично-комерційну приватну фірму Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону повернути державі в особі Харківської обласної державної адміністрації земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) загальною площею 77,0923 га, в тому числі: під водою - 20,2644 га, під прибережною смугою - 56,8279 га, в тому числі: пасовищ - 28,983 га, лісосмуг - 4,136 га, господарських будівель - 0,0041 га, дерево-чагарникових насаджень - 1,3231 га, боліт - 20,7335 га та інших земель - 0,0010 га, яка знаходиться на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Стягнуто з Юридично-комерційної приватної фірми Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону на користь Харківської районної державної адміністрації судовий збір в сумі 3862,00 грн.

Рішення обґрунтовано, зокрема тим, що сукупністю наявних у матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджується систематичне порушення відповідачем умов пункту 2.1. та пункту 3.2. Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Харківській регіональній філії державного земельного кадастру 11.11.2004 за № 2, та вимог чинного законодавства, що відповідно до пунктів 3.1., 4 цього Договору, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статті 32 Закону України Про оренду землі , статті 143 Земельного кодексу України, частини десятої 10 статті 51 Водного кодексу України є правовою підставою для розірвання Договору.

Відповідач, Юридично-комерційна приватна фірма Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає зазначене рішення незаконним та необґрунтованим через невідповідність висновків, викладених в ньому судом першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 по справі №922/1899/18 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким розглянути та задовольнити клопотання відповідача, що були відхилені судом першої інстанції, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, зокрема про те, що суд першої інстанції прийняв до уваги лише доводи позивача та подані ним докази, без належної перевірки зазначених доказів, які є неналежними та недопустимими, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та зазначив в рішенні про встановлення обставин, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що в пункті 4 Договору сторони погодили можливість дострокового розірвання Договору за умови письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше, ніж за один рік, в той час як позивач не попереджав відповідача про розірвання Договору.

Також скаржник наполягає на порушенні позивачем процедури розірвання договору, встановленої статтею 188 Господарського кодексу України, яка передбачає надсилання однією зі сторін відповідної пропозиції іншій, розгляд пропозиції відповідною стороною у двадцятиденний строк з дня її одержання із наданням відповіді щодо результатів її розгляду та в разі неодержання відповіді у встановлений строк чи недосягнення згоди сторонами щодо розірвання договору - право сторони передати спір на вирішення суду.

Крім цього скаржник зазначає про безпідставність твердження позивача щодо невідповідності мети використання відповідачем спірної земельної ділянки та відповідного висновку суду першої інстанції в цій частині, оскільки за змістом пункту 2.1. Договору сторони передбачили можливість використання орендованої земельної ділянки з правом вибору її цільового використання, а тому у відповідача був не обов`язок, а право використовувати спірну земельну ділянку за певними визначеними в Договорі видами використання, або за одним із них, що й було зроблено відповідачем, оскільки він обрав вид риборозведення, або рибництво без обрання виду - створення місць відпочинку для населення.

При цьому скаржник посилається на те, що зайняття рибництвом Закон України Про тваринний світ не пов`язує із спеціальним використанням об`єктів тваринного світу, зокрема з рибальством, на який необхідно отримання спеціального дозволу. Відповідачем в рамках господарської діяльності проводився вилов із водойми на орендованій земельній ділянці саме запущеної та вирощеної ним власної риби як товару, а не аборигенної риби.

Відповідач стверджує, що судом не враховано того, що складені Державною екологічною інспекцією у Харківській області акт перевірки від 22.11.2013 №151/0/01-03/08-28, протокол та постанова про накладення на відповідача штрафу за порушення природоохоронного законодавства від 25.12.2013 не містять правових підстав, Акт складено з порушеннями, оскільки у ньому невірно зазначено керівником відповідача ОСОБА_7, який не працює на підприємстві відповідача. При цьому, в порушення вимог Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства в Акті відсутній підпис керівника відповідача або відмітка про те, що керівник чи уповноважена особа відповідача відмовилася бути присутньою під час перевірки чи від підписання Акту та відсутні докази повідомлення відповідача про проведення перевірки.

Крім того, скаржник зазначає про безпідставність висновку суду щодо обов`язку відповідача набути необхідні дозволи на спецводокористування, оскільки здійснювана ним діяльність із наповнення штучної водойми, якою є ставок, що розташований на спірній земельній ділянці та наступний сток (пропуск) води в довкілля без зміни її якісних характеристик (забруднення) в результаті господарської діяльності не віднесено до спеціального водокористуванням статтею 48 Водного кодексу України. Водночас відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що спуск води здійснено саме відповідачем, зокрема в протоколі Держекоінспекції від 25.12.2013 не зафіксовано, що спуск води було здійснено та якими особами.

Також скаржник зазначає, що судом не з`ясовано тих обставин, що відповідачем не вчинялося дій з обмеження загального водокористування на орендованій земельній ділянці, а сторонами Договору в п. 3.2., абз. 6,7 погоджена можливість заборони на вилов риби, яку відповідач мав право реалізувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач також посилається на те, що на фототаблицях до актів обстежень земельної ділянки від 28.07.2017 та від 05.01.2018, складених постійною комісією депутатів Тернавської сільської ради маються деякі не розшифровані підписи - без зазначення прізвищ та посад, що свідчить про їх неналежність як доказу. Безпосередньо головою Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області не приймалося рішень щодо здійснення дій, спрямованих на організацію та проведення перевірки виконання відповідачем умов спірного Договору та відповідні обстеження спірної земельної ділянки проведено без урахування будь-яких Законів, що регулюють порядок проведення перевірок, зокрема Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , статті 140-149 Земельного кодексу України.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що до початку розгляду справи по суті 19.11.2018 відповідачем було подано не тільки письмове, але й усне клопотання про призначення експертизи, з відповідними посиланнями на норми процесуального закону та наявності протиріч в актах обстеження спірної земельної ділянки, з яких неможливо встановити ані осіб, що їх підписували, ані місця проведення фотозйомки. Враховуючи наявність протиріч, представником відповідача було заявлено клопотання про виклик для надання пояснень членів постійної комісії Тернівської сільської ради, з метою з`ясування питань щодо того, як проводилися заміри, на якій відстані від водойми розташований табір для утримання худоби, чиї прізвища містяться в актах обстеження та фототаблицях. Проте, як зазначив скаржник, судом першої інстанції відхилено зазначене клопотання, чим позбавлено відповідача права на подачу та збір доказів, безпідставно відмовлено у долученні до матеріалів справи заяв свідків, які були отримані відповідачем під час розгляду справи по суті.

Неврахування судом першої інстанції відсутності в діях відповідача істотних порушень умов Договору та відсутність доказів спричинення шкоди в розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, а відтак і відсутності підстав для розірвання Договору на думку відповідача призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2019 для розгляду справи № 922/1899/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Барбашової С.В., судді Медуниці О.Є., судді Пушай В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/1899/18 за апеляційною скаргою ЮКПФ Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону на рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018. Позивачу, прокуратурі та третім особам по справі встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України до 28.01.2019.

На виконання вимог суду апеляційної інстанції та у встановлений судом строк Тернівська сільська рада надала відзив на апеляційну скаргу (вх. № 828 від 25.01.2019), в якому вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі ухвалено відповідно до норм матеріального та із дотриманням норм процесуального права, з повним і правильним встановленням обставин справи. Тернівська сільська рада зазначає, що всю інформацію та пояснення, які наявні у сільської ради, по цій справі було надано під час її розгляду у суді першої інстанції та у письмових поясненнях від 17.09.2018 № 306, долучених до справи, тому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну. Тернівська сільська рада просить розглядати питання, викладені в апеляційній скарзі, без участі її представника.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у встановлений судом апеляційної інстанції строк також надало відзив на апеляційну скаргу (вх. № 905 від 28.01.2019), в якому зазначає, що судом першої інстанції на підставі правової оцінки наявних у справі доказів було обґрунтовано встановлено факти порушення відповідачем чинного законодавства та умов спірного договору, що мало наслідком ухвалення законного рішення про задоволення позову у даній справі. Просить розглянути апеляційну скаргу відповідача з урахуванням вимог законодавства, наданих учасниками судового процесу доказами та цього відзиву.

Харківською місцевою прокуратурою №6 надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 920 від 28.01.2019), в якому прокурор вважає доводи відповідача безпідставними, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

28.01.2019 Харківська районна державна адміністрація направила суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 30.01.2019 за вх. № 1019. В даному відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, посилаючись на безпідставність наведених у ній доводів.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу не скористалися.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 справу № 922/1899/18 за апеляційною скаргою Юридично-комерційної приватної фірми Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону , с. Перемога, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 призначено до апеляційного розгляду на 19.02.2019 о 15:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 118.

12.02.2019 Юридично-комерційна приватна фірма Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону через канцелярію суду апеляційної інстанції надала клопотання про залучення до матеріалів справи заяв свідків (вх. № 1515), зокрема, заяви свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, яким, як стверджує відповідач, відомі обставини утримання спірної земельної ділянки та дотримання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 11.11.2004, а також обставини, що спростовують вказані у позові підстави (наявність порушення земельного законодавства з боку відповідача). На думку відповідача ці заяви свідків свідчать про відсутність в діях відповідача порушень закону, що є підставою для відмови в позові. Відповідач вважає, що вказані заяви, були безпідставно відхилені господарським судом першої інстанції, а тому просить суд апеляційної інстанції залучити ці документи до матеріалів справи.

18.02.2019 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про призначення у даній справі почеркознавчої експертизи та експертизи фотографій (вх. № 1754), на вирішення якої відповідач просить поставити наступні питання:

1.Чи виконані підписи в актах та фототаблицях Тернівської сільської ради від 28.07.2017 та 05.01.2018 тими ж особами, що вказані в актах та фототаблицях?

2.Чи відповідають підписи особам, вказаним в акті від 28.07.2017 р. підписам осіб, вказаних в акті від 05.01.2018?

3.Кому із вказаних в актах осіб, належать підписи, що містяться у фототаблицях до актів від 28.07.2017 та 05.01.2018

4.Чи відповідає відображення, вказане на знімках фототаблиць до актів обстеження земельної ділянки від 28.07.2017 та 05.01.2018 фактичному місцерозташуванню орендованої земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 77,0923 га, що знаходиться у користуванні відповідача, чи є це прибережною смугою;

5.Коли саме, у який спосіб та яким пристроєм були зроблені фотознімки у фототаблицях до актів обстеження земельної ділянки від 28.07.2017 та 05.01.2018? Проведення експертизи відповідач просить доручити ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (вулиця Золочівська, 8А, м. Харків).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 залишено без розгляду клопотання Юридично-комерційної приватної фірми Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону про залучення до матеріалів справи заяв свідків (вх. № 1515 від 12.02.2019) та про призначення у даній справі почеркознавчої експертизи та експертизи фотографій (вх. № 1754 від 18.02.2019) та в судовому засіданні оголошено перерву до 05 березня 2019 р. о 10:30 год.

22.02.2019 відповідач відповідним клопотанням (вх. № 2007) просив приєднати до матеріалів справи лист Державного агентства водних ресурсів України в Харківській області від 18.02.2019 №55/ХР/21-19, в якому містяться роз'яснення щодо випадків необхідності отримання дозволу на спецводокористування, а також лист Державного агентства рибного господарства України від 04.01.2019 №3-6.1-17/75-19, який направлено у відповідь на звернення Громадської організації "Харківська обласна асоціація працівників рибного господарства", згідно якого роз'яснено, що питання порушені у зверненні, зокрема щодо укладення договорів оренди водних об'єктів, отримання дозволів на спецводокористування, не відносяться до компетенції Держрибагенства.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Медуниці О.Є., яка входить до складу колегії суддів, що розглядає справу, на підставі доповідної записки головуючого судді-доповідача Барбашової С.В. та розпорядження керівника апарату суду від 04.03.2019, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.03.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Пушай В.І.

05.03.2019 судом отримано клопотання (вх. № 2383), в якому Головне управління Держгеокадастру у Харківській області просить провести судове засідання 05.03.2019 без участі його представника, з урахуванням пояснень раніше поданого відзиву.

Враховуючи те, що всі учасники справи належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, а явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в апеляційному порядку за відсутністю представників третіх осіб-2, 3, 5, 6.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Харківська РДА) Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду юридично-комерційній приватній фірмі Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону (далі - ЮКПФ ЦСРСГР ) від 30.09.2002 № 345 (зі змінами від 08.12.2003 № 528) надано в оренду строком на 50 років земельну ділянку загальною площею 79,684 га, в тому числі: під водою - 20,2644 га, під прибережною смугою - 59,4196 га, розташованих на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області.

На підставі вищевказаного розпорядження місцевої державної адміністрації, між Харківською РДА та ЮКПФ ЦСРСГР укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), загальною площею 77,0923 га, у тому числі: під водою - 20,2644 га, під прибережною смугою - 56,8279 га, у тому числі: пасовищ - 28,983 га, лісосмуг - 4,136 га, господарських будівель - 0,0041 га, дерево-чагарникових насаджень - 1,3231 га, боліт - 20,7335 га та інших земель - 0,0010 га, розташованої на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області, для риборозведення та створення місця відпочинку для населення.

Договір зареєстровано в Харківській регіональній філії державного земельного кадастру, про що в книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 11.11.2004 за № 2 (кадастровий номер НОМЕР_2) (том 1 аркеуші справи 25-34).

Сторонами при укладенні Договору оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Харківській регіональній філії державного земельного кадастру, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Так, відповідно до розділу 1 Договору оренди земельної ділянки, відповідач приймає в тимчасове довгострокове користування строком на 50 років на умовах оренди земельну ділянку з території Тернівської сільської ради Харківського району та області згідно з планом землекористування. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 77,0923 га, в тому числі: під водою - 20,2644 га; під прибережною смугою - 56,8279 га: в тому числі, пасовищ - 28,983 га, лісосмуг - 4,136 га; господарських будівель - 0,0041 га; дерево-чагарникових насаджень - 1,3231 га; боліт - 20,7335 га; інших земель - 0,0010 га; також 1,4523 га дамби. Водоскидна споруда - дві сталеві труби - 800 мм., довжиною 20-22м, водоспуск відсутній. Фактична пропускна спроможність водоскидної споруди 2,72 куб.м./с при максимальній втраті з 1% ймовірності перевищення - 10,2 куб.м./с, об'єм водойми - 1,0 тис.куб.м.

12 листопада 2004 року обумовлена договором земельна ділянка була фактично передана відповідачу (Акт передачі-прийому земельної ділянки з договором) (том 1 аркуш справи 35).

В пункті 2.1 Договору оренди земельної ділянки сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для риборозведення та створення місяця відпочинку для населення.

Згідно з пунктом 3.2 Договору оренди земельної ділянки, відповідач зобов'язаний: пп. 4 - не влаштовувати літніх таборів для утримання худоби; пп. 5 - виконувати роботи по разовому скиду води тільки при одержанні аналізів на рибу та воду на основі чого отримати дозвіл держуправління екологічної безпеки та державних органів водного господарства та з попереднім погодженням з орендодавцем; безперешкодно допускати тварин для водопою; обов'язково отримувати дозвіл у встановленому порядку при проведенні будь-яких робіт на землях водного фонду. Окрім того, відповідач зобов'язався вилов риби проводити тільки після контрольного вилову.

Позивач просить суд розірвати зазначений договір, посилаючись на істотні систематичні порушення відповідачем умов його пункту 2.1. та 3.2. та вимог чинного законодавства, а саме:

-в порушення вимог статті 48 Водного кодексу України та пункту 3.2. Договору відповідачем не отримано дозвіл на спеціальне водокористування;

-в порушення пункту 3.2. Договору та статті 95 Водного кодексу України відповідачем на спірній земельній ділянці в прибережній захисній смузі організовано та фактично експлуатується літній табір для утримання худоби, внаслідок чого нечистоти потрапляють до водного об`єкту;

-в порушення пункту 3.2. Договору та вимог статті 47 Водного кодексу України, статті 27 Закону України Про тваринний світ відповідачем не допускаються тварини місцевих мешканців до водопою з водного об`єкту, що знаходиться на спірній земельній ділянці та не допускаються до цього об`єкту місцеві мешканці для здійснення любительського рибальства та відпочинку;

-в порушення пункту 2.1. Договору, статей 47, 51 Водного кодексу України, Правил охорони життя людей на водних об`єктах, затверджених наказом МВС України від 10.04.2017 № 301, зареєстрованих в Мін'юсті 04.05.2017 за № 566/30434 відповідачем не створено місця відпочинку для населення, не обладнано місця для купання, не виконано заходи до влаштування пляжу;

-в порушення вимог статті 76 Водного кодексу України відповідачем не розроблено та не затверджено режим роботи водного об`єкту на спірній земельній ділянці.

Обґрунтовуючи висновок про задоволення позовних вимог в повному обсязі господарський суд першої інстанції послався на те, що сукупністю наявних у матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджується систематичне порушення відповідачем умов пунктів 2.1. та 3.2. договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Харківській регіональній філії державного земельного кадастру 11.11.2004 за № 2, та вимог чинного законодавства, що відповідно до пунктів 3.1., 4 цього Договору, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статті 32 Закону України Про оренду землі , статті 143 Земельного кодексу України, частини 10 статті 51 Водного кодексу України є підставою для розірвання Договору.

Зазначені висновки господарського суду першої інстанції, на думку колегії суддів відповідають обставинам справи та зроблені при дотриманні норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 04.11.2013 по 22.11.2013 Державною екологічною інспекцією у Харківській області було проведено перевірку відповідача на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки №151/0/01-03/08-28 (том 1 аркуші справи 83-92), в якому зазначено про те, що у відповідача в користуванні перебувають дві земельні ділянки, а саме:

1) за договором, що становить предмет цього спору: загальною площею 77,0923 га, в тому числі: під водою - 20,2644 га; під прибережною смугою - 56,8279 га: в тому числі, пасовищ - 28,983 га, лісосмуг - 4,136 га; господарських будівель - 0,0041 га; дерево-чагарникових насаджень - 1,3231 га; боліт - 20,7335 га; інших земель - 0,0010 га; також 1,4523 га дамби;

2) за іншим договором - договором від 01.03.2010 №б/н, укладений з Харківською районною державною адміністрацією, строком на 49 років, розташована на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області, загальною площею 2198,8102 га, в тому числі - рілля - 589,2232 га; що перебувають в меліоративному стані - 302,8455 га; багаторічні насадження - 626,8844 га; пасовища - 387,9409 га; господарські двори - 13,5844 га; лісові землі - 184,4905 га; чагарники - 15,6620 га; яри - 15,8608 га; болота - 40,5440 га; ставок - 20,6052 га, під гідротехнічною спорудою - 1,1693 га.

Також, в даному Акті перевірки зазначено що на час перевірки ЮКПФ Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону було встановлено, що рівень води у ставку №2 значно знижений, вода в ставку практично відсутня. На перевірку було представлено лист від 16.10.2013 №693 Харківської районної державної адміністрації, щодо проведення заходів часткового попуску води з орендованого водного об`єкту ставка №2 та №5 розташованого в с. Перемога на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області з метою проведення обстеження, ремонтних робіт гідротехнічних споруд для без аварійного пропуску осінньо-дощових паводків та весняних повеней 2013-2014 року .

Матеріалами справи підтверджено, що про факт зниження рівня води в ставку № 2 повідомлялись державні органи.

Так, з листа Харківського обласного управління водних ресурсів №08-14/699 від 25.05.2018 до керівника місцевої прокуратури №6 (том 1 аркуш справи 39) вбачається, що фахівцями управління було виявлено факт зниження рівня води у ставку №2.

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів № 1510/01-03/09-11 (том 1 аркуші справи 93-96) зафіксовано факт незаконного добування водних живих ресурсів (товстолобик) та факт відсутності дозволу на спеціальне використання ВЖР, що є порушенням статті 35 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів .

Внаслідок вказаного порушення Інспекцією нараховано шкоду в розмірі 50490,00 грн. та пред'явлено претензію № 59 від 11.01.2014 щодо добровільного відшкодування шкоди за незаконне добування водних живих ресурсів на ставку №2 у балці Червоний Яр біля с. Перемога Харківського району на території Тернівської сільської ради.

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 1510/01-03/08-28 (том 1 аркуші справи 83-92) зафіксовано, що дозвіл на спеціальне водокористування на свердловину, яка розташована біля свинарнику відсутній, що є порушенням статей 44, 48, 49 Водного кодексу України. В цей же час вказаним актом встановлені ще й порушення вимог Законів України Про відходи , Про охорону атмосферного повітря , Про охорону навколишнього природного середовища та невиконання раніше наданих приписів від 12.08.2013 за №08-26/145.

В подальшому Державною екологічною інспекцією у Харківській області в порядку статті 7 Закону України Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності винесено на адресу керівника ЮКПФ Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону припис від 27.11.2013 за № 216/09-11 про усунення порушень природоохоронного законодавства зафіксованих за результатом проведеної планової перевірки.

Як зазначає позивач, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, обумовлені пунктом 3.2 Договору оренди земельної ділянки, про що 28.07.2017 та 05.01.2018 постійною комісією Тернівської сільської ради з питань промислового комплексу, екології, земельних відносин, використання природних ресурсів та депутатами сільської ради було складено Акти обстеження земельної ділянки водного фонду.

У пункті 3.2. Договору на відповідача, як орендаря, покладено обов'язок безперешкодного допущення тварин для водопою.

Проте позивач стверджує, що відповідачем (орендарем) фактично не допускаються тварини місцевих мешканців до водопою. Місцеві мешканці також скаржаться на те, що ЮКПФ ЦСРСГР забороняє та не допускає їх для любительського рибальства та відпочинку на водному об'єкті.

Відносно порушення пункту 2.1.5 Договору в частині того, що земельна ділянка передається ЮКПФ ЦСРСГР в оренду для риборозведення та створення місць відпочинку, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено те, що за інформацією Управління Державного агентства рибного господарства у Харківській області від 21.05.2018 за № 1065.-41.4-30 дозвільні документи ЮКПФ ЦСРСГР не видавалися та не реєструвалися, серед суб'єктів рибогосподарської діяльності не значиться.

Відповідно до актів Тернівської сільської ради за весь час користування орендарем земельною ділянкою, в порушення умов Договору ЮКПФ ЦСРСГР , не створено місця відпочинку для населення.

В листі Харківського районного управління ГУ ДСНС у Харківській області від 22.12.2017 № 3365 зазначено, що на спірному водному об'єкті вбачаються порушення вимог законодавства у сфері забезпечення безпеки громадян, а саме: не обладнано місце для купання (статті 47, 51 Водного кодексу України), не виконано заходи по влаштуванню пляжу (Правила охорони життя людей на водних об'єктах, затверджені наказом МВС України від 10.04.2017 за № 301 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 04.05.2017 за № 566/30434).

Таким чином, позивач обґрунтовано наполягає на порушенні відповідачем (орендарем) вимог чинного законодавства в частині не розроблення та не затвердження режиму роботи водного об'єкту.

Листом Харківського обласного управління водних ресурсів від 25.05.2018 за № 08-14/699 повідомлено, що інформація про затверджений режим роботи водного об'єкта, що використовує ЮКПФ ЦСРСГР в Управлінні відсутня.

При цьому, на адресу ЮКПФ ЦСРСГР Харківським обласним управлінням водних ресурсів направлялися листи від 02.04.2018 за № 08-17/469 та від 19.04.2018 за № 08-17/560 з вимогою надати копії документів з метою розробки проекту режиму роботи водного об'єкту, однак відповідач їх проігнорував.

Відповідно до статті 76 Водного кодексу України, робота водогосподарських систем (водосховищ, каналів та інших зв'язаних між собою водних об'єктів) регулюється шляхом встановлення відповідних режимів для кожного водного об'єкта системи з урахуванням прогнозу водності. Режими роботи цих систем встановлюються водогосподарськими органами на підставі правил експлуатації водних об'єктів з урахуванням екологічних вимог та інтересів всіх водокористувачів.

У той же час, встановлення режимів роботи водосховищ, водогосподарських систем та каналів здійснюється відповідно до п. 3.3. Положення, затвердженого наказом Держводагенства України від 06.06.2017 № 73, сектором у Донецькій, Луганській та Харківських областях Держводагенства України.

На теперішній час, відповідні документи до Харківського обласного управління водних ресурсів від ЮКПФ ЦСРСГР не надходили.

Відповідно до розділу 4 Договору оренди земельної ділянки, підставою для розірвання договору є, зокрема, вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором.

Так, позивач, посилаючись на порушення відповідачем наведених вище в пункті 3.2 договору оренди земельної ділянки зобов'язань, просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 2 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання.

Водокористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), зобов'язані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову рибу (стаття 68 Водного кодексу України).

Відповідно до статті 95 Водного кодексу України води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди водам (водним об'єктам), може бути припинена за рішенням суду.

За положеннями статті 4 Водного кодексу України та статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 Водного кодексу України, статті 60, 62 Земельного кодексу України).

Частинами першою та третьою статті 60 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Частиною першою статті 47 Водного кодексу України визначено, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Статтею 27 Закону України Про тваринний світ також зазначено, що у порядку загального використання об'єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об'єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

Частиною сьомою статті 51 Водного кодексу України встановлено, що орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

Згідно частини десятої статті 51 Водного кодексу України заборона загального водокористування водними об'єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.

Статтею 110 Водного кодексу України визначено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Так, зокрема, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у забрудненні та засміченні вод; порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду; недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування; пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи; неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах.

Відповідач стверджує, що отримання дозволу на спеціальне водокористування у нього не вимагається, оскільки він не відноситься до спецводокористувачів.

Однак, колегія суддів не може погодитись із вказаними доводами скаржника, оскільки пунктом 3.2. спірного Договору визначено обов'язки орендаря, зокрема, на орендаря покладено обов'язок отримати дозвіл у встановленому порядку при проведенні будь-яких робіт на землях водного фонду.

Згідно частини другої 2 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько - побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до статті 13 Закону України Про аквакультуру за напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою: отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура); штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів, надання рекреаційних послуг.

В пункті 2.1. Договору сторони узгодили мету використання земельної ділянки (цільове призначення), а саме, визначили, що земельна ділянка передається в оренду для риборозведення та створення місця відпочинку населення.

Таким чином, цільове призначення, за яким спірна земельна ділянка передана відповідачеві включає діяльність з риборозведення, яка відповідно до частини другої статті 48 Водного кодексу України є спеціальним водокористуванням, оскільки є рибогосподарською діяльністю (у тому числі для цілей аквакультури).

Також, відповідач безпідставно стверджує, що не орендує водний об'єкт, а у нього в користуванні знаходиться лише земельна ділянка.

У той же час відповідач не заперечує, а більше того надає копії документів, що підтверджуються використання водного об'єкту саме для цілей риборозведення (штучному розведенні риби, вирощуванні об'єктів аквакультури).

При цьому, згідно з умовами Договору орендарю передається земельна ділянка водного фонду, а саме 77,0923 га, у тому числі під водою - 20,2644 га, а також 1,4523 га дамби.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно зі статтею 186 Цивільного кодексу України, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 187 Цивільного кодексу України, передбачено, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини третьої статті 373 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

За змістом наведених норм, водойма є складовою частиною та приналежністю земельної ділянки як нерухомої речі та слідує за земельною ділянкою і не може бути від неї відокремлена.

Тому є неможливим отримання земельної ділянки як нерухомої речі в орендне використання із відокремленням від неї водного об'єкту як її приналежності, враховуючи при цьому визначене в Договорі цільове призначення передання ділянки в оренду - риборозведення.

Отже, є вірними висновки господарського суду першої інстанції про те, що для здійснення рибництва з використанням водного об'єкта заявник також повинен отримати дозвіл на спеціальне водокористування для здійснення рибництва.

Натомість всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства відповідач, ЮКПФ ЦСРСГР , не отримав дозвіл на спеціальне водокористування, що підтверджується інформацією з Харківського обласного управління водних ресурсів від 25.05.2018 за №08-14/699.

Відповідно до статей 48, 49 Водного кодексу України рибогосподарська діяльність (у т.ч. для цілей аквакультури) потребує оформлення спеціального водокористування, яке здійснюється на підставі дозволу, виданого обласною державною адміністрацією на безоплатній основі.

Так, відповідач, який за умовами Договору використовує ставок для цілей аквакультури і в межах цієї діяльності відповідно до технології риборозведення здійснює скид води з водного об'єкту, у зв'язку з чим необхідно оформити дозвіл на спеціальне водокористування відповідно до закону та затвердженого режиму роботи ставка.

Зважаючи на це, доводи скаржника щодо того, що спуск води у спірному ставку не віднесено до спеціального водокористування суперечить наведеним нормам законодавства та обставинам справи.

Факт спуску ставка без дозволу на спеціальне водокористування із порушенням встановленого режиму роботи ставка також зафіксовано Держекоінспекцією у Харківській області, за результатами чого складено протокол про адміністративне правопорушення № 003095 від 25.12,2013 та постановою про накладення адміністративного стягнення віл 25.12.2013 № 467/09-11 на директора ЮКПФ ЦСРСГР (том 1 аркуші справи 211-214).

Твердження відповідача про те, що у нього відсутній обов'язок створення місць відпочинку на орендованій земельній ділянці, спростовується умовами пункту 2.1. Договору, яким передбачено, що земельна ділянка передається ЮКПФ ЦСРСГР в оренду для риборозведення та створення місць відпочинку.

Крім того, вказаний обов'язок передбачений частинах сьомій-восьмій статті 51 Водного кодексу України, так як орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо). При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку.

При цьому є безпідставними доводи скаржника щодо того, що за змістом пункту 2.1. Договору сторони передбачили можливість використання орендованої земельної ділянки з правом вибору її цільового використання, а тому у відповідача був не обов`язок, а право використовувати спірну земельну ділянку за певними визначеними в Договорі видами використання, або за одним із них, що й було зроблено відповідачем, оскільки він обрав вид риборозведення, або рибництво без обрання виду-створення місць відпочинку для населення.

При цьому відповідач в обґрунтування такого доводу посилається на зміст абзацу 2 пункту 2.1. Договору, в якому зазначено про право орендаря здійснювати поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання.

Мета використання земельної ділянки погоджена сторонами, в абзаці 1 пункту 2.1. спірного Договору при його укладенні й відповідно, є обраною орендарем-відповідачем та визначена як діяльність, яка включає як використання ділянки для риборозведення, так і її використання для створення місця відпочинку для населення. Натомість абзац 2 цього пункту Договору не містить будь-яких застережень щодо права на альтернативне здійснення лише одного виду використання.

Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає безпідставними посилання відповідача на те, що планова перевірка ЮКПФ ЦСРСГР проводилась Держекоінспекцією у Харківській області з порушеннями, а складений за її результатами акт перевірки № 1510/01-03/09-11 від 22.11.2013 не може бути належним доказом у справі, оскільки в матеріалах вищевказаної перевірки міститься лист відповідача від 14.07.2014 за № 14/07-1 про усунення недоліків на виконання припису Держекоінспекції у Харківській області (том 1 аркуш справи 215).

Таким чином, письмовим доказом підтверджується, що відповідач фактично погодився із правильністю зафіксованих в Акті порушеннями, а результати перевірки у судовому порядку не оскаржив.

Відповідач стверджує, що орендар може здійснювати безпосередню експлуатацію земельної ділянки, має право використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до мети, обумовленої в договорі (проведення біотехнічних робіт, злив води тощо) відповідно до чинного законодавства згідно технології відновлення та зберігання аборигенних видів риб.

Однак, як правомірно зазначив суд першої інстанції, дані твердження відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до статті 9 Закону України Про тваринний світ під час проведення заходів щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, а також під час здійснення будь-якої діяльності, яка може вплинути на середовище існування диких тварин та стан тваринного світу, повинно забезпечуватися додержання науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого їх використання, а також відтворення тощо. Вказана вимога передбачає розроблення наукової документації з сукупністю вимог, умов та заходів в частині охорони, використання та відтворення водних біоресурсів. Отже, наявність лише договору оренди земельної ділянки не надає права займатися рибогосподарською діяльністю. Станом на 28 серпня 2018 року за інформацією наявною в Управлінні у відповідача відсутні документи з науково обґрунтованими нормативами та лімітами використання (Режим рибогосподарської експлуатації, науково - біологічне обґрунтування).

Крім того, відповідач повідомляє, що здійснює вселення молоді водних біоресурсів з 2009 року, та надав докази вселення (накладні, акти зариблення). На теперішній час порядок штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, затверджено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2012 № 414 та відповідно до пункту 2.1. якого для проведення робіт зі штучного розведення (відтворення) водних біоресурсів (далі - відтворення), пов'язаних з подальшим вселенням їх у рибогосподарський водний об'єкт (його частину), виконавці відтворення (крім підприємств, які підпорядковані Держрибагентству України) повинні не пізніше ніж за два тижні подати до територіального органу Держрибагентства України (далі - територіальний орган рибоохорони), в зоні діяльності якого розташований відповідний рибогосподарський водний об'єкт (його частина), такі документи:

-2.1.1. Заявку на проведення робіт із вселення водних біоресурсів у рибогосподарський водний об'єкт (його частину) (додаток 1);

-2.1.2. Біологічне обґрунтування щодо доцільності проведення робіт з відтворення (якщо відтворення здійснюється вперше), розроблене науковою установою. Біологічне обґрунтування повинно містити:

- загальну характеристику рибогосподарського водного об'єкта;

- стан кормової бази для об'єктів відтворення;

- видовий склад іхтіофауни, наявність хижих та рідкісних видів риб, оцінку можливих конкурентних відносин об'єктів відтворення та аборигенних видів;

- можливі обсяги вселення і наважки посадкового матеріалу;

- меліоративні роботи, які слід здійснити для забезпечення нормальних умов існування об'єктів відтворення;

- розрахункове промислове повернення і порядок промислу (якщо вселення здійснюється з метою збільшення рибопродуктивності);

-2.1.3. Ветеринарний документ про відсутність небезпечних захворювань у господарствах, з яких здійснюється перевезення об'єктів відтворення (отримується цим господарством);

-2.1.4. Графік робіт із вселення водних біоресурсів (складається виконавцем). У разі настання метеорологічних умов, несприятливих для проведення вселення, виконавцем до цього графіка можуть бути внесені відповідні зміни;

-2.1.5. Копію дозвільного документа на спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів, внесених до Червоної книги України, виданого Мінприроди України;

-2.1.6. Копію дозвільного документа на переселення об'єктів тваринного світу (у разі його здійснення).

Проте докази звернення до відповідного органу з вищевказаними документами відповідачем суду не надані і у справі відсутні.

Натомість надані відповідачем документи накладні, акти зариблення водойми, товарні чеки, звіти про результати патологічного (біологічного) матеріалу, квитанція оплати, лише підтверджують порушення норм законодавства у сфері охорони та використання водних біоресурсів.

Щодо порушення відповідачем обов'язку, покладеного на нього як на орендаря пунктом 3.2. Договору не влаштовувати літніх таборів для утримання худоби, не розорювати землі в прибережній смузі, утримувати в належному стані прибережну захисну смугу, водогосподарські споруди та технічні пристрої не влаштовувати звалищ сміття, накопичувачів твердих та рідких відходів, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо, суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.

Відповідно до статті 33 Закону України Про органи місцевого самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

В позовній заяві позивач вказує, що, враховуючи неодноразові скарги місцевих жителів, постійною комісією Тернівської сільської ради з питань промислового комплексу, екології, земельних відносин, використання природних ресурсів проведено обстеження земельної ділянки водного фонду, за результатами чого складено акти від 28.07.2017 та 05.01.2018 з фототаблицями. Згідно з даними актами встановлено, що всупереч умовам Договору орендарем в прибережній захисній організовано та фактично експлуатується літній табір для утримання худоби, внаслідок чого нечистоти потрапляють до водного об'єкту.

Частинами першою, третьою статті 60 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

На орендаря у пункті 3.2. Договору покладено обов'язок безперешкодного допущення тварин для водопою.

Також, в позовній заяві позивач вказує, що орендарем не допускаються тварини місцевих мешканців до водопою. Місцеві мешканці також скаржаться на те, що ЮКПФ ЦСРСГР забороняє та не допускає їх для любительського рибальства та відпочинку на водному об'єкті.

Дані твердження, також, підтверджуються заявами свідків та їх поясненнями в судовому засіданні 19.11.2018.

Так, зокрема, ОСОБА_14, в своїй заяві (том 2 аркуш справи 168), що підтвердив в судовому засіданні 19.11.2018, повідомив про те, що влітку 2017 та влітку 2018 року охоронцями (з їх слів) ЮКПФ Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону не допустили його до рибальства, чим позбавили його безкоштовної любительської ловлі. Таке ж відбулось влітку 2018 року. Також, ОСОБА_14 повідомив про те, що він був свідком того, що влітку 2017-2018 років на березі однієї із водойм, розташованої на земельній ділянці, наданій в оренду ЮКПФ Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону за межами села Перемоги Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області, була розташована огорожа, в якій випасалась худоба, але тварини мешканців села Перемоги Харківського району Харківської області до водопою не допускались. Також, ОСОБА_14 повідомив про те, що представником ЮКПФ Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону ОСОБА_7 було дозволено ОСОБА_14 випасати та випаювати худобу за окрему плату в розмірі 35000,00 (тридцять п'ять тисяч) гривень на рік. А також за користування споруди - сараю ОСОБА_7 ОСОБА_14 сплачував за погодженням з ним 6000,00 (шість тисяч) грн. в місяць. Тому іншим односельчанам був заборонений доступ до водойми та випасу худоби. ОСОБА_14 зазначив, що вказані суми він надавав гр. ОСОБА_7 особисто у присутності інших осіб, а саме: ОСОБА_16, ОСОБА_17. Також, ОСОБА_14 вказав, що протягом 2013-2018 років скидання води на спірній водоймі здійснювалося зазначеним орендарем для вилову риби та її реалізації. Зазначені випадки траплялися чотири рази у вказаний період.

Натомість відповідач стверджує, що листами від 12.01.2018 та 30.05.2018 він звертався до ФОП ОСОБА_17, в яких повідомляв, що позивачу не відомо суб'єкта, відповідального за розміщення на орендованих земельних ділянках літніх таборів для худоби. Однак, відповідні території використовувались ФОП ОСОБА_17 як суборендарем, тому відповідач просив його встановити особу, яка відповідальна за розміщення таких об'єктів на земельній ділянці та прибрати відповідні тимчасові споруди.

Поряд із цим, 27.06.2018 відповідач звертався до працівників національної поліції з приводу незаконного перебування громадян, їх майна біля водойм №№ 2, 4; заява №3046 (лист від 18.07.2018 №18/07-18; том 1 аркуш справи 164).

Вищевказаними зверненнями представник відповідача обґрунтував свою позицію про те, що відповідач не обізнаний про осіб, що здійснили розміщення на орендованих земельних ділянках літніх таборів для худоби.

Натомість ОСОБА_14 в судовому засіданні 19.11.2018 під час допиту його як свідка пояснив, що саме ним (ОСОБА_14.) було зведено тимчасові споруди та сам літній табір для худоби за вказівкою ОСОБА_7, який являється засновником відповідача, що підтверджується витягом з ЄДР щодо відповідача. Крім того, ОСОБА_14 пояснив, що матеріал для літнього табору надавав також ОСОБА_7

ОСОБА_18, якого було викликано в судове засідання 19.11.2018 в якості свідка, підтвердив свої твердження викладені в заяві свідка (том 2 аркуш справи 169).

В заяві ОСОБА_18 зазначив, що влітку 2017 року невідомі особи, які з їх слів назвалися охоронцями ЮКПФ Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону , не допускали його до рибальства, чим позбавили його безкоштовної любительської ловлі. Таке ж відбулось влітку 2018 року. Також зазначив, що був свідком того, що влітку 2017-2018 років на березі однієї із водойм, розташованої на спірній земельній ділянці, була розташована огорожа, в якій випасалась худоба, але тварини мешканців села Перемоги Харківського району Харківської області до водопою та випасу не допускались. Втім, в судовому засіданні 19.11.2018 на допиті свідка, на запитання відповідача, вказав про те, що худобу почали допускати до водопою останні три роки.

ОСОБА_19, яку було викликано в судове засідання 19.11.2018 в якості свідка, підтвердила свої твердження викладені в заяві свідка (том 2 аркуш справи 170). В заяві зазначила про те, що влітку 2016 року охоронці ЮКПФ Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону не допускали її разом із родичами до рибальства, чим збавили її безкоштовної любительської ловлі, але за окрему плату в сумі 300 грн. за одне місце для рибальства, після надання оплати було дозволено рибалити. На її прохання та пояснення про право безкоштовно рибалити, отримали погрози у вигляді розправи з застосуванням зброї, яку відкрито демонстрували. Таке ж відбулось влітку 2017-2018 років. Також, ОСОБА_19 повідомила про те, що вона була свідком того, що влітку 2017-2018 років на березі однієї із водойм, розташованої на спірній земельній ділянці, була розташована огорожа, в якій випасалась худоба, але тварини мешканців села Перемоги Харківського району Харківської області до водопою та випасу не допускались. Втім, в судовому засіданні 19.11.2018 на допиті свідка, на запитання відповідача, вказала, що в 2018 році вона рибалити не ходила, а ходила саме в 2017 році рибалити та купатись.

В судовому засіданні 19.11.2018 на допиті, як свідок, на запитання відповідача чи перевіряла документи охоронців, ОСОБА_19 вказала, що ні нею ні її родичами не перевірялись посвідчення охоронців, які не допускали їх безоплатно до рибальства влітку 2016 року.

В судовому засіданні 19.11.2018 після допиту свідків, представник відповідача вказав про те, що особи, яких свідок ОСОБА_19 ідентифікує як охоронців , не є співробітниками відповідача та не є охоронцями яким було надано право стягувати плату за користування ставком для здійснення рибальства та відпочинку на водоймі. Також, представник відповідача зазначив про те, що свідок ОСОБА_19 не може стверджувати про те, що дані охоронці є саме співробітниками відповідача, оскільки ні нею, ні її родичами не перевірялись посвідчення охоронців , які не допускали їх до рибальства влітку 2016 року, що підтверджується показаннями ОСОБА_19 в судовому засіданні 19.11.2018.

Також, представник відповідача вказав на те, що прав на стягнення такої плати взагалі нікому не надавалось, оскільки, у відповідності до чинного законодавства, доступ до водойму є відкритим та безперешкодним для громадян.

Натомість, свідок ОСОБА_14 під час допиту у судовому засіданні 19.11.2018 пояснив, що безоплатно взагалі не допускались мешканці села Перемога, які бажали рибалити. Також вказав, що були введені платні квитки для людей, які бажали рибалити.

Стосовно наданої відповідачем заяви свідка ОСОБА_7, суд першої інстанції зазначив, що останній є засновником підприємства відповідача, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (том 1 аркуш справи 69).

Крім того, відповідачем надано до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_20, який також має безпосереднє відношення до підприємства відповідача, а саме, останній є керівником підприємства відповідача, про що свідчить Витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо підприємства відповідача.

Суд першої інстанції, дослідивши додані до матеріалів справи заяви свідків, правомірно зазначив, що свідок - це учасник процесу, основна функція якого - дати правдиві показання щодо відомих йому обставин та є особа, яка може правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, та давати про ці обставини правильні (достовірні) показання.

Чинний Господарський процесуальний кодекс України у статті 13 та частині першій статті 74 закріплює принцип змагальності сторін, згідно якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, на підставі таких засобів як письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Важливим аспектом при дослідження процесуального статусу та ролі свідка в господарському процесі є те, що на підставі його показань судом не можуть встановлюватися обставини, які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Дане положення закріплене у статті 87 Господарського процесуального кодексу України та досить конкретно визначає правову природу фактів, які можуть бути встановлені за допомогою такого засобу доказування як показання свідків.

Також, як правомірно зазначено судом першої інстанції, показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (принцип допустимості). Цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися.

Зважаючи на це, при дослідженні обставин даної справи, суд першої інстанції правомірно визнав, що надані відповідачем заяви свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_20 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зумовлюють наявність між свідком і відповідачем прямих взаємозв'язків, адже ОСОБА_7 є засновником підприємства відповідача, а ОСОБА_20 є керівником підприємства відповідача, тобто є зацікавленими особами.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

Статтею 25 Закону України Про оренду землі на орендаря покладені зобов'язання, зокрема виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином, у вирішенні спору про розірвання договору оренди земельної ділянки необхідним є врахування, що відповідно до статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі , у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою, зокрема є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно частини десятої статті 51 Водного кодексу України, заборона загального водокористування водними об'єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.

Вищенаведеними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в їх сукупність підтверджується істотне порушення відповідачем умов спірного Договору та вимог чинного законодавства, що є достатньою підставою для його розірвання, відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов самого Договору.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо того, що позивач не попереджав відповідача про дострокове розірвання Договору за 1 рік в порядку, передбаченому пунктом 4 Договору та недотримався встановленої статтею 188 Господарського кодексу України процедури, яка передбачає надсилання однією зі сторін відповідної пропозиції іншій, розгляд пропозиції відповідною стороною у двадцятиденний строк з дня її одержання із наданням відповіді щодо результатів її розгляду та в разі неодержання відповіді у встановлений строк чи недосягнення згоди сторонами щодо розірвання договору - право сторони передати спір на вирішення суду.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Крім цього, за змістом статті 188 Господарського кодексу України, надсилання іншій стороні за договором оренди земельної ділянки про розірвання договору є виключно правом, а не обов`язком позивача, а тому зазначені дії не є необхідною умовою для реалізації передбаченого частиною другою статті 651 та статтями 31, 32 Закону України Про оренди землі права на звернення до суду з позовом про розірвання договору на вимогу саме однієї зі сторін.

Умови пункту 4 Договору, в якому сторони погодили, що дострокове розірвання Договору здійснюється за умови письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше, ніж за один рік не можуть обмежувати право сторони на звернення до суду з позовом про розірвання договору, оскільки відповідні положення законодавства, зокрема, статті 651 та статей 31, 32 Закону України Про оренди землі не містять відповідних обмежень чи диспозитивного правила.

Недотримання зазначеного пункту не може бути й підставою для відмови в позові, оскільки попередження зацікавленої сторони про розірвання договору законом не віднесено до умов розірвання договору.

Такими умовами, як зазначено вище, є допущення істотних порушень умов договору.

Однак відповідач не надав суду першої інстанції доказів, які б свідчили про належне виконання ним умов Договору. Не представлено таких доказів і суду апеляційної інстанції, в тому числі й у порядку частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Надані відповідачем листи Державного агентства водних ресурсів України в Харківській області від 18.02.2019 №55/ХР/21-19 та Державного агентства рибного господарства України від 04.01.2019 №3-6.1-17/75-19 жодним чином не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції інстанції по суті спору, яким достеменно встановлено факт порушення відповідачем умов Договору.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовної вимоги про розірвання спірного Договору.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог статті 34 Закону України Про оренду землі вбачається, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Оскільки, як зазначено вище, спірний Договір підлягає припиненню шляхом його розірвання, господарський суд першої інстанції, посилаючись на наведені норми, дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язати відповідача повернути державі в особі Харківської обласної державної адміністрації передану відповідачеві за цим Договором земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) загальною площею 77,0923 га, в тому числі: під водою - 20,2644 га, під прибережною смугою - 56,8279 га, в тому числі: пасовищ - 28,983 га, лісосмуг - 4,136 га, господарських будівель - 0,0041 га, дерево-чагарникових насаджень - 1,3231 га, боліт - 20,7335 га та інших земель - 0,0010 га, яка знаходиться на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Колегія суддів відхиляє також як безпідставні доводи скаржника щодо безпідставного відхилення його клопотання про призначення експертизи.

Зазначене клопотання правомірно відхилено судом першої інстанції з посиланням на наступні підстави.

19.11.2018 представник відповідача заявив усне клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, але в письмовому вигляді даного клопотання не було надано.

Відповідно до частини третьої статті 164 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Пунктом 8 частини другої статті 182 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Станом на час проведення судового засідання 19.11.2018 в матеріалах справи було відсутнє письмове клопотання про проведення судової експертизи, коло питань не було визначено.

Судом першої інстанції було виявлено, що клопотання представника відповідача про призначення по справі судової експертизи в системі Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) , не було зареєстровано 19.11.2018 в електронній системі документообігу суду.

Представником відповідача не надано суду доказів поважності пропуску строку на подання відповідного клопотання, у зв`язку з чим у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для його задоволення.

Також при цьому слід зазначити, що скаржник не навів, які норми порушено при відхиленні зазначеного клопотання судом першої інстанції та в чому полягає порушення, не спростував правомірність зазначених вище підстав відхилення клопотання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга Юридично-комерційної приватної фірми Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону , с. Перемога, Харківська область залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі № 922/1899/18 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Юридично-комерційної приватної фірми Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону , с. Перемога, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2018 у справі № 922/1899/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11.03.2019

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя В.І. Пушай


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	05.03.2019
Оприлюднено	11.03.2019
Номер документу	80334061
Судочинство	Господарське

Шарко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 05.03.2019 по справі 922/1899/18СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/1899/18

Постанова від 05.03.2019

Постанова
від 05.03.2019 по справі 922/1899/18
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД