Рішення

від 26.02.2019 по справі 910/15055/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2019Справа № 910/15055/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн" (02094, м.Київ, вул.Попудренка 54, код ЄДРПОУ 31953195)

до Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" (04050, м.Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 103, код ЄДРПОУ 26253023)

про визнання протиправним та скасування наказу

Представники сторін:

від позивача: Дьоміна С.С. адв.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн" звернулось до Господарського суду міста Києва із вказаним позовом до Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "АРТЕМ-БАНК" Шевченко А.М. від 16.08.2017 № 102 в частині визнання нікчемним правочину щодо перерахування 26.10.2016 грошових коштів в сумі 965200,00 грн. із поточного рахунку ТОВ "ТРАНС ЛАЙН" на рахунок Фонду фінансування будівництва згідно договору про участь у ФФБ № 908 від 26.10.2016 на спорудження об'єкту в м.Київ, вул.Щербакова, 52/НП66, в тому числі ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає що перерахування коштів по договору за своєю природою не є правочином, ТОВ ТРАНС ЛАЙН ніколи не надавало розпоряджень ПАТ АРТЕМ-БАНК на перерахування коштів у сумі 965200,00 грн. на відповідний рахунок, у т.ч. і згідно з договором про участь у ФФБ № 908 від 26.10.2016, зазначена операція не була проведена. Зауважує, що із наданої банком банківської виписки з рахунку позивача вбачається перерахування коштів у сумі 101600,00 грн., жодних інших платежів по договору № 908 від 26.10.2016 позивач не здійснював.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2018.

Ухвалою суду від 11.12.2018 відкладено підготовче засідання на 22.01.2019.

12.12.2018 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що вказані позивачем факти враховуючи аргументи в обґрунтування позовних вимог свідчать про заперечення позивачем обставин, на які він посилається, тому відповідач зробив висновок про відсутність предмету спору у даній справі, що є підставою для закриття провадження.

Ухвалою суду від 22.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2019.

У засіданнях суду 19.02.2019 та 21.02.2019 оголошувались перерви до 21.02.2019 та 26.02.2019 відповідно.

У судовому засіданні 26.02.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином у судовому засіданні 21.02.2019 під розписку.

Дослідивши доводи відповідача про закриття провадження у справі суд їх відхиляє, у зв'язку із недоведеністю та необґрунтованість наявності підстав для закриття провадження у даній справі в розумінні ст. 230 ГПК України.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Позивач, звертаючись із позовом Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "АРТЕМ-БАНК" Шевченко А.М. від 16.08.2017 № 102 в частині визнання нікчемним правочину щодо перерахування 26.10.2016 грошових коштів в сумі 965200,00 грн. із поточного рахунку ТОВ "ТРАНС ЛАЙН" на рахунок Фонду фінансування будівництва згідно договору про участь у ФФБ № 908 від 26.10.2016 на спорудження об'єкту в м.Київ, вул.Щербакова, 52/НП66, в тому числі ПДВ, свої вимоги мотивує тим, що 26.10.2016 між ним -ТОВ Транс Лайн , як довірителем, та ПАТ Артем-Банк , як управителем, був укладений договір № 908 про участь у фонді фінансування будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудинковими приміщеннями і підземною автостоянкою по вул.Щербакова, 52 у Шевченківському районі м.Києва, будівництво якого здійснює забудовник та фінансування будівництва якого здійснює управитель за рахунок та в інтересах довірителя.

За умовами п.1.6 договору, довіритель повинен спрямовувати грошові кошти на визначений рахунок в АТ АРТЕМ-БАНК в строки, передбачені п.1.4 договору ( 100% вартості об'єкта до 30 жовтня 2016 року), що і здійснив 26.10.2016, перерахувавши кошти в сумі 1016000,00 грн. за майнові права на нежитлове приміщення № 66 згідно договору № 908 від 26.10.2016.

Також 26.10.2016 між позивачем та банком був укладений договір відступлення майнових прав № 908, за умовами якого банк відступив на користь позивача майнові права на об'єкт інвестування, які банк, як управитель набув за договором А № 1 від 14.12.2017,

28.10.2016 між позивачем та ТОВ ВБК Мрія підписаний передавальний акт прийому-передачі, за яким позивач отримав нежитлове приміщення № 66 у вказаному об'єкті будівництва по вул.Щербакова, 52 від ТОВ ВБК Мрія .

При цьому, 16.11.2016 на підставі рішення правління НБУ № 416-рш/БТ від 15.11.2016 та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 24447 від 16.11.2016 у ПАТ АРТЕМ-БАНК розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 16.11.2016 по 15.12.2016 включно.

В подальшому відповідно до рішення Правління НБУ № 492-рш від 15.12.16 та рішення Фонду № 2857 від 16.12.2016 розпочато процедуру ліквідації ПАТ АРТЕМ-БАНК з 16.12.2016 по 15.12.2018.

В процесі ліквідації банку за результатом процедури виявлення нікчемних правочинів, наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "АРТЕМ-БАНК" Шевченко А.М. від 16.08.2017 № 102 було визнано нікчемним правочин щодо перерахування 26.10.2016 грошових коштів в сумі 965200,00 грн. із поточного рахунку ТОВ "ТРАНС ЛАЙН" на рахунок Фонду фінансування будівництва згідно договору про участь у ФФБ № 908 від 26.10.2016 на спорудження об'єкту в м.Київ, вул.Щербакова, 52/НП66, в тому числі ПДВ (п.20 додатку № 1 до наказу).

Прийняте рішення банку мотивоване тим, що відповідно до інформації, яка міститься в АБС SCROOGE-III та в даних первинного обліку (договорів, розрахунково-касових документів, тощо) встановлено наявність записів про банківську операцію по перерахуванню 26.10.2016 грошових коштів в сумі 965 200,00 грн. із поточного рахунку ТОВ ТРАНС ЛАЙН на користь АТ АРТЕМ-БАНК згідно договору про участь у ФФБ № 908 від 26.10.2016, на спорудження об'єкту в м.Київ, вул.Щербакова, 52/НП 66, в т.ч. ПДВ. В результаті перевірки виявлено обставини, які вказують на те, що операція проведена АТ АРТЕМ-БАНК з метою надання переваг одному кредитору перед іншими в результаті чого надходження коштів на рахунок ФФБ не відбулося, а мало місце лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових коштів. Даний правочин вчинено з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішнім документом банку та відповідає ознакам нікчемного правочину, передбаченому: п.1) ч. 3 ст. 38 Закону - банк прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій; п.7) ч. 3 ст. 38 Закону, а саме: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не передбачених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Позивачем до позову додано копію оспорюваного наказу, а також повідомлення№ 2200 від 16.08.2017, яким банк повідомляє ТОВ ТРАНС ЛАЙН про рішення банку та в якому викладено вимогу банку до ТОВ ТРАНС ЛАЙН повернути майнові права на нежитлове приміщення № 66 в будинку № 52 по вулиця Щербаківського, м.Київ, отримані згідно договору про участь у ФФБ № 908 від 26.10.2016.

Позивач стверджує, що перерахування коштів по договору саме по собі не є правочином, оскільки є лише дією на виконання правочину, отже, не може бути визнане нікчемним чи недійсним, стверджує, що відповідного перерахування суми 965200,00 грн. ніколи не було здійснено, крім того відповідний наказ та повідомлення від 16.08.2016 ТОВ ТРАНС ЛАЙН не отримувало, у зв'язку із чим, 10.05.2018 надіслало банку вимогу № 1 від 08.05.2018 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину з визнання нікчемним правочину щодо перерахування 26.10.2016 грошових коштів у сумі 965200,00 грн., який ніколи не було здійснено; відповідь на вимогу не надійшла, оспорюваний наказ не скасовано.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 3 та пункту 8 частини другої статті 4 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. Аналіз функцій Фонду, викладених в статтях 4, 37 вказаного Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків рішення, а з іншого, здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. Так, діючи як орган управління банку, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень мають право:

- вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;

- укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, установлених цим Законом;

- продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;

- повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

- заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;

- приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю та інше.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а пов'язані з управлінням банком у якості виконавчого органу (адміністрації).

Водночас у розумінні Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб неплатоспроможним є банк, щодо якого НБУ прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України Про банки і банківську діяльність від 07 грудня 2000 року № 2121-III (далі - Закон № 2121-III). Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункти 6 і 8 частини першої статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

За змістом частин першої, третьої, п'ятої статті 34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Таким чином, з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (абзац 2 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Згідно з пунктами 1, 3 розділу ІІ Процедура прийняття уповноваженою особою Фонду рішення про фіксацію виявленого факту нікчемності правочинів (у тому числі договорів) Порядку № 826 протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку.

За наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом (актами) перевірки (абзац 1 пункту 7 розділу ІІ Порядку № 826).

Абзацами 1, 3 пункту 8 розділу ІІ Порядку № 826 встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені в ньому, та в разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ і вчиняє інші необхідні дії. Про прийняте рішення уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та в разі потреби - правоохоронні органи.

За результатами цієї перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи Банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ Банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом Банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Так, згідно із частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) способом захисту прав і законних інтересів може бути, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Утім цю норму слід застосовувати з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, яким до способів захисту віднесено визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Банк у спірних правовідносинах не діє як суб'єкт владних повноважень і не здійснює жодних управлінських функцій щодо позивача.

Обов'язок повернути все одержане за нікчемним договором (правочином) виникає в силу вимог закону, а не наказу чи повідомлення банку.

Накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів Банку. Тому сам факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів. Оскільки наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов'язків для контрагентів банку, не можна вважати порушеними права контрагентів внаслідок прийняття такого наказу. Права позивача не можуть бути порушені внаслідок видання внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. У такій ситуації сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою застосування наслідків нікчемності правочинів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 16.05.2018 у справі № 910/17448/16.

Виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Проте, всупереч наведеного вище, позивачем так і не було доведено суду обставин порушення його прав та законних інтересів внаслідок видання уповноваженою особою Фонду наказу про виявлення нікчемних правочинів № 102 від 16.08.2017, що фактично вказує на необґрунтованість позову та виключає можливість застосування судового захисту у обраний позивачем спосіб.

За таких обставин, проаналізувавши положення чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволенню позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 06.03.2019

Суддя О.М.Ярмак