Рішення

від 19.02.2019 по справі 910/17095/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2019Справа № 910/17095/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКК Олстор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від позивача Кармазін С.М. (директор);

від відповідача не з'явились.

Вільний слухач Магурський О.П.

В судовому засіданні 19.02.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 11.03.2019р.

СУТЬ СПОРУ:

18 грудня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКК Олстор" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 18.12.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс" (відповідач) про стягнення заборгованості за договорами про відступлення права вимоги № 12-07/18 від 12.07.2018 року в сумі 406 717,96 грн. та № 12-07-1/18 від 12.07.2018 року в сумі 379 513,19 грн., загальна сума яких складає 786 231,15 грн. (сімсот вісімдесят шість тисяч двісті тридцять одна гривня 15 копійок), а також пені - 254 352,72 грн. (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста п'ятдесят дві гривні 72 копійки), 3% річних - 22 841,01 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот сорок одна гривня 01 копійка) та інфляційних збитків - 65 990,36 грн. (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 36 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані належним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами про відступлення права вимоги № 12-07/18 від 12.07.2018 року та № 12-07-1/18 від 12.07.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 року у справі № 910/17095/18 позовну заяву б/н від 18.12.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКК Олстор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТКК Олстор" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.

26 грудня 2018 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКК Олстор" надійшла заява про усунення недоліків б/н від 26.12.2018 року, в якій позивач зазначає, що ухвалу Господарського суду міста Києва про залишення позовної заяви без руху від 20.12.2018 року не було отримано, з текстом ухвали позивач ознайомився у Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.12.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17095/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2019 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 05.02.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/17095/18 до судового розгляду по суті на 19.02.2019 року. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідача повідомлено ухвалою суду від 05.02.2019 року.

В судовому засіданні 19.02.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 19.02.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103048981040.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Центр електронних розробок (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центрдорресурс (покупець) укладено договір поставки № 64-1 (надалі - договір поставки), відповідно до п. 11.1. якого, постачальник поставить і передасть у власність покупця певний товар, українського та іноземного виробництва, вказаний у специфікаціях, а покупець прийме товар і сплатить його вартість на умовах цього договору.

За умовами п. 1.2. договору поставки постачання товару здійснюється партіями. Об'єм, асортимент, вартість, терміни і умови постачання кожної партії товару, а також умови оплати визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними складовими частинами цього договору.

Порядок розрахунків визначається сторонами у специфікаціях до договору (п. 2.1. договору поставки).

В специфікації № 1 від 22.09.2017 року сторонами погоджено асортимент, кількість, терміни поставки, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару, що підлягає поставці, а також умови оплати - в строк до 60 календарних діб з дати поставки.

На виконання умов договору поставки № 64-1 від 22.09.2017 року постачальник (ТОВ Центр електронних розробок ) поставив, а покупець (відповідач) прийняв товар на загальну суму 786 231,15 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000241 від 30.09.2017 року на суму 355 970,56 грн., № РН-0000259 від 09.10.2017 року на суму 50 747,40 грн. та № РН-0000301 від 29.11.2017 року на суму 379 513,19 грн., які підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця без заперечень, заперечень щодо якості та кількості товару у відповідача не було.

За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.).

Оскільки спірні видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

12.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Центр електронних розробок (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКК Олстор" (надалі - позивач, новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центрдорресурс (надалі - відповідач, боржник) укладено договір про відступлення права вимоги № 12-07/18, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором передає (відступає) новому кредитору права, вимоги виражені у грошовій формі до боржника (ТОВ Центрдорресурс ). До нового кредитора за цим договором переходять права вимоги первісного кредитора за грошовими зобов'язаннями до боржника на загальну суму 406 717,96 грн. за договором № 64-1 від 22.09.2017 року, що укладений між первісним кредитором та ТОВ Центрдорресурс (далі - боржник).

На виконання умов договору про відступлення права вимоги № 12-07/18 від 12.07.2018 року згідно акту приймання-передачі ТОВ Центр електронних розробок передало ТОВ ТКК Олстор дублікати документів, які підтверджують існування заборгованості у розмірі 406 717,96 грн., боржника ТОВ Центрдорресурс : договір поставки № 64-1 від 22.09.2017 року, специфікацію № 1 від 22.09.2017 року до договору поставки № 64-1 від 22.09.2017 року, видаткову накладну № РН-0000241 від 30.09.2017 року на суму 355 970,56 грн., довіреність № 109 від 29.09.2017 року, видаткову накладну № РН-0000259 від 09.10.2017 року на суму 50 747,40 грн., довіреність № 114 від 09.10.2017 року.

Також, 12.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Центр електронних розробок (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКК Олстор" (надалі - позивач, новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центрдорресурс (надалі - відповідач, боржник) укладено договір про відступлення права вимоги № 12-07-1/18, відповідно до п. 1.1. якого, первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором передає (відступає) новому кредитору права вимоги виражені у грошовій формі до Боржника (ТОВ Центрдорресурс ). До нового кредитора за цим договором переходять права вимоги первісного кредитора за грошовими зобов'язаннями до боржника на загальну суму 379 513,19 грн. за договором № 64-1 від 22.09.2017 року, що укладений між первісним кредитором та ТОВ Центрдорресурс (далі - боржник).

12.07.2018 року згідно акту приймання-передачі ТОВ Центр електронних розробок передало ТОВ ТКК Олстор дублікати документів, які підтверджують існування заборгованості у розмірі 379 513,19 грн., боржника ТОВ Центрдорресурс : договір поставки № 64-1 від 22.09.2017 року, специфікацію № 1 від 22.09.2017 року до договору поставки № 64-1 від 22.09.2017 року, видаткову накладну № РН-0000301 від 29.11.2017 року на суму 379 513,19 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

Отже, відступлення права вимоги є правочином, на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права та сплачує вартість відступленого права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив оплату вартості поставленого йому ТОВ Центр електронних розробок товару, а відтак відповідач має заборгованість за договором, яка становить 786 231,15 грн., право вимоги на стягнення якої перейшло до позивача, як нового кредитора, за вищезазначеними договорами про відступлення права вимоги.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 786 231,15 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору поставки № 64-1 від 22.09.2017 року, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 64-1 від 22.09.2017 року в розмірі 786 231,15 грн., право вимоги на стягнення якої перейшло до позивача, як нового кредитора, за договорами про відступлення права вимоги № 12-07/18 від 12.07.2018 року та № 12-07-1/18 від 12.07.2018 року.

При зверненні до суду позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню - 254 352,72 грн., 3% річних - 22 841,01 грн. та інфляційні збитки - 65 990,36 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п. 6.2. договору поставки визначено, що у разі порушення погоджених в специфікаціях до цього договору строків розрахунків покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, відносно якої мало місце прострочення платежу, за кожен день прострочення за увесь період затримки розрахунку, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до роз'яснень, наданих господарським судам у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при його розрахунку не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за шість місяців), тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 143 094,07 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 111 258,65 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням інфляційних збитків та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

При перевірці наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду та не виходячи за межі позовних вимог в частині нарахування інфляційних збитків, суд встановив, що загальна сума інфляційних збитків, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 75 178,54 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків за порушення грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару підлягають задоволенню в сумі 65 990,36 грн., за розрахунком позивача.

Також, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду та не виходячи за межі позовних вимог в частині нарахування 3% річних, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 22 905,64 грн.

Зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за порушення грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару підлягають задоволенню в сумі 22 841,01 грн., за розрахунком позивача.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 року встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково про стягнення 1 018 156,59 грн. з них: основного боргу - 786 231,15 грн., пені - 143 094,07 грн., 3% річних - 22 841,01 грн. та інфляційних збитків - 65 990,36 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 15 272,35 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс" (код ЄДРПОУ 38749259, адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 10-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКК Олстор" (код ЄДРПОУ 39867444, адреса: 01042, м. Київ, вул. Глазунова, 4/47) грошові кошти: основного боргу - 786 231,15 грн. (сімсот вісімдесят шість тисяч двісті тридцять одна гривня 15 копійок), пені - 143 094,07 грн. (сто сорок три тисячі дев'яносто чотири гривні 07 копійок), 3% річних - 22 841,01 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот сорок одна гривня 01 копійка), інфляційних збитків - 65 990,36 грн. (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 36 копійок) та судовий збір - 15 272,35 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні 35 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.03.2019р.

Суддя О.В. Котков