Рішення

від 21.02.2019 по справі 926/1894/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2019Справа № 926/1894/18 За позовом Фізичної особи-підприємця Придрика Василя Васильовича

до Чернівецької обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кельменецька районна державна адміністрація

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від позивача не з'явились;

від відповідача Качановський Н.Б. (представник за довіреністю);

від третьої особи не з'явились.

В судовому засіданні 21.02.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника відповідача, що повне рішення буде складено 11.03.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Придрик Василь Васильович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою б/н від 05.11.2018 року, в якій просить суд зобов'язати Чернівецьку обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо поновлення договору оренди землі із Придриком Василем Васильовичем на земельну ділянку, яка знаходиться в урочищі "Середній горб" в селі Зелена Кельменецького району Чернівецької області, кадастровий номер 7322084000:02:011:0597, площею 8,3052 га, цільове призначення для рибогосподарських потреб, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, шляхом укладення додаткової угоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не вчинено дій на поновлення договору оренди землі, чим, на думку позивача, порушено вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та права позивача.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2018 року у справі № 926/1894/18 матеріали позовної заяви направлено до Господарського суду міста Києва за підсудністю.

20 листопада 2018 року матеріали позовної заяви надійшли до Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2018 року матеріали позовної заяви передано для розгляду судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 року у справі № 926/1894/18 позовну заяву б/н від 05.11.2018 року Фізичної особи-підприємця Придрика Василя Васильовича до Чернівецької обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії залишено без руху, надано Фізичній особі-підприємцю Придрику Василю Васильовичу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

12 грудня 2018 року через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Придрика Василя Васильовича надійшли доповнення до позовної заяви б/н від 07.12.2018 року на виконання вимог ухвали суду (08.12.2018 року вказані документи були передані до відділення поштового зв'язку, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на конверті).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 926/1894/18, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.01.2019р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кельменецьку районну державну адміністрацію.

02.01.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивач не дотримався передбаченої договором та ст. 33 Закону України Про оренду землі процедури поновлення договору оренди земель водного фонду.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

В підготовчому засіданні 31.01.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 926/1894/18 до судового розгляду по суті на 21.02.2019 року, про що представників відповідача було повідомлено під розписку, а позивача та третю особу - ухвалою суду від 31.01.2019 року.

В судовому засіданні 21.02.2019 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 21.02.2019 року не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103048980825 та № 0103048980833.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2006 року відповідно до розпорядження Кельменецької районної державної адміністрації від 01.12.20006 року № 369 між Фізичною особою-підприємцем Придриком Василем Васильовичем (надалі - позивач, орендар) та Кельменецькою районною державною адміністрацією (надалі - орендодавець) укладено договір оренди землі (надалі - договір), відповідно до п. 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб та сінокосіння, яка знаходиться за адресою: урочище Середній горб с. Зелена Кельменецького району Чернівецької області.

В п.п. 2, 3 договору визначено, що об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 8,3052 га, в т.ч. прибережна смуга - 3,5602 га, дзеркало води - 4,4453 га, під дамбою - 0,2997 га. На земельних ділянках знаходиться об'єкт нерухомого майна - дамба.

За умовами п. 8 договору договір укладено на 10 (десять) років. Початок перебігу оренди починається з дати державної реєстрації договору оренди. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

29.12.2006 року вказаний договір зареєстровано у Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК за № 040681400003.

Отже, строк дії договору до 29.12.2016 року (включно).

29.12.2006 року орендодавець передав, а орендар прийняв в користування земельну ділянку загальною площею 8,3052 га, в т.ч. прибережна смуга - 3,5602 га, дзеркало води - 4,4453 га, під дамбою - 0,2997 га, урочище Середній горб , с. Зелена, Кельменецького району Чернівецької області, про що сторонами вказано в акті прийому-передачі земельної ділянки водного фонду.

11.10.2016 року позивач звернувся до Кельменецької районної державної адміністрації із заявою, якою висловлено намір щодо реалізації переважного права, яке передбачено ст. 33 Закону України Про оренду землі та прохання продовжити договір оренди землі водного фонду (ставок площею 8,30 га в урочищі Середній горб , с. Зелена) строком на 10 років для розведення та реалізації риби. До вказаної заяви було додано проект додаткової угоди від 11.10.2016 року до договору оренди землі від 29.12.2006 року. Отримання вказаної заяви Кельменецькою районною державною адміністрацією підтверджується штампом реєстрації вхідної документації, що розміщений у нижньому правому куті аркуша.

Листом № 01-33/1357 від 02.08.2017 року Кельменецька районна державна адміністрація повідомила позивача, що для подання клопотання до Чернівецької обласної державної адміністрації про продовження договору оренди землі необхідно надати пакет документів: договір оренди землі; довідку про сплату орендної плати за землю за останні три роки; договір оренди водного об'єкта; довідку про сплату орендної плати за водне плесо за останні три роки; договір оренди гідротехнічних споруд; довідку про сплату за гідротехнічні споруди за останні три роки; паспорт водного об'єкта; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; довідку про відсутність заборгованості з податків та зборів; дозвіл на спеціальне водокористування. Тобто, вказаний лист було отримано позивачем вже після закінчення строку дії договору, при цьому будь-яких заперечень проти продовження договору у вказаному листі не зазначено.

Листом № 01-34/322 від 09.02.2018 року Кельменецька районна державна адміністрація звернулася до відповідача з проханням про надання дозволу на продовження договору оренди землі водного фонду для рибогосподарських потреб та сінокосіння. Отримання вказаного листа відповідачем 13.02.2018 року за вх. № 40/741 підтверджується штампом реєстрації вхідної документації, що розміщений у нижньому правому куті аркуша.

Відповідач листом № 0133-40/741 від 06.03.2018 року повідомив Кельменецьку районну державну адміністрацію про відмову в укладанні договору оренди земельної ділянки водного фонду на новий строк, у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі та ст. 122 Земельного кодексу України про продовження договору оренди землі до обласної державної адміністрації має звернутись орендар земельної ділянки.

05.04.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про укладення договору оренди земельної ділянки водного фонду на новий строк терміном дії на 10 років, площею 8,3053 га, з цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб, яка розташована: урочище Середній горб , с. Зелена, Кельменецького району Чернівецької області. Крім того, у вказаній заяві просив врахувати термін виготовлення нормативно-грошової оцінки на земельну ділянку та виготовлення технічної документації. Вказана заява отримана відповідачем 05.04.2018 року за вх. № 49/1862, що підтверджується штампом реєстрації вхідної документації, що розміщений у нижньому правому куті аркуша.

Втім, відповідачем було відмовлено в укладенні договору оренди земельної ділянки водного фонду на новий строк на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі , про що повідомлено позивача листом від 06.06.2018 року № 01.33-49/1862.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що він є добросовісним орендарем земельної ділянки водного фонду, яка розташована урочище Середній горб , с. Зелена, Кельменецького району Чернівецької області, втім відповідачем після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки водного фонду не вчинено дій на поновлення вказаного договору, чим порушено вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та права позивача.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав:

- лист № П-8 від 01.02.2018 року Державного агентства водних ресурсів річок Прут та Сірет, який підтверджує відсутність у ФОП Придрика В.В. заборгованості за останні три роки по оплаті за оренду водного об'єкту;

- висновок державної експертизи землевпорядної документації від 05.10.2017 року № 438, який підтверджує, що землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується;

- витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2018 року, яка розташована на території Зелененької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області, категорія землі за основним цільовим призначенням - землі водного фонду, цільове призначення земельної ділянки - для рибогосподарських потреб, кадастровий № 7322084000:02:001:0597, площею 8,3052 га;

- довідки № 610 від 27.09.2017 року та № 69 від 08.02.2018 року Зеленецької сільської ради про відсутність у Придрика В.В. заборгованості по сплаті оренди майнових комплексів та іншого майна, що у комунальній власності за останні три роки;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.11.2016 року № НВ-7301757542016, в якому зазначено кадастровий № 7322084000:02:001:0597, розташована на території Зелененької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області, категорія землі за основним цільовим призначенням - землі водного фонду, цільове призначення земельної ділянки - для рибогосподарських потреб, площею 8,3052 га, нормативно грошова оцінка земель становить 157 987,27 грн.

В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивач не дотримався передбаченої договором та ст. 33 Закону України Про оренду землі процедури поновлення договору оренди земель водного фонду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Одночасно з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Так, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо поновлення договору оренди землі на земельну ділянку, яка знаходиться в урочищі "Середній горб" в селі Зелена Кельменецького району Чернівецької області, кадастровий номер 7322084000:02:011:0597, площею 8,3052 га, цільове призначення для рибогосподарських потреб, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, шляхом укладення додаткової угоди.

На думку позивача, договір оренди землі є поновленим відповідно до ст. 777 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі внаслідок відсутності протягом місяця після закінчення визначеного строку оренди заперечень відповідача щодо цього.

Внаслідок укладення договору оренди землі від 19.12.2006 року між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

В ст. 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За приписами ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі унормовано, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, договір оренди землі припинив свою дію 29.12.2016 року.

Згідно зі ст. 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Таким чином, ст. 33 Закону України Про оренду землі фактично об'єднує два випадки поновлення договору оренди землі.

У першому випадку орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами укласти договір оренди землі після його припинення. В цьому разі нормою покладено на орендаря обов'язок повідомити про такий свій намір орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, додати лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з обов'язковим доданням проекту додаткової угоди, а на орендодавцеві лежить обов'язок у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевірити його на відповідність вимогам закону, узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), та укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво), розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.

У другому випадку поновлення договору відбувається на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. У цьому випадку передбачено обов'язкове укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яке здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

Як зазначається Палатою справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17 підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч.ч.1-5 і ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Правова конструкція, передбачена ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" узгоджується з положеннями ст. 777 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. За змістом згаданої статті Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Отже, ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачають, що орендар ініціює питання поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення орендодавцю листа-повідомлення та проекту додаткової угоди. Отримавши зазначений лист-повідомлення та проект додаткової угоди, орендодавець вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: (а) перевіряє його на відповідність вимогам закону, (б) узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, (в) приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), (г) укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Таким чином, якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом, встановленим ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , то частина 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки: (1) не передбачає звернення орендаря до орендодавця; (2) переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

Виходячи з того, що в ч.ч. 1-5 та ч. 6 статті 33 Закону України Про оренду землі містяться дві окремі правові підстави реалізації орендарем свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками. Сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю заперечення орендодавця в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності триваючої процедури погодження сторонами змін істотних умов договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 917/770/17 та від 07.03.2018 року у справі № 922/888/17.

Отже, позивачем було обрано перший спосіб пролонгації договорів оренди, а саме шляхом направлення повідомлення орендодавцю не пізніше ніж за місяць до спливу строку дії договору оренди.

Згідно з п. а) ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Аналіз наведених норм вказує на те, що єдиною правовою підставою володіння та користування водним об'єктом є укладення договору оренди земельної ділянки водного фонду у комплексі з укладенням договору оренди водного об'єкта з подальшою його обов'язковою реєстрацією, а в разі припинення дії договору оренди земельної ділянки у зв'язку з закінченням строку на який він був укладений - поновлення договору шляхом підписання додаткової угоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, якщо на дату укладення договору оренди землі повноваження на передачу у користування водного об'єкту належали Кельменецькій районній державній адміністрації, то на даний час такі повноваження належать Чернівецькій обласній державній адміністрації.

Матеріально-правовою підставою позову Фізичної особи-підприємця Придрика Василя Васильовича є ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, передбачених договором.

Водночас, суд зауважує, що на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" пролонгація (поновлення) відбувається автоматично лише при наявності мовчазної згоди.

Мовчазна згода, у даному випадку, обумовлюється конклюдентними діями орендаря щодо подальшого користування земельною ділянкою та відсутністю заперечень з боку орендодавця.

Суд приймає до уваги, що звернення позивача в межах строку дії договору оренди землі свідчить про те, що ним ініційовано процедуру поновлення договору оренди із застосуванням порядку, передбаченого ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що в свою чергу виключає можливість застосування у спірних правовідносинах ч. 6 цієї статті Закону, оскільки зазначеною частиною встановлено інший порядок поновлення договору оренди землі за принципом мовчазної згоди обох сторін договору. Тобто, поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" можливе за відсутності звернення орендаря та відсутності заперечень орендодавця щодо продовження землекористування відповідною земельною ділянкою.

Право на укладення додаткової угоди за ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" виникає автоматично зі спливом місячного строку оренди за умови, що орендар не ініціював зміни, а орендодавець не направив заперечень в місячний строк після закінчення строку дії договору.

Тобто, застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" можливе в разі, якщо орендарем не ініційовано процедуру поновлення договору відповідно до ч.ч. 1-5 зазначеної статті Закону.

Відтак, вчинення орендарем дій, спрямованих на поновлення договору в рамках процедури, передбаченої ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", виключає у подальшому можливість поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини 6 зазначеної статті Закону, оскільки в разі не досягнення згоди за вже розпочатою процедурою відповідно до частин 1-5 зазначеної статті, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" з укладенням додаткової угоди до нього можливе в разі, якщо між сторонами не існувало процедури його поновлення на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2018 року позивач звернувся до Чернівецької обласної державної адміністрації із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду, загальною площею 8,3052 га, кадастровий номер 7322084000:02:001:0597, що знаходиться на території Зеленецької сільської ради, урочище Середній горб , Кельменецького району Чернівецької області, цільове призначення - для рибогосподарських потреб та сінокосіння. Вказана заява була отримана відповідачем 05.04.2018 року за вх. № 49/1862, що підтверджується штампом реєстрації вхідної документації, що розміщений у нижньому правому куті аркуша.

Вищезазначена заява позивача була розглянута на черговому засіданні обласної комісії з питань реалізації обласною державною адміністрації повноважень у галузі земельних відносин від 24.05.2018 року № 6 та відповідно до Витягу з протоколу засідання обласної комісії позивачу було відмовлено в укладенні договору оренди земельної ділянки водного фонду на новий строк відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Пунктом 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин передбачено, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України Про регулювання містобудівної-діяльності (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України Про оренду землі , судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди .

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору оренди землі лише 05.04.2018 року, до якої до того ж проекту відповідної додаткової угоди долучено не було, оскільки матеріали справи зворотного не містять.

З огляду на те, що позивач відповідачем у даній справі визначає Чернівецьку обласну державну адміністрацію, відтак предметом розгляду є спірні правовідносини, що виникли з моменту звернення позивача до відповідача з заявою про поновлення договору оренди землі, тобто з 05.04.2018 року.

Таким чином, з огляду на те, що договір оренди землі припинив свою дію 29.12.2016 року, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, в силу положень ст. 33 Закону України Про оренду землі мала бути здійснена позивачем не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, в той час, як із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду, загальною площею 8,3052 га, кадастровий номер 7322084000:02:001:0597, що знаходиться на території Зеленецької сільської ради, урочище Середній горб , Кельменецького району Чернівецької області, цільове призначення - для рибогосподарських потреб та сінокосіння позивач звернувся лише 05.04.2018 року та без проекту відповідної додаткової угоди, суд дійшов висновку, що вказане право було реалізоване позивачем з порушенням строку, визначеного ст. 33 Закону України Про оренду землі , що виключає можливість поновлення спірного договору оренди землі.

Крім того, суд зауважує, що за встановлених у справі обставин, які свідчать про існування між сторонами правовідносин щодо погодження істотних умов договору оренди землі, відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на позов на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" з посиланням на те, що останній після закінчення терміну дії договору оренди землі продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Іншими словами, за умови реалізації правового механізму погодження істотних умов договору оренди, передбаченого ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", сама по собі обставина відсутності заперечень орендодавця проти укладення договору протягом місячного строку не є підставою для автоматичного продовження цього договору на попередніх умовах на новий строк . Наслідком реалізації вказаної процедури є або продовження договору у зв'язку з погодженням між сторонами його істотних умов (таких же або інших), або припинення переважного права орендаря внаслідок їх непогодження (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.03.2019р.

Суддя О.В. Котков