Рішення

від 11.03.2019 по справі 910/480/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2019Справа № 910/480/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будпрокат-Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Баукунст Київ

про стягнення 28.912,75 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

15.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Будпрокат-Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Баукунст Київ про стягнення 28.912,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди № А00000883 від 27.06.2018, позивачем було передано відповідачу у тимчасове платне користування обладнання, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі. Загальна вартість оренди всього обладнання за період з 13.07.2018 по 24.07.2018 становить 79.200,00 грн. Відповідачем було перераховано позивачу 53.400,00 грн, з яких 12.000,00 грн становить гарантійний платіж. Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останнього 28.912,75 грн, з яких: 25.800,00 грн боргу по орендній платі, 1.946,95 грн пені, 1.003,80 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 162,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/480/18 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.01.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103048379781 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02002, м. Київ, вул. Флоренції, 12-Б, кв. 115, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 17.01.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 17.01.2019 (номер відправлення 0103048379781) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату. При цьому згідно інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта в мережі Інтеренет вбачається, що адресату відправлення не вручене: інші причини.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 17.01.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Будпрокат-Україна (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Баукунст Київ (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № А00000883 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання (далі - обладнання), яке є об'єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не виконано основного обов'язку орендаря внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті передбачених договором платежів та позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані позивачами за первісним позовом докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно п. 1.2 договору найменування обладнання, що передається в оренду, його комплектація, заставна вартість, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказується в відповідному додатку до цього договору, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 договору орендна плата за користування обладнанням розраховується на підставі розцінок орендодавця з розрахунку за одну добу й вказується у відповідному додатку до цього договору, який є невід'ємною частиною даного договору. Орендна плата розраховується орендодавцем і підлягає оплаті орендарем з дати зазначеної сторонами в акті прийому-передачі обладнання в оренду. Орендна плата нараховується до дати підписання сторонами акту здачі-прийому (повернення з тимчасового користування) обладнання з оренди.

Відповідно до додатку № 1 від 13.07.2018 до договору позивач надав відповідачу в оренду вібротрамбовку з бензиновим двигуном GХ100 у кількості 2 шт. строком на 7 діб, вартість оренди обладнання за добу 1.200,00 грн.

Відповідно до додатку № 1 від 24.07.2018 до договору позивач надав відповідачу в оренду вібротрамбовку з бензиновим двигуном GХ100 у кількості 1 шт. строком на 7 діб, вартість оренди обладнання за добу 600,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 8.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 2.2 договору вартість оренди, зазначена у відповідному додатку, дійсна й не підлягає зміні орендодавцем за умови 100% передоплати орендарем вартості оренди за весь період, зазначений сторонами в акті прийому-передачі.

Згідно п. 3.1 договору орендар проводить передоплату за оренду обладнання у розмірі 100% на підставі відповідного додатку до договору або рахунку, виставленого орендодавцем не пізніше дати передачі обладнання в оренду.

Відповідно до п. 4.1 договору початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у відповідному додатку до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом прийому-передачі в оренду.

Згідно п. 4.2 договору мінімальний строк оренди обладнання зазначається сторонами у відповідному додатку до цього договору. Якщо строк фактичного користування обладнання орендарем склав менше мінімального строку зазначеного у додатку, вважається, що обладнання було орендоване на мінімальний строк і орендна плата в такому випадку підлягає сплаті не менше ніж за мінімальний строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано послуги оренди, а відповідачем прийняті на загальну суму 79.200,00 грн відповідно до наступних актів надання послуг:

№ 517 від 27.07.2018 на суму 18.000,00 грн;

№ 518 від 27.07.2018 на суму 7.200,00 грн;

№ 519 від 27.07.2018 на суму 8.400,00 грн;

№ 1594 від 31.07.2018 на суму 8.400,00 грн;

№ 1595 від 31.07.2018 на суму 4.200,00 грн;

№ 870 від 31.07.2018 на суму 2.400,00 грн;

№ 871 від 31.07.2018 на суму 3.000,00 грн;

№ 822 від 14.08.2018 на суму 3.600,00 грн;

№ 877 від 17.08.2018 на суму 7.800,00 грн;

№ 1059 від 31.08.2018 на суму 16.200,00 грн.

Відповідачем було перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти за оплату вартості оренди обладнання у розмірі 53.400,00 грн, з яких 12.000,00 грн гарантійний платіж, що підтверджується випискою банку за період з 27.06.2018 по 27.08.2018.

Відповідно до п. 3.3.1 договору гарантійний платіж орендодавець самостійно використовує у випадку несплати орендної плати, та/або компенсує за рахунок гарантійного платежу будь-які збитки, заподіяні з вини орендаря, та/або зараховує у якості штрафної санкції.

Таким чином, заборгованість по сплаті вартості оренди обладнання складає 25.800,00 грн (79.200,00 грн - 53.400,00 грн).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 6.2.1 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендних платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 25.800,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по орендній платі в розмірі 25.800,00 грн підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату орендних платежів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.3 договору несвоєчасне внесення орендної плати у випадку продовження терміну оренди орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунками суду (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) розмір пені становить 2.009,68 грн. Однак, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром пені - 1.946,95 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1.946,95 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.003,80 грн інфляційних втрат та 162,00 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 167,47 грн. Однак, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром 3% річних - 162,00 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 162,00 грн - 3% річних.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є період з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати складають 570,49 грн (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України та застосовано розмір сукупного індексу інфляції за період з 31.10.2018 - 14.11.2018 - 101,7 тоді як насправді у вказаний вище період він складав - 100,0.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Будпрокат-Україна є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Баукунст Київ (02002, м. Київ, вул. Флоренції, 12-Б, код ЄДРПОУ 39867769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будпрокат-Україна (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 18, офіс 7-Б, код ЄДРПОУ 41668417) 25.800 (двадцять п'ять тисяч вісімсот) грн 00 коп. боргу по орендній платі, 1.946 (одна тисяча дев'ятсот сорок шість) грн 95 коп. пені, 570 (п'ятсот сімдесят) грн 49 коп. інфляційних втрат, 162 (сто шістдесят дві) грн 00 коп. - 3% річних, 1.892 (одна тисяча вісімсот дев'яносто дві) грн 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова