Рішення

від 01.03.2019 по справі 910/13102/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2019Справа № 910/13102/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовомДержавного підприємства обслуговування повітряного руху України До Третя особа, Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Ейр яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача компанія Volaris Business LP Простягнення 245 021,97 грн

Представники сторін:

від позивача: Калман Д.А. - предст. за дов.

від відповідача: Чередниченко Д.О. - предст. за дов.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Ер про стягнення 245 021,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування № 243/1-18 від 01.01.2018 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13102/18. Призначено підготовче засідання у справі на 05.11.2018. Викликано для участі у засіданні представників учасників справи.

У підготовчому засіданні 05.11.2018 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 19.11.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні 19.11.2018 представником Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Ейр було подано клопотання про залучення до участі у зазначеній справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача компанії Volaris Business LP (Suite 4342, Mitchell House, 5 Mitchell Street, Edinburgh EH6 7BD, Scotland; м. Київ, вул. Довженка-Запольського, 5, офіс 209 ).

Ухвалою суду від 19.11.2018 задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - компанію Volaris Business LP.

Також у даному судовому засіданні судом розглянуто та задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання у справі до 10.12.2018.

10.12.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому вказаний учасник судового процесу проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що згідно з умовами п.п. 3.5.-3.6. договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування №243/1-18 від 01.01.2018 реєстр виконаних польотів, акт здачі-приймання послуг з аеронавігаційного обслуговування, рахунки-фактури на оплату послуг за аеронавігаційне обслуговування є підставою для взаємних розрахунків. Відповідач не може однозначно стверджувати факт отримання вказаних вище рахунку-фактури та реєстру виконаних польотів від 31.03.2018, адже останній отримував великий обсяг вхідної кореспонденції. Відсутність опису вкладення до цінного листа є підставою вважати, що позивач направив документи інші, ніж ті, які зазначені у позовній заяві і однозначно не можна стверджувати, що позивач направляв саме рахунок-фактуру та реєстр виконаних польотів до нього від 31.03.2018 відповідно до умов Договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування №243/1-18 від 01.01.2018. Таким чином, у разі якщо позивачем не буде доведено, що ним направлялись додані до матеріалів справи рахунок, акт, реєстр польотів, то згідно умов Договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування №243/1-18 від 01.01.2018, у останнього відсутні будь-які підстави вимагати стягнення додаткових санкцій за невиконання вказаних вище умов, адже розрахунок штрафних санкцій нерозривно пов'язаний з датою отримання відповідачем вказаних вище документів.

У судовому засіданні 10.12.2018 судом було постановлено ухвалу про продовження строків підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 08.01.2019, які занесено до протоколу судового засідання.

У підготовчому засіданні, призначеному на 08.01.2019, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 08.01.2019, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.02.2019.

09.01.2019 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано третю особу у судове засідання для розгляду справи по суті на 01.02.2019.

В судовому засіданні 01.02.2019 судом розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 01.02.2019 судом було поставлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті до 15.02.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

04.02.2019 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано третю особу у судове засідання для розгляду справи по суті на 15.02.2019.

У судовому засіданні 15.02.2019 судом було поставлено ухвалу відкладення розгляду справи по суті до 01.03.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

18.02.2019 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано третю особу у судове засідання для розгляду справи по суті на 01.03.2019.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 01.03.2019 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до статей 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів у відповідності до статей 217, 218 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав, викладених ним у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 01.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2018 між Державним підприємством обслуговування повітряного руху (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Ейр (замовник, відповідач) було укладено Договір про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування № 243/1-18, відповідно до умов п. 1.1 замовник замовляє і зобов'язується оплатити, а виконавець у порядку та на умовах, визначених цих договором, бере зобов'язання надавати замовнику послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (далі - послуги з АНО).

Примітка: аеронавігаційне обслуговування, що надається включає такі види: обслуговування повітряного руху, зв'язок, навігацію, спостереження, метеорологічне обслуговування аеронавігації на маршруті відповідно до чинного Сертифіката провайдера аеронавігаційного обслуговування.

За умовами п. 2.1 договору, виконавець зобов'язується:

2.1.1. Забезпечити такі послуги з АНО: обслуговування повітряного руху, надання метеорологічної і аеронавігаційної інформації та, у відповідних випадках, аварійне обслуговування повітряних суден (далі - ПС) (за винятком обслуговування повітряного руху ПС, які виконують навчальні (учбові) польоти) замовника, які знаходяться у зоні відповідальності виконавця, відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів України з питань аеронавігаційного обслуговування.

Примітка: під час виконання тренувальних польотів, командир ПС (представник авіакомпанії) повинен ознайомити керівника польотів (АДВ) із затвердженою Програмою (планом) тренувального польоту (маршрут польоту, рівень польоту, заплановані маневри під час виконання тренувального польоту, час виконання тренувального польоту, особливості виконання тренувального польоту) та узгодити з ним порядок виконання тренувального польоту, в тому числі при виникненні аварійної або непередбаченої ситуації на борту ПС з урахуванням вимог, встановлених Інструкцією з виконання польотів (використання повітряного простору) у районі цього аеродрому та нормативно-правовими актами України. Тренувальні польоти виконуються виключно членами екіпажу, які мають відповідне чинне свідоцтво, видане у встановленому порядку Державіаслужбою України або визнане чинним на території України. Посвідчення (свідоцтво) курсанта-пілота є недостатнім для виконання тренувальних польотів.

2.1.2. Забезпечити організацію авіаційного електрозв'язку у частині надання доступу до порту на своєму обладнанні для підключення до мережі авіаційного фіксованого електрозв'язку (АФТН) та обробки повідомлень, що включає: забезпечення автоматичної передачі телеграфних повідомлень, а також прийом повідомлень, адресованих замовнику, згідно з вимогами нормативно-правових актів України та документів ІCАO і наданим замовнику телеграфним індексом; забезпечення визначеного режиму роботи обладнання та телеграфного каналу з дотриманням діючих технічних норм.

Згідно з п. 3.1 Договору № 243/1-18 від 01.01.2018 розмір плати за послуги з АНО визначено чинним законодавством України та публікується в АІР України, яка додатково включає також плату за послуги згідно з п. 2.1.2 договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору № 243/1-18 від 01.01.2018 нарахування виконавцем плати за аеронавігаційне обслуговування здійснюється щомісяця на підставі реєстру польотів станом на останній календарний день місяця.

Згідно з п. 7.1 Договору № 243/1-18 від 01.01.2018 строк його дії встановлено з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3.5 Договору № 243/1-18 від 01.01.2018 на підставі реєстру виконаних польотів виконавець складає акт здачі-приймання наданих аеронавігаційних послуг за місяць, вартість яких розраховується за курсом НБУ станом на останній календарний день місяця в двох екземплярах.

Позивачем долучено до позовної заяви копію акту здачі-приймання аеронавігаційних послуг №162 від 31.03.2018 на суму 218 012,33 грн та копію рахунку-фактури № 162 від 31.03.2018 на суму 218 012,33 грн.

Вказаний акт здачі-приймання послуг не підписаний представником відповідача та не містить відбитку печатки ТОВ Альфа Ейр .

Однак, відповідно до п. 3.6 Договору № 243/1-18 від 01.01.2018 виконавець надсилає рекомендованим листом на поштову адресу замовника, вказану у розділі 9, два примірника акта здачі-приймання наданих аеронавігаційних послуг, підписані зі свого боку, реєстр виконаних польотів до нього та виставлені рахунки-фактури на оплату за надані послуги за АНО внутрішніх та міжнародних рейсів, розрахунки пені, інфляційних процентів та процентів річних.

Згідно з п. 3.7 Договору № 243/1-18 від 01.01.2018 замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів, починаючи від дня отримання, підписати акт і надіслати його виконавцю або подати письмове оскарження (претензію) щодо отриманих послуг. У разі, якщо протягом зазначеного строку виконавець не отримає підписаний замовником акт або письмове оскарження (претензію) щодо наданих послуг, послуги вважаються прийнятими замовником у повному обсязі та є підставою для взаємних розрахунків.

Судом встановлено (враховуючи пояснення, викладені позивачем у позовній заяві), що 12.04.2018 позивач направив на адресу відповідача вказані рахунок на оплату, акт здачі-прийняття робіт та реєстр виконаних польотів, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0830100201391, вказана поштова кореспонденція була отримана відповідачем 19.04.2018.

Відповідачем не надано суду доказів висловлення ним (надання позивачу) письмового оскарження (претензії) щодо наданих послуг за актом здачі-приймання аеронавігаційних послуг №162 від 31.03.2018 на суму 218 012,33 грн, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що послуги на вказану суму є прийнятими замовником у повному обсязі та відповідач зобов'язаний їх оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.8 Договору № 243/1-18 від 01.01.2018 строк, у межах якого має бути сплачений рахунок-фактура, становить 10 робочих днів, починаючи від дня, наступного за днем отримання рахунку-фактури замовником. У разі отримання рахунку-фактури на оплату у неробочий день перебіг зазначеного строку починається з першого робочого дня.

Таким чином, оскільки виставлений позивачем рахунок на оплату - рахунок-фактура №162 від 31.03.2018 на суму 218 012,33 грн було отримано відповідачем 19.04.2018, враховуючи умови п. 3.8 договору, позивачем стверджується, що відповідач повинен був оплатити вказаний рахунок у строк до 05.05.2018 включно.

Проте за твердженнями позивача, відповідачем не було сплачено вищезазначену суму за надані послуги.

З огляду на те, що відповідачем не були вчинені дії по перерахуванню позивачу коштів за надані послуги по договору № 243/1-18 від 01.01.2018 у сумі 218 012,33 грн, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 218 012,33 грн суми основного боргу, а також 21 215,88 грн пені та 5 793,75 грн відсотків річних.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що згідно з умовами п.п. 3.5.-3.6. договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування №243/1-18 від 01.01.2018 реєстр виконаних польотів, акт здачі-приймання послуг з аеронавігаційного обслуговування, рахунки-фактури на оплату послуг за аеронавігаційне обслуговування є підставою для взаємних розрахунків. Відповідач не може однозначно стверджувати факт отримання вказаних вище рахунку-фактури та реєстру виконаних польотів від 31.03.2018, адже останній отримував великий обсяг вхідної кореспонденції. Відсутність опису вкладення до цінного листа є підставою вважати, що позивач направив документи інші, ніж ті, які зазначені у позовній заяві і однозначно не можна стверджувати, що позивач направляв саме рахунок-фактуру та реєстр виконаних польотів до нього від 31.03.2018 відповідно до умов Договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування №243/1-18 від 01.01.2018. Таким чином, у разі якщо позивачем не буде доведено, що ним направлялись додані до матеріалів справи рахунок, акт, реєстр польотів, то згідно умов Договору про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування №243/1-18 від 01.01.2018, у останнього відсутні будь-які підстави вимагати стягнення додаткових санкцій за невиконання вказаних вище умов, адже розрахунок штрафних санкцій нерозривно пов'язаний з датою отримання відповідачем вказаних вище документів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст договору про надання послуг № 16/04-01 від 16.04.2018, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Перша дорожньо-будівельна компанія (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Данко (замовник, відповідач), суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.5 Договору № 243/1-18 від 01.01.2018 на підставі реєстру виконаних польотів виконавець складає акт здачі-приймання наданих аеронавігаційних послуг за місяць, вартість яких розраховується за курсом НБУ станом на останній календарний день місяця в двох екземплярах.

В матеріалах справи наявні копія акту здачі-приймання аеронавігаційних послуг №162 від 31.03.2018 на суму 218 012,33 грн та копія рахунку-фактури № 162 від 31.03.2018 на суму 218 012,33 грн.

Вказаний акт здачі-приймання послуг не підписаний представником відповідача та не містить відбитку печатки ТОВ Альфа Ейр .

Відповідно до п. 3.6 Договору № 243/1-18 від 01.01.2018 виконавець надсилає рекомендованим листом на поштову адресу замовника, вказану у розділі 9, два примірника акта здачі-приймання наданих аеронавігаційних послуг, підписані зі свого боку, реєстр виконаних польотів до нього та виставлені рахунки-фактури на оплату за надані послуги за АНО внутрішніх та міжнародних рейсів, розрахунки пені, інфляційних процентів та процентів річних.

Згідно з п. 3.7 Договору № 243/1-18 від 01.01.2018 замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів, починаючи від дня отримання, підписати акт і надіслати його виконавцю або подати письмове оскарження (претензію) щодо отриманих послуг. У разі, якщо протягом зазначеного строку виконавець не отримає підписаний замовником акт або письмове оскарження (претензію) щодо наданих послуг, послуги вважаються прийнятими замовником у повному обсязі та є підставою для взаємних розрахунків.

Судом встановлено, що 12.04.2018 позивач направив на адресу відповідача вказані рахунок на оплату, акт здачі-прийняття робіт та реєстр виконаних польотів, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0830100201391, вказана поштова кореспонденція була отримана відповідачем 19.04.2018.

Відповідачем не надано суду доказів висловлення ним (надання позивачу) письмового оскарження (претензії) щодо наданих послуг за актом здачі-приймання аеронавігаційних послуг №162 від 31.03.2018 на суму 218 012,33 грн.

Таким чином, за результатами дослідження представлених позивачем доказів судом встановлено, що акти наданих послуг та рахунки на плату є належними та допустимими доказами в розумінні присів ст. ст. 76, 77 ГПК України, які підтверджують обставини надання позивачем відповідачу послуг згідно умов Договору про надання послуг № 243/1-18 від 01.01.2018, який визначено позивачем як підставу позову та порушення його умов.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання відповідачу послуг на суму 218 012,33 грн.

Відповідно до п. 3.8 Договору № 243/1-18 від 01.01.2018 строк, у межах якого має бути сплачений рахунок-фактура, становить 10 робочих днів, починаючи від дня, наступного за днем отримання рахунку-фактури замовником. У разі отримання рахунку-фактури на оплату у неробочий день перебіг зазначеного строку починається з першого робочого дня.

Оскільки виставлений позивачем рахунок-фактура №162 від 31.03.2018 на суму 218 012,33 грн було отримано відповідачем 19.04.2018, враховуючи умови п. 3.8 договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити вказаний рахунок у строк до 05.05.2018 включно.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 243/1-18 від 01.01.2018 становить суму у розмірі 218 012,33 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного підлягають задоволенню повністю в сумі 218 012,33 грн.

Крім того, позивач за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 21 215,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 4.1 Договору № 243/1-18 від 01.01.2018, за будь-який несплачений у визначений строк рахунок-фактуру у строк до 30 календарних днів (включно), починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого п. 3.8 договору строку, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення. За кожен несплачений рахунок-фактуру у строк понад 30 календарних днів, починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого п. 3.8 договору строку, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем у визначений договором строк свого обов'язку з повної оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі облікової та подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ Альфа Ейр пені у розмірі 21 215,88 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача проценти річні у розмірі 5 793,75 грн за період з 06.05.2018 по 31.08.2018.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.3 Договору № 243/1-18 від 01.01.2018 замовник, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання до 30 календарних днів (включно), зобов'язаний сплатити суму боргу на користь виконавця з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, починаючи з дня наступного за останнім днем, встановленим у п. 3.8 договору десятиденного строку. Замовник, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання понад 30 календарних днів (включно), зобов'язаний сплатити суму боргу на користь виконавця з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми, починаючи з дня наступного за останнім днем, встановленим у п. 3.8 договору десятиденного строку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення % річних підлягають повному задоволенню у розмірі 5 793,75 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Ейр (04077, м. Київ, вул. Дніпровська, 1-а, офіс 58, код ЄДРПОУ 39262644) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 86, а/с № 115, код ЄДРПОУ 19477064) суму основної заборгованості у розмірі 218 012,33 грн, 21 215,88 грн пені, 5 793,75 грн відсотків річних та судовий збір у розмірі 3 675,33 грн.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2019

Суддя Спичак О.М.