Рішення

від 05.03.2019 по справі 916/2740/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2740/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Борсова Н.В.

розглянувши справу №916/2740/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмар" (65026, м. Одеса, Митна Площа 1, код ЄДРПОУ 23190867)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Телар" (65069, м. Одеса, вул.. Дунаєвського, буд. 1, офіс 210, код ЄДРПОУ 39502947)

про стягнення 305 800,54грн.

Представники сторін:

Від позивача: Серек-Басан Ю.В. за ордером серії ОД №348733

Від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмар" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телар" про стягнення 305 800,54грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №1/05 від 22.05.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.12.2018р. провадження по справі №916/2740/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22.05.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телар" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмар" (Покупець) був укладений договір поставки №1/05, за умовами якого Продавець зобов'язується замитнити, поставити та передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити пиломатеріали хвойних порід сушених до 16 % вологості з розрахунку - 50% авансового платежу загального об'єму товару та 50% в момент відвантаження партії Товару Продавцем. Термін, поставки партії Товару в об'ємі 250 м.ку.6. +/-10%. з моменту внесення авансу становить 30 робочих днів. Період між поставками кожної окремої партії Товару узгоджується сторонами.

Відповідно до п. 1.2. Договору Загальний об'єм Товару, який повинен бути поставлений за цим договором встановлюється на кожен місяць окремо по узгодженню сторін. Асортимент та якість товару, який повинен бути поставлений за цим договором, наведений в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

В Додатку № 1 від 22 травня 2017 року до Договору поставки № 1/05 від 22 травня 2017 року сторони узгодили якість, кількість та ціну товару, який мав бути поставлений Продавцем.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна за одиницю Товару 1 м.куб. визначається в гривнях України з його перевезенням в місце поставки, і становить суму 3500,00 гривень

Згідно пункту 4.1. Договору розрахунок за товар проводиться наступним чином. Покупцем сплачується на розрахунковий рахунок продавця аванс, визначений в п. 1.1. Договору не менше як за 30 днів до фактичної поставки (відвантаження партії Товару на транспорт Покупця). Після завантаження партії Товару та транспорт, але до його відправки зі складу Продавця на передачі пакету документів на Товар визначених п.2.3 Договору, Покупець сплачує на розрахунковий рахунок Продавця решту 50 % вартості такого Товару. До здійснення повної оплати завантаженого Товару, Продавець має право на при тримання.

Відповідно до п. 6.2. Договору строк поставки товару визначено п. 1.1. Договору.

Позивач вказує, 25.05.2007р. відповідно до умов Договору, здійснив попередню оплату товару, що поставляється відповідачем, на загальну суму 200000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 та № 2 від 25.05.2017 на суму 200 000 грн. 00 коп.

Проте, відповідач свого обов'язку за Договором щодо поставки товару не здійснив, товар не поставив, отримані гроші не повертає.

Позивач зазначає, що 19.09.2017р. здійснив розрахунок понесених ним витрат, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору та надав його для погодження відповідачу. У вказаний розрахунок увійшли також комісія банку за купівлю, продаж, переказ валюти штрафні санкції. Загальна сума заборгованості відповідача складала 263033,13 грн.

28.09.2017р. між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків, в якому сторони визначили заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 263033,13 грн.

Після цього за посиланнями позивачем, ним було направлено відповідачу претензію про повернення заборгованості у розмірі 263033,13 грн. Представник відповідача Вавілова Лариса Іванівна, яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності, запевнила позивача, що грошові кошти у вищевказаній сумі будуть повернуті до 20 листопада 2017 року, про що свідчить відповідний запис на другій копії претензії. Проте товар поставлений не був сума передоплати повернута не була.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про поставки №1/05 від 22.05.2017р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмар" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено судом 22.05.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телар" (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмар" (Покупець) був укладений договір поставки №1/05, за умовами якого Продавець зобов'язується замитнити, поставити та передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити пиломатеріали хвойних порід сушених до 16 % вологості з розрахунку - 50% авансового платежу загального об'єму товару та 50% в момент відвантаження партії Товару Продавцем. Термін, поставки партії Товару в об'ємі 250 м.ку.6. +/-10%. з моменту внесення авансу становить 30 робочих днів. Період між поставками кожної окремої партії Товару узгоджується сторонами (п.1.1 договору).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 4.1. Договору розрахунок за товар проводиться наступним чином. Покупцем сплачується на розрахунковий рахунок продавця аванс, визначений в п. 1.1. Договору не менше як за 30 днів до фактичної поставки (відвантаження партії Товару на транспорт Покупця). Після завантаження партії Товару та транспорт, але до його відправки зі складу Продавця на передачі пакету документів на Товар визначених п.2.3 Договору, Покупець сплачує на розрахунковий рахунок Продавця решту 50 % вартості такого Товару. До здійснення повної оплати завантаженого Товару, Продавець має право на при тримання.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було здійснено передплату в загальному розмірі 200 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 та № 2 від 25.05.2017

Відповідно до п. 6.2. Договору строк поставки товару визначено п. 1.1. Договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Проте відповідач в порушення своїх зобов'язань за Договором, оплачений товар не поставив.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товару в сумі 200 000грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань перед позивачем за договором поставки №1/05 від 22.05.2017р., що зумовило нарахування останнім пені за період з 06.07.2017р. по 06.12.2018р. в сумі 102 762грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту п.9.3. Договору вбачається, у випадку прострочення поставки партії Товару, Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості такої партії за кожен день прострочення.

Проте, перевіривши надані позивачем розрахунок пені, судом встановлено що надані розрахунки не відповідають вимогам законодавча в частині періоду нарахування, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон", із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, судом встановлено, що загальна сума пені яка підлягає задоволенню становить 25 906,85грн.

Що до вимог про стягнення з відповідача 734,54грн. комісії банку за продаж валюти, 1600 грн. комісії банку за купівлю валюти та 704грн. комісії банку за переказ валют суд відмовляє в їх задоволення з огляду на той факт що зазначені витрати не були передбачені умовами договору.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмар"є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок пені, підлягають частковому задоволенню

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду Договір про надання правової допомоги №2/10/18 від 23.11.2018р., ордер серії ОД №348733 від 05.12.2018р., Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 05.02.2019р. на суму 3 000грн., а також квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 05.02.2019р. на суму 3 000грн.

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Телар"на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмар" (65026, м. Одеса, Митна Площа 1, код ЄДРПОУ 23190867) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телар" (65069, м. Одеса, вул.. Дунаєвського, буд. 1, офіс 210, код ЄДРПОУ 39502947) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телар" (65069, м. Одеса, вул.. Дунаєвського, буд. 1, офіс 210, код ЄДРПОУ 39502947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмар" (65026, м. Одеса, Митна Площа 1, код ЄДРПОУ 23190867) основний борг в розмірі 200 000 (двісті тисяч)грн.., пеню в розмірі 25 906 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот шість)грн.. 85коп., витрат на професійно правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі)грн.., судовий збір в сумі 3 388 (три тисячі триста вісімдесят вісім)грн.. 61коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 березня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна