Рішення

від 15.01.2019 по справі 917/1004/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2019 р. Справа № 917/1004/18

м. Полтава

за позовною заявою Кобеляцького споживчого товариства, вул. Касьяна, 28/15, м.Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область,39200

до Світлогірської сільської ради, вул. Ярослава Мудрого, 26, с. Світлогірське, Кобеляцький район, Полтавська область,39262

про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про визнання права власності на нежитлову будівлю магазину М'ясо загальною площею 29,2 кв.м., розташовану по вул. Пирогова, 1 в с. Світлогірське Кобеляцького району Полтавської області.

Ухвалою суду від 23.08.2018р. позовна заява прийнята до розгляду у порядку загального позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.09.2018р. на 15-30 год.

Позивач заявою уточнив позовні вимоги (вх. № 9849 від 23.10.2018р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Кобеляцьке споживче товариство добросовісно заволоділо нежитловою будівлею, із 1967 року й по цей час, тобто, протягом більш ніж 51 рік, відкрито та безперервно володіє цією нежитловою будівлею. Нежитлова будівля як основний засіб перебуває на балансі Кобеляцького споживчого товариства, що підтверджується довідкою Кобеляцького споживчого товариства від 06.06.2018р. № 19 та інвентарною карткою обліку основних засобів Кобеляцького споживчого товариства №70028. Будь-які інші фізичні чи юридичні особи свої майнові права на нежитлову будівлю по вул. Пирогова,1 в с. Світлогірське Кобеляцького району не заявляли, будь-якими іншими способами не цікавилися долею цього об'єкта нерухомого майна та не витребували його із володіння Кобеляцького споживчого товариства. Це підтверджується довідкою Світлогірської сільської ради від 22.06.2018р. № 02-25/212. Нежитлова будівля ніколи самочинно не реконструйовувалася та не переплановувалася.

Як вказує позивач, вищевикладені обставини можуть підтвердити свідки у судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Позивач також зазначає, що у травні 2018р. на замовлення Кобеляцького споживчого товариства фізичною особою-підприємцем - техніком з інвентаризації нерухомого майна Літош Вірою Андріївною проведено технічну інвентаризацію та виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю по вул. Пирогова, 1 в с. Світлогірське Кобеляцького району. У серпні 2018р. Кобеляцьке споживче товариство звернулося до державного реєстратора Комунального підприємства Кобеляцьке бюро технічної інвентаризації із заявою про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю. Однак, державний реєстратор видав рішення-відмову від 10.08.2018р. у державній реєстрації права на це нерухоме майно через відсутність на нього правовстановлюючих документів.

Отже, як зазначає позивач, визнання права власності на це нерухоме майно можливе лише за рішенням суду.

Ухвалою від 20.09.2018р. судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 23.10.2018р. на 11-00 год.

23.10.2018р. ухвалою суду за клопотанням позивача відкладено розгляд справи на 22.11.2018р. на 09-00 год.

22.11.2018р. ухвалою суду закрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 15.01.2019р. на 11-00 год.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Позивач клопотанням (вх. № 339 від 15.01.2019р.) просить суд розглянути зазначену справу без участі його представника та на позовних вимогах наполягає.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням. В клопотанні (вх. №8775 від 20.09.18 р.) відповідач позов визнає повністю, просить розглядати справу без участі його представника.

В судовому засіданні 15.01.2019р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

В 1967 році Світлогірським споживчим товариством було збудовано нежитлову будівлю магазину М'ясо загальною площею 29,2 кв.м по вул.Пирогова, 1 в с.Світлогірське Кобеляцького району Полтавської області (далі - нежитлова будівля).

14.03.1996р. Світлогірською сільською Радою народних депутатів Кобеляцького району Полтавської області видано та складено державний акт на право постійного користування землею (І-ПЛ № 003071), земельної ділянки, яка надавалась у постійне користування - 1,7598 га в межах згідно з планом землекористування для обслуговування виробничих приміщень та споруд виробничого призначення Світлогірському споживчому товариству відповідно до рішення Світлогірської сільської Ради народних депутатів від 28.06.1991р. №26. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4 (а.с.10-11), що підтверджується технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористування (а.с.12-17).

Постановою зборів уповноважених пайовиків Світлогірського споживчого товариства від 09.11.2000 р. №1 нежитлову будівлю було передано Кобеляцькому районному споживчому товариству (а.с.18-20).

На підставі розпорядження голови Кобеляцької районної державної адміністрації від 17.01.2004р. №27 було перереєстровано Кобеляцьке районне споживче товариство в Кобеляцьке споживче товариство (а.с. 22).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.06.2007р. Світлогірське споживче товариство припинено як юридичну особу (а.с. 23-25).

Разом із нежитловою будівлею від Світлогірського споживчого товариства до Кобеляцького районного споживчого товариства перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходилася нежитлова будівля.

Згідно ст. 30 Земельного кодексу України 1993 року (діяв станом на листопад 2000 року), при передачі підприємствами, установами організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Таким чином, Кобеляцьке споживче товариство добросовісно заволоділе нежитловою будівлею, із 1967 року й по цей час, тобто протягом більш ніж 51 рік, відкрито та безперервно володіє цією нежитловою будівлею.

Відповідно до листа Світлогірської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області № 02-25/211 від 22.06.2018р. нежитлова будівля по вул. Пирогова, №1 в с. Світлогірське Кобеляцького району перебуває у володінні та користуванні Кобеляцького споживчого товариства з 1967р. (з моменту введення в експлуатацію) (а.с. 21).

Нежитлова будівля як основний засіб перебуває на балансі Кобеляцького споживчого товариства, що підтверджується довідкою Кобеляцького споживчого товариства від 06.06.2018 р. №19 та інвентарною карткою обліку основних засобів Кобеляцького споживчого товариства №70028 (а.с. 26-28). Будь-які інші фізичні чи юридичні особи свої майнові права на нежитлову будівлю по вул.Пирогова, 1 в с.Світлогірське Кобеляцького району не заявляли, будь-яким іншим способом не цікавилася долею цього об'єкта нерухомого майна та не витребовували його із володіння Кобеляцького споживчого товариства. Це підтверджується довідкою Світлогірської сільської ради від 22.06.2018р. №02-25/212 (а.с. 29). Доказів того, що нежитлова будівля самочинно реконструйовувалася чи переплановувалася, матеріали справи не містять.

Вищевикладені обставини підтверджуються поясненнями, викладених у заявах свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2, (а.с. 72, 76, 77).

08.05.2018року на замовлення Кобеляцького споживчого товариства фізичною особою-підприємцем - техніком з інвентаризації нерухомого майна Літош Вірою Андріївною проведено технічну інвентаризацію та виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю по вул. Пирогова, 1 в с. Світлогірське Кобеляцького району (а.с. 30,31).

У серпні 2018р. Кобеляцьке споживче товариство звернулося до державного реєстратора Комунального підприємства Кобеляцьке бюро технічної інвентаризації із заявою про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю. Однак, державний реєстратор видав рішення-відмову від 10.08.2018р. у державній реєстрації права на це нерухоме майно через відсутність на нього правовстановлюючих документів (а.с.32).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09.01.2019 р. (а.с.94) відомості про власника нерухомого майна за адресою Кобеляцький р-н, с. Світлогірське, вул. Пирогова, 1 відсутні.

Згідно ч.2, ч.3 ст. 9 Закону України Про споживчу кооперацію власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України Про споживчу кооперацію власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю.

Згідно ч.4 ст. 37 Закону України Про кооперацію власність кооперативних організацій є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом. Забороняється використання майна кооперативних організацій на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань є засоби виробництва та інше майно, необхідне для їх здійснення статутних завдань. Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 11.11.2004 р. у справі № 1-30/2004, власністю споживчої кооперації є будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства, чинного на час придбання цього майна; право власності споживчої кооперації, набуте незалежно від часу і на не заборонених законом підставах, охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з правами інших суб'єктів права власності. Вирішення спорів, що виникають між організаціями споживчої кооперації та іншими підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами стосовно конкретних об'єктів власності, в тому числі майнових ринкових комплексів споживчої кооперації, є компетенцією судів загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2).

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 07.02.2014 №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

У відповідності до позиції, викладеної в листі Верховного Суду України від 01.07.2013 року "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ", за нормами Цивільного кодексу України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватись різними способами, які поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, які не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

За Цивільним кодексом України (в подальшому ЦК) до первинного способу набуття права власності відноситься: набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т. ч. на об'єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК); набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у т.ч. в результаті полювання на диких звірів, вилову риби (ч. 2 ст. 189, статті 332, 333 ЦК); визнання права власності за певних умов на самочинне будівництво (ст. 76 ЦК); набуття права власності на скарб, знахідку, бездоглядну домашню тварину або інше безхазяйне майно, у т. ч. на майно, від якого відмовився або на яке втратив право попередній власник (статті 335, 336, 337, 338, 340, 341, 343 ЦК); набуття права власності на майно добросовісним набувачем від не уповноваженого відчужувача у разі відмови власнику у задоволенні позову про його витребування (статті 330, 388, 389 ЦК); набуття права власності за набувальною давністю на окремі об'єкти (ст. 344 ЦК).

До похідних способів належить набуття цього права: на підставі правочинів (ст. 334 ЦК); в порядку спадкування після смерті громадянина (ст. 1216 ЦК); в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч. 2 ст. 104, статті 107, 109 ЦК); у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 345 ЦК).

Похідними способами набуття права власності, зазвичай, є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб або публічно-правових утворень.

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Цивільний кодекс України розглядає набувальну давність як первинний спосіб набуття права власності. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч.1). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4).

Отже, для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК України, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто, особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

Аналізуючи поняття "добросовісності володіння" як ознаки набувальної давності за ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто, на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

При набувальній давності тягар доказування добросовісності лягає на зацікавлену сторону - на позивача. Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.

При цьому, виходячи зі змісту цієї статті особа, що має право на визнання права власності на майно за набувальною давністю, повинна бути незаконним добросовісним володільцем цього майна, тобто, фактичним володільцем, який не має будь-якого титулу (права власності, користування, сервітуту та інші) на це майно, а наявність відповідного титулу виключає застосування положень статті 344 Цивільного кодексу України.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на чуже нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Враховуючи зазначені положення, слід дійти висновку, що за наявності підстав вважати, що власник майна (якщо такий є) упродовж тривалого часу не виявляє наміру визнати спірне майно своїм, тобто, він погодився із його втратою, таке майно може бути визнано власністю фактичного добросовісного володільця.

У матеріалах справи відсутні дані щодо того, що заволодіння позивачем майном відбулось як наслідок протиправних дій (викрадення, шахрайство), а також відсутні будь-які вимоги осіб, що мають права на це майно щодо його повернення.

Згідно ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтвердитися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сукупність обставин справи свідчить про добросовісність заволодіння, відкритість, безперервність, тривалість та безтитульність володіння позивачем спірними об'єктами, а отже і про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на зазначені об'єкти на підставі статті 344 Цивільного кодексу України за набувальною давністю.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Враховуючи наведене, позов правомірно пред'явлено до сільської ради.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, визнаються відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для реєстрації права власності (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Керуючись ст. ст. 123, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за Кобеляцьким споживчим товариством (вул. Касьяна, 28/15, м.Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200, код ЄДРПОУ 31148505) право власності на нежитлову будівлю магазину "М'ясо" загальною площею 29,2 кв.м., розташовану по вул. Пирогова, 1 в с.Світлогірське, Кобеляцького району, Полтавської області.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.