Рішення

від 04.03.2019 по справі 922/252/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/252/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Хорольської міської ради, м. Хорол до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Автознак", м. Харків про стягнення коштів 39 610,00 грн. за участю представників:

позивача: Бибик В.В., за дов.б/н від 01.03.19;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Хорольська міська рада (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Автознак" заборгованості у розмірі 39 610,00 грн.

В обгрунтування позову позивач посилається, зокрема на те, що відповідно до умов договору №132 від 07.07.2017 та додаткової угоди №1 до нього від 13.12.2017 позивачем за поставлений на його адресу товар (дорожні знаки) було сплачено на користь відповідача 39 610,00 грн. . У зв'язку із виявленим дефектом поставлених дорожніх знаків на суму 39 610,00 грн. позивачем було складено акт повернення товару неналежної якості від 20.01.2018 в якому визначено строк повернення товару на адресу Замовника до 20.05.2018. Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про поставку дорожніх знаків належної якості, втім на час звернення позивача із вказаним позовом до суду дорожні знаки належної якості на суму 39 610,00 грн. поставлені відповідачем так і не були.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/252/19. Зазначено, що справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 04 березня 2019 року о 10:00 год.

В призначене судове засідання 04.03.2019 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив, про час, дату та місце розгляду спору повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

07 липня 2017 року між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) було укладено договір № 132.

Відповідно до п. 1.1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 13 грудня 2017 року) та п. 1.2 договору, відповідно до умов даного договору, постачальник зобовязується передати у визначені строки замовнику товар, а замовник зобовязується прийняти та оплатити товар (товари). Найменування товару: вироби конструкційні металеві та їхні частини ДК 016:2010 25.11.2 (349922-9 ДК 021:2015- дорожні знаки). Асортимент, номенклатура, загальна кількість товару, що підлягає поставці, визначаються сторонами у специфікації, яка є невідємною частиною договору.

Ціни на товар, що поставляється за даним договором, є договірними та вказуються з урахуванням ПДВ в специфікації до даного договору (п. 2.1 договору). Загальна сума договору становить 69 890, 00 грн.

Оплата за товар здійснюється замовником протягом 10 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (п. 2.4 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 13 грудня 2017 року) та п. 2.5 договору).

Постачальник поставляє товар відповідно до умов вказаного договору. Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товаро-супровідних документів та по якості, що відповідає вимогам ДСТУ 4100-2002 (п.п. 3.1, 4.1 договору).

Відповідно до пункту 9.1. договору, договір набирає чинності з дня його підписання замовником та постачальником та діє до 31 грудня 2017 року, але до повного виконання сторонами своїх договірних зобовязань.

07 липня 2017 року між сторонами, на виконання умов спірного договору, складено та підписано специфікацію № 1, відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити та передати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: - дорожній знак 1.23.4 (ІІ тип); дорожній знак 1.11 (ІІ тип); дорожній знак 2.3 (ІІ тип); дорожній знак 3.34 (ІІ тип); дорожній знак 4.10 (ІІ тип)" дорожній знак 2.2 (ІІ тип)" дорожній знак 2.1 (ІІ тип); дорожній знак 3.3 (ІІ тип); дорожній знак 5.35.2 (ІІ тип); дорожній знак 5.35.1 (ІІ тип) на загальну суму 30 280 грн.

За твердженнями позивача, відповідно до видаткової накладної № 9879 від 13 липня 2017 року ним було одержано від відповідача товар на суму 30 280,00 грн., в подальшому позивачем було сплачено відповідачу решту суму у розмірі 39610,00 грн. (платіжне доручення № 19 від 15.12.2017 р.) за товар, який є повернутим позивачем відповідачу за актом прийому-передачі дорожніх знаків від 20 січня 2018 року на суму 39610,00 грн. через неналежну якість товару: вироби конструкційні металеві та їхні частини ДК 016:2010 25.11.2 (349922-9 ДК 021:2015 дорожні знаки), а саме: дорожній знак ЗІП 2.0х0.5, дорожній знак ЗІП 1.5х0.5, дорожній знак 1.7 (ІІ тип), дорожній знак 1.6. (ІІ тип), дорожній знак 6.2. (ІІ тип), дорожній знак 5.46, дорожній знак 5.45 (120х35), дорожній знак 7.8 (напрямок головної дороги, ІІ), дорожній знак 3.32 (ІІ тип), дорожній знак 3.31 (ІІ тип), дорожній знак 1.33 (ІІ тип), дорожній знак 2.1 (ІІ тип) на суму 39 610, 00 грн.

27 лютого 2018 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 333/03-03 у якій останній просив терміново до 09.03.2018 року направити за адресою: вул. Незалежності, 37, м. Хороли, Полтавської області, належне Хорольській міській раді майно, а саме вироби конструкційні металеві та їхні частини ДК 016:2010 25.11.2 (349922-9 ДК 021:2015 дорожні знаки).

11 червня 2018 року позивачем повторно на адресу відповідача направлено претензію № 837/03-03 у якій останній просив повторно терміново направити за адресою позивача, належне Хорольській міській раді майна, а саме вироби конструкційні металеві та їхні частини ДК 016:2010 25.11.2 (349922-9 ДК 021:2015 дорожні знаки).

Відповідачем вищезазначені вимоги позивача залишено без відповіді та без задоволення. В сукупності, виходячи з вищенаведеного та посилаючись на пункт 5 вищевказаного акту від 20 січня 2018 року, за яким постачальник зобов'язується усунути виявлені недоліки та надати якісну продукцію відповідно до умов договору № 132 від 07.07.2017 року та укладеної додаткової угоди № 1 від 13.12.2017 року між Хорольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Автознак" протягом 4 (чотирьох місяців) з моменту підписання цього акту повернення товару неналежної якості, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 662, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар" Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як свідчать матеріали справи, за видатковою накладною №9879 від 13.07.2017 (арк.17) відповідачем була здійснена поставка товару на суму 30280,00 грн., а за видатковою накладною №12015 від 14.12.2017 (арк.20) поставлено товар на суму 39 610,00 грн.

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, суд вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Поряд із тим, після поставки товару за видатковою накладною №12015 від 14.12.2017 . позивачем було виявлено дефект дорожніх знаків у частині нечіткого зображення на світло-відбиваючій плівці дорожнього знаку. За наслідком вказаного, між сторонами 20.01.2018 було оформлено двосторонній акт повернення товару неналежної якості на суму 39610,00 грн., за п.5 якого постачальник зобов'язався усунути виявлені недоліки та надати якісну продукцію відповідно до умов договору №132 від 07.07.2017 та укладеної додаткової угоди №1 від 13.12.2017 протягом 4 місяців з моменту підписання цього акту повернення товару неналежної якості.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у розмірі 39610,00 грн. посилається на укладений між сторонами договір № 132 від 07 липня 2017 року, видаткову накладу № 12015 від 14 грудня 2017 року та акт повернення товару неналежної якості від 20 січня 2018 року, відповідно до якого позивачем повернуто відповідачу товар, отриманий відповідно до вказаної видаткової накладної.

Судом встановлено, що позивачем за видатковою накладною № 12015 від 14.12.2017 року згідно рахунку №293 від 14.12.2017 було здійснено оплату за договором №132 від 07.07.2017 на суму 39 610,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №19 від 15.12.2017.

В свою чергу, відповідач не спростував вказані позивачем у позовній заяві обставини, жодних дій щодо усунення виявлених позивачем дефектів товару або його заміні у строки обумовлені сторонами в п.5 акту повернення товару неналежної якості від 20.01.2018 не здійснив, сплачені кошти у розмірі 39 610,00 грн. за поставлений неякісний товар не повернув.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд враховує, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази усунення відповідачем недоліків поставленого неякісного товару, а також доказів повернення позивачу сплачених за нього коштів, суд вважає заявлену вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 39610,00 грн. нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача.

З огляду на наведене, керуючись статтями 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Автознак" (61002, м.Харків, Київський район, вул.Бажана, 21/23, код ЄДРПОУ 40366764) на користь Хорольської міської ради (37800, Полтавська обл., м.Хорол, вул.Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 22528612) заборгованість у розмірі 39 610 грн. 00 коп. та 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення через господарський суд Харківської області (п. 17.5 Перехідних положень до Господарського процесуального кодексу України).

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Позивач: Хорольська міська рада (37800, Полтавська обл., м.Хорол, вул.Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 22528612).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Автознак" (61002, м.Харків, Київський район, вул.Бажана, 21/23, код ЄДРПОУ 40366764).

Повне рішення складено 11.03.2019 р.

Суддя С.Ч. Жельне