Рішення

від 26.02.2019 по справі 922/3564/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3564/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Тацій О.В.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ФОП Туманяна Вадима Едуардовича, м. Харків до ТОВ "Академія футболу "Футбольний клуб "Кобра", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

відповідно до протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець Туманян Вадим Едуардович, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Академія футболу "Футбольний клуб "Кобра", в якій просить стягнути з відповідача 480 897,71 грн. заборгованості, а саме: 361 875,38 грн. основного боргу, 43 579,57 грн. пені, 71803,36 грн. інфляційних, 3 639,40 грн. 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 7 213,48 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 36 187,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання рекламних послуг №ТВ18028 від 12.07.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 17.01.2019 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2019р. у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та ненадання ним відзиву на позовну заяву підготовче засідання відкладено на 12.02.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2019 р. об 11:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання не з`явився.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал суду по справі були направлені на юридичну та фактичну адресу відповідача, зазначену у спірному договорі, додатках до договору, актах надання послуг, рахунках на оплату: 61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, буд. 33А. Проте, копії ухвал були повернуті на адресу суду Укрпоштою із зазначенням причин повернення: "за закінченням строку зберігання".

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З огляду на вищевикладене, та враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, явку якого в судове засідання не було визнано обов'язковою, суд дійшов висновку, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши адвоката позивача, суд встановив наступне.

12 липня 2018 року між Фізичною особою - підприємцем Туманяном Вадимом Едуардовичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Академія футболу "Футбольний Клуб Кобра" (замовник) укладено договір №ТВ18028 про надання рекламних послуг, відповідно до умов 2.1. якого замовник доручив виконавцеві, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виготовити та/чи розмістити (розповсюджувати) рекламний матеріал замовника, провести рекламну кампанію відповідно до умов цього договору і додатків до нього, які є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язався своєчасно і в повному обсязі прийняти та оплатити надані послуги (виконані роботи) (надалі - Договір).

12.07.2018 р., 16.07.2018 р., 01.08.2018 р. сторонами підписано додатки №1-№6 до Договору (а.с. 25-31).

Відповідно до п.4.1 Договору вартість робіт/послуг, погоджених сторонами у Додатках до цього Договору та порядок розрахунків, визначається у тих же Додатках до Договору. Ціна договору визначається як сума вартості усіх проведених в рамках договору рекламних кампаній, а також вартості інших робіт/послуг, погоджених сторонами у додатках до договору.

У п. 4.2 Договору сторони визначили, що оплата за договором здійснюється замовником у вигляді 100% попередньої оплати на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур, якщо інше не передбачено додатками до цього договору. У разі якщо на момент оплати рахунок-фактура замовнику не наданий, він проводить оплату на підставі договору або відповідному додатку протягом не більше трьох банківських днів з моменту його підписання.

Строк дії Договору сторони визначили у п. 6.1. - до 31 грудня 2019 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Як стверджує позивач, рекламні послуги відповідачу надавались протягом липня - серпня 2018 року на загальну суму 361 875,38 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг від 31.07.2018 р. та 31.08.2018 р. відповідно до додатків №1 - №6 до вищевказаного договору (а.с. 33, 35, 37, 39, 41, 43). Зазначені акти підписані відповідачем без зауважень, заперечень проти підписання актів не надходило, що свідчить про те, що послуги надані позивачем належним чином та спожиті у процесі виконання.

Проте, в порушення умов Договору позивачем не отримано попередньої оплати в повному обсязі за надані послуги, а саме:

- За Додатком № 1 до Договору - 75 357,38 грн. (зі строком оплати до 25.07.2018 р.);

- За Додатком № 2 до Договору - 45 070,00 грн. (зі строком оплати до 25.07.2018 р.);

- За Додатком № 3 до Договору - 24 558,00 грн. (зі строком оплати до 25.07.2018 р.);

- За Додатком № 4 до Договору - 46 480,00 грн. (зі строком оплати до 25.08.2018 р.);

- За Додатком № 5 до Договору - 34 020,00 грн. (зі строком оплати до 23.08.2018 р.);

- За Додатком № 6 до Договору - 136 390,00 грн. (зі строком оплати до 23.08.2018 р.).

Загальна вартість наданих відповідачу послуг за Договором протягом липня - серпня 2018 року становить 361 875,38 грн. Станом на 19.10.2018 р. відповідач зазначену суму не сплатив, чим порушив п.п. 2.1, 4.2. Договору. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору позивач звернувся до відповідача з претензією № 19/10 від 19.10.2018 р., проте зазначена претензія повернулась за закінченням терміну зберігання та залишена без задоволення. В зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором №ТВ18028 про надання рекламних послуг від 12.07.2018 р. у розмірі 361 875,38 грн. підтверджуються наданими позивачем доказами, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 71 803,36 грн. не узгоджується з рекомендаціями, наданими у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97-р. Позивачем при здійсненні розрахунку не враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.01.2018 р. у справі №910/24266/16, а саме сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця, то розрахунок інфляційних починається з наступного місяця.

Суд, самостійно здійснивши розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням норм чинного законодавства та правової позиції Верховного Суду, дійшов висновку про їх часткове задоволення в сумі 18 394,65 грн.

Що стосується нарахованих позивачем 3% річних у сумі 3 639,40 грн., то суд враховує положення ст. 625 ЦК України щодо правомірності їх нарахування та визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У частині 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з п. 7.2.1 Договору при порушенні замовником зобов'язань по своєчасній і повній оплаті наданих послуг (виконаних робіт), замовник зобов'язаний сплатити виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

З огляду на вищевикладені приписи чинного законодавства, приймаючи до уваги умови договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 43 579,57 грн. підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги ФОП Туманяна В.Е. підлягають частковому задоволенню в сумі 427 489,00 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 53 408,71 грн. суд відмовляє у їх задоволенні у зв'язку з невірним визначенням періоду нарахування.

Також, позивач в позовній заяві просить відшкодувати судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 7 213,48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 187,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу витрат по сплаті судового збору, суд керується п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому судовий збір у розмірі 6 412,35 грн. покладається на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 3 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц, в якій зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат у сумі 36 187,00 грн. позивач надав копії: договору № 26/11 про надання правової допомоги від 26.11.2018 р., укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням Шевердін і партнери , додаткової угоди № 1 до договору № 26/11 від 26.11.2018 р., ордеру адвоката Єфіменко М.Ю., свідоцтва про право на заняття вказаної особи адвокатською діяльністю № 3922 від 18.05.2011 р., розрахунок витрат на правову допомогу від 12.12.2018 р., рахунок-фактуру від 26.11.2018 р., оригінал платіжного доручення № 801 від 11.02.2019 р. про сплату 36 187,00 грн.

Відповідно до розрахунку витрат на правову допомогу від 12.12.2018 р. перелік послуг Адвокатського об'єднання Шевердін і партнери з представництва інтересів позивача включає:

- надання усних та письмових консультацій за предметом договору;

- підготовка вимог, претензій, заяв та інших документів що стосуються безпосередньо предмету договору;

- підготовка, вивчення та складання процесуальних документів до судового розгляду (позовна заява про стягнення заборгованості з розрахунками штрафних санкцій, відповіді на відзив та інших заяв);

- представництво інтересів клієнта по справі за позовом ПП Аріса до ТОВ Академія футболу Футбольний клуб Кобра про стягнення заборгованості за договором про надання рекламних послуг у Господарському суді Харківської області. Всього гонорар адвокатського об'єднання складає 36 187,00 грн.

В той же час, аналізуючи наданий розрахунок витрат на правничу допомогу, суд не вбачає порядок обчислення гонорару, а саме із наданого розрахунку неможливо встановити витрачений адвокатом час на надання правової допомоги згідно переліку послуг. Більш того, у поданому розрахунку вказано про складання адвокатом відповіді на відзив, а також представництво інтересів клієнта по справі за позовом ПП Аріса до ТОВ Академія футболу Футбольний клуб Кобра , проте такі послуги у даній справі адвокатом не надавались. Розрахунок штрафних санкцій, а саме інфляційних втрат, адвокатом здійснено з порушенням норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу значно завищений, не розумний, оскільки не відповідає принципу співмірності, визначеному у ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Суд враховує, що згідно зазначеної норми розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

А тому суд на підставі ст.ст. 126, 129 ГПК України зменшує витрати на правничу допомогу на суму 29 187,00 грн.

В той же час, керуючись приписами ст. 129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи Адвокатського об'єднання Шевердін і партнери з підготовки позовної заяви з додатками, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтування заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача разом витратами по сплаті судового збору в сумі 6 412,35 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 626, 628, 629, 901 Цивільного кодексу України, статтями 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", статтями 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 124, 126, 129, 130, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Академія футболу Футбольний клуб Кобра (61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, буд. 33 А, код ЄДРПОУ 41784309) на користь Фізичної особи - підприємця Туманяна Вадима Едуардовича (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) 361 875,38 грн. основного боргу за договором про надання рекламних послуг №ТВ18028 від 12.07.2018 р., 43 579,57 грн. пені, 18 394,65 грн. інфляційних втрат, 3 639,40 грн. 3% річних, а також 6 412,35 грн. судового збору та 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.03.2019 р.

Суддя О. В. Тацій