Ухвала

від 11.03.2019 по справі 925/248/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11 березня 2019 року справа № 925/248/19

м. Черкаси

Суддя Господарського суду Черкаської області Дорошенко М.В., розглянувши позовну заяву керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі комунального підприємства "ВодГео" та Смілянської міської ради Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Топрано" про стягнення 25494,70 грн. та розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Смілянської місцевої прокуратури (вул. Ю. Кондратюка, 25, м. Сміла, Черкаська область, 20700) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі комунального підприємства "ВодГео" (пров. Я. Водяного, 45, м. Сміла, Черкаська область, 20700, код ЄДРПОУ 30794986) та Смілянської міської ради Черкаської міської ради (вул. Незалежності, 37, м. Сміла, Черкаська область, 20700, код ЄДРПОУ 25874705) із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Топрано" (вул. Мазура, 14А, м. Сміла, Черкаська область, 20700, код ЄДРПОУ 32023013) про стягнення 25494,70 грн. заборгованості за договором оренди від 11.08.2006, у тому числі: 24865,70 грн. основного боргу з орендної плати і 629,20 грн. пені та про розірвання укладеного між комунальним підприємством "Смілаводоканал", правонаступником якого є комунальне підприємство "ВодГео", та фізичною особою - підприємцем Прокоповою Ольгою Миколаївною, в подальшому замінену згідно з угодою від 02.04.2007 на товариство з обмеженою відповідальністю "Топрано", договору оренди від 11.08.2006 щодо оренди приміщень першого та другого поверхів будівлі ЦТП-3 загальною площею 117,9 кв.м. (приміщення №№1-8, 9-13) для виробництва запасних частин та обладнання для деревообробної промисловості, що знаходиться за адресою: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Мазура, 14а.

Стаття 131-1 Конституції України покладає на прокуратуру функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 3 статі 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи значення поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 також встановлено, що прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який як одна із засад правосуддя, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України.

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" містить, зокрема, такі норми:

1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

З викладених вище положень чинного законодавства України випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

З матеріалів позову керівника Смілянської місцевої прокуратури вбачається, що спірні правовідносини виникли з договору оренди від 11.08.2006, укладеного комунальним підприємством "Смілаводоканал", правонаступником якого стало комунальне підприємство "ВодГео", та фізичною особою - підприємцем Прокоповою Ольгою Миколаївною, в подальшому замінену згідно з угодою від 02.04.2007 на товариство з обмеженою відповідальністю "Топрано". Об'єктом оренди є нежитлові приміщення першого та другого поверхів будівлі ЦТП-3 загальною площею 117,9 кв. м. (приміщення №№1-8, 9-13), що знаходиться за адресою: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Мазура, 14а і є власністю територіальної громади міста Сміла, яку у спірних правовідносинах представляє Смілянська міська рада.

Керівник Смілянської місцевої прокуратури визначення ним позивачами саме комунального підприємства "ВодГео" та Смілянської міської ради, наявність порушення інтересів держави, необхідність їх захисту і наявність визначених законом підстав для звернення прокурора до суду обґрунтував у своєму позові таким чином:

на момент звернення до суду прокурором встановлено, що відповідач не сплачує орендну плату за використання комунального нерухомого майна згідно з умовами договору оренди від 11.08.2006;

комунальне підприємство "ВодГео" є стороною договору оренди від 11.08.2006, є балансоутримувачем орендованого товариством з обмеженою відповідальністю "Топрано" майна, а тому відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України його (комунальне підприємство "ВодГео") й визначено позивачем у справі;

власником орендованої товариством з обмеженою відповідальністю "Топрано" нежитлової будівлі є Смілянська міська рада, якій надано право розпоряджатися таким майном та здійснювати контроль за його використанням, а тому її визначено другим позивачем у справі;

користування відповідачем орендованими приміщеннями за договором оренди від 11.08.2006 без сплати орендної плати порушує інтереси держави в особі Смілянської міської ради та комунального підприємства "ВодГео" у зв'язку з чим прокуратурою й визначено їх позивачами у справі;

Смілянська міська рада та комунальне підприємство "ВодГео" не забезпечили належного контролю за повнотою та своєчасністю сплати орендної плати, що призвело до утворення відповідної заборгованості, не ініціювали примусового стягнення орендної плати в судовому порядку, розірвання договору оренди від 11.08.2006 і таким чином не здійснили належний захист інтересів держави у спірних правовідносинах у сфері управління комунальним майном та щодо наповнення дохідної частини бюджету;

інтереси держави порушуються у зв'язку із тим, що ненадходження розміру орендної плати від користування приміщенням призводить до ненадходження до бюджету коштів у вигляді орендної плати, що створює безпосередню загрозу економічним інтересам держави та є передумовою неможливості фінансування запланованих заходів органу місцевого самоврядування, направлених на забезпечення виконання функцій з управління комунальним майном;

звернення прокурора до суду спрямоване на відновлення порушеної рівноваги при використанні та розпорядженні комунальним майном та справедливе, своєчасне одержання орендної плати за таке використання, що безумовно належить до державного інтересу.

Позов до господарського суду керівник Смілянської місцевої прокуратури подав 05.03.2019. До позову додані два листи від 05.03.2019 №148-1249вих19 і №148-1250вих19, адресовані відповідно Смілянській міській раді та комунальному підприємству "ВодГео" з повідомленнями останніх про підготовку Смілянською місцевою прокуратурою позовної заяви і направлення її до Господарського суду Черкаської області. Інших доказів на підтвердження нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів держави визначеними у позовній заяві позивачами прокурор суду не надав.

Оцінивши приведені вище доводи керівника Смілянської місцевої прокуратури на предмет відповідності їх вимогам приведених вище норм чинного законодавства України, господарський суд відмічає наступне:

комунальне підприємство "ВодГео" не є державним органом чи органом місцевого самоврядування, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тому не може виступати позивачем в інтересах держави за позовом прокурора;

доводи керівника Смілянської місцевої прокуратури не містять правового обґрунтування наявності у Смілянської міської ради підстав здійснювати у спірних відносинах функції контролю і стягнення орендної плати до місцевого бюджету, а також підстав звертатися до суду за розірванням договору оренди від 11.03.2006, стороною якого вона не є;

керівник Смілянської місцевої прокуратури не вказав у позові і не подав разом з ним до суду доказів неможливості самостійного захисту комунальним підприємством "ВодГео" і Смілянською міською радою як юридичними особами прав у наведеному випадку, а також неналежності здійснення ними такого захисту;

саме лише посилання у позовній заяві керівника Смілянської місцевої прокуратури на те, що визначені ним позивачі неналежним чином здійснюють відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

З огляду на викладене господарський суд дійшов до висновку, що у даному випадку немає передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства "ВодГео" та Смілянської міської ради через не доведення прокурором підстав представництва.

Пунктом 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Отже, позовна заява керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі комунального підприємства "ВодГео" та Смілянської міської ради Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Топрано" про стягнення 25494,70 грн. та розірвання договору і додані до неї документи підлягають поверненню керівнику Смілянської місцевої прокуратури відповідно до пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вище викладеного, керуючись пунктом 4 частини 5 статті 174, статтею 234, Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Повернути керівнику Смілянської місцевої прокуратури позовну заяву і додані до неї документи.

Ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя М.В. Дорошенко