Рішення

від 28.02.2019 по справі 484/1112/18

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/1112/18

Провадження № 2/484/49/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочно)

28 лютого 2019 р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Закревського В.І.,

при секретарі судового засідання - Ярославській С.Д.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Центр консалтингу та ділового співробітництва", про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зняття загорожі та звільнення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належною позиавчу частиною земельної ділянки, кадастровий номер якої НОМЕР_3 (площа захоплення складає 6,0806 га), шляхом зняття загорожі з металевого дроту та звільнення земельної ділянки. В обґрунтування позову зазначає, що її чоловіку, ОСОБА_4, відповідно до розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області від 12.04.2012 року №187-р було надано у власність земельну ділянку площею 13,5 га, яка розташована за межами населеного пункту, а саме с. Грушівка Первомайського району Миколаївської області. Цільове призначення землі - для ведення фермерського господарства. Право власності підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті спадщину отримала позивач, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке було видане 13.09.2014 року Другою Первомайською державною нотаріальною конторою. Право власності за позивачкою зареєстровано відповідно до чинного законодавства.

Однак позивач не може використовувати належну їй земельну ділянку, оскільки частина її захоплена відповідачем. Для проведення перевірки факту захоплення частини земельної ділянки представник позивача ОСОБА_5 звернувся до прокуратури Миколаївської області. Звернення було переадресовано в Первомайську місцеву прокуратуру Миколаївської області, яка в свою чергу переадресувала звернення до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області. Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області надало відповідь, відповідно до якої при перевірці було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею в 6,0806 га за рахунок земель приватної власності громадянки ОСОБА_3 шляхом встановлення забору з металевої проволоки з боку Державного комерційного підприємства "Центр консалтингу та ділового співробітництва". Таким чином, позивач вважає, що порушуються її права гарантовані ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 321, 391 ЦК України.

Ухвалою суду від 22.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 24.04.2018 року о 10.00 год. Підготовчі судові засідання, призначені на 24.04.2018 року, 22.05.2018 року, 08.06.2018 року відкладалися в зв'язку з неявкою відповідача по справі.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу у відкритому судовому засіданні на 14.12.2018 року о 15.00 год. Через неявку відповача по справі судове засідання відкладено на 22.01.2019 року.

Ухвалою суду від 22.01.2019 року за клопотанням представника позивача замінено відповідача Державне комерційне підприємство "Центр консалтингу та ділового співробітництва" на Державне підприємство "Центр консалтингу та ділового співробітництва" /"ДП "ЦКДС"/ (вул. Михайла Макисмовича, 3, Голосіївський район, м. Київ, 03022) та відкладено розгляд справи на 23.01.2019 року. Судові засідання, призначені на 23.01.2019 року та на 11.02.2019 року відкладалися в зв'язку з неявкою представника відповідача. Справу призначено до розгляду на 28.02.2019 року о 10.30 год.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив, відзиву до суду не подав.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів судом встановлено наступне.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року , а також зазначеними положеннями Цивільного кодексу України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися i розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших ociб.

Так, відповідно до ч.2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; г) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 2 ст.14 Конституції України та ч.2 ст.1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності або ж право постійного користування земельною ділянкою виникає після отримання документа, що посвідчує таке право та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Первомайської районної державної адміністрації від 12 квітня 2012 року № 187-р ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 13,5 га для ведення фермерського господарстваза межами населеного пункту, а саме с. Грушівка Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_3, право власності на яку підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 03 червня 2012 року (а.с. 9). Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482548081002244.

Спадкоємцем вказаної земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дружина ОСОБА_3, позивач по справі, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30.09.2014 року Другою Первомайською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1861 (а.с. 17).

Згідно копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.12.2015 року № НВ-4801822242015 право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за позивачем (а.с. 5-8).

Відповідно ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Представник позивача ОСОБА_5 звертався до прокуратури Миколаївської області із зверненням щодо перевірки вказаної земельної ділянки на предмет самовільного захоплення Державним комерційним підприємством "Центр консалтингу та ділового співробітництва" частини земельної ділянки площею 6,0806 га. Його звернення направлено за належністю до Первомайської місцевої прокуратури, яка в свою чергу надіслала його за належністю до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, що підтверджується копією відповіді прокуратури Миколаївської області від 15.09.2017 року № 04/2/2-20305р-17 (а.с. 11).

На виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області були здійснені заходи державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів, за результатами перевірки було встановлено наступне. Земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення площею 397,1791 га, в тому числі: 155,5141 га - сільськогосподарські угіддя: 207,6814 га - ліси та інші лісовкриті землі; 1,2650 га - забудовані землі; 4,8465 га - вкриті заболочені землі; 2,8786 га - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом; 24,9935 га - води; кадастровий номер НОМЕР_5, перебуває в постійному користуванні Державного комерційного підприємства "Центр консалтингу та ділового співробітництва" згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_6 виданого 24.03.2011 року та зареєстрованого за № 482548083000001 для потреб оборони (розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України). При перевірці вказаної земельної ділянки було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 6,0806 га за рахунок земель приватної власності громадянки ОСОБА_3 шляхом встановлення забору з металевої проволоки з боку Державного комерційного підприємства "Центр консалтингу та ділового співробітництва". На час перевірки Державне комерційне підприємство "Центр консалтингу та ділового співробітництва", в особі директора ОСОБА_7, повноваження якого підтверджено копією витягу з ЄДРПОУ від 17.08.2017 року № 1002934679 (а.с. 13-16), уклало договір з фізичною-особою -підприємцем ОСОБА_8 про складання технічної документації землеустрою та встановлення меж земельної ділянки, що підтверджується копією листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2017 року № 8-14-0.167-9439/2-17 (а.с. 10).

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з ч.2 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

В силу ст.ст. 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77-78, 81, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги зазначене вище, суд вважає належним чином доведеними обставини того, що існує факт самовільного захоплення відповідачем частини земельної ділянки , яка належить позивачу. Розмір земельної ділянки, яку було самовільно зайнято відповідачем складає площу 6,0806 га.

Згідно з п г ч.1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобовязані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно приписів ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь яких усунень порушень його права власності від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Оскільки обставини наявності перешкод у позивача в користуванні своєю земельною ділянкою судом знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи, суд вважає, що відповідач повинен вчинити дії щодо усунення порушень права власності позивача та знаходить підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що належним та допустимим в даному випадку способом захисту прав позивача буде саме усунення відповідачем перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою позивачем шляхом зняття тієї частини загорожі з металевого дроту та звільнення тієї частини земельної ділянки, зокрема, яка безпосередньо зайнята відповідачем в межах 6,0806 га земельної ділянки належної позивачу. Такий спосіб усунення перешкод на думку суду є найбільш сприятливим для сторін у справі.

З приводу необхідності покладання обов'язків на відповідача щодо відновлення меж земельних ділянок суд погоджується з такими вимогами позивача та враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Отже, оскільки межі земельної ділянки належної позивачу змінились самовільним зайняттям відповідачем площі в розмірі 6,0806 га, то вони підлягають відновленню.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати, а саме судовий збір в сумі 704,80 грн..

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 280-283, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Державне підприємство "Центр консалтингу та ділового співробітництва (код ЄДРПОУ 32955958) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_3, площа складає 6,0806 га., що належить ОСОБА_3, ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , шляхом зняття загорожі з металевого дроту та звільнення земельної ділянки.

Стягнути з Державного підприємства "Центр консалтингу та ділового співробітництва (код ЄДРПОУ 32955958, місцезнаходження: вул. Михайла Максимовича, 3, Голосіївський район, м.Київ) на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний код: НОМЕР_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 11.03.2019 року.

СУДДЯ: