Рішення

від 11.03.2019 по справі 382/255/19

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/255/19

Провадження № 2/382/380/19

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2019 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_2 до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,

Встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, в котрому зазначено, що з 9 грудня 1988 року її брат ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона проживала разом з ним за вказаною адресою із січня 2011 року. На початку серпня 2011 року вона та ОСОБА_3 відвідували рідню в смт. Інжавіно Російської Федерації. Перебуваючи на території Російської Федерації, 29 серпня 2011 року її брат ОСОБА_3 помер. Після смерті останнього залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 2,7701 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області. В силу ст. 1262 ЦК України вона є єдиною спадкоємицею другої черги за законом. Інші спадкоємці у померлого відсутні - на день смерті ОСОБА_3 був розлучений із своєю колишньою дружиною ОСОБА_4, а дітей не мав. В передбачений ст. 1270 ЦК України термін до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини вона не зверталася, однак вважає, що прийняла спадщину після смерті брата, оскільки постійно проживала разом з ним однією сім'єю по день його смерті. Проте, при її зверненні до нотаріуса по питанню видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно, з'ясувалося, що державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,7701 га, є пошкодженим. Відповідно до п. 4.15 глави 10 Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Пунктом 1 глави 8 Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, яким передбачено, що …. нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати вналсдіок пошкодження... Просила встановити, що вона постійно проживала разом із своїм братом ОСОБА_3, який помер 29 серпня 2011 року, по день його смерті, тобто на час відкриття спадщини та визнати за нею право власності на спадкове майно.

В підготовче засідання позивачка та її представник не з"явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивачки звернувся до суду з заявою, в котрій просив розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у підготовче засідання не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутності та про визнання позову. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Перевіривши матеріали справи, роз'яснивши процесуальні наслідки визнання позову, враховуючи, що представник відповідача позов визнав та визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання позову може бути прийнято судом, а позов підлягає до задоволення. З відмітки у паспорті ОСОБА_2 (а.с. 11) вбачається, що ОСОБА_2 з 4 січня 2011 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. З довідки Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, наявної у матеріалах справи, також витікає, що ОСОБА_2 постійно проживала разом з ОСОБА_3 по вул. Студентська, 6 в с. Райківщина Яготинського району Київської області. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції). У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги грунтуються на законі та підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 200,206 ЦПК України, ст.ст. 321, 328, 1218,1262, 1268, 1270 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити. Встановити, що ОСОБА_2 постійно проживала разом із своїм братом ОСОБА_3, який помер 29 серпня 2011 року, по день його смерті, тобто на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 2,7701 га, кадастровий номер 3225587400:07:004:0128, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.

Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя Литвин Л.І.