Ухвала

від 27.02.2019 по справі 160/1778/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 лютого 2019 року Справа 160/1778/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., перевіривши матеріали позовної заяви Громадської організації "Самозахист підприємців" до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2019 року Громадська організація "Самозахист підприємців" звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпровської міської ради, в якому позивач просить:

- поновити строк на подання адміністративного позову Громадської організації "Самозахист підприємців" до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпровської міської ради про визнання рішення протиправним та нечинним;

- визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №636 "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста" від 05.07.2018 року.

Відповідно до п.3, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 5 ч.1 вищевказаної статті також передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 2 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Позивач просить суд поновити строк на звернення до суду.

Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Судом встановлено, що позовна заява подана до суду після закінчення строків, встановлених законом. Однак, позивачем не надано до позову доказів поважності пропуску строку на звернення до суду.

Частиною 6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже, суд приходить до висновку про недотримання позивачем вимоги ч.6 ст.161 КАС України щодо надання доказів поважності пропуску строку на звернення до суду.

Згідно з п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного кодексу України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

За приписами п.9 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного кодексу України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень позивач повинен надати обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Судом встановлено, що позивачем в обґрунтування позовної заяви вказано, що 05.07.2018 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради прийняте рішення №636 "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста", яким було затверджено перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків у місцях загального користування, що підлягають демонтажу.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У п.8 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право має один і той же зміст.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру та дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 Кодексу адміністративного кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного суд залишає подану позовну заяву без руху та пропонує позивачу усунути недоліки шляхом надання до суду:

- доказів поважності пропуску строку на звернення до суду;

- докази порушених прав Громадської організації "Самозахист підприємців".

Керуючись ст.ст.94, 122-123, 160, 161, 169, 248 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Громадської організації "Самозахист підприємців" до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання до суду:

- доказів поважності пропуску строку на звернення до суду;

- докази порушених прав Громадської організації "Самозахист підприємців".

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1