Рішення

від 04.03.2019 по справі 280/5573/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 березня 2019 року Справа № 280/5573/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м.Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, код ЄДРПОУ 37997243)

до Фермерського господарства Корягін і К (72500, Запорізька область, смт.Якимівка, вул. Гагаріна, 28, код ЄДРПОУ 25493370)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Фермерського господарства Корягін і К (далі-відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у розмірі 36725,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб. Таким чином, на думку позивача, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у відповідача повинна складати 1 особу. Згідно інформації, наданої ГУ ПФУ в Запорізькій області середньооблікова кількість штатних працівників по підтприємству за рік 2017 склала 10 одиниць, у тому числі середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у роботодавця склала 0 осіб. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ФГ Корягін і К 36725,64 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році.

Ухвалою суду від 02.01.2019 призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін. Призначено перше судове засідання на 28.01.2019.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою суду від 28.01.2019 постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та відкладено судове засідання на 04.03.2019.

У судове засідання представники сторін не з'явились.

Представником позивача на адресу суду подано клопотання (вх.№8524) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

В силу положень ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведеного, суд розглядає справу за наявними документами, без участі сторін, в порядку письмового провадження.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Приписами ст. 258 КАС України, визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - пять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Вивчивши доводи позивача, викладені у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступне.

Згідно із наданим відповідачем Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою №10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2017 році становила 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність у підприємства - 1 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становила 1 особу.

Відповідно до Списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2017 році, відповідачем зазначено ОСОБА_2, інвалід ІІІ групи, посада - сторож.

21.11.2018 за вих.. №03-631/1743 позивачем направлено на адресу відповідача лист, відповідно до якого зазначає, що згідно інформації, наданої ГУ ПФУ в Запорізькій області протягом 2017 року середньооблікова кількість штатних працівників на ФГ Корягін і К склала 8 осіб. Середньооблікова кількість працюючих осіб з інвалідністю протягом зазначеного періоду дорівнює 0. У зв'язку з чим запропоновано надати пояснення щодо встановлених розбіжностей.

Як зазначає позивач у позові, відповідно до статті 20 Закону Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю встановлено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю є менша ніж установлено нормами, передбаченими статтею 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установи, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, що на підприємстві складає (1-0) х 63938,00/2 = 31969,00 грн. Окрім того, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислена 31969,00 грн. ( сума санкцій) х 0,06% (розрахунковий розмір пені) = 19,18 грн., таким чином, сума пені дорівнює 19,18 грн. (сума пені за один день прострочення) х 248 (кількість днів) = 4756,64 грн.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідача складав один штатний працівник за 2017 рік.

Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. Згідно вказаного порядку роботодавці реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців. Для реєстрації, пунктом 3 вказаного Порядку встановлено обов'язок роботодавців подати (надіслати рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за формою, що затверджується Мінпраці.

Також, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно якого, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Крім того, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування передбачає, обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування передбачають собою: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем вживались заходи спрямовані на забезпечення прав осіб із інвалідністю на їх працевлаштування.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Згідно з частиною другою статті 20 даного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з частиною четвертою статті 20 даного Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , не виконав нормативу по працевлаштуванню одного інваліда та в визначений строк не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом в розмірі середньої річної заробітної плати на робочому місці, на загальну суму 31969,00 гривень. Позивач за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 248 днів на підставі частини 2 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , нарахував пеню в розмірі 4756,64 гривень.

Як наслідок, суд зазначає, що створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов'язком підприємства вжити всіх вище вказаних заходів.

За таких обставин, оскільки, відповідач заходів на виконання зазначених обов'язків не вчиняв, то суд приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 31969,00 гривень за 2017 рік та пені, нарахованої за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 248 днів в розмірі 4756,64 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Згідно зі статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів п.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких обставин сплачена позивачем сума судового збору з відповідача не стягується, оскільки позивачем виступає суб'єкт владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м.Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, код ЄДРПОУ 37997243) до Фермерського господарства Корягін і К (72500, Запорізька область, смт.Якимівка, вул. Гагаріна, 28, код ЄДРПОУ 25493370) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, - задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства Корягін і К (72500, Запорізька область, смт.Якимівка, вул. Гагаріна, 28, код ЄДРПОУ 25493370) суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у розмірі 36725,64 грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.03.2019.

Суддя А.В. Сіпака