Рішення

від 11.03.2019 по справі 1140/2770/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/2770/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник-1" до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис інспектора праці Управління Держпраці у Кіровоградській області Філоненко Л.М. від 30.07.2018 р. №КР1668/332/АВ/П Про усунення виявлених порушень ;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області від 15.08.2018 №КР1668/332/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 1005210,00 грн.

Ухвалою судді від 06.11.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 04.12.2018 (т.1 а.с.3).

04.12.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.01.2019 для надання позивачем додаткових доказів (т.2 а.с.43).

Ухвалою суду від 02.01.2019 частково задоволено заяву ТОВ "Господарник-1" про вжиття заходів забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про накладення штрафу від 15.08.2018 №КР1668/332/АВ/ТД-ФС у виконавчому провадженні №57267724 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №1140/2770/18 за позовом Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування постанови, припису (т.2 а.с.70-72).

10.01.2019 продовжено строк проведення підготовчого засідання до 31.01.2019 за клопотанням представника позивача (т.2 а.с.164).

31.01.2019 сторони в підготовче судове засідання не з'явилися. Представниками учасників справи подані клопотання про проведення підготовчого засідання без їх участі (т.2 а.с.171, 173).

Ухвалою суду від 31.01.2019 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 27.02.2019 (т.2 а.с.175).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інспектором праці Управління Держпраці проведено інспекційне відвідування ТОВ "Господарник-1", про що 30.07.2018 року складено акт №КР1668/332/АВ та 30.07.2018 р. внесено припис №КР1668/332/АВ/П про усунення позивачем порушень вимог ч.1 ст.21, ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, оскільки встановлено, що між ТОВ "Господарник-1" та 9 особами мають місце трудові відносини, які не оформлені трудовим договором. На цій підставі відповідачем прийнято постанову від 15.08.2018 №КР1668/332/АВ/ТД-ФС, якою до позивача застосовано штраф за порушення законодавства про працю - порушення вимог ч.1 ст.21, ч.ч.1, 3 ст.24, КЗпП України на суму 1005210,00 грн. Позивач не погоджується з висновками відповідача, стверджуючи, що на момент здійснення даного інспекційного відвідування ТОВ "Господарник-1" було укладено з фізичними особами договори цивільно-правового характеру, за якими позивачем здійснювалась оплата за виконані такими особами роботи відповідно до актів виконаних робіт. Позивачем подано до суду відповідь на відзив (т.2 а.с.1-7).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмовому відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.226-230), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилалася на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, оскільки, в ході інспекційного відвідування ТОВ "Господарник-1" у терміни з 27.07.2018 по 30.07.2018, відповідачем встановлено порушення ТОВ "Господарник-1" ч.1 ст.21 та ч.3 ст. 24 КЗпП України. Також, зазначала, що порушення позивачем зазначених норм права полягало у тому, що за місцезнаходженням ТОВ "Господарник-1" громадяни в кількості 9 осіб виконували роботи без укладення трудового договору, 8 з яких виконували роботи з прибирання прибудинкової території, та 1 працівник виконував роботи по прибиранню ліфтів та в разі їх аварійної зупинки - визволення пасажирів, з якими не укладено трудові договори відповідно до вимог ст.24 КЗпП України. Керівництвом підприємства були надані копії цивільно-правових договорів, укладені з громадянами, які виконували вищезазначені роботи. Також, зазначала, що позивачем для виконавців робіт чітко встановлено графік роботи, що, на думку представника відповідача, свідчить про підлягання працівників внутрішньому трудовому розпорядку, що встановлено ст.21 КЗпП України.

Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання представника позивача про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що в період з 27.07.2018 по 30.07.2018 на підставі наказу №945 від 25.07.2018, направлення на проведення інспекційного відвідування від 25.07.2018 №945/02.7, інспектором праці Управління Держпраці у Кіровоградській області здійснено інспекційне відвідування ТОВ "Господарник-1" з питань дотримання умов трудового договору, виявлення неоформлених трудових відносин, за результатами якого складено відповідний акт №КР1668/332/АВ від 30.07.2018 (т.1 а.с.11-16, 204, 205).

Згідно висновків даного акту інспектором праці встановлено порушення позивачем, зокрема статей 21, 24 КЗпП України. Так, в ході даного інспекційного відвідування встановлено, що за місцезнаходженням ТОВ "Господарник-1" громадяни в кількості 9 осіб виконували роботи без укладення трудового договору. Зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 виконували роботи з прибирання прибудинкової території, та ОСОБА_10 виконувала роботи по прибиранню ліфтів та в разі їх аварійної зупинки - визволення пасажирів, з якими не укладено трудові договори відповідно до вимог ст.24 КЗпП України. Керівництвом підприємства були надані цивільно-правові договори, укладені з громадянами, які виконували вищезазначені роботи. Також, вказано, що позивачем для виконавців робіт чітко встановлено графік роботи, що свідчить про підлягання працівників внутрішньому трудовому розпорядку, що встановлено ст.21 КЗпП України. При цьому, в акті інспекційного відвідування зазначено, що до інспекційного відвідування надано відомості про зарахування заробітної плати на картрахунки працівників за другу половину червня 2018 року та першу половину липня 2018 року. Тому, інспектор праці дійшла висновку, що вказані обставини є порушенням вимог ст.ст.21, ст.24 КЗпП України, що відображено у даному акті інспекційного відвідування (т.1 а.с.11-16).

У ході інспекційного відвідування були відібрані пояснення від ОСОБА_7 (т.1 а.с.211).

Позивачем 01.08.2018 було подано заперечення на акт інспекційного відвідування №КР1668/332/АВ від 30.07.2018 (т.1 а.с.215-219).

Відповідачем надано відповідь на дане заперечення (т.2 а.с.220).

Крім цього, інспектором праці складено припис від 30.07.2018 №КР1668/332/АВ/П про усунення порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування ТОВ "Господарник-1", з вимогою інформувати про його виконання до 30.08.2018 (т.1 а.с.17-18).

Розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування №КР1668/332/АВ від 30.07.2018 щодо порушень ТОВ "Господарник-1", Управлінням Держпраці у Кіровоградській області прийнято постанову про накладення штрафу від 15.08.2018 №КР1668/332/АВ/ТД-ФС, якою до позивача застосовано штраф за порушення законодавства про працю - порушення вимог ст.24 КЗпП України на суму 1005210,00 грн. (т.1 а.с.19, 221).

Не погоджуючись з таким рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм управлінню Держпраці у Кіровоградській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Відповідно до пунктів 19, 20, 21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб - підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Згідно з п.п.3, 4 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Судом встановлено, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акту перевірки (інспекційного відвідування), яким встановлено порушення позивачем законодавства про працю, зокрема, ст.ст.21, ст.24 КЗпП України.

В ході розгляду справи встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Господарник-1" (Замовник) укладено з громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (Виконавці) цивільно - правові договори на виконання робіт від 02.01.2018, згідно умов яких Виконавець зобов'язується протягом строку договору виконувати роботу, визначену цим договором, зокрема, виконання робіт з прибирання прибудинкової території за визначеною договором адресою. При цьому, Замовник зобов'язується виплачувати виконавцю винагороду, передбачену даним договором. Винагорода за виконану роботу виплачується Виконавцю за фактично виконані роботи, згідно з актом виконаних робіт (т.1 а.с.20, 36, 52, 67, 83, 112, 116, 125). Крім того, ТОВ "Господарник-1" (Замовник) укладено з ОСОБА_10 цивільно - правовий договір на виконання робіт від 02.01.2018, згідно умов яких Виконавець зобов'язується протягом строку договору виконувати роботу, визначену цим договором, зокрема, прибирання кабін ліфтів та в разі їх аварійної зупинки - визволення пасажирів, за визначеною договором адресою. При цьому, Замовник зобов'язується виплачувати виконавцю винагороду, передбачену даним договором. Винагорода за виконану роботу виплачується Виконавцю за фактично виконані роботи, згідно з актом виконаних робіт (т.1 а.с.141).

Відповідач посилається на те, що правовідносини між ТОВ "Господарник-1" та 9 громадянами, з якими укладені вищезазначені договори є трудовими відносинами, які не оформлені належним чином, а саме працівники допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Тому, відповідач вважає, що вказані обставини є порушенням вимог ст.ст.21, 24 КЗпП України.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 КЗпП України визначено поняття трудового договору - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення факту використання позивачем найманої праці 9 зазначених в акті інспекційного відвідування громадян та наявність ознак трудових правовідносин між ними.

Відповідно до ст.2 КЗпП України право громадян України на працю - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Таким чином, застосування найманої праці передбачає виплату (одержання) винагороди за неї.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У судовому засіданні ОСОБА_7, допитана в якості свідка, пояснила, що вона є пенсіонером, виконувала роботи з прибирання прибудинкової території на підставі цивільно-правового договору з ТОВ "Господарник-1", за що отримувала винагороду. Також вказували, що така робота її влаштовувала, оскільки доглядає хворого сина. Вказала, що зазначені обставини повідомила інспектору під час перевірки.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що є пенсіонером, в період з 02.01.2018 по 03.12.2018 виконувала роботи з прибирання прибудинкової території на підставі цивільно-правового договору за замовленням ТОВ "Господарник-1", за вільним графіком. Про виконані роботи підписувала акти виконаних робіт, які складались позивачем. Зазначила, що з 03.12.2018 нею укладено з позивачем трудовий договір.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що в період з 02.01.2018 по 01.12.2018 виконувала роботи з прибирання прибудинкової території на підставі цивільно-правового договору з позивачем, оскільки, доглядаючи за дітьми, вона не мала змоги працювати за трудовим договором на умовах дотримання трудового розпорядку. Про виконані роботи підписувала акти виконаних робіт та роботу отримувала винагороду.

У судовому засіданні ОСОБА_10, допитана в якості свідка, пояснила, що вона є пенсіонером, виконувала роботи по прибиранню ліфтів в свій вільний час на підставі цивільно-правового договору з ТОВ "Господарник-1". Зазначала, що трудову книжку позивачу не надавала, оскільки трудовий договір нею з останнім не укладався.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є пенсіонером, в період з 02.01.2018 по 01.12.2018 виконувала роботи з прибирання прибудинкової території на підставі цивільно-правового договору з позивачем, після виконання яких підписувала з представником позивача акти виконаних робіт.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона не працює, з ТОВ "Господарник-1" укладала цивільно-правовий договір, згідно якого виконувала роботи з прибирання прибудинкової території у вільний час, про що підписувала акти виконаних робіт. Зазначила, що за виконану роботу отримувала винагороду.

У судовому засіданні ОСОБА_9, допитана в якості свідка, пояснила, що вона у свій вільний час виконувала роботи з прибирання прибудинкової території за замовленням позивача на підставі цивільно-правового договору, за що отримувала винагороду. Про виконання зазначених робіт підписувала відповідні акти. Також вказувала, що роботу виконувала у вільний час, оскільки доглядає хвору матір.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона що в період з 02.01.2018 по 01.12.2018 виконувала роботи з прибирання прибудинкової території на підставі цивільно-правового договору з позивачем, за що отримувала винагороду від ТОВ "Господарник-1" двічі на місяць. Роботи виконувала у зручний для неї час, до укладення договору її ніхто не примушував. Зазначала, що з 01.12.2018 працює згідно трудового договору.

Відповідачем, у ході розгляду справи, не надано достовірних доказів того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на постійній основі працювали у ТОВ "Господарник-1", підлягали внутрішньому трудовому розпорядку та отримували за виконану роботу заробітну плату, що б свідчило про наявність між ними трудових відносин.

Отже, порушень трудового законодавства щодо зазначених осіб, як найманих працівників, позивачем не здійснено, а тому притягнення останнього до відповідальності на підставі вказаної норми за неоформлення трудового договору (контракту) з такими громадянами є незаконним.

Перевіряючи доводи позивача щодо укладання цивільно-правового договору, суд встановив, що між ТОВ "Господарник-1", як замовником та вищезазначеними особами укладено договори про виконання робіт. Про виконання договору між його сторонами складено акти виконаних робіт (т.1 а.с.22-35, 38-51, 54-66, 69-82, 85-111, 114-115, 118-124, 127-140, 143-149), подано звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (т.2 а.с.19-39, 136-152), платіжні доручення (т.2 а.с.84-135), що свідчить про реальність зазначених договорів та їх виконання сторонами у встановленому законом та передбаченому договором порядку.

Суд зазначає, що у відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 902, частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 905 Цивільного кодексу України).

Основною ознакою, що відрізняє відносини щодо надання послуг від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, зокрема, позивач та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 виконували роботи з прибирання прибудинкової території, ОСОБА_10 роботи з прибирання кабін ліфтів, підписавши цивільно-правові договори про надання послуг, дійшли згоди щодо всіх істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у даних договорах.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів про надання послуг.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у досліджених судом цивільно-правових договорів про надання послуг ознак нікчемного правочину відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даних договорів недійсними.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Суд встановив, що на момент інспекційного відвідування правовідносини між ТОВ "Господарник-1" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 виконували роботи з прибирання прибудинкової території, ОСОБА_10 з прибирання ліфтів, були оформлені цивільно-правовими договорами про виконання робіт і вимоги трудового законодавства на них не поширювалися.

Відтак, суд вважає, що спірні припис про усунення виявлених порушень від 30.07.2018 р. №КР1668/332/АВ/П та постанова про накладення штрафу від 15.08.2018 №КР1668/332/АВ/ТД-ФС прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо та непропорційно, а тому позов про визнання їх протиправними та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 16840,15 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник-1" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Приморська, 74, ЄДРПОУ: 35216945) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 14, ЄДРПОУ: 39472148) про визнання протиправними та скасування припису і постанови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Кіровоградській області про усунення виявлених порушень №КР1668/332/АВ/П від 30 липня 2018 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КР1668/332/АВ/ТД-ФС від 15 серпня 2018 року у розмірі 1005210,00 грн..

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник-1" (код ЄДРПОУ 35216945) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 16840,15 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот сорок гривень 15 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39472148) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина