Ухвала

від 11.03.2019 по справі 826/17427/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

11 березня 2019 року м. Київ№ 826/17427/18 Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Промотекс Системс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування акту,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промотекс Системс (04086, м. Київ, вул. О. Теліги, 35а, код ЄДР: 24589552) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980), в якому просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо складання та затвердження акту опису майна на яке поширюється право податкової застави від 25.09.2018 № 234/26-15-17-02-17, на підставі податкової вимоги від 24.02.2015 № 3065-25 та рішення від 03.03.2015 № 196/26-59-25-01-14;

скасувати акт опису майна на яке поширюється право податкової застави від 25.09.2018 № 234/26-15-17-02-17, складений на підставі податкової вимоги від 24.02.2015 № 3065-25 та рішення від 03.03.2015 № 196/26-59-25-01-14.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що товариством було отримано лист відповідача від 22.05.2018 № 23842/10/26-15-17-02-39 щодо складання акту опису майна. Листом від 12.06.2018 № 09/2018 товариство повідомило відповідача про те, що у зв'язку з тим, що у товариства відсутній податковий борг, підстави для складання акту опису майна відсутні. Надалі, листом від 31.08.2018 № 55684/10/26-15-17-02-39 відповідач повідомив товариство про складання акту опису майна на підставі податкової вимоги від 24.02.2015 № 3065-25. Позивач вважає, що оскільки товариство отримало лист 12.09.2018 то і акт мав набути чинності після 17.09.2019, оскільки товариство мало підписати акт протягом п'яти днів. Однак, на запит товариства від 17.09.2018 контролюючий орган листом від 21.09.2018 № 68278/10/26-15-07-02-39 повідомив, що станом на 21.09.2018 майно не перебуває у податковій заставі. Надалі, 05.10.2018 товариство отримало акт опису майна № 234/26-15-17-02-17 від 25.09.2018, складений на підставі податкової вимоги від 24.02.2015 № 3065-25.

Позивач також зазначає, що станом на дату формування листа ГУ ДФС у м. Києві від 31.08.2018 про те, що контролюючим органом складено акт опису майна на яке поширюється право податкової застави, даний акт фактично не було складено, і, відповідно, товариство е мало можливості його підписати, оскільки станом на 21.09.2018 акт не було складено про що повідомляє контролюючий орган. У листі від 27.11.2018 відповідач вказує, що в зв'язку з тим, що посадові особи товариства в зазначений термін не з'явилися для підписання акту опису ГУ ДФМ у м. Києві здійснило опис майна згідно з вимогами п. 89.3. ПК України. та п. 2, п. 3 розділу ІІ Порядку.

Однак, як зазначає позивач, контролюючий орган не провів опис майна у присутності не менш двох понятих, а фактично склав в односторонньому порядку новий акт, Акт опису майна № 234/26-15-17-02-17 від 25.09.2018.

Позивач звертає увагу, що акт опису на містить інформації щодо вартості описаного майна, а також щодо проведення оцінки такого майна. Відповідач в контексті наведеного повідомив позивача, що проведено опис на підставі інформації з реєстрів.

При цьому, як зазначає позивач, товариство не оформлювало відмову в підписанні акту, а тільки вказало контролюючому органу про те, що остаточним рішенням суду відмовлено в стягненні податкового боргу у зв'язку з його відсутністю. Однак, акт підписано за участі двох понятих. В Акті, як зазначає позивач, відсутні інформація про те, понятих повідомлено про те, що товариство не відмовлялося в підписанні даного акту, а також про те, що остаточним рішенням суду відмовлено контролюючому органу в стягненні податкового боргу у зв'язку з його відсутністю, і товариством 17.09.2018 подано скаргу на дії контролюючого органу щодо складання акту. На думку позивача відповідач повинен був вчинити такі дії. Позивач також зазначає, що в акті відсутні паспортні дані понятого.

Відтак, позивач просить суд, керуючись наказом Мінфіну України від 16.06.2017 № 586 задовольнити позовні вимоги.

В контексті наведеного позивачем надано до справи копію акту опису майна (т.1, а.с. 12) від 25.09.2018 № 234/26-15-17-02-17, складений на підставі рішення від 03.03.2015 № 196/26-59-25-01-14 про опис майна в податкову заставу.

Позивачем також залучено до матеріалів позову:

копію податкової вимоги від 24.02.2015 № 3065-25 на суму 23881,51 грн. (код 11020300),

постанову ОАС м. Києва від 16.11.2015 у справі № 826/15098/15 за позовом до товариства про стягнення податкового боргу згідно самостійно визначених податкових зобов'язань у розмірі 101544,91 грн. (ПДВ) за декларацією від 22.06.2015 та з податку на прибуток у розмірі 23881,51 грн. згідно декларації від 17.02.2015. У позові було відмовлено з тих підстав, що наявні платіжні доручення з відмітками банку про проведення платежу, які не відображені в картці особового рахунку товариства. Відповідно до ухвали КААС від 12.01.2016 апеляційну скаргу повернуто податковому органу.

копію ухвали ОАС м. Києві від 26.06.2018 у справі № 826/6620/18 про залишення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України без розгляду позову про стягнення з позивача 153 349,79 грн.;

копії рішення ОАС м. Києва від 31.08.2018 у справі № 826/3431/17 щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 20 жовтня 2016 року №0059571201 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 249 725,00 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання в сумі 249 725,00 грн. за період з 16.12.2014 по 26.08.2016 . Позов задоволено та ППР скасовано з тих підстав, що рішення має прийматися не за результатами камеральної перевірки, а за результатами документальної перевірки. Ухвалою Шостого ААС від 10.12.2018 апеляційну скаргу повернуто ГУ ДФС у м. Києві.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позов (т.1, а.с. 39) просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що у зв'язку з наявність в інтегрованій картці заборгованості, було сформовано податкову вимогу від 24.02.2015 № 3065-25 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 03.03.2015 № 196/26-59-25-01-14 (ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві), які були направлені товариству. Крім того, зазначається, що опис майна може бути проведений за інформацією із реєстрів. У зв'язку з наявністю у позивача в інтегрованій картці податкового боргу, на адресу товариства направлено лист щодо підписання акту опису від 31.08.2018, який було вручено 12.09.2018. У зв'язку з тим, що посадові особи товариства не з'явилися для підписання акту опису, згідно з вимогами п. 89.3. ПК України, п. п. 2, п. 10 розділу ІІ Порядку, податковий керуючий Віденко Л.А. провів опис майна у присутності двох понятих. У наведеному контексті надано витяг з інтегрованої картки товариства станом на 19.02.201, 28.02.2015 із сумою недоїмки 23881,51 грн.

Крім того, відповідачем та позивачем до матеріалів справи надано листування між ними відносно процедури опису майна, зокрема:

- лист відповідача від 22.05.2018 про наявність податкового боргу у розмірі 187 128,30 грн., в якому товариству запропоновано направити уповноважених осіб до відповідача та надати перелік майна з метою складання акту опису майна;

- лист ГУ ДФС у м. Києві від 31.08.2018 щодо наявності в інтегрованій картці товариства станом на 30.08.2018 податкового боргу у розмірі 191 282,19 грн. із запрошенням для підписання акту опису майна;

- лист ГУ ДФС у м. Києві від 21.09.2018, в якому зазначено про наявність податкового боргу у розмірі 191 282,19 грн. та зазначено, що листом від 31.08.2018 представника товариства запрошено для підписання акту та станом на 21.09.2018 майно товариства не перебуває у податковій заставі.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 29.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Крім іншого, від позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити наступне.

Відповідно до п/п. 14.1.155. ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 88.1. ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2. ПК України).

У свою чергу, відповідно до положень п. 89.1. ПК України право податкової застави виникає :

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

Згідно з п. 89.2. ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису (п. 89.3. ПК України).

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до п. 89.8. ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

У свою чергу, відповідно до п. 91.3. ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.

У свою чергу, умови припинення податкової застави визначені ст. 93 ПК України. Так, відповідно до п. 93.1. ПК України:

- майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

- визнання податкового боргу безнадійним;

- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

- отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Згідно з п. 93.2. ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ , що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

З наведеного у сукупності вбачається , що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.

При цьому, як зазначено у попередньому абзаці, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави.

У даному випадку, як вже зазначалося, позивачем оскаржується акт опису - як рішення суб'єкта владних повноважень, а також дії щодо його складання та затвердження , що є складовою процедури формування певного документу.

При цьому, позивачем не оскаржується власне податкова вимога, рішення контролюючого органу щодо проведення опису майна, не оскаржуються дії щодо власне опису майна.

У зв'язку з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 4 КАС України (в редакції, чинній на момент акту опису майна):

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків , коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, у контексті наведених приписів КАС України до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

А відтак, неодмінною ознакою рішення, дії або бездіяльності, оскарження яких підпадає під юрисдикцію адміністративних судів відповідно до ст. 19 КАС України є їхня юридична значимість та вчинення безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд констатує, що акт опису майна не є рішенням суб'єкту владних повноважень в розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини.

За висновком суду, складання певного документу, а у даному випадку - акту опису, по суті полягає викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.

Отже, такий акт не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі, що стосується і дій по його складанню та затвердженню.

В контексті останнього, слід додати, що за загальним правилом складання/створення певного документу - це стадійна діяльність, це різновид адміністративного провадження. Одними з останніх, завершальних стадій створення документу є його прийняття, підписання, оформлення та реєстрація, внаслідок чого і створюється певний документ, що є завершальною стадією створення певного документу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що має місце у даному випадку.

Таким чином, враховуючи вищенаведені висновки суду, провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 241, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі.

Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 295-297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя О.А. Кармазін