Рішення

від 26.02.2019 по справі 826/7048/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2019 року 15:18 № 826/7048/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі судових засідань Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нові Зодчі

до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер-Торг ,

Товариство з обмеженою відповідальністю Стома-Вишгород

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

за участю представники сторін:

від позивача - Черналівський Є.О.,

від відповідача - Кокиза Н.В.,

від третьої особи 1 - не з'явився,

від третьої особи 2 - не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмежено відповідальністю Нові Зодчі (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (далі - відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер-Торг , Товариство з обмеженою відповідальністю Стома-Вишгород , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0015351404 від 27 березня 2018 року форми Р ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0015341404 від 27 березня 2018 року форми В4 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки до перевірки не надано документів, що підтверджують фактичну поставку товарів. При цьому, факт реалізації товарів, послуг має бути реальний і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На думку податкового органу, господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Торг та Товариства з обмеженою відповідальністю Стома-Вишгород здійснювалась не для настання правових наслідків, а задля забезпечення вигоди для третіх осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 04 вересня 2018 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер-Торг та Товариство з обмеженою відповідальністю Стома-Вишгород , у зв'язку з чим у підготовчому засіданні оголошено перерву.

У підготовчому засіданні 04 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-економічної експертизи, а також постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 26 лютого 2019 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 20 лютого 2018 року по 26 лютого 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Нові Зодчі (код 34183097) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-Торг 2016 (код 39996084) за липень, серпень, вересень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Стома-Вишгород (код 37868294) за травень 2017 року, за результатом якої складено акт від 03 березня 2018 року №194/26-15-14-04-03/34183097 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю Нові Зодчі встановлено наступні порушення:

-пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 389460 грн, в тому числі за липень 2016 року на суму 61814 грн, за серпень 2016 року на суму 104 171 грн, за вересень 2016 року на суму 76 832 грн, за травень 2017 року на суму 146 643 грн.;

-пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в вересні 2016 року на суму 783 грн, в травні 2017 року на суму 71 859 грн.

Вказані висновки податкового органу грунтуются на наступному: Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер - торг 2016 у період з липня по вересень 2016 року не подавало фінансову звітність з податку на прибуток та у названого товариства відступній дозвіл на виконання робіт та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; ухвалою Оболонського районного суду міста Києва встановлено, що у Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер - торг 2016 відсутнє обладнання, наймані працівники, транспортні засоби, торговельне обладнання, тобто мають місце ознаки проведення безтоварної фінансово-господарської операції; позивачем не надано до перевірки первинних документів по фінансово-господарським операціям з названим товариством; Товариство з обмеженою відповідальністю Стома-Вишгород декларацію з податку на прибуток за 2017 рік не подавало; ухвалою Печерського районного суду міста Києва по справі №757/43745/17-к встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Стома-Вишгород має ознаки ризиковості ; позивачем не надано до перевірки документи, що підтверджують перевезення товарів на адресу позивача.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2018 року:

- №0015351404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 584 190 грн (за основним платежем 389 460 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 194 730 грн);

- №0015341404, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 72 642 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно підпункту 200.1 і 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Так, судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-Торг 2016 (замовник) укладено наступні договори:

-від 29 червня 2016 року №29/06/16, предметом якого є виконання ремонтних робіт на об'єкті згідно з затвердженою замовником проектно-кошторисною документацією у встановлений термін та додатками до договору (т.1 а.с. 228-233);

- від 02 липня 2016 року №02/07/16, предметом якого є виконання ремонтних робіт на об'єкті згідно з затвердженою замовником проектно-кошторисною документацією у встановлений термін та додатками до договору (т. 1 а.с 222-227);

- від 04 липня 2016 року №04/07/16, предметом якого є виконання за завданням замовника (позивача) і за його рахунок проектних робіт, а саме: розробка проектної документації стадії ЕП з 3D візуалізацією по об'єкту Торговельно-розважальний центр Ave Plaza секція 3.09 за адресою: вулиця Сумська, 10у м. Харків (т. 1 а.с. 218-221);

- від 08 серпня 2016 року №08/08/16, предметом якого є виконання власними силами та (або) залученими силами і засобами у відповідності до проектної документації, умов цього договору і діючих будівельних норм і правил та в обумовлений договором строк штукатурних робіт у МЗК на об'єкті згідно із переліком, погодженим сторонами у Договірній ціні (додаток №1 до даного договору) та передача замовнику результату виконання робіт (т. 1 а.с. 206-211).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-Торг 2016 надано позивачу та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: від 12 вересня 2016 року №31, від 07 вересня 2016 року №28, від 06 вересня 2016 року №19, від 05 вересня 2016 року №17, від 01 вересня 2016 року №1, від 31 серпня 2016 року №116, №117, №141, від 10 серпня 2016 року №12, від 08 серпня 2016 року №7, від 05 серпня 2016 року №2, від 25 липня 2016 року №96, від 04 липня 2016 року №3, від 04 липня 2016 року №4, від 29 червня 2016 року №175.

Також, на підтвердження факту виконання робіт за договором від 08 серпня 2016 року №08/08/16 позивачем надано суду копії: акту здачі-прийняття робіт від 30 вересня 2016 року №ОУ-0000216, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2016 року, акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2016 року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року, кошторису на виконання оздоблювальних робіт (додаток до договору від 08 серпня 2016 року №08/08/16).

Окрім цього, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Стома-Вишгород укладено договір поставки від 18 травня 2017 року №05187 (т. 1 а.с. 260-262).

На підтвердження факту виконання умов договору від 18 травня 2017 року №05187 позивачем надано суду копії видаткових накладних від 23 травня 2017 року №233, №234, №235, від 24 травня 2017 року №236, №237 (т.1 а.с. 263-267), податкових накладних від 24 травня 2017 року №19, №18, від 23 травня 2017 року №15, №17, №16 (т.1 а.с. 268-278).

Водночас, за змістом акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-Торг , Товариством з обмеженою відповідальністю Стома-Вишгород .

Вказані висновки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві ґрунтуються на аналізі інформації згідно ІС Податковий блок щодо вказаних контрагентів та на матеріалах досудових розслідувань, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Так, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-Торг та Товариством з обмеженою відповідальністю Стома-Вишгород не подано звітність до контролюючого органу та вказує на відсутність основних засобів та трудових ресурсів у названих товариств.

Ознайомившись із такими доводами контролюючого органу, слід зазначити, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. За таких підстав, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2014 року у справі №К/800/36098/13.

У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

В той же час, відсутність у контрагента позивача задекларованих матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30 січня 2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Щодо посилань в акті перевірки на матеріали кримінального провадження №32016100050000073 від 11 серпня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1,3 статті 212, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, та на кримінальне провадження №12016100060005029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, суд зазначає, що за змістом статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до вимог частин 2, 3 статті 283 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з частиною 1 статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може бути підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій.

При цьому, доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконанні рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, суд відхиляє як нормативно необґрунтовані посилання відповідача на невідповідність наданих позивачем актів наданих послуг, що надані позивачем на виконання вимог укладених договорів з контрагентами, що за твердженням контролюючого органу оформлені з порушеннями, не містять детальної розшифровки господарської операції, відсутній обсяг послуг, місце і час їх надання, розрахунок вартості тощо. На думку суду, вказані акти містять всі необхідні для ідентифікації господарських операцій реквізити, а також зазначені суми коштів, які позивач повинен сплатити за надані послуги. Відсутність в актах надання послуг зазначених контролюючим органом посилань жодним чином не може свідчити про відсутність господарських операцій, оскільки чинним законодавством не закріплено чіткої форми та змісту акта надання послуг, а відтак, сторони договірних відносин вправі складати акти виконаних послуг на власний розсуд, за умови, що такі документи в повній мірі нададуть можливість ідентифікувати господарську операцію (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2016 року № К/800/11657/16).

Суд звертає увагу, що детальна інформація про зміст робіт (послуг), об'єкт, місце виконання міститься у відповідних заявках і завданнях на виконання укладених договорів.

Крім того, суд враховує, що допитаний в судовому засіданні в процесуальному статусі свідка ОСОБА_4 пояснив, що він працює інспектором податкової та митної справи 4 рангу головним державним інспектором-ревізором відділу контролю за окремими операціями управління спеціального аудиту Департаменту аудиту Головного управління Держаної фіскальної служби у місті Києві та проводив позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Нові Зодчі . Свідок пояснив, що ніяких первинних бухгалтерських документів станом на час складення акту перевірки від 03 березня 2018 року №194/26-15-14-04-03/34183097 він не отримував, дані щодо контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю Нові Зодчі отримано з бази даних Державної фіскальної служби України, інформація щодо вироку відносно працівників Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Торг та Товариства з обмеженою відповідальністю Стома-Вишгород у свідка відсутня, на момент проведення перевірки податкові накладні виписані названими контрагентами Товариству з обмеженою відповідальністю Нові Зодчі були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Свідок також вказав, що акт перевірки може містити помилки, зокрема, щодо періоду, за який було досліджено податкові накладні виписані Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-Торг та Товариством з обмеженою відповідальністю Стома-Вишгород .

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 19 серпня 2016 року №1702615147 та №1712615147 протиправними та такими, що підлягає скасуванню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Нові Зодчі задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27 березня 2018 року №0015351404, №0015341404.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нові Зодчі (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 34183097) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9962 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) гривні 86 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2019 року.