Рішення

від 19.02.2019 по справі 179/1829/18

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1829/18

2/179/78/19

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2019 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кошлі А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Бондар О.В.

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Личківська сільська рада про визнання права власності на спадщину за законом ,-

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Личківська сільська рада про визнання права власності на спадщину за законом.

Позивач в позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_3. Після його смерті залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарським спорудами та земельної ділянки площею 0,25 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, та земельної ділянки площею 0,269 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що належали йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю. За життя батько заповіту не складав. Мати ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину, отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку (пай), а свідоцтво на право на спадщину на житловий будинок та присадибну ділянку не отримувала.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати. Після її смерті залишилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 5,47 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщеної на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, земельної ділянки площею 0,88 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розміщеної на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

За життя мати склала заповіт, у якому вказала відповідача єдиним спадкоємцем. Але оскільки на момент смерті матері позивач був пенсіонером, згідно ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині.

Позивач звернувся до державної нотаріальної контори, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки брат претендував на всю спадщину.

Тому звернувся до суду і прохає визнати за ним право власності на обов'язкову частку у спадщині.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Представник відповідача - Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду заяву, в якій прохає розглянути справу без його участі.

Дослідивши докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню за наступних підстав.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 (а. с. 9).

У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Оскільки ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала у житловому будинку, який належав її померлому чоловіку ОСОБА_3, вона визнається такою, що прийняла спадщину, у відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 р.).

Мати позивача та відповідача - ОСОБА_4 склала заповіт від 12 березня 2003 року, посвідчений секретарем Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за № 42, в якому вказала відповідача як єдиного спадкоємця всього свого майна (а. с. 10).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 (а. с. 8).

12 жовтня 2016 року листом нотаріуса ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки між ними виник спір щодо порядку спадкування. Оскільки позивач на день смерті матері досяг пенсійного віку, має право на обов'язкову частку спадщині. (а. с. 7).

У відповідності до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ОСОБА_4 на праві власності належали:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 що складається з: А - житловий будинок, загальною площею 74.6 кв. м., житловою площею 41,1 кв. м.; а - сіни; Б - літня кухня; б - прибудова; В - сарай; Г - гараж; Д - сарай; п - погріб; Е - шийка погреба; П - погріб; З - сарай; К - сарай; Л - сарай; М - вбиральня; Ж - сарай; № 1 - колодязь; № 2 - хвіртка; № 3 - ворота; № 4 - паркан; № 5 - паркан; № 6 - хвіртка; № 7 - металева сітка; № 8 - навіс;

- земельної ділянки площею 0, 2500 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_4;

- земельної ділянки площею 0,2690 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_5;

- земельної ділянки площею 0,880 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розміщеної на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_6 від 07 серпня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 1089;

- земельної ділянки площею 5,470 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщену на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (кадастровий номер НОМЕР_7), право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_8 від 20 вересня 2002 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9738. (а. с. 3-4, 17, 28-30).

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Суб'єкт права власності, яким є заповідач (спадкодавець), на випадок своєї смерті має право шляхом вчинення заповіту розпоряджатися своєю власністю - спадщиною, до складу якої законом віднесені усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 318, 1218, 1233, 1235, 1236 Кодексу).

Згідно заповіту від 23.03.2003 року ОСОБА_4 заповіла все своє майно ОСОБА_2.

Заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин; заповідач має право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, на заповідальний відказ, на покладення на спадкоємця інших обов'язків, а також право на скасування заповіту тощо (частина перша статті 1235, статті 1236, 1237, 1240, 1254 Кодексу).

За своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому вона не є абсолютною. Кодексом визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов'язкову частку у спадщині. Право на обов'язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка) (абзац перший частини першої статті 1241 Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач - ОСОБА_1 є пенсіонером з 17.02.2015 року, у зв'язку із чим є непрацездатною особою, згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1. (а. с. 4).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є спадкоємцем по заповіту, який залишила його померла мати, тому має право на спадкування за заповітом на ѕ частки майна спадкодавця. Крім того, позивач - ОСОБА_1 має право на обов'язкову частку у спадщині у розмірі половини частки, яка б належала йому у разі спадкування за законом, що становить ј частина спадкового майна.

Тому суд дійшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 1217, 1218, 1220, 1241,1268 ЦК України, ст. ст. 3-15, 76, 82, 206, 211, 247,258, 259, 263, 265, 268,273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_9, виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 08.09.1997 року, рнокпп НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2), в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_4 право власності на 1/ 4 частини:

- житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 що складається з: А - житловий будинок, загальною площею 74.6 кв. м., житловою площею 41,1 кв. м.; а - сіни; Б - літня кухня; б - прибудова; В - сарай; Г - гараж; Д - сарай; п - погріб; Е - шийка погреба; П - погріб; З - сарай; К - сарай; Л - сарай; М - вбиральня; Ж - сарай; № 1 - колодязь; № 2 - хвіртка; № 3 - ворота; № 4 - паркан; № 5 - паркан; № 6 - хвіртка; № 7 - металева сітка; № 8 - навіс;

- земельної ділянки площею 0, 2500 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_4;

- земельної ділянки площею 0,2690 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_5;

- земельної ділянки площею 0,880 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розміщеної на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_6 від 07 серпня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 1089;

- земельної ділянки площею 5,470 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщену на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (кадастровий номер НОМЕР_7), право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_8 від 20 вересня 2002 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9738.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду області шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 01 березня 2019 р.

Суддя А.О. Кошля